Постанова

від 14.09.2011 по справі 10/89-1904

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/89-1904

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.11                                                                                 Справа  № 10/89-1904

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді                                                  Кордюк Г.Т.

суддів:                                                                      Гриців В.М.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями «Сєрна»від 18.06.2011 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 07.06.2011 року

у справі № 10/89-1904

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА», с. Побужани Бузького району Львівської області

до відповідача-1: підприємства з іноземними інвестиціями «Сєрна», м. Київ

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю «Збаразький комбінат хлібопродуктів», м. Збараж Тернопільської області

про витребування безпідставно набутого майна з чужого незаконного володіння

За участю представників сторін:

від позивача: Штендер М.В. –представник

від відповідача-1: Слободян І.А., Ковальчук С.В. –представник

від відповідача-2: не з'явився

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 07.06.2011 року у справі № 10/89-1904 (суддя Півторак М.Є.) задоволено позовні вимоги ТзОВ «Лендком ЮА»: визнано право власності ТзОВ «Лендком ЮА»на насіння соняшника кількістю 474,9 тонн в заліковій вазі (вологість 7%, зернова домішка 12,3%, сміттєва домішка 1%, зараженість не виявлено), яке зберігається в ТзОВ «Збаразький комбінат хлібопродуктів»за складською квитанцією № 498 від 18 листопада 2010 року серія АС № 816521 виписаною на ПзІІ «Сєрна»; витребувано з незаконного володіння ПзІІ «Сєрна»та повернуто у власність ТзОВ «Лендком ЮА»насіння соняшника кількістю 474,9 тонн в заліковій вазі (вологість 7%, зернова домішка 12,3%, сміттєва домішка 1%, зараженість не виявлено), яке зберігається в ТзОВ «Збаразький комбінат хлібопродуктів»за складською квитанцією № 498 від 18 листопада 2010 року серія АС №816521 виписаною на ПзІІ «Сєрна», шляхом переоформлення вищевказаного насіння з ПзІІ «Сєрна»на ТзОВ «Лендком ЮА»відповідно до чинного законодавства України; зобов'язано ТзОВ «Збаразький комбінат хлібопродуктів»видати ТзОВ «Лендком ЮА»складську квитанцію на насіння соняшника в кількості 474,9 тонн. Визнано таким, що втратив чинність п. 2 ухвали господарського суду від 29.11.2010 року про накладення арешту на насіння соняшника в кількості 474,9 тонн (чотириста сімдесят чотири тонни дев'ятсот кілограмів), яке знаходиться в ТзОВ «Збаразький комбінат хлібопродуктів»та було переоформлено з ТзОВ «Лендком ЮА»на ПзІІ «Сєрна»шляхом видачі останньому складської квитанції на зерно № 498 від 18 листопада 2010 року серія АС № 816521.

При винесенні рішення, суд першої інстанції виходив із того, що законність набуття позивачем права власності на насіння соняшника в кількості 474,9 тонн, підтверджено договором складського зберігання укладеного 01.06.2010 року між ТзОВ «Лендком ЮА»та ТзОВ «Збаразький комбінат хлібопродуктів», складськими квитанціями на зерно, виписаними ТзОВ «Збаразький комбінат хлібопродуктів»; право власності позивача заперечується відповідачем-1, в якого безпідставно знаходиться насіння соняшника, а тому в силу ст. 387 ЦК України, позов власника підлягає захисту шляхом витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Також, господарський суд у рішенні зазначив, що під час розгляду позову по суті відповідач не надав оригіналу договору поставки № РР-574-10 від 18.11.2010 року, на який робить посилання в обґрунтування набуття ним права власності на насіння соняшнику, а тому ним не доведено факт укладання даного правочину; також відповідачем не надано оригіналу трьохстороннього акту приймання-передачі та оригіналу рахунку-фактури № ЮА-10/08 від 18.11.2010 року, на підставі якого ним було проведено оплату коштів за насіння соняшника, оскільки він втрачений.

