Постанова

від 19.07.2008 по справі 2-13/1701-2008

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-13/1701-2008

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

17 липня 2008 року   Справа № 2-13/1701-2008

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Прокопанич Г.К.,

суддів                                                                      Борисової Ю.В.,

                                                                                          Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,    Феодосійської міської ради;

відповідача: не з'явився, товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Сервіс";

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської  міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 21 квітня 2008 року у справі № 2-13/1701-2008

за позовом           Феодосійської міської ради

(вул. Земська, 4, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Сервіс"

(вул. Вересаєва, 12, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

(вул. Гарнаєва, 75-А, кв. 18, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим,  98100)

про розірвання договору оренди та спонукання до виконання певних дій

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Рішенням  господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2008 року у справі № 2-13/1701-2008 (суддя Жукова А.І.)  у задоволенні позову Феодосійської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Сервіс" про розірвання договору оренди та спонукання до виконання певних дій відмовлено (а.с. 60-63).

                    Не погодившись з постановленим судовим актом, Феодосійська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить  рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2008 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с. 71-73).

                    Товариство з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Сервіс"  заперечує проти апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною ( а.с. 79-81).

                    Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 червня 2008 року  слухання справи було відкладено на 15 липня 2008 року.

                    Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 липня 2008 року у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Антонової І.В. та судді Заплави Л.М. було здійснено їх заміну на суддю Борисову Ю.В. та суддю Фенько Т.П.

                    15 липня 2008 року у судовому засіданні оголошувалася перерва до 17 липня 2008 року.

                    У судове засідання, яке було призначене на  17 липня 2008 року представники сторін не  з'явились, про час та місце розгляду справ були повідомлені належним чином.

                    Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

                    Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

                    Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

          На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, повторно розглянувши  справу, встановила наступне.

                    У січні 2008 року Феодосійська міська рада звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до  товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Сервіс", просила  розірвати договір оренди землі від 26 липня 2004 року, укладений між Феодосійською міською радою та  товариством з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Сервіс" на земельну ділянку, яка розташована за адресою: місто Феодосія, провулок Шаумяна  (район кафе "Київ") та зобов'язати  відповідача звільнити  об'єкт оренди  та повернути  його власнику - Феодосійській міській раді (а.с. 4-6).

                    Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає його необгрунтованим (а.с.22-25).

                    Оскаржуване рішення мотивовано  посиланням на норми Закону  України "Про  оренду землі", Закону України "Про планування і забудову територій" .

                    Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 15 липня 2008 року, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, судова колегія вважає  апеляційну скаргу такою, що підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

                    Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України  "Про планування і  забудову територій" фізичні та  юридичні  особи,  які   мають   намір   здійснити  будівництво  об'єктів  містобудування  на  земельних ділянках,  що належать  їм  на  праві  власності  чи  користування,  зобов'язані отримати  від  виконавчих  органів  відповідних рад,  Київської та Севастопольської   міських   державних   адміністрацій,  у   разі делегування  їм  таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

                    Як свідчать матеріали справи,  на підставі рішення 28 сесії Феодосійської міської ради 24 скликання № 1520 від 18.06.2004 «Про затвердження актів вибору  і обстеження земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків», рішення 29 сесії міської ради 24 скликання № 1577 від 02.07.2007 «Про надання земельних ділянок для будівництва багатоквартирних житлових будинків»товариству з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Сервіс" була надана у користування на умовах оренди земельна ділянка площею 0,2200 га. для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Відповідачем з Феодосійською міською радою 26 липня 2004 року був укладений договір оренди вищенаведеної  земельної ділянки, яка згідно з пунктом 14 зазначеного договору була передана відповідачу для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Цільове призначення земельної ділянки - для житлової забудови і суспільного призначення.

Пунктом 37 договору передбачено, що за невиконання або  неналежне  виконання умов договору  сторони  несуть  відповідальність  відповідно до закону та договору.

          Актом перевірки виконання вимог земельного і містобудівного законодавства від 08 жовтня 2007 року встановлено, що земельна ділянка,  яка надана на умовах оренди товариству з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Сервіс" площею 0,2200 га. для будівництва багатоквартирного житлового будинку за договором оренди № 774 не освоєна  (а.с. 10-13).

                    Відмовляючи у позові, суд першої інстанції  виходив з того, що   вина відповідача у невиконанні умов договору  відсутня.

          Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення  є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних  засад і змісту законодавства України.

          Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає.

          Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України  "Про планування і  забудову територій" у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної  чи  комунальної власності   для   розміщення  об'єкта  містобудування  в  порядку, визначеному земельним законодавством,  зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкту.

          Частиною 14 статті 24 Закону України  "Про планування і  забудову територій" передбачено, що  дозвіл  на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок  виконання  будівельних  робіт  без одержання відповідного дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її   територіальних   органів.   

          Згідно з частиною 15 статті 24  Закону України  "Про планування і  забудову територій" у разі,   якщо   фізична  або  юридична  особа  не  розпочала будівельні роботи протягом двох років від дня отримання дозволу на будівництво  об'єкта  містобудування,  цей дозвіл втрачає чинність. Поновлення дозволу відбувається в такому  ж  порядку,  як  і  його надання.

