Ухвала

від 04.08.2008 по справі 20-4/005-12/405

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-4/005-12/405

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

28 липня 2008 року   Справа № 20-4/005-12/405

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової Ю.В.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Лисенко В.А.,

секретар судового засідання                                     Єгорова О.В.

за участю представників сторін:

представник позивача, Молчанов Антон Олександрович, довіреність №  б/н   від 20.09.07,  Товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське Адміралтейство";

представник відповідача, Бугаєнко Анатолій Борисович, посвідчення №  УСВ 045721   від 03.03.08,  Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя;

представник відповідача, Котова Валентіна Олександрівна, посвідчення №  61/10-0   від 14.01.08,  Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя;

представник відповідача, Савельєва Вікторія Володимирівна, посвідчення №  3708/17-к   від 08.06.07,  Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Харченко І.А.) від 02.06.2008 у справі № 20-4/005-12/405

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське Адміралтейство" (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99001)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74,Севастополь,99000)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0003082310/1, 1000023310/1 від 09.11.2005

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське Адміралтейство", звернувся з позовом до господарського суду про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0003082310/1, № 1000022310/1 від 09.11.2005 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування, спонукання збільшити суму бюджетного відшкодування в розмірі 490146 грн.

10.12.2007 позивач зменшив позовні вимоги (вх. № 52586), просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0003082310/1, № 1000022310/1 від 09.11.2005.

Справа неодноразово розглядалась судами різних інстанцій.

Востаннє, постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 02.06.2008 року у справі № 20-4/005-12/405 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське Адміралтейство" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0003082310/1, 1000023310/1 від 09.11.2005.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити.

Скарга мотивована тим, що оскаржений судовий акт прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме, статті 8-А Протоколу від 02.04.1999 р. "Про внесення змін та доповнень до Угоди про створення зони вільної торгівлі, укладеної між державами –учасницями Співдружності незалежних держав 15.04.1994 р.", п. 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що набрала чинності  з 31.03.2005 р.), п. 1.1, п. 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 1.4 статті 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 статті 3, п. 4.1 статті 4, п. 6.5 статті 6, п. 7.1, п.п. 7.3.1, п.п.7.3.8 п. 7.3 статті 7, п. 11.4 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", статей 40, 74, 132 Митного кодексу України, п.п. 3.3.3, 3.3.6 Порядку здійснення митного контролю за переміщенням через митний кордон України товарів й інших предметів з використанням морського, річного і поромного видів транспорту, затвердженого наказом Державної митної служби України від 23.01.2001 р. № 26, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.02.2001 р. за № 119/5310, п.п. 4.3.2 п. 4.3 статті 4 Наказу Державної митної служби України від 17.09.2004 р. № 678 "Про затвердження Інструкції про організацію митного контролю і митного оформлення судів та товарів, які ними переміщуються", зареєстрованого в  Міністерстві юстиції України 08.10.2004 р. за № 1286/9885, статті 19 Закону України "Про систему оподаткування".

З огляду на наведені норми, за твердженнями заявника апеляційної скарги, позивач безпідставно застосував до вартості послуг з ремонту військових кораблів Чорноморського Флоту Російської Федерації нульову ставку ПДВ без наявності вантажних митних декларацій, які підтверджують факт експорту товарів-матеріальних цінностей, використаних під час проведення ремонтних робіт, а суд безпідставно з цим погодився.

Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.07.2008 року, у зв'язку з зайнятістю в іншому засіданні у складі колегії було замінено суддів Гоголя Ю.М., Сотула В.В. на суддів Голика В.С., Лисенко В.А.

                    В судовому засіданні 28.07.2008 представники сторін підтримали свої вимоги й заперечення у повному обсязі.

          Переглянувши постанову суду першої  інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила, що в період з 19.09.2005 по 21.09.2005 ДПІ у Нахімовському районі міста Севастополя була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське адміралтейство" (далі - ТОВ "ССЗ "Лазарівське адміралтейство") з питання відшкодування з бюджету податку на додану вартість за липень 2005 року.

В ході перевірки встановлені порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 статті 3, п. 4.1 статті 4, п.п. 6.1.1 п. 6.2, п.п. 6.2.1 п. 6.2, п. 6.5 статті 6, п.п. 7.7.2 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", які виразилися в заниженні зобов'язання по ставці 20 % за липень 2005 року на суму 4582760,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету за липень 2005 року на суму 4059851,00 грн. та відповідно до завищення бюджетного відшкодування за липень 2005 року на суму 490146,00 грн.

Вказані порушення відображені в акті перевірки № 07/10/23-423/30394016/95 від 28.09.2005 (том 1 а.с. 11-18).

