Постанова

від 09.07.2008 по справі 53/317-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

53/317-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 липня 2008 р.                                                                                    № 53/317-07  

Доповідач –суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Дунаєвська Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Михайлюк М.В.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                                                   Відкритого акціонерного товариства

"Харківський завод Гідропривід"

на постанову          Харківського апеляційного

господарського суду від 09.04.2008 року

у справі                                                  № 53/317-07

господарського суду                              Харківської області

за позовом                                                  Відкритого акціонерного товариства

"Харківський завод Гідропривід"

до                                                             Закритого акціонерного товариства

"ЗСК"

про           визнання договору недійсним

за участю представників:

позивача –          Володченка Я.П.

відповідача –          Федорова О.В.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Харківський завод Гідропривід"  звернулось до господарського суду Харківського області з позовом до Закритого акціонерного товариства "ЗСК" про визнання недійсним договору № 4 від 19 листопада 2004 року та про зобов"язання кожної із сторін даного договору повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення –відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 січня 2008 року (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги позивача задоволено; визнано договір № 4 від 19 листопада 2004 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Харківський завод Гідропривід" та Закритим акціонерним товариством "ЗСК", недійсним; зобов'язано кожну із сторін договору № 4 від 19 листопада 2004 року повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а саме: зобов'язано Закрите акціонерне товариство "ЗСК" повернути Відкритому акціонерному товариству "Харківський завод Гідропривід": базу відпочинку  "Ясна поляна", яка розташована у с.Старий Салтів, по вул. Лужанський шлях, 19, у складі: повільону Літ. "Б-1"  та шести одноповерхових дерев'яних будинків літ. “А-1”, “В-1”, “Г-1”, “Д-1”, “Ж-1”, “З-1”; 2) будівлю їдальні літ. “Д-4” відповідно плану поверхів виробничого будинку №1 по вул. Мало-Панасівській №1 у м. Харкові, загальною площею 1 522,7 кв.м.; 3) будівлі корпусу поршневих насосів літ “А-3” відповідно плану поверхів виробничого будинку № 1 по вул. Мало-Панасівській №1 у м. Харкові, загальною площею 3632,1 кв.м.; зобов'язано Відкрите акціонерне товариство “Харківський завод Гідропривід” повернути Закритому  акціонерному товариство “ЗСК” акції ЗАТ “ЗСК” у кількості 1224672 шт.; стягнуто з Закритого акціонерного товариства “ЗСК” на користь Відкритого акціонерного товариства “Харківський завод Гідропривід” 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 року (судді: Істоміна О.А., Бабакова Л.М., Пуль О.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано, в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод Гідропривід" відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Відкрите акціонерне товариство "Харківський завод Гідропривід" звернулось до Вищого господарського суду України  з касаційною скаргою, в якій  просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового акту.

Колегія  суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши   доводи  касаційної  скарги,  перевіривши  юридичну  оцінку обставин  справи та повноту їх  встановлення, дослідивши   правильність  застосування  господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм  матеріального  та  процесуального права, вважає, що касаційна  скарга підлягає  задоволенню  частково, з наступних  підстав.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення” від 29.12.76 №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 №  4,  від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні

висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Разом з тим, рішення  та постанова у даній справі зазначеним  вимогам  не  відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 листопада 2004 року між позивачем і відповідачем укладено договір  №4 про внесок до статутного фонду  Закритого  акціонерного товариства  “ЗСК” , відповідно до якого відповідач продав, а позивач купив прості іменні акції ЗАТ “ЗСК” додаткового випуску у кількості 1 224 672 шт. по номінальній вартості  1.0 грн. за одну акцію. Оплата акцій здійснена шляхом внеску позивачем нерухомого майна на  суму 1 224 672грн. та передачі відповідачу наступного нерухомого майна:   1) бази відпочинку "Ясна поляна", яка розташована у с. Старий Салтів, по вул. Лужанський шлях № 19, у складі павільону Літ. "Б-1" та шести одноповерхових дерев'яних будинків літ. "А-1", "В-1", "Г-1", "Д-1", "Ж-1", "З-1" на суму 473 015,38 грн.; 2) будівлі їдальні літ. "Д-4" відповідно плану поверхів виробничого будинку №1 по вул. Мало-Панасівській №1 у м. Харкові, загальною площею 1 522,7 кв.м. на суму 254 161,32 грн.; 3) будівлі корпусу поршневих насосів літ "А-3" відповідно плану поверхів виробничого будинку №1 по вул. Мало-Панасівській №1 у м. Харкові, загальною площею 3632,1 кв.м. на суму 497 495,30 грн.