          У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідачем не надано суду  доказів того, що у дворічний термін з часу отримання дозволу на будівництво об'єкту містобудування ним  вже були розпочаті  будівельні роботи.

          Докази того, що у передбаченому вищезгаданим законом порядку відповідач звертався до позивача з заявою про поновлення дозволу, у матеріалах справи також відсутні.

          За таких обставин судова колегія вважає хибним висновок  суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у частині розірвання договору, оскільки відповідачем були порушені як умови зазначеного договору, так  і Закон України  "Про планування і  забудову територій".

          Безпідставними слід визнати  посилання суду на відсутність вини відповідача у невиконанні покладених на нього обов'язків за договором, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Сервіс"  як суб'єкт  господарювання здійснює свою  підприємницьку діяльність з певним ризиком.

          Крім того, як було  зазначено вище, відповідач не реалізував надане йому  Законом України  "Про планування і  забудову територій" право на звернення за  поновленням дозволу.

          Також необгрунтовано у якості доказу  відсутності вини  відповідача судом визнаний  договір  від 05.05.2005 року № 03305, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Сервіс" та закритим акціонерним товариством «Севастопольський Будпроект»на проектні роботи по розробці проектної документації на 9-ти поверховий житловий будинок у м. Феодосія по  пров. Шаумяна (район кафе "Київ") та комплексний висновок             № 251-06-2007  від 03.08.2007 державної експертизи по робочому проекту зазначеного будинку, оскільки наявність останніх не впливає на обов'язок товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Сервіс" розпочати  будівництво відповідно до умов договору.

          Згідно з частиною 3 статті 31 Закону України  " Про оренду землі" договір  оренди землі може бути розірваний за  згодою  сторін. На  вимогу  однієї  із   сторін  договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

          Частиною 1 статті 32 вищенаведеного Закону  передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір  оренди  землі  може  бути достроково   розірваний   за  рішенням  суду  в  разі  невиконання  сторонами обов'язків,  передбачених статтями 24 і 25 цього  Закону та  умовами  договору,  в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди,  яке істотно перешкоджає  передбаченому  договором використанню земельної ділянки,  а також на підставах,  визначених  Земельним кодексом України та іншими законами України.

          Частиною 3 пункту 8 постанови Пленуму  Верховного Суду України  № 7 від  16.04.2004 " Про практику застосування судами  земельного законодавства при розгляді цивільних справ" зазначено, що питання про  дострокове  припинення  користування  землею  на умовах   оренди   вирішується   шляхом   пред'явлення  позову  про розірвання договору.  

          Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

          З огляду на вищенаведене оскаржене рішення підлягає скасуванню, оскільки висновки суду першої інстанції  не відповідають фактичним обставинам  справи.

          Однак, постановлюючи нове рішення, судова колегія не вбачає  підстав для задоволення позовних вимог у  частині зобов'язання відповідача звільнити  земельну ділянку загальною площею 0,2200 га, яка розташована за адресою: місто Феодосія, провулок Шаумяна (район кафе "Київ") та повернути її власнику - Феодосійській міській раді.

          Відповідно до статті 15 Цивільного  Кодексу України кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого  інтересу,  який  не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

                    Вимога про  зобов'язання звільнення об'єкту оренди  є похідною від вимоги про розірвання договору, тому на час звернення позивача до суду  одночасно з двома зазначеним вимогами доказів порушення відповідачем права  Феодосійської  міської ради у частині незвільнення земельної  ділянки  суду  не надано.

          З врахування вищенаведеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

          Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, у зв'язку з чим з відповідача  на користь Феодосійської міської ради підлягає стягненню сума держмита, сплачена останнім при зверненні з апеляційною скаргою з врахуванням обсягу  задоволених вимог.

                    Керуючись статтею   101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

          1. Апеляційну скаргу  Феодосійської  міської ради  задовольнити частково.

                    2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2008 року у справі № 2-13/1701-2008  скасувати.

                    3. Позов Феодосійської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Сервіс" про розірвання договору оренди та спонукання до виконання певних дій задовольнити  частково.

                    4. Розірвати договір оренди землі від 26.07.2004, укладений між Феодосійською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Сервіс" на земельну ділянку у місті  Феодосія, пров.  Шаумяна (район кафе "Київ"), зареєстрований 29.08.2004 за  № 000401900774  Феодосійським міським відділом Кримської регіональної філії  ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України".

                    5. В іншій частині позову відмовити.

                    6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Сервіс" (вул. Гарнаєва, 75-А, кв. 18, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим,  98100, р/р 2600805200077 ФКБ "Приватбанк" міста Феодосія, МФО 384351, ОКПО 32511473) на користь Феодосійської міської ради (вул. Земська, 4, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100, банківські реквізити в матеріалах справи відсутні) 63,75 грн. державного мита та 59,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    7. Доручити господарському суду  Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддя                                                  Г.К. Прокопанич

Судді                                                                                Ю.В. Борисова

                                                                                Т.П. Фенько