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0003082310/1 від 09.11.2005 про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5683791,40 грн. та податкове повідомлення-рішення № 1000022310/1 від 09.11.2005 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 490146,00 грн.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін,  обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування або зміни оскарженої постанови суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що в 2005 році між позивачем, як головним виконавцем, і Міністерством оборони Російської Федерації, як генеральним замовником, були укладені додаткові угоди до державних контрактів, а саме: додаткова угода № 714/13/27/ДЗ/0172-й від 16.02.2005 до державного контракту № 4199011 від 20.12.2002 по ремонту ББК "Очаків"(пр. 1134Б зав.№ С-Ю2) та додаткова угода № 714/13/27ДЗ/0171-05 від 16.02.2005 до державного контракту № 4199011 від 20.12.2002 по ремонту замовлення ГТЛ-380.

На підставі контракту і укладених додаткових угод позивачем здійснювався ремонт військових кораблів, які належать Російській Федерації (прапор Росії). З основного змісту контрактів, укладених між позивачем і Міністерством оборони РФ відносно військово-морських кораблів, що знаходяться під прапором Російської Федерації (ББК "Очаків", ПЛ-380) вбачається, що вказані контракти стосуються виключно виконання робіт і підрядних взаємовідносин.

Згідно статті 837 глави 61 Цивільного Кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, з аналізу суттєвих умов Державного контракту № 4199011 від 20.12.1999 та додаткових угод до нього вбачається, що зазначений контракт є виключно договором підряду по виконанню робіт щодо ремонту військових кораблів (суден) Російського Чорноморського флоту, де замовником є нерезидент, Міністерство оборони Російської Федерації (військова частина).

Відповідно до абзацу 2. п. 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за  компенсацію, а також операції з безоплатного  виконання  робіт,  надання  послуг.

Місце, де фактично надаються послуги з ремонту військово-морських кораблів, співпадає з територією судна військово-морського корабля, що знаходиться під прапором Російської Федерації.

Згідно п.п.3.1.1 п. 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки  товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України,  в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави   позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Статтею 5 Митного кодексу України визначено, що територія України,   зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а  також штучні острови, установки  і  споруди, що створюються у виключній   морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України.

Відповідно до норм міжнародного права, зокрема, статей 29, 30, 31, 32 Конвенції ООН по морському праву від 10.12.1982 (ратифіковану Україною 03.06.1999 та є частиною національного законодавства України згідно статті 9 Конституції України і статті 9 Закону України "Про систему оподаткування") військові кораблі іноземних держав мають імунітет, тобто на них не поширюється будь-яка юрисдикція прибережної держави.

Відповідно до статті 91 вказаної Конвенції кожна держава визначає умови надання своїй національності судам, реєстрації судів на його території і права плавати під його прапором. Судна мають національність тієї держави, під прапором якого вони плавають.

Таким чином, військові кораблі іноземної держави не становлять митну територію України, оскільки на них не розповсюджується юрисдикція України. А отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що послуги з ремонту військових кораблів іноземних держав надаються та призначені для споживання за межами митної території України, тому надані позивачем послуги з ремонту, відносяться до експортних операцій, здійснені за межами України та не повинні оподаткуватись податком на додану вартість.

Згідно статті 19 Закону України "Про систему оподаткування" та п. 11.4. статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.

Також, відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Угодою від 15.04.1994 про створення зони вільної торгівлі, підписаної державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав (у т.ч. між Україною і Російською Федерацією) та статтею 8-А  Протоколу про внесення змін і доповнень до Угоди про створення зони вільної торгівлі від 02.04.1999 встановлено, що договірні Сторони у взаємній торгівлі не обкладають побічними податками (ПДВ, акцизами) товари (роботи, послуги), які експортуються з митної території однієї з Договірних Сторін на митну територію іншої договірної Сторони.

Зазначені Угода та Протокол ратифіковані Законом України від 06.10.1999 № 1125-XIV. Вказана міжнародна угода вступила в силу і має пріоритет (найвищу силу) над нормами законодавства України, у т.ч. на підставі п. 11.4. статті Закону України "Про податок на додану вартість" над нормами Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, судом до досліджених правовідносин вірно застосовано положення законодавства щодо обкладення ПДВ за нульовою ставкою. У державах-учасниках Угоди, в яких не передбачено національним законодавством обкладення ПДВ по нульовій ставці, застосовується звільнення від ПДВ товарів (робіт, послуг).

При цьому, колегія суддів зазначає на неправомірність доводів заявника апеляційної скарги про те, що вказані Угода та Протокол до неї застосовуються тільки при підтвердженні вантажними митними деклараціями експорту ремонтних робіт, тобто з урахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про податок на додану вартість", оскільки вказана міжнародна Угода не передбачає яких-небудь обмежень та додаткових умов для застосування пільгового режиму обкладення ПДВ вартості експортованих робіт.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги ТОВ "ССЗ "Лазарівське Адміралтейство" є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, адже судом повно й всебічно досліджені обставини у справі і зроблені висновки, які ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, а тому не може погодитись з вимогами апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судового рішення без змін, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.

          Керуючись статтями 24, 195, 196, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частиною 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 02.06.2008 року у справі № 20-4/005-12/405 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                        Ю.В. Борисова

Судді                                                                      В.С. Голик

                                                                      В.А. Лисенко