ПзІІ «Сєрна»подано апеляційну скаргу від 18.06.2011 року, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки судом першої інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник вважає, що судом не взято до уваги той факт, що позивачем не було надано доказів, які б свідчили про те, що насіння соняшника урожаю 2010 року вирощене чи придбане саме ТзОВ «Лендком ЮА»і він ним володів на момент подання позову та прийняття спірного рішення; суд без будь-якого обґрунтування, на підставі лише копій документів наданих позивачем, прийшов до висновку, що відповідач-1 не правомірно володіє майном –насінням соняшника в кількості 474,9 тонн, хоча документ, який підтверджує право власності на це насіння є у ПзІІ «Сєрна»- оригінал складської квитанції № 498 від 18.11.2010 року серії АС №816521, та на даний час ніким не визнаний таким, що виписаний неналежно чи без достатніх та законних підстав; судом не надано оцінку обставині, що на момент перерахування ПзІІ «Сєрна»коштів на рахунок позивача, рахунок у банку був відкритий і діяв, що підтверджується матеріалами справи, доказів про його блокування чи незаконне відкриття на момент перерахування коштів у відповідача-1 не було, а тому кошти були перераховані в повному обсязі та відповідно до умов укладеного договору поставки № РР-574-10 від 18.11.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні та у поданому відзив на апеляційну скаргу, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду першої інстанції у даній справі без змін з підстав необґрунтованості доводів апеляційної скарги. А саме, вказує на те, що відповідач-1 не озвучував в суді першої інстанції сумнівів, щодо походження насіння соняшника, тому заяви апелянта викладені в скарзі, і які стосуються правомірності володіння позивачем насіння, яке було передано на зберігання відповідачу-2, є безпідставними.

Також, позивач вважає, що складські квитанції, належні позивачу на насіння соняшника в кількості 474,9 тонн були безпідставно погашені відповідачем-2 в зв'язку з помилковим переходом права власності на це насіння до відповідача-1, оскільки, між позивачем та відповідачем-1 не було укладено жодних договорів, предметом якого було насіння соняшника, позивач жодних складських документів відповідачу-1 не передавав. Окрім цього, жоден з працівників чи інших уповноважених представників ТзОВ «Лендком ЮА»не був присутній при переоформлені права власності на насіння соняшника та трьохстороннього акту приймання-передачі не складав.

Відповідач-2 в судове засідання участь уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (вх.. ЛАГС № 8013 від 04.08.2011р.).

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача та відповідача-1, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, виходячи з наступного:

Як встановлено судом першої інстанції, 01 червня 2010 року між ТзОВ «Збаразький комбінат хлібопродуктів»(зерновий склад) та ТзОВ «Лендком ЮА»(поклажодавець) було укладено договір складського зберігання № 2, згідно умов якого, зерновий склад зобов'язаний прийняти на зберігання зерно пшениці 8000 т; сої 5000 т; соняшника 2500 т. (а.с. 9-10).

Пунктом 5.1. договору сторони визначили, що «Зерновий склад»не має права розпоряджатися зерном (його частиною), за винятком випадків визначених в цьому договорі.

Пунктом 1.7. Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого Наказом Мінагрополітики України 27.06.2003 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2003 року за № 1081-2003-п (з наступними змінами) визначено, що зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. Пунктом 3.6 договору від 01.06.2010 року сторони визначили, що Зерновий склад видає Поклажодавцю складські документи на зерно не пізніше двох робочих днів після прийняття зерна на зберігання.

Відповідно до умов договору позивач передав на зберігання ТзОВ «Збаразький КХП»насіння соняшника врожаю 2010 року в кількості 2991,99 тонн, що підтверджується копіями складських квитанцій на зерно: № 464 від 14.10.2010 р.; №465 від 20.10.2010 року; № 481 від 04.11.2010 року; № 477 від 31.10. 2010 року; № 490 від 15.11.2010 року; № 487 від 11.11.2010 року; № 490 від 15.11.2010 року; № 485 від 11.11.2010 року; № 451 від 30.09.2010 року; № 466 від 26.10.2010 року; № 458 від 12.10.2010 року (а.с. 17-26).

Згідно статті 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»складська квитанція є товаророзпорядчим документом, яка посвідчує наявність зерна та зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа, а згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинним документом, який фіксує факти здійснення господарських операцій, зокрема, прийняття зерна на склад.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 317 ЦК України змістом права власності є права володіння, користування та розпорядження майном.

Отже, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що позивач у справі ТзОВ «Лендком ЮА»був власником насіння соняшника врожаю 2010 року, що зберігалося в ТзОВ «Збаразький комбінат хлібопродуктів», згідно складських квитанцій, а тому вправі був вчиняти дії щодо розпорядження належним йому майном.

В матеріалах справи знаходиться копія договору поставки № РР-574-10 від 18.11.2010 року, яким відповідач-1 обґрунтовує як на підставу набуття ним права власності на насіння соняшнику в кількості 474,9 тонн. На вимоги суду, даний договір сторонами не був наданий, оскільки як зазначив представник позивача в суді першої та апеляційної інстанції, ТзОВ «Лендком  ЮА»даного договору не укладало. В свою чергу, представник відповідача-1 зазначив, що договір між сторонами було укладено 18.11.2010 року та ним виконаний в повному обсязі, пояснив, що оригіналу в нього не має, оскільки два екземпляри були направлені позивачу для підписання і останнім неповернено.

