Постанова

від 31.07.2008 по справі 14/112-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/112-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2008                                                                                              Справа № 14/112-08  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Ролдугіній Н.В.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 22.07.2008 року:

позивача: Чміль Ю.В.- предст., дов. від 14.02.2008 року

відповідача: Гордієвич А.О.- предст., дов.№10 від 11.02.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового комплексу "Спаський"   (с. Спаське Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2008р. у справі №14/112-08

           за позовом: фермерського господарства "Гайворонського А.І." (с. Спаське Дніпропетровської області)

           до: товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового комплексу "Спаський"   (с. Спаське Дніпропетровської області)

                      про: стягнення 1306349,00 грн. збитків на підставі договору обміну земельними ділянками

       та за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового комплексу "Спаський" (с. Спаське Дніпропетровської області)

до: фермерського господарства "Гайворонського А.І." (с. Спаське Дніпропетровської області)

                       про: визнання недійсним договору обміну земельними ділянками

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06 червня 2008 року (підписано 11.06.2008р.) у справі №14/112-08 (суддя Панна С.П.) задоволені позовні вимоги фермерського господарства "Гайворонського А.І." (с. Спаське Дніпропетровської області) до товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового комплексу "Спаський" (с. Спаське Дніпропетровської області) про стягнення 1306349,00 грн. збитків на підставі договору обміну земельними ділянками №14/10 від 14.10.2005р. З відповідача на користь позивача стягнуто також 13063 грн. витрат на держмито і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У зустрічному позові товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового комплексу "Спаський" до фермерського господарства "Гайворонського А.І." про визнання недійсним вищезазначеного договору обміну земельними ділянками відмовлено.

Вважаючи рішення суду таким, що винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права, відповідач за первісним позовом –товариство з обмеженою відповідальністю агропромислового комплексу "Спаський"  (с. Спаське Дніпропетровської області), подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2008 року у справі №14/112-08 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову і задовольнити зустрічні позовні вимоги. Відповідач зазначає, що договір №14/10 від 14.10.2005р. був укладений в порушення ч. 8 ст. 8 Закону України “Про оренду землі” без укладання договору про суборенду землі. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та відповідно до ст. 17 зазначеного закону, передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі та за актом приймання-передачі. На думку відповідача спірний договір є недійсним, оскільки він не містить істотних умов договору оренди землі, як того вимагає ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, у договорі не передбачено право передачі земельних ділянок в суборенду третім особам відповідно до ч.4 ст. 93 Земельного кодексу України та відсутня письмова згода орендарів на обмін правами користування земельними ділянка. Сторона зазначила, що орендувала спірні земельні ділянки на 2007 рік і є власником врожаю, таким чином позивач не має права на відшкодування вартості врожаю. Стаття 1213 ЦК України зобов'язує набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодувати його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. З огляду на дану норму позивач в першу чергу повинен був вимагати повернення майна, а не відшкодування його вартості. Крім того, відповідач заперечує проти заявленої позивачем суми збитків, які не підтверджена жодним доказом. Заявлена сума відрізняється від зазначеної в постанові Новомосковського міськрайонного суду від 27.11.2007р., яка складає 671000 грн. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлений Постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007р., якою затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

         Позивач за первісним позовом –фермерське господарство "Гайворонського А.І." (с. Спаське Дніпропетровської області) –у відзиві на апеляційну скаргу і у судовому засіданні зазначив, що відповідач неправильно застосовує до договору обміну земельними ділянками Закон України “Про оренду землі”, оскільки договір суборенди сторони не укладали і спірний договір №14/10 договором суборенди не визнаний. Позивач вважає неправомірним посилання відповідача на ст.ст. 1212 і 1214 ЦК України, так як відповідач не вимагав повернути отримані по договору обміну земельні ділянки по закінченню договору відповідно до п. 2.4. Щодо суми відшкодування збитків, то заявлена сума розрахована з ринкової ціни станом на дату подачі позовної заяви, виходячи з довідок статуправління і управління агропромислового розвитку, Постанова ж КМУ від 25.07.2007р., на яку посилається відповідач, не може бути застосована в даному випадку, оскільки не стосується ситуації викрадення врожаю.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 15.00 31 липня 2008 року.

Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 14 жовтня 2005 року між сторонами по справі був укладений договір №14/10 обміну земельними ділянками, відповідно до якого ТОВ АПК "Спаський" призупиняє виконання договірних зобов'язань оренди земельних ділянок (паїв) в кількості 146 шт., у зв'язку з закінченням терміну договору оренди і бажанням пайовиків передати землю в оренду ФГ "Гайворонського А.І." (п.1.1).

Згідно п. 2.1 договору, відповідач (ТОВ агропромисловий комплекс "Спаський") прийняв на себе зобов'язання передати в користування позивача (ФГ "Гайворонського А.І.") земельні ділянки єдиним масивом наступні поля: № 1 (ділянка № 1 - 10), поле № 3 (ділянка № 5-35), поле № 4 (ділянка № 1-57), поле № 5 (ділянки № 1-27), поле № 96 (ділянки № 1-2), поле № 23 (ділянки № 1-21). Як визначено сторонами у п. 4.1 розділу 4 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2006 року. Після закінчення строку договору сторони зобов'язалися повернути один одному земельні ділянки в тому стані в якому їх отримали (п.2.4).

Хоча письмових доказів проведення обміну земельними ділянками сторони не надали, оскільки акти приймання-передачі не складалися, обмін земельними ділянками відповідно до умов договору був проведений, що підтверджується матеріалами справи і не спростовується сторонами по справі.

Докази повернення земельних ділянок після закінчення строку дії договору, сторони не надали.

При розгляді справи місцевим господарським судом було встановлено, що позивачем навесні 2007 року поле №3 площею 92,8 га було засіяно соняшником, а поле №5 площею 95,3 га засіяно кукурудзою, які оброблялися, вносилися мінеральні добрива.

21.10.2007 року врожай з цих полів було зібрано відповідачем, що підтверджується актом від 24.10.2007 року, складеним за участю голови Спаської сільської ради Бута А.П., депутата Спаської сільської ради Ялового Ф.Ф., голови Фермерського господарства "Стешенко" Стешенко О.М. та позивача. Факт збирання врожаю відповідачем підтверджується і іншими матеріалами справи та не спростовується сторонами по справі.

Вважаючи дії відповідача злочином, позивач звернувся до органів внутрішніх справ, але 31.10.2007 року було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.11.2007 року постанова про відмову у порушенні кримінальної справи була скасована і матеріали за скаргою Гайворонського А.І. направлені для проведення додаткової перевірки.

Як вбачається із матеріалів справи як позивач, так і відповідач користуються земельними ділянками на підставі договорів на право користування землею на умовах оренди, які були укладені з власниками земельних паїв –фізичними особами. Порядок користування, права і обов'язки землекористувачів, які користуються земельними ділянками на умовах оренди регулюються Земельним кодексом України і Законом України „Про оренду землі”.

Відповідно до ч.8 ст.8 Закону України „Про оренду землі” в редакції, діяла станом на день укладення договору обміну земельними ділянками (14.10.2005 року) орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Отже, законодавець визначив порядок і умови проведення обміну земельних ділянок, які знаходяться у користуванні на умовах оренди, а саме: наявність згоди орендодавця, яка повинна бути надана або в договорі оренди, або іншим письмовим документом. При цьому, сторони укладають між собою не один договір обміну, а договори суборенди, оскільки інститут обміну у земельному праві відсутній.

У порушення зазначеної норми сторони здійснили обмін земельними ділянками шляхом укладання одного договору обміну і без письмової згоди орендодавців –фізичних осіб.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В силу ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У даному випадку зміст правочину не відповідає вимогам Закону України „Про оренду землі”, тому останній підлягає визнанню недійсним у судовому порядку. Дніпропетровський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами місцевого господарського суду відносно того, що договір, строк дії якого скінчився, не може визнаватися недійсним. Чинне законодавство України не обмежує право особи звернутися з позовом про визнання договору недійсним, а судовий орган –вирішити заявлений позов, у випадку, якщо строк договору скінчився. Наслідки недійсності договору не обмежуються тільки поверненням сторін у первісний стан. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання договору недійсним, судом не було враховано, що в силу ст.235 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Неправильним є також посилання суду на ст.631 ЦК України, оскільки зазначена норма регулює строк договору, а не визначає умови і момент недійсності договору.

