Постанова

від 14.09.2011 по справі 5015/1797/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5015/1797/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.11                                                                                 Справа  № 5015/1797/11

Львівський апеляційний господарський суд  у складі колегії:

головуючого-судді                                   Мурської Х.В.

суддів                                                         Гриців В.М.

                                                                   Давид Л.Л.

при секретарі судового засідання           Лісовській Н.В.

розглянув матеріали апеляційної скарги   Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Життя", м. Львів, без номера від 01.07.2011р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2011р.

у справі  № 5015/1797/11, суддя Синчук М.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт - Інвест", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Життя", м. Львів

про стягнення 36 872,37 грн.

за участю представників

від позивача: Оприск Л.Є.;      

від відповідача: Мигаль А.В. –директор.

          Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.05.2011р. у справі № 5015/1797/11 позовні вимоги задоволено. З Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль життя" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт - Інвест" 36 401,60 грн. основного боргу, 9 104,32 пені, 455,06 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позовних вимог про забезпечення позову –відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТОВ "Стиль Життя" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області у даній справі  скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі та пені та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що в період, за який стягується орендна плата, ТОВ «Стиль Життя»не користувалось орендованими приміщеннями у зв'язку з їх підтопленням, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти, складені відповідачем, яким суд першої інстанції не дав належної правової оцінки.  Відтак, на переконання скаржника, у нього відсутня заборгованість перед позивачем.          

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

7 вересня 2011р. в судовому засіданні, за згодою представників сторін, було оголошено перерву до 14.09.2011р.

В судовому засіданні 14.09.2011р. представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї та висловили свої міркування з питань, що виникли в ході  розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 04.03.2009 р. між сторонами у справі було укладено договір оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) №3, відповідно до умов якого орендодавець (позивач) передає,  а орендар (відповідач) приймає у тимчасове оплачуване користування нежитлове приміщення: №22, площею 455,02 кв.м., що знаходиться в будівлі, розташованій за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, буд. 53.

Відповідно до п. 1.2. Договору об'єкт оренди належить орендодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого 28.01.2008р. нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В. і зареєстрованого в реєстрі за №547, та зареєстрованого ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" 29.01.2008р. в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер 2610131).

Згідно з п. 2.1. Договору орендар зобов'язується використовувати об'єкт оренди для виробництва корпусних меблів.

Відповідно до п. 5.1. Договору об'єкт оренди передається орендарю на підставі Акта здачі-приймання об'єкту оренди, в якому зазначається опис технічного стану, кінцевий розмір площі, місце розташування об'єкта оренди. Акт здачі-приймання об'єкту оренди складається і підписується сторонами не пізніше дати початку орендного користування.

Згідно Акта здачі-приймання об'єкта оренди позивачем 04.04.2009р. передано відповідачу у тимчасове користування об'єкт оренди.

Додатковою угодою від 01.01.2011 р. до Договору №3 від 04.03.2009 р. сторони погодили, що Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2011р.

Відповідно до п. 6.6. Договору орендна плата нараховується орендареві з дати підписання сторонами Акта здачі-приймання об'єкта оренди.

Згідно з п. 6.2. Договору орендна плата за один календарний місяць використання об'єкта оренди становить 9100,40 грн., в т.ч. ПДВ 1516,73 грн.

Відповідно до п. 6.8. Договору якщо інше не передбачено цим Договором, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісяця авансом, не пізніше 20-го числа місяця, що передує оплачувальному місяцю, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 3.3. Договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати оренду плату, інші платежі передбачені цим Договором.

У зв'язку з тим, що орендар несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату, за період червень 2009р. –березень 2011р. у нього утворилась заборгованість в розмірі  36 401,60 грн., за стягненням якої позивач звернувся в Господарський суд Львівської області.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того зокрема, що відповідачем не подано суду доказів сплати орендних платежів та доказів повернення орендованого майна, а відтак, задоволив позовні вимоги позивача, в тому числі пеню в сумі 9104, 32 грн., нараховану за період з червня 2009р. по березень 2011р. на суму заборгованості по кожному місяцю окремо, з врахування сум та дат проплати.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а  також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, відповідно до п. 6.8. Договору орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісяця авансом, не пізніше 20-го числа місяця, що передує оплачувальному місяцю, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця.

У  відповідності  з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України  та статті 33 ГПК України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,   на   які   вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем орендних платежів в повному обсязі за період червень 2009р. –березень 2011р.

Доводи скаржника про те, що в період, за який позивач просить стягнути орендну плату, майно не використовувалось ним за призначенням у зв'язку з його підтопленням, є безпідставними, оскільки наявні в матеріалах справи акти, складені відповідачем в односторонньому порядку, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 34 ГПК України, які б свідчили про обставини, на які скаржник покликається як на підставу своїх вимог. Зворотнього суду не подано.

Крім того, в матеріалах справи наявні акти приймання надання послуг (оренда приміщення) за спірний період, які підписані обома сторонами та скріплені відтисками печаток товариств, зокрема, відповідачем без застережень.

Щодо тверджень представника відповідача про безпідставність нарахування пені за період червень 2009р. –березень 2011р., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

До вимог про стягнення пені, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, застосовується позовна давність в один рік, сплив якої, за умови наявності заяви сторони про застосування позовної давності, згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у позові.

Форма такої заяви законом не встановлена, а тому може бути довільною та містити вимоги про застосування позовної давності.

Оскільки, в матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, то судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог і в цій частині.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач  не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростовували висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105, 107  ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1.          Рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2011р. у справі № 5015/1797/11 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

2.          Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

       Головуючий суддя                                                                         Мурська Х.В.

       Суддя                                                                                                Гриців В.М.

       Суддя                                                                                                Давид Л.Л.