Постанова

від 10.08.2011 по справі 5010/830/2011-15/39

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5010/830/2011-15/39

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.11                                                                       Справа  № 5010/830/2011-15/39

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді                                                  Кордюк Г.Т.

суддів:                                                                      Гриців В.М.

Зварич О.В.

розглянувши апеляційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксо-Аграр»від 02.06.2011 року б/н

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2011 року

у справі № 5010/830/2011-15/39

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Маїсадур Семанс Україна», с. Могилів, Дніпропетровська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксо-Аграр», м. Івано-Франківськ

про стягнення коштів у сумі 117 673, 13 грн.

За участю представників сторін:

від позивача –Ковтуненко І.М. –представник

від відповідача –не з'явився

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 року у справі № 5010/830/2011-15/39 змінено склад колегії, замість судді Давид Л.Л. введено суддю Зварич О.В.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2011 року у справі № 5010/830/2011-15/39 (суддя Деделюк Б.В.) позовні вимоги ТзОВ «Маїсадур Семанс Україна»задоволено повністю: стягнуто з ТзОВ «Аксо-Аграр»на користь ТзОВ «Маїсадур Семанс Україна»92 685,20 грн. основного боргу, 6 450,89 грн. пені, 18 537,04 грн. штрафу, 1 176,73 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При винесенні рішення, суд першої інстанції керувався нормами ст.ст. 509, 525-527, 530, 549, 551, 610, 612 Цивільного кодексу України та ст.ст. 174, 175, 193, 216, 232 Господарського кодексу України, а також, зазначив, що доказів сплати заборгованості в сумі 117 673,13 грн., що становить предмет позову, відповідач не подав та доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за отримані згідно умов контракту купівлі-продажу товари в сумі 92 685,20 грн. основного боргу, 6 450,89 грн. пені, 18 537,04 грн. штрафу, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

ТзОВ «Аксо-Аграр»не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду подало апеляційну скаргу від 02.06.2011 року б/н, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2011 року у даній справі та прийняти нове, яким у задоволені позовних відмовити повністю, оскільки рішення винесене з неповним з'ясуванням обставин справи та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник вважає, що у договорі між сторонами відсутні будь-які вимоги до якості товару, а також строк його дії не визначений. Також, скаржник вважає, що у відповідності до п. 29 Інструкції № П-7 від 25.04.1966 року «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю», у день закінчення приймання продукції сторони повинні бути скласти акт, що підписується сторонами, що брали участь в перевірці якості і комплектності продукції.

Крім цього, апелянт зазначає, що в поданому позивачем розрахунку пені термін прострочення платежу починає нараховуватись з 31 листопада 2010 року, однак такої дати не існує, оскільки листопад місяць має тільки 30 календарних днів, а отже і прострочення платежу повинно було нараховуватись з 01.12.2010 року. Таким чином, при нарахуванні пені позивачем допущено помилку.

Представник позивача в судовому засіданні та у поданому відзиві на апеляційну скаргу, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, з підстав необґрунтованості доводів апеляційної скарги. А саме, позивач зазначає, що відповідно до п. 2.1 контракту, якість товару повинна відповідати ДСТУ 2240-93, що підтверджується сортовим свідоцтвом на гібридне насіння, яке надається продавцем (позивачем); п. 13.1 контракту чітко встановлено термін дії договору. Щодо розміру пені, позивач зазначає, що за умовами договору відповідач повинен був до 31.11.2010 року сплатити грошові кошти за отримане насіння. Відповідно до п. 12.3 договору, покупець зобов'язаний виплатити на користь продавця пеню у розмір 0.1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Оскільки, дати 31 листопада немає у календарі, то боржник повинен був розрахуватись за поставлений товар до 01.12.2011 року. На вимогу ухвали суду подав обґрунтований розрахунок пені, розмір якої становить 6 411,53 грн., що на 39,36 грн. менше, ніж заявлена в позові.

Відповідач у справі в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, подав клопотання (вх.. ЛАГС № 590 від 10.08.2011р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання.

Дане клопотання, судова колегія вважає необґрунтованим і безпідставним та вважає, що учасник судового процесу не позбавлений права і можливості за необхідності забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. 1-4 ст.28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і з числа осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Крім того, неможливість представника взяти участь в судовому засіданні документально не підтверджена, подана представником відповідача копія довіреності видана на ім'я невстановленої особи та директором іншого товариства, а копії з ухвали господарського суду Івано-Франківської від 21.07.2011 року у справі № 5010/1456/2011-5/84 не вбачається, що в судовому засіданні оголошено перерву до 10.08.2011 року, як зазначає представник апелянта в клопотанні.

Також, обов'язкова участь представника відповідача, судом не визнавалась, додаткових доказів від скаржника апеляційний суд не витребовував, а тому колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів є достатньо, щоб розглянути справу без участі представника відповідача.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне:

29 квітня 2010 року між ТзОВ «Маїсадур Семанс Україна»(продавець) та ТзОВ «Аксо-Аграр»(покупець) укладено контракт купівлі-продажу № МАS_AxoAqrar_290410 з додатком № 1 до договору, предметом якого є купівля-продаж гібридів насіння соняшника і кукурудзи (а.с. 9-15).

