Постанова

від 30.08.2011 по справі 5015/1926/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5015/1926/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.11                                                                                           Справа  № 5015/1926/11

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                    Бойко С.М.,

суддів:                                          Бонк Т.Б.,

                                                     Марко Р.І.,

при секретарі судового засідання Томкевич Н.

з участю представників:

від скаржника (відповідача) – з'явився,

позивача  –   не  з'явився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірська птахофабрика», м.Самбір Львівської області

на рішення   господарського  суду Львівської області від 06.06.2011 року, суддя Пазичев В.М.,   у справі    № 5015/1926/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпро-Атлантік», м.Дніпропетровськ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірська птахофабрика», м.Самбір Львівської області

про стягнення заборгованості у розмірі 41685,75 грн.,

                                                         ВСТАНОВИВ:

постановою  Вищого господарського суду України від 11.03.2011 року у даній справі №10/104 скасовано рішення господарського суду Львівської області від 06.07.2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 38514,30 грн. відсотків за користування чужими коштами, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді рішенням господарського  суду Львівської області від 06.06.2011 року задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпро-Атлантік»в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірська птахофабрика»процентів за користування чужими коштами у розмірі 38514,30 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що факт прострочення відповідачем грошового зобов»язання по договору купівлі-продажу №26/10/09 від 26.10.2009 року встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 02.03.2010 року у справі  №14/233, а відповідальність у вигляді сплати процентів  за користування  чужими  грошовими коштами у розмірі  1%  за кожен день  прострочення  передбачено п.7.4 договору та  ст.ст.536, 692 ЦК України, а тому такі підлягають стягненню з відповідача за період з 14.12.2009 року  по 28.05.2010 року, тобто за період, який не врахований судовим рішенням по справі №14/233.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення  суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, в зв»язку з порушенням місцевим судом норм матеріального права, апелюючи тим, що судом не досліджено умови укладеного між сторонами договору щодо застосування  такого виду відповідальності, оскільки в матеріалах справи відсутній та позивачем не подано ні оригіналу договору купівлі-продажу №26/10/09 від 26.10.2009 року, ні належним чином засвідченої копії цього договору.

Скаржник не погоджується із застосуванням до спірних правовідносин ст.536 ЦК України, оскільки вважає, що вказана норма застосовується у випадку користування коштами, отриманими в якості авансу, що в спірному випадку відсутнє. Щодо ст.692 ЦК України, то скаржник вважає, що вказана норма не може застосовуватися одночасно з ст.203 ЦК України, оскільки вказані проценти є санкцією за прострочення виконання грошового зобов»язання, які слід визначати на рівні облікової ставки НБУ.

Скаржник також покликається на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині неналежного повідомлення відповідача про час та місце розгляду спору по суті, що позбавило можливості скаржника забезпечити явку уповноваженого представника на захист своїх прав та інтересів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що факт прострочки грошового зобов»язання відповідачем по договору купівлі-продажу №26/10/09 від 26.10.2009 року встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 02.03.2010 року у справі  №14/233, а тому з відповідача підлягають стягненню відсотки за користування чужими грошовими коштами за період з  14.12.2009 року  по 28.05.2010 року, тобто за період, який не врахований судовим рішенням по справі №14/233, що передбачено умовами договору та ст.536 ЦК України.

В судове засідання представники позивача не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду, а тому, зважаючи на строк розгляду спору, суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, який підтримав свої позиції, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі,  вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що  рішенням господарського суду  Львівської області від 02.03.2010 року  у справі  №14/233  задоволено позовні вимоги  товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпро-Атлантік»про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірська птахофабрика»заборгованості в розмірі 23342,00 грн. основного боргу,  652,57 грн. пені за період з  07.11.2009 р. по 14.12.2009 р., 11619,96 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами  за період  з 07.11.2009 р. по 14.12.2009 р. та  інфляційних  витрат  за листопад  2009 року в розмірі  314,79 грн.

Вказана заборгованість  виникла між сторонами на підставі укладеного 26.10.2009 року  між  позивачем та відповідачем  договору  купівлі-продажу №26/10/09  та сплачена відповідачем на підставі   наказу  №14/233  від 09.04.2010 року згідно платіжного доручення                   №U 954947 від 28.05.2010 року.

Предметом позовних вимог в даній справі згідно вимог позовної заяви вказано стягнення пені у розмірі  1887,67 грн.  за період з 14.12.2009 року  по 07.05.2010 року,  відсотків в  розмірі  38514,30 грн.  за  період  з 14.12.2009 року  по 28.05.2010 року та  інфляційних  втрат  1283,78 грн. за період  -   грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року.