Як стверджує відповідач-1, у відзиві на позовну заяву, в апеляційній скарзі та в судовому засіданні, на виконання умов договору, продавець надав покупцю рахунок-фактуру № ЮА-10/08 від 17.11.2010 року, у якому вказується, що постачальником соняшника в кількості 474,900 тон на загальну суму 2 089 560,00 грн. є ТзОВ «Лендком ЮА»та зазначено його реквізити, а саме р/рахунок 2600516016 в ЛОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Львів, МФО 325570; одержувачем –ПзІІ «Сєрна». У графі «Договір»посилання на укладений договір немає.

Окрім цього, судом першої інстанції встановлено, що 18 листопада 2010 року до працівників зернового складу (ТзОВ «Збаразький КХП») звернувся працівник ТзОВ «Лендком ЮА» з проханням переоформити з ТзОВ «Лендком ЮА»на ПзІІ «Сєрна»насіння соняшника загальним об'ємом 474,9 тонн.

ТзОВ «Збаразький КХП» були надані письмова заява поклажодавця (ТзОВ «Лендком ЮА»), підписана генеральним директором та скріплена відтиском печатки товариства, довіреність № 1711/3 від 17.11.2010 року на отримання матеріальних цінностей, а саме соняшника в кількості 474,9 тонн, видана ТзОВ «Лендком ЮА»за підписом керівника та відтиском печатки товариства, що підтвердив позивач в суді першої інстанції. Однак, зазначив, що оригінали листа ТзОВ «Лендком ЮА»№ 253/11 від 18.11.2010 року та довіреності № 1711/3 від 17.11.2010 року були вилучені у ТзОВ «Збаразький КХП»слідчим Золочівського РВ УМВСУ у Львівській області (протокол виїмки від 09 грудня 2010 року).

На підставі зазначених документів відповідач-2 здійснив переоформлення насіння соняшника загальним об'ємом 474,9 тонн з ТзОВ «Лендком ЮА»на ПзІІ «Серна»та видав 18 листопада 2010 року ПзІІ «Сєрна»складську квитанцію № 498 серії АС № 816521 на 474,9 тонн соняшника.

Мотивуючи позовну заяву, позивач зазначає, що жодного договору № РР-574-10 від 18 листопада 2010 року з ПзІІ «Сєрна»він не укладав, жодних складських документів відповідачам  не передавав та трьохсторонніх актів не підписував, а тому вважає, що ПзІІ «Сєрна»набуло право власності на майно позивача, а саме насіння соняшника в кількості 474,9 тонн, безпідставно.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на підставі відношення від 26.11.2010 року № 10905, винесеного начальником Збаразького РВ УМВСУ в Тернопільській області полковником міліції Гуличом В.М. Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області надав висновок спеціаліста № 1-1290/10, в якому зазначено, що відбиток печатки в Акті прийому-передачі майна від 18.11.2010 року нанесено не печаткою ТзОВ «Лендком ЮА», зразки якої надано на дослідження, а іншою печаткою; у Висновку № 1-1289/10 зазначено, що підпис від імені продавця акту прийому-передачі майна від 18.11.2010 року виконано не Шумішиним В.В., а іншою особою.

30 листопада 2010 року слідчим СВ Золочівського РВ ГУМВС України в Львівській області ст. лейтенантом міліції Яворським Ю.В. було винесено Постанову про порушення кримінальної справи по факту підроблення документів, печаток за ознаками злочину передбаченого ст. 358 ч. 1 КК України.

У Постанові про порушення кримінальної справи, зокрема, зазначається, що 18 листопада 2010 року, невідома особа, з метою отримання прибутку, умисно, незаконно підробила акт прийому-передачі товару від 18.11.2010 року, що проводився між ПзІІ «СЄРНА»в особі директора Супрун Т.О., ТОВ «Лендком ЮА»в особі директора Шумішиним В.В. та ТОВ «Збаразький КХП»в особі директора Шпак Н.З., що згідно висновку спеціаліста № 1-1290/10 від 26.11.2010 року, відбиток печатки у акті прийому-передачі майна від 18.11.2010 року нанесено не печаткою ТзОВ «Лендком ЮА», зразки якої надані на дослідження, а іншою печаткою та згідно висновку спеціаліста № 1-1289/10 від 26.11.2010 року підпис від імені продавця акту прийому-передачі майна від 18.11.2010 року виконано не Шумішиним В.В.,  а іншою особою.

