Рішення

від 16.07.2008 по справі 35/160-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/160-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2008 р.                                                            Справа № 35/160-08

вх. №

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя   Швед Е.Ю. 

суддя                         Лаврова Л.С.

суддя                         Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Сімонова Т.О.

за участю представників сторін:

 позивача - Крячко О.В. з належно оформленою довіреністю (б/н від 28.12.20007р.);  відповідача - Підвербна І.В. з належно оформленою довіреністю (б/н від 22.04.2008р.),  Норцова М.А. з належно оформленою довіреністю  (б/н від 22.04.2008р.);            

розглянувши справу за позовом ТОВ "Високі енергетичні технології" м. Х-в    

до  АТ "Харківський завод електромонтажних виробів" м. Х-в  

про стягнення 374199,53 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 374199,53 грн, у т.ч. заборгованість за векселями в сумі 351923,58 грн., пеню в сумі 22275,95 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно з актами прийому-передачі він є держателем простих векселів, емітованих відповідачем 30.08.2006 р, на загальну суму 351923,58 грн., річний термін пред*явлення до платежу векселів збіг 30.08.07р. У вказаний термін векселі оплачені не були. Таким чином у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість у сумі 351923,58 грн.

Окрім того, позивачем нараховано пеню в сумі 22275,95 грн. виходячи з розміру облікової  ставки Національного банку України, на день подання позову за період від дня настання строку платежу до дня подання позову до суду, на підставі ст. 48 Уніфікованого закону, відповідно до якої держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: 1) суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; 2) відсотки в розмірі шести відсотків від дати настання строку платежу. Відповідно до п.5) ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні» відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти позовних вимог позивача, вважає, що видача векселів була здійснена неправомірно, при їх видачі було порушено вимоги законодавства, що регулює порядок видачі та обліку векселів. Також відповідач підтвердив та надав відповідну довідку про те, що 30.08.2006 р вказані позивачем векселі на загальну суму 351923,58 грн. було видано ЗАТ «А.М.Б.» за актом прийому-передачі векселів від 30.08.2006 р в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу обладнання № 31/03 від 31.03.2003 р. Відповідач стверджує, що векселі було видано в порушення вимог Закону України «Про обіг векселів в Україні» при відсутності заборгованості за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, оскільки цієї поставки не було. Також вважає, що позивач неправомірно вимагає стягнення пені, оскільки він як кредитор не пред'явив векселі до сплати своєчасно і припустив прострочення. Просить відмовити в позові в повному обсязі.

Також відповідач надав клопотання про залучення в якості третьої особи на боці відповідача, що не заявляє самостійних вимог, ЗАТ «А.М.Б.»  дане клопотання обґрунтовує тим, що вказана особа є першим векселедержателем і рішення яке буде прийнято по суті може вплинути на її права та обов'язки.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з  14.07.08р. до 15.07.08р.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 15.07.08р. для розгляду справи №35/160-08 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Швед Е.Ю., суддя Лаврова Л.С. та суддя Тихий П.В.

Перед початком судового засідання представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому воно приймається судом та підлягає задоволенню.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

Згідно з актами прийому-передачі № 3 від 31.08.2006 р та № 2 від 22.04.2008 р позивач є держателем наступних простих векселів, емітованих відповідачем: № 80351878386670 від 30.08.2006 р на суму 25723,58 грн, № 80351878386671 від 30.08.2006 р на суму 103430,00 грн, № 80351878386672 від 30.08.2006 р на суму 102621,00 грн, № 80351878386673 від 30.08.2006 р на суму 120149,00 грн. Загальна сума чотирьох векселів складає 351923,58 грн. Вказані векселі відповідають встановленій формі та містять усі обов'язкові реквізити, що визначені законодавством. Першим векселедержателем ЗАТ «А.М.Б.» було вчинено бланковий індосамент шляхом здійснення на векселях напису «платити наказу». Факт видачі вказаних векселів підтверджується відповідачем. Строк платежу по усім векселям було визначено за пред'явленням.

Відповідно до ст. 78 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого конвенцією від 07.06.1930 р, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» № 826-Х1У від 6.07.99 р, векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. До простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, з урахуванням положень ст. 77 Уніфікованого закону.

Згідно ст. 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання, тобто вказані векселя мали бути пред'явленими до 30.08.2007 р.

Ст. 53 Уніфікованого закону визначено, що після закінчення строків, встановлених для пред'явлення векселя зі строком платежу за пред'явленням держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта (векселедавця за простим векселем).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про обіг векселів в Україні» векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів. З цього випливає, що він мав бути обізнаний про настання строку платежу за векселем.