Оскільки постановою  Вищого господарського суду України від 11.03.2011 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 року у справі №10/104 господарського суду Львівської області та рішення господарського суду Львівської області від 06.07.2010 року у даній справі скасовано лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 38514,30 грн. відсотків та справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, предметом спору в даному провадженні є стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами у розмірі 38514,30 грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до  ст.35 ГПК України,  факти,  встановлені  рішенням господарського  суду (іншого  органу, який  вирішує  господарські  спори), за  винятком  встановлених  рішенням  третейського суду, під час  розгляду однієї  справи, не  доводяться  знову  при  вирішенні  інших спорів, в яких беруть  участь  ті самі сторони.

Факт прострочення відповідачем грошового зобов»язання по договору купівлі-продажу №26/10/09 від 26.10.2009 року встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 02.03.2010 року у справі  №14/233, яким задоволено позовні вимоги  товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпро-Атлантік»про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірська птахофабрика»заборгованості в розмірі 23342,00 грн. основного боргу,  652,57 грн. пені за період з  07.11.2009 р. по 14.12.2009р., 11619,96 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами  за період  з 07.11.2009 р. по 14.12.2009 р. та  інфляційних  витрат  за листопад  2009 року в розмірі  314,79 грн.

Факт прострочення відповідачем сплати зобов»язань за договором після прийняття вищевказаного рішення (02.03.2010)  і до 28.05.2010 року, коли відповідачем погашено заборгованість, підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням                   №U 954947 від 28.05.2010 року.

Згідно ч.4 ст.232 ГК України, відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства і за своєю природою не є неустойкою, а, отже, не підлягає зменшенню господарським судом у відповідності до ст.83 ГПК України.

Згідно п.7.4. договору, у разі  прострочення  оплати за  товар, покупець сплачує продавцю  проценти  за користування  чужими  грошовими коштами, що передбачені  ст.ст.536, 692 ЦК України у розмірі  1%  за кожен день  прострочення.

Оскільки рішенням господарського суду  Львівської області від 02.03.2010 року у справі  №14/233, з відповідача стягнуто 1% за користування чужими коштами за період  з 07.11.2009 року по 14.12.2009 року у сумі 11619,96 грн.,  умови договору щодо застосування такої відповідальності на спірний період сторонами не змінено, доказів в спростування вказаного не подано, враховуючи вимоги ст.536 ЦК України, ч.4 ст.232 ГК України, та на підставі п.7.4. договору місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з  відповідача 1% за користування чужими коштами за  період  з 14.12.2009 року  по 28.05.2010 року у сумі 38514,30 грн..

Покликання скаржника на відсутність в матеріалах справи належних доказів для стягнення таких відсотків, а саме оригіналу чи належним чином засвідчених копій договору купівлі-продажу №26/10/09 від 26.10.2009 року  є безпідставним, оскільки належним чином засвідчена копія договору наявна в матеріалах справи (а.с.8-10, т.1).

Покликання скаржника на різну правову природу передбачених в ст.536 ЦК України та умовами договору санкцій, які не можуть застосовуватися одночасно, спростовується змістом ст.536 ЦК України, з аналізу якої випливає, що сторони у договорі вправі вказати розмір процентів, як будуть нараховуватись, в разі користування платником чужими грошовими коштами. Таким чином, нарахування процентів за користування  чужими грошовими коштами не є застосуванням штрафних санкцій, а має розглядатися як борг.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Наведене свідчить про можливість встановлення в договорі відповідальності як у вигляді санкцій, так і у вигляді процентів за користування чужими коштами, які до санкцій не належать, а  тому вправі застосовуватися одночасно. Щодо неможливості стягнення в спірному випадку таких відсотків в зв»язку з відсутністю грошового зобов»язання, то воно також є безпідставним, оскільки відповідач не виконав  саме грошове зобов»язання.

Покликання скаржника на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині неналежного повідомлення відповідача про час та місце розгляду спору по суті є безпідставним, оскільки не є безумовною підставою для скасування рішення суду при відсутності інших передбачених законом підстав, яких скаржником не наведено. Крім цього, матеріалами справи (а.с.2,6,12,30,43, том 2), а саме повідомленнями про вручення ухвал суду  підтверджується факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо справу розглянуто господарським судом  за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце  засідання суду, що в спірному випадку апеляційним судом не встановлено.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

                                                   постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2011 року в справі за номером  5015/1926/11 -  залишити без змін, а апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірська птахофабрика»–без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя:                                   С. М. Бойко

Судді:                                                            Т.Б.Бонк

                                                                       Р. І. Марко