Постанова

від 10.12.2008 по справі 2-8/4844-2008

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-8/4844-2008

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 грудня 2008 р.                                                                                    № 2-8/4844-2008  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Губенко Н.М.

суддів :Барицької Т.Л.,Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ПП "Пілігрім-3"

на  постановувід 24.07.2008 р. Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі№ 2-8/4844-2008

за  позовом ПП "Пілігрім-3"

доВиконавчого комітету Євпаторійської міської ради

третя особаЄвпаторійська міська рада

провизнання права власності

за участю представників:

від позивача-  Жила Д.О.

від відповідача-  Котеленець Ю.А.

від третьої особи-  Сидельникова Г.О.

В судовому засіданні 26.11.2008 р. оголошувалась перерва до 10.12.2008 р.

для виготовлення повного тексту постанови

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2008 р. ПП "Пілігрім-3" звернулось до господарського суду з позовом до Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради, третя особа Євпаторійська міська рада, про визнання права власності на об'єкт нерухомості –кафе з літньою площадкою, розташоване у місті Євпаторія по вул. Інтернаціональній, 124Е, яке складається з літери "А": приміщення №1 –тамбур, загальною площею 1,3 кв.м., приміщення № 2 –санвузол, загальною площею 1,8 кв.м., приміщення №3 – підсобне, загальною площею 3,9 кв.м., приміщення №4 –кухня, загальною площею 7,7 кв.м. (усього по літері "А" загальна площа 14,7 кв.м.), а також з І –замощення, загальною площею 101,3 кв.м., №1 –огорожа, довжиною 46,8 кв.м.

Рішенням господарського суду АР Крим від 20.05.2008 р. (суддя Чумаченко С.А.) позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.07.2008 р. (судді: Черткова І.В., Гоголь Ю.М., Волков К.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, ПП "Пілігрім-3" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 26.11.2008 р. оголошувалась перерва до 10.12.2008 р. для підготовки повного тексту постанови. Сторони належним чином повідомлені про час і місце наступного судового засідання ( а.с. 166 на звороті).

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на підставі рішення Євпаторійської міської ради від 28.04.2004 № 24-20/111 між Євпаторійською міською радою (орендодавець) та ПП "Пілігрім-3" (орендар) 21.05.2004 р. укладено договір короткострокової оренди земельної ділянки (строком на 5 років) розташованої у місті Євпаторія по вул. Інтернаціональній, 124Е (надалі –договір оренди).

Пунктом 12 договору оренди визначено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення торговельного павільйону.

Відповідно до п. 25 даного договору позивач має право зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурну-побутові та інші будівлі й споруди, але за письмовою згодою Орендодавця.

Згідно до п. 26 договору оренди по закінченню строку його дії орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Якщо орендарем на земельній ділянці був створений тимчасовий об'єкт, орендар зобов'язаний провести його демонтаж, або відшкодувати витрати на його демонтаж.

Судами встановлено, що ПП "Пілігрім-3" на орендованій земельній ділянці збудовано кафе з літньою площадкою, яке, згідно висновку експерта № 7 від 19.05.2008 р., є об'єктом нерухомості.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Згідно ст. 18 вказаного Закону будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад. Це право ради можуть делегувати відповідним виконавчим органам.

В силу ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши, що земельну ділянку надано позивачу в оренду для розміщення торговельного павільйону, а також що об'єкт нерухомості було збудовано без будь якого погодження з Євпаторійською міською радою правомірно застосувавши до спірних правовідносин положення ст. ст. 18, 22 Закону України "Про основи містобудування", ст. 376 ЦК України дійшов обґрунтованих висновків, що позивач здійснив самочинне будівництво нерухомого майна.

В результаті цього, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволені позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 99, 101, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; обґрунтовано поставив під сумнів помилкові висновки господарського суду першої інстанції; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з'ясував обставини, які мали значення для її правильного розгляду. Висновки апеляційного суду, якими спростовано необґрунтовані твердження місцевого господарського суду, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. На підставі встановлених фактичних обставин судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, підставно скасовано рішення місцевого господарського суду та обґрунтовано відмовлено в позові. Як наслідок, прийнята судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПП "Пілігрім-3" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.07.2008 р. у справі № 2-8/4844-2008 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      Н. Губенко

С у д д і                                                                                           Т. Барицька

                                                                                                        О. Подоляк