На виконання умов договору, згідно видаткової накладної № РН-4 від 02.11.2010 року, позивачем відвантажено, а відповідачем отримано товари на загальну суму 132 685,20 грн. (а.с. 19).

Згідно умов договору та додатку № 1 до нього, ТзОВ «Аксо-Аграр» повинно було оплатити кошти за отримане насіння до 31.10.2010 року. Проте, в порушення договірних зобов'язань відповідачем не оплачено в повному обсязі вартість отриманих товарів, у зв'язку з чим утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 92685,20 грн. Окрім цього, згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховано 6 450,89 грн. пені та 18 537,04 грн. штрафу.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТзОВ «Аксо-Аграр»підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом, у справі між сторонами 29.04.2010 року укладено договір купівлі-продажу № МАS_AxoAqrar_290410, відповідно до п. 1.1 статті 1 якого, продавець на умовах, передбачених договором, продає товар покупцю, а покупець зобов'язаний прийняти товар і здійснити своєчасну оплату отриманого від продавця товару на умовах передбачених договором і за цінами, узгодженими сторонами.

Пунктом 2.1 статті 2 договору встановлено, що якість товару по договору відповідає ДСТУ 2240-93, що підтверджується сортовим свідоцтвом на гібридне насіння, яке надається продавцем, а п. 13.1 статті 13, сторони узгодили, що договір діє після його підписання сторонами і до моменту повної проплати покупцем суми, на яку був поставлений товар.

Узгодження сторонами умов щодо якості та терміну дії договору спростовує доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності таких умов і його недійсності.

По товарно-транспортній накладній № РН-4 від 02.11.2010 року відповідач отримав насіння гібридів соняшнику на суму 132 685,20 грн.

Як стверджує позивач, розрахунок відповідач провів частково, на день заявлення позову сума боргу становить 92 685,20 грн.

Відповідно до п. 7.2 ст. 7 договору, термін оплати зазначено в додатку № 1 до договору (а.с. 16).

Додатком № 1 до договору, сторони встановили, що суму 11 916,00 Євро покупець повинен заплатити в гривнях до 31 жовтня 2010 року, тобто 100 % передоплата.

Свої зобов'язання по оплаті, за отримане насіння соняшнику, відповідач в терміни обумовлені в додатку № 1 до договору не здійснив.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України, визначає, що договір є обов'язковим до виконання.

У справі між сторонами укладеного договір купівлі –продажу, до правовідносин сторін належить застосувати норми Глави 54 ЦК України «Купівля –продаж».

За договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Обов'язок покупця прийняти товар встановлено ст. 689 ЦК України, яка передбачає, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець товар по накладній прийняв без зауважень щодо його якості, дії щодо встановлення розумного строку продавцю для передачі документів, що стосується товару в порядку ч. 1 ст. 666 ЦК України не вчинив, від договору купівлі –продажу не відмовився, товар не повернув, а тому доводи апеляційної скарги щодо порушення прийняття продукції по якості в частині складання акту, відповідно до Інструкції № П-7 від 25.04.1966 року «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю», судом апеляційної інстанції відхиляються.

З іншими доводами апеляційної скарги, а саме, що позивачем нараховано пеню з 31 листопада, тобто дати якої в календарі не існує, апеляційна інстанція погоджується.

В зв'язку з наведеним, ухвалою від 20.07.2011 року, суд апеляційної інстанції зобов'язав позивача подати обґрунтований розрахунок пені, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З розрахунку поданого позивачем в судовому засіданні, вбачається, що позивач нараховує пеню від суми боргу 92 685,20 грн. за період з 01.12.2011 року по 13. 04.2011 рок, яка становить 6 411,53 грн., що на 39,36 грн. менше ніж заявлено в позові і задоволено місцевим господарським судом.

Розрахунок пені, здійсненої позивачем не перевищує шість місяців з дня коли зобов'язання має бути виконано, оскільки порушення зобов'язання наступило 01.11.2011 року, то нарахування пені мало б проводитись до 01.05.2011 року, однак, позивачем перераховано пеню з 01.12.2010 року по 13.04.2011 року, за 134 дні.

Таким чином, зайво стягнено судом 39,36 грн. пені та в цій частині судові витрати, а саме 0,39 грн. державного мита та 7,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи, що рішення суду прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, а тому відповідно до ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню частково.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксо-Аграр» задоволити частково.

2.          Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2011 року в частині стягнення з ТзОВ «Аксо-Аграр»на користь ТзОВ «Маїсадур Семанс Україна»- 39,36 грн. пені, 0,39 грн. державного мита та 7,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –скасувати.

3.          В позові ТзОВ «Маїсадур Семанс Україна»про стягнення з ТзОВ «Аксо-Аграр»39,36 грн. пені, 0,39 грн. державного мита та 7,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

4.          Стягнути з ТзОВ «Маїсадур Семанс Україна» (вул. Луганська, 50, с. Могилів, Царичанський район, Дніпропетровська область, 51040, ідентифікаційний код 35570547) на користь ТзОВ «Аксо-Аграр» (вул. Чорновола, 1А, с. Радча, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77457, ідентифікаційний код 34724006) –0,20 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя                                                            Кордюк Г.Т..

суддя                                                                                          Гриців В.М.

суддя                                                                                          Зварич О.В.