Постанова

від 28.07.2008 по справі 2-8/4844-2008

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-8/4844-2008

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

24 липня 2008 року   Справа № 2-8/4844-2008

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Черткової І.В.,

суддів                                                                      Гоголя Ю.М.,

                                                                                          Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційні скарги Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради, Євпаторійської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 20.05.2008 у справі № 2-8/4844-2008

за позовом приватного підприємства "Пілігрім-3" (вул. Інтернаціональна, 49/51, місто Євпаторія, АР Крим, 97400)

до Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради (пр. Леніна, 2, місто Євпаторія, АР Крим, 97400)

за участю третьої особи: Євпаторійської міської ради  (вул. Леніна, 2, місто Євпаторія, АР Крим, 97400)

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2008 у справі № 2-8/4844-2008 позов задоволено.

Визнано за приватним підприємством "Пілігрім-3" право власності на об'єкт нерухомості - кафе з літньою площадкою, розташованого за адресою: місто Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 124Е, яке складається з літери "А": приміщення № 1 –тамбур, загальною площею 1,3 кв.м., приміщення № 2 –санвузол, загальною площею 1,8 кв.м., приміщення № 3 –підсобне, загальною площею 3,9 кв.м., приміщення № 4 –кухня, загальною площею 7,7 кв.м. (усього по літері "А" загальна площа 14,7 кв.м.), а також з І –замощення, загальною площею 101,3 кв.м., № 1 –огорожа, довжиною 46,8 кв.м.

Рішення мотивовано тим, що наявні у матеріалах справи документи підтверджують право власності позивача на спірний об'єкт.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач та третя особа звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати зазначене рішення, у позові відмовити.

Апеляційні скарги Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради та Євпаторійської міської ради мотивовані порушенням судом першої інстанції норм процесуального законодавства.

У судовому засіданні 22.07.2008 відповідач та третя особа підтримали свої вимоги.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, який мотивований тим, що при посиланні відповідача та третьої особи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, останні не зазначають на прийняття внаслідок цього незаконного судового рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 22.07.2008 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.07.2008 до 24.07.2008.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

На підставі рішення Євпаторійської міської ради від 28.04.2004 № 24-20/111 (а. с. 11) між Євпаторійською міською радою та приватним підприємством "Пілігрім-3" 21.05.2004 укладений договір короткострокової оренди земельної ділянки (строком на 5 років), розташованої за адресою: вул. Інтернаціональна, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим (а. с. 13).

21.05.2004 зазначена земельна ділянка передана Євпаторійською міською радою позивачу, що підтверджується актом приймання–передачі земельної ділянки (а. с. 15).

Як вбачається з неповного технічного паспорта (а. с. 28), приватним підприємством "Пілігрім-3" на орендованій земельній ділянці збудовано кафе з літньою площадкою, розташованою в м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 124Е на земельній ділянці, площею 149,86 кв.м., кад. № 0110900000:01:045:0008, який складається з: літ. “А”: приміщення №1 –тамбур, загальною площею 1,3 кв.м., приміщення № 2 –санвузол, загальною площею 1,8 кв.м., приміщення № 3 –підсобне, загальною площею 3,9 кв.м., приміщення № 4 –кухня, загальною площею 7,7 кв.м., (усього по літері "А" загальна площа 14,7 кв.м.), а також з І –замощення, загальною площею 101,3 кв.м., № 1 –огорожа, довжиною 46,8 кв.м

Відповідно до наявного у матеріалах справи висновку експерта № 7 від 19.05.2008 (а. с. 56) зазначене кафе є об'єктом нерухомості, право власності на який просить визнати позивач.

Судова колегія вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 12 договору від 21.05.2004 визначено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення торговельного павільйону. Відповідно до пункту 25 того ж договору позивач має право зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурну-побутові та інші будівлі й споруди, але за письмовою згодою Орендодавця.

