Постанова

від 26.06.2008 по справі 9/2493

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/2493

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

                                                                                     №   

        Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.

суддівДроботової Т.Б., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скаргиВідкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі центру електрозв'язку №5 Житомирської філії

на рішенняГосподарського суду Житомирської області  від 24.01.08

у справі№9/2493

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі центру електрозв'язку №5 Житомирської філії

до

Управління агропромислового розвитку Радомишльської районної державної адміністрації

простягнення 1434,00 грн

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 25.06.08 №02-12.2/217, у зв'язку з відпусткою судді Гоголь Т.Г., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Дроботової Т.Б., Швеця В.О.

В судовому засіданні взяли участь представник відповідача: Федотов М.М. –за дов. від 17.05.06;

Представники позивача  та третьої особи в судове засідання не звилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі центру електрозв'язку №5 Житомирської філії у жовтні 2007 року заявлений позов, з урахуванням змін, про стягнення з Управління агропромислового розвитку

доповідач: Добролюбова Т.В.

Радомишльської районної державної адміністрації 1434,00 грн заборгованості у зв‘язку з несплатою вартості послуг з електрозв‘язку наданих позивачем відповідно до договору  від 24.01.2000 №67. Позивач посилався на приписи статей 33, 36 Закону України «Про телекомунікації».

Господарський суд Житомирської області рішенням від 24.01.08, ухваленим суддею Алексєєвою М.В., у задоволенні позовних вимог відмовив. Суд вмотивовуючи рішення встановив, що відповідачем за період з 2005 до 2008 року сплачувались поточні платежі, і це підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи, проте, позивач без погодження з відповідачем, відносив сплачені кошти не в погашення поточних зобов‘язань, а в погашення заборгованості за минулі роки, що є порушенням статті 24 Закону України «Про підприємства в Україні». При цьому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення спірної суми також і через сплив трирічного строку позовної давності.

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі центру електрозв'язку №5 Житомирської філії звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник посилається на невірне застосування судом приписів статті 24 Закону України «Про підприємства в Україні», оскільки вказаний закон втратив чинність з 01.01.2004, а ним заявлена вимога з оплати послуг за період з 01.01.05 до 01.10.07. Окрім цього, на думку скаржника, суд дійшов хибного висновку і про сплив строку позовної давності, адже, заборгованість виникла в період з 2005 року до 2007, а з позовною заявою він звернувся 11.10.07.

Від   Управління агропромислового розвитку Радомишльської районної державної адміністрації відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді  Добролюбової Т.В. і пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши  правильність  застосування господарським  судом першої інстанції приписів  чинного законодавства, відзначає  наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарським судом попередньої інстанції установлено та підтверджено  матеріалами  справи,  що  26.01.04 Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі центру електрозв'язку №5 Житомирської філії, уклало з  Управлінням агропромислового розвитку Радомишльської районної державної адміністрації, договір про надання послуг електрозв'язку №67, за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачеві послуги електрозв'язку. Підпунктом 5.7 пункту 5 договору сторони узгодили, що відповідач несе відповідальність згідно з чинним законодавством, за порушення Правил користування місцевим телефонним зв'язком, правил користування міжміським та міжнародним телефонним зв'язком та правил користування проводним мовленням. Відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 цього договору, споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою системою кредитної оплати. Згідно з підпунктом 4.5 пункту 4 договору, розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводиться відповідачем упродовж десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця,  наступного за розрахунковим. Підпунктом 4.6 пункту 4 договору передбачено, що у разі застосування авансової системи сплати відповідач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг. Предметом позову у даній справі є матеріально правова вимога Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"  в особі центру електрозв'язку №5 Житомирської філії  про стягнення з Управління агропромислового розвитку Радомишльської районної державної адміністрації 1434,00 грн –заборгованості зі сплати вартості послуг з електрозв‘язку за період з 2005 до 2007 року.  Як вбачається з матеріалів справи, предметом дослідження у справі є питання виконання сторонами зобов'язань за договором, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються, з урахуванням особливостей, Господарським кодексом України та  Цивільним кодексом України. Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Так, відповідач заперечує проти сплати заявленої позивачем до стягнення суми, мотивуючи такі дії тим, що управління за спірний період заборгованості зі сплати послуг електрозв'язку не має, а строк позовної давності за заявленою до стягнення сумою сплинув.  Статтею 1 Закону України “Про телекомунікації” визначено, що споживачем  телекомунікаційних послуг (споживач) є юридична особа,   яка   потребує,   замовляє  та  отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб. Статтею 33 названого Закону передбачено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України (далі –Правила), зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги. Відповідно до пункту   40  Постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.05 №720 "Про затвердження Правил надання та отримання  телекомунікаційних послуг" (надалі - Правила),  плата  за  отримані  телекомунікаційні  послуги вноситься споживачем після отримання ним рахунка,  але не пізніше  20  числа місяця,  що настає після повного розрахункового періоду, та до 20 числа поточного місяця у разі  застосування  попередньої  оплати, якщо  інше не передбачено договором.  Оператор не може включати до обов'язкових  умов  договору   вимогу   про   попереднє   внесення абонентної  плати  або авансового платежу за послуги більше ніж за один розрахунковий період. Згідно з приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.  Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості.  Судом першої інстанції установлено, що  відповідач за період з 2005 до 2008 року перерахував позивачеві кошти з оплати послуг електрозв'язку в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.  При цьому, суд установив, що позивач, без погодження з відповідачем, відносив сплачені останнім кошти не в рахунок погашення поточних зобов'язань за періоди, вказані в платіжних дорученнях, а в рахунок погашення заборгованості за минулі роки. За приписами статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність – це строк у межах якого особа може захистити в суді  своє порушене право або інтерес. Статтею 257 цього кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що борг у сумі 1434,00 грн, заявленої позивачем до стягнення,  рахується за відповідачем за минулі  періоди, строк позовної давності за якими сплинув.  З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача спірної суми. Посилання скаржника на невірне застосування  судом першої інстанції вимог Закону України "Про підприємства в Україні" не може бути підставою для скасування рішення у справі, оскільки цей довід відноситься до зарахування боргу у період до 2004 року.   Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання які, стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких суд першої інстанцій дійшов до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції. З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин у справі в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

          Враховуючи викладене та керуючись  статтями 1115, 1117 , 1118,  1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 24.01.08 у  справі  №9/2493  залишити  без  змін.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі центру електрозв'язку №5 Житомирської філії залишити без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                   Т.Добролюбова

                       Судді                                                                   Т.Дроботова

                                                                                                  В.Швець