Посилаючись на невідповідність форми вказаного договору  вимогам, встановленим законодавством, зокрема, відсутністю нотаріального посвідчення договору та його державній реєстрації, позивач  просив визнати вказаний договір недійсним. Крім цього, позивач  зазначав, що Спостережна рада, приймаючи рішення про здійснення внеску до статутного фонду відповідача та придбання товариством акцій, не мала таких повноважень.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд, посилаючись на вимоги ст.657 ЦК України,  виходив з того, що спірний договір укладається в письмовій формі та підлягає державній реєстрації як договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Також місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність у спостережної ради позивача повноважень щодо прийняття вказаного рішення, як такого, що мало прийматися виключно загальними зборами акціонерів ВАТ “Харківський завод Гідропривід”, до компетенції яких  відноситься, зокрема, визначення основних напрямків діяльності  товариства.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що внесення майна до статутного фонду товариства є одним з основних видів діяльності товариства.

Разом з тим, вважаючи, що спірне майно було внеском до статутного фонду відповідача, як це зазначено в договорі про купівлю-продаж простих іменних акцій ЗАТ “ЗСК” додаткового випуску, суд не визначив характер і суть правовідносин, які виникли між сторонами, не встановив предмет договору та відповідно форму правочину, який є підставою виникнення цивільних прав  і обов'язків  сторін.

При цьому господарський суд не звернув увагу на те, що всі наведені позивачем підстави визнання угод недійсними є самостійними та водночас різними, а відтак передбачають наявність різних предметів доказування.

Крім того, для вирішення питання про зобов'язання сторін повернути одна одній все одержане за недійсною угодою, суду необхідно було з'ясувати, що одержала кожна із сторін за оспорюваним договором, та, при необхідності, витребувати у сторін необхідні для цього докази.

Суд першої інстанції зазначені вимоги не виконав.

Апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд справи та приймаючи оскаржувану постанову, допущені місцевим господарським судом порушення не усунув та припустився власних, які є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.

Так, у відповідності до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Водночас, скасовуючи рішення суду першої інстанції у даній справі та приймаючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що спірний договір не є договором купівлі-продажу акцій, а рішення про здійснення внеску до статутного фонду відповідача прийняте спостережною радою відповідача, повноваження якої передбачені п.3 ст.43 статуту підприємства.

Однак, колегія не може погодитися з висновками суду з огляду на таке.

Згідно ст.85 ГК України, ст.12 Закону України «Про господарські товариства»господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.392 Цивільного Кодексу України, власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його права власності.

Як зазначав позивач, спірне майно було передане відповідачеві як внесок до його статутного капіталу, який належав на праві власності одному з його учасників - ВАТ “Харківський завод Гідропривід”.

У касаційній скарзі та під час розгляду справи у  судах попередніх інстанцій позивач стверджував про те, що його акціонерів взагалі не повідомили про збільшення статутного фонду рішенням загальних зборів ЗАТ “ЗСК ”.

Також, скаржник посилався на те, що апеляційний господарський суд, не перевірив та не надав відповідної правової оцінки юридично значимим діям відповідача та ВАТ “Харківський завод гідропривід” щодо відчуження спірного майна шляхом його передачі в якості внеску до статутного капіталу відповідача, та помилково не застосу вав положення ч.2 ст.98 Цивільного кодексу України, ст.ст.63, 126 Господарського кодек су України, ст.5 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу”, ст.ст.9, 10, 41 Закону України „Про господарські товариства”, які регулюють спірні корпоративні правовідносини, що відповідно до ч.1 ст.11110 Господарсь кого процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Ці доводи позивача не були належно перевірені судами.

Отже, неправильні висновки судів щодо характеру спірних правовідносин, неповне з'ясування ними суттєвих обставин справи та помилки у застосуванні норм матеріального права є підставою до скасування рішення та постанови  у справі.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та  постанова не  відповідають  нормам чинного законодавства  і тому підлягають скасуванню , а справа –передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду належить врахувати наведене, повно та всебічно з”ясувати всі суттєві обставини справи, встановити дійсні права та обов”язки сторін, надати належну оцінку зібраним доказам та постановити законне й обгрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод Гідропривід" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 року у справі №53/317-07 та рішення господарського суду Харківської області від 24.01.2008 року у справі №53/317-07 скасувати.

Справу передати на новий розгляд господарському суду Харківської області в іншому складі суду.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська

СуддіН.І. Мележик

М.В. Михайлюк