Постанова

від 25.08.2011 по справі 2а-6199/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 серпня 2011 року                     № 2а-6199/11/2670

  Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Келеберди В.І. при секретарі судового засідання  Віруцькій О.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс"

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про

неправомірні дії щодо невизнання податкової звітності

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання неправомірними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо невизнання податкової звітності позивача: декларації за 9 місяців 2010 року та подання нової декларації та зобов’язання відповідача прийняти та визнати податкову звітність позивача, як податкову декларацію з податку на прибуток за 9 місяців станом на 21.10.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ч. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000, Закон України «Про державну податкову службу в Україні»та зазначає, що порушення на які посилається відповідач не відповідають дійсності, оскільки у поданій декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року зазначено всі обов’язкові реквізити, декларація та додатки підписані керівником підприємства та скріплені печаткою.    

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав.

Представник Відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях та зазначає, що, при розгляді податкової звітності, було встановлено порушення позивачем вимог п. 3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №143 від 29.03.2003, а відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши думку учасників судового засідання, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

21.10.2010 позивачем було подано декларацію з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2010 року.

22.11.2010 листом №5284/10/15-111 відповідач повідомив, що надіслана  декларація з податку на прибуток за звітний податковий період «9 місяців 2010 року»не визнана ДПІ як податкова декларація, у зв’язку з порушенням позивачем п. 3.1  п. 3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства №143.

07.12.2010 листом №07/12-328 позивач звернувся до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва з заявою про апеляційне узгодження податкової декларації.

28.01.2011 відповідачем було прийнято рішення за результатами розгляду первинної скарги, яким скаргу позивача залишено без задоволення.

04.04.2011 рішенням ДПА у місті Києві  про результати розгляду повторної скарги скаргу позивача залишено без задоволення.

Отже, предметом спору є питання щодо зазначення обов’язкових реквізитів в податковій декларації.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Підпунктом 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181-ІІІ встановлено обов’язок контролюючого органу з прийняття податкової декларації. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження

Отже вищевказаною нормою закону встановлено вичерпний перелік підстав для неприйняття податкової декларації, а саме: якщо в декларації не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Відповідно до абз. 2 п. 16.4 ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 р. № 143 “Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання”, затверджено форму декларації з податку на прибуток підприємства та зазначено, що податкова декларація з податку на прибуток підприємств у заголовній частині має містити повну назву підприємства (відповідно до установчих документів, код за ЄДРПОУ, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника податку.

Як вбачається декларації з податку на прибуток підприємств ТОВ «Еліт-Сервіс»за 3 квартали 2010 року, копія  якої міститься в матеріалах справи, в графі 3 «повна назва платника податку»вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт-Сервіс», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31721919, код виду діяльності (КВЕД) 45.33.1, місцезнаходження платника податку: місто київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд 120, корп. 1 та вказано телефон та факс. Вказані у заголовній частині декларації дані відповідають даним витягу з ЄДРПОУ позивача.

Декларація та Додаток К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларації, підписані відповідними посадовими особами та скріплені печаткою платника податків.

Отже, матеріали справи свідчать, що податкова декларація позивача з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року містить всі обов’язкові реквізити, підписана відповідними посадовими особами - директором та головним бухгалтером, та скріплена печаткою платника податків.

Відтак, підстави невизнання відповідачем податкової декларації не відповідають дійсності.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.  

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та обґрунтованість дій щодо невизнання поданої позивачем податкової декларації з податку прибуток підприємств за 9 місяців 2010 року як податкової декларації.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

  ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва щодо невизнання податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" з податку на прибуток  за 9 місяців, як податкової декларації.

3. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва прийняти податкову звітність Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" з податку на прибуток  за 9 місяців 2010 року як податкову декларацію.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

  Суддя                                                                                                     В.І. Келеберда