Постанова

від 23.07.2008 по справі 28/72-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/72-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2008                                                                                   Справа № 28/72-08  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Павловського П.П.,

суддів: Чус О.В. ( доповідач),  В.В. Швеця

При секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

Представники сторін:

від позивача:  Бондаренко О.В. представник, довіреність №б/н  від 13.02.07;

від відповідача:  Бендюг С.М. представник, довіреність №б/н  від 21.07.08;

від відповідача:  Білоус А.В. представник, довіреність №11  від 23.06.08;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги приватного підприємства "Лукошко", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  03.04.08р. у справі №28/72-08

за позовом: дочірнього підприємства "Еліріца-Київ",  м. Дніпропетровськ  

до: приватного підприємства "Лукошко", м. Дніпропетровськ

про стягнення 550062 грн. 25 коп.

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2007 року ДП “Еліріца-Київ” м. Дніпропетровськ звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовною заявою до приватного підприємства "Лукошко", м. Дніпропетровськ про стягнення 550062 грн. 25 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.08р.( суддя-Манько Г.В.)-позовні вимоги задоволені частково.

При винесені оскарженого рішення господарський суд виходив з того що позовні вимоги щодо суми пені було необґрунтовано збільшено, також при проведені розрахунків позивачем було необґрунтовано збільшено розмір інфляційних втрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ПП "Лукошко" м. Дніпропетровськ звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.08р. є незаконним та необґрунтованим. Просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, та винести постанову по даній справі, якою відмовити в задоволенні позивних вимог  ДП “Еліріца-Київ” м. Дніпропетровськ.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції –не підлягає скасуванню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи 01.01.07р. між ДП “Еліріца-Київ” м. Дніпропетровськ та ПП "Лукошко" м. Дніпропетровськ було укладено договір суборенди № СА-301/0107.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що орендна ставка  складає 101 грн. за 1 кв.м.  з урахуванням ПДВ.

01.12.2007р. підписано додаткову угоду №2 в якій продовжено дію договору до 31.12.08р. та  установлено з 01.12.2007р. і до закінчення строку оренди орендну ставку для оплати щомісячної орендної плати в розмірі 70 грн. 65 коп. за 1 кв.м., з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ст. 795 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов”язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.1.1, п.1.2 даного договору, Позивач надав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування (оренду) приміщення (майно), а саме приміщення в Торговому Центрі загальною площею: складське приміщення 78 кв.м., торгівельний зал - 262 кв.м..

Відповідно до вимог ст.ст.  525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися  належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.6 договору, якщо будь-яка сплата або грошове зобов"язання по договору Субарендатором прострочені, Субарендатор виплачує Орендатору, пеню за просрочку в сумі подвійної орендної ставки за кожен день просрочки уплати відповідної суми.

Відповідач, порушив умови договору суборенди №СА-301/0107 стосовно зобов"язання по оплаті за орендовані приміщення, яке він не здійснював в період з лютого 2007р. по грудень 2007р. Заборгованість за цей час склала 220 561 грн.

Але всупереч вимогам законодавства та договору Відповідач не сплачував заборгованість по орендній платі за користування орендним приміщенням та не відшкодував витрати за надані комунальні послуги у період з січня по грудень 2007р.

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У п. 5.3, 5.4 вказано, що оплата комунальних і експлуатаційних послуг, здійснюються Суборендатором 2 щомісячно, на основі рахунків виставлених Суборендатором 1, в термін 3 днів з моменту отримання рахунків. Щомісячно платежі нараховуються до моменту повного звільнення приміщень Суборендатором. Оренда плата вноситься Суборендатором на банківський рахунок Орендатора щомісячно, авансом, в термін перших 5-ти банківських днів кожного місяця. Періодом сплати являється місяць, в якому буде здійснено користування приміщень по Договору.

При підписанні договору (п.5.3) сторонами не було визначено поняття, хто з сторін є суборендарем 1 та суборендарем 2. Вказаним пунктом визначено зобов"язання по оплаті комунальних та експлуатаційних послуг.

Згідно ст. 33 ГПК України –“ кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.”

Позивачем не надано як в суд першої інстанції, так і в суд апеляційної інстанції належних доказів щодо отримання відповідачем рахунків по оплаті за комунальні та експлуатаційні послуги.

Як стверджував Відповідач в суді першої інстанції, будь-які рахунки по оплаті за комунальні та експлуатаційні послуги від позивача він не отримував.

З огляду на зазначене колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду робить висновок, що момент оплати за комунальні послуги у відповідача не наступив.

У зв”язку з цим колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволені стягнення сплати по комунальним послугам.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно розміру пені та інфляційних витрат, що підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, господарський суд прийшов правильного висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог, так як даний висновок відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, нормам матеріального права, а доводи апеляційного подання висновки суду не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів  Дніпропетровського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу ПП “Лукошко” м. Дніпропетровськ слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.08р. у справі № 28/72-08- залишити без змін.

Керуючись ст. 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу ПП "Лукошко" м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.08р. у справі №28/72-08 –залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.08р.- залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена у місячний  строк  в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                                П.П. Павловський

Суддя                                                                                          О.В. Чус

Суддя                                                                                          В.В. Швець