Таким чином, як вірно зазначив, місцевий господарський суд обґрунтовуючи свої заперечення, відповідачем-1 робилися посилання на документи, оригінали яких не були надані суду для огляду, а саме: Договору № РР-574-10 від 18 листопада 2010 року, рахунок - фактуру № ЮА 10/08 від 17.11.2010 року; Акт прийому-передачі від 18.11.2010 року, як на підставу набуття ним права власності на насіння соняшника.

В силу статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 387 Цивільного Кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивачем за таким позовом може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, і юридична особа, за якою майно закріплене на праві повного господарського відання або оперативного управління.

Відповідачем у справі виступає особа , що на момент подання позову фактично володіє майном без достатніх підстав, передбачених законом або адміністративним актом чи договором, які відповідають вимогам закону .

Об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Витребуване майно може належати і до категорії речей, що визначаються родовими ознаками (мірою, вагою, тощо).

Відповідно до норм ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що скаржником не доведено факту укладення договору  № РР-574-10 від 18 листопада 2010 року та передачі насіння соняшника загальним об'ємом 474,9 тонн ПзІІ «Серна».

Доводи викладенні скаржником в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки спростовані вищенаведеним, матеріали справи та не підтвердженні апелянтом належними та допустимими доказами, а саме:

—          право власності позивача на насіння соняшнику в кількості 474,9 тонн підтверджується договором складського зберігання № 2, укладеного 01.06.2010 року між ТзОВ «Збаразький комбінат хлібопродуктів»та ТзОВ «Лендком ЮА», складськими квитанціями № 464 від 14.10.2010 р.; №465 від 20.10.2010 року; № 481 від 04.11.2010 року; № 477 від 31.10. 2010 року; № 490 від 15.11.2010 року; № 487 від 11.11.2010 року; № 490 від 15.11.2010 року; № 485 від 11.11.2010 року; № 451 від 30.09.2010 року; № 466 від 26.10.2010 року; № 458 від 12.10.2010 року (а.с. 17-26), які відповідно до ст. 961 ЦК України та ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»є документами, що підтверджують прийняття товару на зберігання;

—          відсутність доказів, що насіння соняшнику вирощене позивачем не спростовує його право власності на цей товар, оскільки при укладенні договору складського зберігання закон не вимагає подання такого документу;

—          укладення договору поставки насіння соняшнику між ТзОВ «Лендком ЮА» та ПзІІ «Сєрна», матеріалами справи не підтверджено місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, що неподання оригіналу договору поставки від 18.11.2010 року, відповідачем-1, дає суду підстави для висновок, що такий договір між позивачем та відповідачем-1 не укладався;

—          відповідно до ч. 3 ст. 957 ЦК України, договір складського зберігання укладається в письмовій формі, а тому зміна його умов щодо розпорядження майном на користь третьої особи повинна бути укладена між сторонами в такій самій формі, що й договір (ст. 654 ЦК України). Будь-які зміни до договору складського зберігання щодо передачі насіння соняшнику у власність ПзІІ «Сєрна»сторони не внесли, а тому розпорядження товаром зерновим складом, шляхом видачі відповідачу-1 складської квитанції № 498 від 18.11.2010 року на підставі листа ТзОВ «Лендком ЮА»№ 253/11 від 18.11.2010 року суперечить ст.ст. 944, 957, 958 ЦК України, а тому є неправомірною;

—          під час розгляду заяви ТзОВ «Лендком ЮА»про вжиття запобіжних заходів та прийняття 29.11.2010 року ухвали про вжиття запобіжних заходів, місцевий господарський суд не встановлював факту укладення договору поставки № РР-574-10 від 18 листопада 2010 року, а обґрунтував необхідністю застосування таких заходів поданих позивачем доказами, а саме копією договору поставки від 18.11.2010 року, яку як стверджує позивач отримав від представника відповідача-1 і який директором ТзОВ «Лендком ЮА»був завірений в судовому засіданні, однак оригіналів документів, а саме договору поставки, трьохстороннього акту приймання-передачі відповідач-1 суду не представив.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Тернопільської області від 07.06.2011 року прийняте із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Рішення господарського суду Тернопільської області від 07.06.2011 року залишити без змін, апеляційну скаргу ПзІІ «Сєрна»–без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя                                                            Кордюк Г.Т..

суддя                                                                                          Гриців В.М.

суддя                                                                                          Мурська Х.В.