Згідно із ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до викладеного у Відповідача існує перед Позивачем грошове зобов'язання (борг) за векселями в загальній сумі 351923,58 грн.

Матеріалами справи також не підтверджуються припущення відповідача стосовно неправомірності видачі векселів в розрахунок за договором купівлі-продажу № 31/03 від 31.03.2003 р. У п.3.4 вказаного договору сторони домовились про те, що розрахунок за продукцію за даним договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або іншою формою розрахунку, передбаченою діючим законодавством України. Акт прийому-передачі векселів від 30.08.2006 р свідчить про наявність домовленості про проведення розрахунку за вказаним договором саме векселями. Наявність заборгованості за договором підтверджується

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Виходячи з цього, суд вважає позов в частині стягнення заборгованості за векселями обгрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню.

Стосовно сплати відсотків суд зауважує наступне. Згідно ст. 48 Уніфікованого закону держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: 1) суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу.

Відповідно до п.5 ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні» відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Разом з тим суд погоджується з твердженням відповідача про те, що позивач не пред'явив своєчасно векселі до оплати протягом одного року з дати їх складання, а кредитор, що не спростував заперечення боржника про відсутність належного пред'явлення векселя до платежу, вважається таким, що прострочив. До такого кредитора застосовуються наслідки, передбачені ст. 613 ЦК. Ч.4 ст. 613 ЦК встановлює, що боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора. Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення відсотків за несвоєчасну сплату боргу є безпідставними.

Що стосується клопотання відповідача про залучення до участі в розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ЗАТ»А.М.Б», суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з наступних підстав. Відповідно до статті 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"  вексель  -  цінний  папір,  який  засвідчує безумовне  грошове  зобов'язання   векселедавця   сплатити   після настання   строку   визначену   суму   грошей   власнику   векселя (векселедержателю). За ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Ці норми не містять будь-яких додаткових вимог про необхідність доведення векселедержателем існування заборгованості за цивільно-правовою  угодою, в рахунок погашення якої першому векселедержателю векселедавцем було видано векселі. До того ж  відповідачем досі не здійснювались жодні дії для оскарження дійсності векселів або правомірності їх видачі, а також правомірності володіння ними позивачем.  

Ст. 53 Уніфікованого закону визначено, що після закінчення строків, встановлених для пред'явлення векселя зі строком платежу за пред'явленням держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта (векселедавця за простим векселем), тому на час подання позову до ЗАТ «А.М.Б.» вже не може бути подано позов в порядку регресу.

За вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу.

Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

Усі інші особи, які поставили свій підпис на векселі, є учасниками регресних вексельних зобов'язань. Це означає, що право регресу до зазначених осіб виникає у держателя векселя тільки за наявності протесту в неплатежі або іншому порушенні, допущеному при обігу векселя прямими боржниками. Без такого протесту регресні боржники не зобов'язані за векселем, крім випадків, коли інше передбачено в цьому документі або прямо встановлено Уніфікованим законом (абзац 5 ст. 44, ст. 46, абзац 4 ст. 54).

У зв'язку з викладеним при настанні строку платежу за векселем вимога про його сплату може бути заявлена тільки до прямого боржника, а не до боржника, зобов'язаного в порядку регресу.

Єдиною зобов'язаною за векселями особою на даний час є відповідач. Відповідно ж до ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Суд вважає, що розгляд даної справи не вплине на права та обов'язки ЗАТ «А.М.Б.». Крім того, відповідачем лише висловлено припущення без належних доказів, що майно за договором купівлі-продажу № 31/03 від 31.03.2003 р фактично не передавалось. Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне витрати по сплати державного мита  в сумі 3519,24 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 110,98 грн. покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.4-7,12,15,27,33,43,44,49,82-85 ГПК України, ст.ст. 34, 44, 46, 48  положень Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, Законом України «Про обіг векселів в Україні»,

ВИРІШИЛА:

В задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі в розгляді справи третьої особи - відмовити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод електромонтажних виробів» (61001, м. Харків, вул. Смольна 30, код ЄДРПОУ 01412822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології» ( м. Харків, вул. Кузнецька 2, код ЄДРПОУ 30426617), заборгованість у сумі 351923,58 грн., 3519,24 грн. державного мита та 110,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Видати наказ після набрання чинності судовим рішенням.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення підписане 16.07.08р.

Головуючий суддя                                                                     Швед Е.Ю. 

суддя                                                                                            Лаврова Л.С.

суддя                                                                                            Тихий П.В.