Укладений між сторонами договір обміну не можна кваліфікувати і як договір суборенди земельних ділянок, оскільки він не містить обов'язкових умов договору суборенди землі, встановлених ст.15 Закону України „Про оренду землі” і не зареєстрований у порядку, встановленому ст.8 цього закону.

Разом з тим Дніпропетровський апеляційний господарський суд зазначає, що визнання договору №14/10 обміну земельними ділянками недійсним не впливає на правовідносини сторін по заявленому первісному позову, оскільки дії відповідача були здійснені у період, коли дія договору №14/10 закінчилася і останній сторонами у порядку, передбаченому п.4.2 Договору, не продовжувався.

Оскільки з 01.01.2007 року сторони не мали право на користування земельними ділянками, які були ними отримані за договором обміну, то для вирішення питання щодо відшкодування збитків слід керуватися нормами земельного законодавства, яке регулює порядок користування землею і нормами цивільного та господарського законодавства, яке регулює порядок відшкодування збитків.

Належним користувачем земельної ділянки, з якої відповідачем було зібрано врожай, який позивач вважає своєю власністю, у зв'язку з закінченням строку дії договору обміну від 14.10.2005 року з 01.01.2007 року є відповідач –товариство з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс "Спаський", оскільки останній має відповідні договори оренди із власниками земельних ділянок, а строк дії договору обміну земельними ділянками  продовжений не був.

Відповідно до ст.95 Земельного кодексу України (ЗК України) землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур. Жодним законодавчим актом України не передбачені інші випадки, коли мова йде про право власності на сільськогосподарські культури, розташовані на земельній ділянці, землекористувачем якої є відповідна особа. Земельний кодекс також не пов'язує це право власності з будь-якими іншими обставинами, у тому числі і з особою, яка проводила насадження сільськогосподарських культур. Отже, навіть за наявності того, що фактично насадження кукурудзи і соняшника проводив позивач, у нього не виникло право власності на ці культури, оскільки він не був належним користувачем земельної ділянки.

Так як власником урожаю є відповідач, він має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю (ст.317 ЦК України). На правах власника останній здійснив дії по збору врожаю. Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що позивач взагалі не мав права проводити посів сільськогосподарських культур на спірних полях у 2007 року, а діяв при цьому на власний ризик, не маючи документа на право користування земельними ділянками.

На думку апеляційного суду, місцевий господарський суд при розгляді справи неправильно визначив власника врожаю, що призвело до неправомірного рішення, оскільки суд не врахував особливості встановлення права власності, які врегульовані також і спеціальними нормами –Земельним кодексом України і Законом України „Про оренду землі”.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог по первісному позову повинно бути відмовлено.

При цьому Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає посилання місцевого господарського суду на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.11.2007 року відносно встановлених у цій постанові фактів необґрунтованим, оскільки ст.35 ГПК України визначає перелік судових рішень, якими можуть встановлюватися певні факти, які не підлягають повторному доказуванню. Це рішення господарського суду (ч.2), вирок суду з кримінальної справи щодо питань наявності певних дій і особи, яка їх вчинила (ч.3) та рішення суду з цивільної справи (ч.4). Будь-які інші судові документи не можуть встановлювати ті чи інші факти. Крім того, постанова суду тільки посилається на пояснення свідків, а не встановлює певні факти.  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового комплексу "Спаський" (с. Спаське Дніпропетровської області) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 червня 2008 року у справі №14/112-08 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати недійсним договір №14/10 обміну земельними ділянками, укладений 14 жовтня 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю агропромислового комплексу "Спаський" (с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області) і фермерським господарством „Гайворонського А.І.” (с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області).

Стягнути з фермерського господарства „Гайворонського А.І.” (Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Спаське, вул. Степова, 1, код ЄДРПОУ 21897611) на користь товариства з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс "Спаський" (Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Спаське, вул. Козинця, 72, код ЄДРПОУ 31190269) 6574 грн. 25 коп. витрат по сплаті державного мита у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку і 118 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Головуючий                                                                                            О.С.Євстигнеєв

Судді:                                                                                                        Л.О.Лотоцька

                                                                                                                                    Р.М. Бахмат

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                                          М.В. Юрченко

31.07.2008р.