Отже, право позивача на будівництво на орендованій земельній ділянці виникає лише на підставі письмової згоди Орендодавця. Оскільки позивачем не надано суду доказів отримання від Євпаторійської міської ради такої згоди, то судова колегія вважає, що у приватного підприємства "Пілігрім-3" не було законних підстав для будівництва.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України „Про основи містобудування” право на   забудову   (будівництво)   полягає   у можливості власника,  користувача земельної  ділянки  здійснювати  на  ній  у порядку,     встановленому     законом,    будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.  

Згідно з статтею 18 того ж Закону будівництво об'єктів містобудування  незалежно  від  форм власності  здійснюється  з  дозволу відповідних рад. Це право ради можуть  делегувати відповідним виконавчим органам. Закінчені   будівництвом   об'єкти   підлягають  прийняттю  в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація  не  прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів  забороняється.

Проте, позивачем не надано суду дозвіл на будівництво, розроблений та належним чином затверджений проект будівництва, висновок інспекції державного архітектурно-будівельного контролю щодо готовності та можливості експлуатації, доказів того, що об'єкт введений в експлуатацію.

Відповідно до частин 1, 2 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок,  будівля,  споруда,  інше нерухоме майно вважаються  самочинним  будівництвом,  якщо  вони  збудовані або будуються  на  земельній  ділянці,  що  не була відведена для цієї мети,  або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа,  яка  здійснила  або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що спірне нерухоме майно збудовано на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, та без оформлення належним чином документів, то судова колегія вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що згідно з інформаційним листом Вищого господарського суду України від 21.04.2008 № 01-8/241 державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням  вартості спірного  майна  та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом   Головної  державної  податкової  інспекції  України  від 22.04.1993 № 15. Відповідно до наданої позивачем довідки балансова вартість спірного об'єкту складає 29 850 грн. Отже, позивач на підставі пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” повинен був сплати державне мито в сумі 298, 50 грн. Проте, позивач сплачено лише 85 грн (а. с. 4). Таким чином, різниця, що утворилася, і складає 213, 50 грн підлягає стягненню з позивача, оскільки апеляційний суд відмовляє у задоволенні позову.

Крім того, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і  в  тому  разі,  коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. За цих обставин з позивача підлягають стягненню суми державного мита, сплачені відповідачем та третьою особою при поданні апеляційних скарг, на їх користь. Проте, оскільки при поданні апеляційних скарг зазначеними особами державне мито було сплачено лише у сумі 42, 50 грн, то правомірним є стягнення з позивача на користь кожного з них державного мита в сумі лише 42, 50 грн. Інша частина суми державного мита, яку повинні були сплатити відповідач та третя особа при поданні апеляційної скарги, повинні бути стягненні з позивача в дохід Державного бюджету України.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим підлягає скасуванню, апеляційна скарга задоволенню.

          Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд                    

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради, Євпаторійської міської ради задовольнити.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2008 у справі № 2-8/4844-2008 скасувати.

3.Прийняти нове рішення.

4.У позові відмовити.

5.Стягнути з приватного підприємства "Пілігрім-3" (вул. Інтернаціональна, 49/51, місто Євпаторія, АР Крим, 97400, ідентифікаційний номер 31364756) у дохід Державного бюджету України 427, 00 грн державного мита.

6.Стягнути з приватного підприємства "Пілігрім-3" (вул. Інтернаціональна, 49/51, місто Євпаторія, АР Крим, 97400, ідентифікаційний номер 31364756) на користь Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради (пр. Леніна, 2, місто Євпаторія, АР Крим, 97400) 42, 50 грн державного мита.

7.Стягнути з приватного підприємства "Пілігрім-3" (вул. Інтернаціональна, 49/51, місто Євпаторія, АР Крим, 97400, ідентифікаційний номер 31364756) на користь Євпаторійської міської ради  (вул. Леніна, 2, місто Євпаторія, АР Крим, 97400) 42, 50 грн державного мита.

8.Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддя                                                  І.В. Черткова

Судді                                                                                Ю.М. Гоголь

                                                                                К.В. Волков