Рішення

від 27.09.2011 по справі 11/183

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/183

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/183

27.09.11

За позовомКомунального підприємства  "Господар" Дарницького району міста Києва

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство  "Юсан"      

простягнення 19 498,43 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача       Шелудько Ю.М. –представник  

від відповідача Тищенко Н.О. –директор, Козир М.О. –представник

Рішення прийняте 27.09.2011, оскільки 02.09.2011 та 12.09.2011 у судових засіданнях оголошувались перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства  "Господар" Дарницького району міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство  "Юсан" заборгованості за комунальні послуги у розмірі 14 175,11 грн., пені у розмірі 1 440,90 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 925,90 грн. та 3% річних у розмірі 956,55 грн., а всього 19 498,43 грн. (з урахуванням заяв про зменшення та уточнення позовних вимог).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором № 40 на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 01.12.2002, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за період з 01.01.2009 по 30.04.2009.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що тарифи за якими позивачем розрахована заборгованість не мають законних підстав, оскільки вони скасовані Указами Президента України. Також відповідач просить застосувати строки позовної давності в частині вимог про стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

01.12.2002 між Комунальним підприємством  "Господар" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Юсан" (споживач) укладено договір № 40 на комунальні та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору споживач займає нежитлове приміщення по вул. Російська, 33, сплачує експлуатаційні витрати пропорційно площі згідно Додатка № 1 та вартість наданих комунальних послуг згідно Додатка № 2, а постачальник забезпечує надання експлуатаційних послуг з утримання приміщення, прибудинкової території та комунальних послуг.

Відповідно до п. 3.1 Договору строк дії договору встановлений з 01.12.2002 до 31.12.2003.

Згідно з 3.3 Договору договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не попередила іншу сторону про припинення дії договору за один місяць до початку наступного року.

Відповідно до п. 4.2 Договору споживач до 15 числа місяця, слідуючого за звітним, сплачує на рахунок постачальника за надання експлуатаційних та комунальних послуг.

Згідно з п. 4.4 Договору розмір плати за комунальні послуги та експлуатаційні витрати самостійно змінюється постачальником з часу встановлення згідно з чинним законодавством нових тарифів.

Позивач зазначає, що відповідач зобов'язання за Договором № 40  від 01.12.2002 в повному обсязі не виконав, за надані послуги за період з 01.01.2009 по 30.04.2009 сплатив частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за вказаний період становить 14 175,11грн.

Відповідач обсяг поставленої йому та використаної теплової енергії за період січень-квітень 2009 року не оспорює.

Однак заборгованість за Договором відповідач визнає лише частково у розмірі 683,78грн., мотивуючи тим, що вартість теплової енергії розраховувалось позивачем за тарифами, визначеними Розпорядженнями КМДА, які в подальшому скасовані Указами Президента України, як такі, що суперечать Конституції України та законам України, вартість теплової енергії за вказаний період необґрунтовано є більшою.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Матеріалами справи встановлено, що розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.01.2009 по 30.04.2009 проводився позивачем на підставі тарифів встановлених:

за січень 2009 року  Розпорядженням КМДА  № 86 від 31.01.2007 “Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам”;

за період з лютий-березень 2009 року Розпорядженням КМДА № 1663 від 27.11.2008 “Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водовідведення для окремих суб'єктів господарювання”;

за квітень 2009 року Розпорядженням КМДА  № 86 від 31.01.2007 “Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам”.

Указом Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008 із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 12.01.2009 № 10/2009 “Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації” скасовано як таке, що не відповідає Конституції та законам України, іншим актам законодавства, розпорядження голови Київської міської державної адміністрації від 27.11.2008 № 1663 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водовідведення для окремих суб'єктів господарювання".

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

До 1 грудня 2008 року тарифи на теплову енергію, що виробляється позивачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007  в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 про втрату чинності розпорядження № 86 від 31.01.2007 скасовано Указом Президента України №1199/2008 від 24.12.2008.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 02.032009 з 10 лютого 2009 року поновлено у дії розпорядження № 86 від 31.01.2007.

За вказаних обставин нарахування плати за теплову енергію для потреб нежилих приміщень, за період з січня по квітень 2009 року, слід проводити за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007,  в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007. Вказаним розпорядженням встановлено тариф на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виробникам та виконавцям цих послуг комунальної форми власності для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам  за централізоване опалення інших споживачів при наявності будинкових засобів обліку теплової енергії, яка використовується на опалення у розмірі 219,72грн. за 1 Гкал.

Вартість поставленої позивачем теплової енергії за період січня по квітень 2009 року, за тарифами встановленими розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.2007, становить 3 010,58грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору № 40  від 01.12.2002 за  надані послуги відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 2 392,60 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з центрального опалення за період з січня по квітень 2009 року становить 617,98 грн.

Розмір експлуатаційних витрат погоджено сторонами у Додатку № 1 до Договору №40, згідно з яким на 2009 рік розмір експлуатаційних витрат становить 911,32 грн. з ПДВ на місяць.

Таким чином, загальна вартість експлуатаційних за період січня по квітень 2009 року, за тарифами встановленими у Додатку № 1 до Договору №40 на 2009 рік, становить 3 645,26грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору № 40  від 01.12.2002 за  експлуатаційні послуги відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 2 489,92 грн.

Враховуючи викладене заборгованість відповідача перед позивачем за експлуатаційні послуги за період з січня по квітень 2009 року становить 1 155,34 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати експлуатаційних послуг та послуг з центрального опалення, наданих за Договором № 40 на комунальні та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 01.12.2002, визнаються судом обґрунтованими в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 773,32 грн. (617,98 грн. заборгованість за послуги з центрального опалення + 1 155,34 грн. заборгованість за експлуатаційні послуги).

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 440,90грн., інфляційних втрат у розмірі 2 925,90 грн. та 3% річних у розмірі 956,55 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з п. 4.2 Договору відповідач повинен сплачувати кошти за надані послуги до 15 числа місяця, слідуючого за звітним. Отже, фактично право вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне внесення плати за надані послуги виникло: за січень - з 16.02.2009, за лютий - з 16.03.2009, за березень - з 16.04.2009, за квітень - за квітень з 16.05.2009.

Позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва 14.07.2011, тобто після спливу строку позовної давності для вимог про стягнення пені за надані послуги за період з 01.01.2009 по 30.04.2009.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У поданому суду відзиві на позов відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.

Однак, позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку давності не заявлено.

Оскільки обґрунтованих причин звернення до суду з позовом поза межами строку давності не наведено, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 440,90 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за Договором             № 40  від 01.12.2002 встановлений судом та підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За розрахунком суду на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати використаної теплової енергії за період січень –квітень 2009 року з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 391,90 грн. та 3% річних у розмірі  115,29 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.   

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство  "Юсан" (02099, м. Київ, вул. Російська, 33, ідентифікаційний код 22943951, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Комунального підприємства  "Господар" Дарницького району міста Києва (02096, м. Київ, вул. Костянтина Заслонова, 3, ідентифікаційний код 14315687) заборгованість у розмірі 1 773 (одна тисяча сімсот сімдесят три) грн. 32 коп., інфляційні втрати у розмірі 391 (триста дев'яносто одна) грн. 90 коп. 3% річних у розмірі  115 (сто п'ятнадцять) грн. 29 коп., державне мито у розмірі 22 (двадцять дві) грн. 81 коп. та 27 (двадцять сім) грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В інший частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

    Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 03.10.2011