Постанова

від 24.04.2008 по справі 10/324/04/-нр(08)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С

Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"24"

квітня 2008 р.

Справа

№ 10/324/04/-НР(08)

 Одеський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

головуючого

судді                    Разюк Г.П.

суддів:                                        Колоколова

С.І

Петрова М.С.

при

секретарі судового

засідання Бухтіяровій О.Г.

за

участю представників сторін:

від

позивача -Крамаренко

С.Д. за довіреністю №27 від 17.04.07р.

від

скаржника -Іванцова

І. А. за довіреністю б/н від 25.10.07р.

/прокуратура

та відповідач 1 про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені  належним чином (див. повідомлення про

вручення поштового відправлення №338530 та б/н від 01.04.08р.), але не

використали законного права на участь в судовому засіданні/,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

Виробничо-комерційної фірми „Відпочинок”, м. Миколаїв

на

рішення господарського суду

Миколаївської області від 04.03.2008 р.

по

справі №

10/324/04-НР(08)

за

позовом Прокурора

Миколаївської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення

Фонду державного майна України по Миколаївській області

до  відповідачів:1) Холдингу „Moldsindbalneotur

S.R.L.”, м. Кишинеу, Молдова

                                    2)

скаржника

про

визнання недійсним

договору оренди,

В С Т А Н О В И В :

У

серпні 2004р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по

Миколаївській області /далі -Фонд/ звернулося до господарського суду

Миколаївської області з позовом до Холдингу „Moldsindbalneotur S.R.L.” та

Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми /далі -ТОВ/

„Відпочинок” про визнання недійсним договору оренди майна № 18/1, укладеного

між відповідачами 01.06.2001р.

Справа

розглядалась судами не одноразово.

26.12.2006р.

у справу вступила прокуратура Миколаївської області.

Останнім

рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.03.2008р., в процесі

нового розгляду справи № 10/324/04-НР(08) після скасування Верховним Судом

України попередніх судових рішень, уточнений позов Фонду задоволено: визнано

недійсним договір оренди №18/1 від 01.06.2001р., укладений між Холдингом

„Moldsindbalneotur S.R.L.” та ТОВ „Відпочинок” на підставі ст. 48 ЦК УРСР.

Судове

рішення вмотивоване тим, що Холдинг „Moldsindbalneotur S.R.L.”, не маючи

підтвердженого права власності на нерухоме майно, що розташоване у зоні

відпочинку с. Коблево Березанського району Миколаївської області, в порушення

Постанов Верховної Ради України №2268-ХІІ від 10.11.1992р. та №217/94-ВР від

20.10.1994р. й за відсутності Протоколу між Фондом державного майна України та

Урядом Молдова про правовий статус спірного майна в рамках Угоди між Урядом

України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та врегулювання

відносин власності від 11.08.1994р., незаконно надав його у оренду ТОВ

„Відпочинок”.

Не

погоджуючись з означеним рішенням господарського суду, ТОВ „Відпочинок” звернулось

до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій

просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від

04.03.2008р. та припинити провадження по справі.

Скаржник

звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що оскільки у відповідності до

ст. 11 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне

визнання прав та врегулювання відносин власності від 11.08.1994р. (далі -Угода)

відсутній протокол між органами сторін, уповноваженими розпоряджатись державним

майном раніше створених підприємств, визнаних власністю однієї сторони та

розташованих на території іншої, а згідно ст. 16 Угоди спори між сторонами щодо

тлумачення або застосування положень цієї Угоди вирішуються шляхом взаємних

консультацій та переговорів на різних рівнях, то на думку скаржника, у

відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам непідвідомчі

спори, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів

України віднесено до відання інших органів. 

У

відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні Фонд просить залишити

рішення господарського суду Миколаївської області від 04.03.2008р. без змін, а

апеляційну скаргу -без задоволення.

Розглянувши

доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, матеріали справи та вислухавши

пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про

обґрунтованість доводів скаржника, виходячи з наступного.

Як

вбачається з матеріалів справи, 01.06.2001р. між ТОВ „Відпочинок” та Холдингом

„Moldsindbalneotur S.R.L.” був укладений договір оренди майна, за умовами якого

останній надав ТОВ „Відпочинок” в оренду на 25 років з правом викупу нерухоме

майно, розташоване у зоні відпочинку Коблево Березанського району Миколаївської

області.

Приймаючи

рішення про визнання недійсним означеного договору оренди на підставі ст. 48 ЦК

УРСР, суд першої інстанції виходив з того, що Холдинг „Moldsindbalneotur

S.R.L.” не є належним орендодавцем спірного майна, так як відповідно до

Постанови Верховної Ради України №217/94-ВР від 20.10.1994р., органом,

уповноваженим врегульовувати питання власності з боку України на об'єкти

соціальної сфери підприємств союзного підпорядкування, розташованих на її

території, є Фонд державного майна України.

Однак,

на думку колегії, місцевий господарський суд не врахував такого.

Відповідно

до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на

обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного

законодавства України.

Частиною

3 ст. 4 ГПК України встановлено, що якщо в міжнародних договорах України, згода

на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші

правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються

правила міжнародного договору.

З

огляду на означене, колегія суддів при вирішенні означеного спору перш за все

вважає за доцільне виходити з норм міжнародного права, які мають пріоритетне

значення перед національним законодавством.

