Постанова

від 11.10.2011 по справі 2а-12832/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 11 жовтня 2011 року                      № 2а-12832/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феруса»

до  Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва  

про скасування податкових повідомлень-рішень,

За участю представників:

позивача : Луцького М.В., представника  

відповідача : Назаренко О.В., представника

                                                                   ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Феруса»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про скасування податкових повідомлень-рішень  від 22.12.2010р. №0009173540/0 та №000917918354/0

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем правомірно було віднесено до валових витрат суми, сплачені ТОВ «Міртекс-Д», а суми ПДВ, сплачені зазначеному підприємству -  до складу податкового кредиту.

          Відповідачем позовні вимоги заперечувалися з огляду на те, що по відношенню до особи, яка зазначена директором контрагента позивача, в процесі розслідування кримінальної справи встановлено її непричетність до діяльності підприємства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою адміністрацією в місті Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Феруса»(код ЄДРПОУ 32776183) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків та взаємовідносин з ТОВ «Міртекс - ДП»(ЄДРПОУ 34492730) за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р., за результатами якої складено Акт №78/35-40/32776183 від 08.12.2010р. (далі –акт перевірки).

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі міста Києва (далі –відповідач)  було прийнято податкове повідомлення-рішення №0009183540/0 від 22.12.2010р., яким за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов'язання ТОВ «Феруса»за платежем податок на додану вартість на 20 927 гривень та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва №0009173540/0 від 22.12.2010р., яким   за порушення п.3.1 ст.З, п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 19550 грн.

Підставою прийняття зазначеного повідомлення –рішення стало те, що позивачем за накладними від 03.11.2008 №0311-иф, від 10.12.2008 №1012-иф, від

20.01.2008 №2001 –иф, від 01.04.2009 № 0104-Іиф було отримано продукцію від ТОВ «Міртекс - ДП»(ЄДРПОУ 34492730), а за податковими накладними №№110306 від 03.11.08, 121001 від 10.12.08, 012001 від 20.01.09, 040101 від 01.04.09 –сформовано податковий кредит.

При цьому, акт перевірки містить відомості, що постановою Богунского районного суду міста Житомира у справі № 1П-1050/2009 по обвинуваченню ОСОБА_3 у здійсненні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.І ст.205 «Фіктивне підприємництво»Кримінального кодексу України, від  28 грудня 2009 року,  встановлено, що «ОСОБА_3, що являється засновником ТОВ «Міртекс-ДП», придбав дане підприємство не з метою здійснення господарської діяльності, як передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб. Підписання ОСОБА_3 реєстраційних документів ТОВ «Міртекс-ДП», тобто вчинення ним дій, направлених на легалізацію суб'єкта підприємництва - юридичної особи, без наміру здійснення господарської діяльності, дозволило невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись фактом реєстрації вказаного підприємства. Використовуючи фіктивну юридичну особу - ТОВ «Міртекс-ДП»для прикриття незаконної діяльності, невстановлені слідством особи отримали можливість укладати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари (роботи, послуги), фактично не здійснюючи господарську діяльність, пов'язану з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг чи заняття торгівлею.»

До матеріалів справи залучено копію вказаної постанови Богунского районного суду міста Житомира у справі № 1П-1050/2009.

За таких обставин суд вважає, що податкові накладні, надані позивачем, не є документами платника податку, в розумінні Законів України «Про податок на додану вартість»та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виходячи з нижчевикладеного.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою вищезазначеної правової норми встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88  визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Оскільки податкові накладні підписувалися директором ТОВ «Міртекс - ДП»з метою прикриття незаконної діяльності, то вони не можуть бути визнані належною підставою для віднесення  Позивачем сум до податкового кредиту.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Так, згідно підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7  Закону України "Про податок на додану вартість",  податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», обов’язковою умовою виникнення у платника податку права на включення до податкового кредиту сум податку, сплаченого /нарахованого/ у зв’язку з придбанням у податковому звітному періоді товарів /робіт, послуг/, є віднесення згідно встановлених законом правил податкового обліку вартості цих товарів /робіт, послуг/ до валових витрат, а в разі придбання основних фондів чи нематеріальних активів –до витрат, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Виходячи зі змісту пункту 1.32 ст.1 цього Закону, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права-це панування права в суспільстві.

Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 р. у справі № 1-33/2004 (справа про призначення судом більш м‘якого покарання) роз‘яснив, що верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.

Як зазначив Конституційний Суд України, справедливість –одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Визначаючи права та обов‘язки платника ПДВ, законодавець виходив з принципу їх справедливого співвідношення. Реалізація господарюючим суб‘єктом законодавчо закріпленої свободи підприємницької діяльності не повинна йти в розріз із зазначеним   принципом.

Судом під час розгляду справи неодноразово витребовувалися від позивача документи на підтвердження реалізації ним товарів, отриманих від контрагента, з метою дослідження обставини дотримання позивачем вимог підпункту 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість».  Позивачем зазначених вимог виконано не було.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат, з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя                                                                                                С.К. Каракашьян