Як

вбачається з матеріалів справи, зона відпочинку в с. Коблево Березанського

району Миколаївської області під назвою „Об'єднання пансіонатів зони відпочинку

„Коблево”, затверджена постановою Ради Міністрів Молдавської РСР і Молдавською

республіканською радою профспілок від 30.04.1974р. №158, знаходилась у віданні

Молдавської республіканської ради по управлінню курортами профспілок та є

об'єктом соціальної сфери Молдови, який знаходиться на території України.

При

цьому, матеріалами справи підтверджено, що об'єкти інфраструктури (пансіонати і

будинки відпочинку) зони відпочинку „Коблево” будувались і фінансувались з

1974р підприємствами Молдавської РСР, переданих у відання Молдавської

республіканської ради по управлінню курортами профспілок.

Відносини

власності на об'єкти виробничого і соціального призначення, розташовані на

території України та Молдови, що були створені (збудовані) за часів існування

СРСР, врегульовані Угодою, яка ратифікована Законом України N 2666-III від

12.07.2001р.

Відповідно

до Стаття 2 цієї Угоди, кожна із Сторін визнає право власності іншої Сторони,

її громадян та юридичних осіб по відношенню до розташованих на її території

підприємств, установ, організацій та інших об'єктів (філіали, долі, паї, акції

та інше майно), включаючи об'єкти соціально-культурної сфери (санаторії,

санаторії-профілакторії, будинки і бази відпочинку, пансіонати, готелі і

кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади), що перебували на 1 грудня

1990 року у віданні органів державного управління іншої Сторони, а також були власністю

інших юридичних осіб, у майні яких відсутня державна частка, та фізичних, за

винятком об'єктів, що збудовані з метою ліквідації наслідків форс-мажорних

обставин.

Статтею

4 Сторони узгодили, що об'єкти соціальної сфери, які знаходяться на їх території

(або відповідні долі участі в цих об'єктах): санаторії,

санаторії-профілакторії, будинки та бази відпочинку, пансіонати, готелі і

кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади, будівництво яких

здійснювалось за рахунок коштів підприємств колишнього союзного

підпорядкування, розташованих на території іншої Сторони, є власністю цієї

Сторони.

Таким

чином, положення статті 4 цієї Угоди не визнають право власності Сторін Угоди

на об'єкти соціального призначення, а лише дають можливість Сторонам підтвердити

своє право власності, в порядку встановленому Угодою.

Колегія

суддів звертає увагу на те, що незважаючи на те, що предметом означеного спору

не є визнання права власності, однак розглянути даний спір про визнання

недійсним договору оренди спірного майна неможливо без з'ясування належності

об'єкту оренди, яка здійснюється в порядку , встановленому Угодою.

Відповідно

до Угоди Стороною, за якою може бути визнано право власності на спірний об'єкт,

є держава Україна або Республіка Молдова.

Правовий

статус раніше створених підприємств, визнаних на основі цієї Угоди власністю

одної Сторони та розташованих на території іншої Сторони, визначається у

відповідності до законодавства Сторони, на території якої знаходяться

підприємства, та оформлюються протоколами між органами Сторін, уповноваженими

розпоряджатися державним майном (ст. 11 Угоди).

Судом

першої інстанції вірно встановлено, що Протокол між Фондом державного майна

України та Урядом Молдови про правовий статус спірного майна відсутній.

Органом,

уповноваженим врегульовувати питання власності з боку України на об'єкти

соціальної сфери підприємств союзного підпорядкування, розташованих на

території, відповідно до Постанови Верховної Ради України N 217/94-ВР від

20.10.1994 року, є Фонд державного майна України, який має співпрацювати з

відповідним органом Республіки Молдова.

Крім

того, в Угоді закріплено, що спори між Сторонами щодо тлумачення або

застосування положень цієї Угоди вирішуватимуться шляхом взаємних консультацій

та переговорів на різних рівнях (ст. 16 Угоди).

Таким

чином, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до

висновку про те, що даний спір, вирішення якого відповідно до Угоди віднесено

до відання інших органів, у відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України,

непідвідомчий господарським судам, відтак провадження в справі підлягає

припиненню у відповідності до п.1ч.1 ст. 80 ГПК України.

Такої

ж правової позиції дотримується Верховний Суд України в своїй постанові №06/267

від 27.06.2006р.

Враховуючи

вищевикладене колегія суддів дійшла до висновку, що господарський суд при

прийнятті оскаржуваного рішення не з'ясував підвідомчості спору у відповідності

до ст. 12 ГПК України, чим порушив процесуальні норми, що є підставою для

скасування рішення господарського суду Миколаївської області від 04.03.2008р.

та припинення провадження у справі № 10/324/04-НР(08).

Керуючись п.1 ч.1ст. 80, ст.ст. 99,101-105 ГПК України,

колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма

„Відпочинок” задовольнити, рішення господарського суду Миколаївської області

від 04.03.2008р. -скасувати, провадження у справі № 10/324/04-НР(08)

-припинити.

Постанова

в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова

апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий

суддя                                                                       

Г.П.Разюк

Суддя                                                                              

               С.І.Колоколов

Суддя                                                                                             

М.С. Петров