Постанова

від 18.10.2011 по справі 5024/1140/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5024/1140/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"18" жовтня 2011 р. Справа № 5024/1140/2011

 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

 Головуючого судді:   Бєляновського В.В.,

                       Суддів:   Шевченко В.В.

                                    Мирошниченко М.А.

при секретарі   -   Ткачук Є.О.

за участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бестгроссер”

на  рішення господарського суду Херсонської області

від 11.08.2011 року

у справі № 5024/1140/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Бестгроссер”

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Сіті Продукт”

про стягнення 84109,70 грн.

                                                  ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року ТОВ „Бестгроссер” звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ „Торговий Дім „Сіті Продукт” про стягнення 84109,70 грн. боргу, що виник у зв'язку з неоплатою вартості поставленого товару згідно з договором поставки № 3132 від 19.04.2010р. Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 614, 625, 692 ЦК України та ст.ст. 193, 220, 237 ГК України.

ТОВ „Торговий Дім „Сіті Продукт” позовні вимоги про стягнення 84109,70 грн. боргу за договором поставки № 3132 від 19.04.2010р. визнало в повному обсязі та посилаючись на своє складне фінансове становище просило господарський суд розстрочити стягнення заборгованості на наступні 24 місяці рівними частинами щомісячно, починаючи з 15.08.2011 року, що, на його думку, сприятиме можливості  продовження господарської діяльності підприємства та зробить реальним отримання боргу позивачем.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.08.2011 року (суддя –Гридасов Ю.В.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ „Торговий Дім „Сіті Продукт” на користь ТОВ „Бестгроссер” 84109,70 грн. основного боргу, 841, 10 грн. витрат зі сплати державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Розстрочено виконання рішення на 12 місяців, шляхом стягнення по 7098,90 грн. щомісячно.  

Рішення мотивовано встановленими по справі обставинами невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати у встановлений строк прийнятого від позивача товару згідно з укладеним між сторонами договором поставки № 3132 від 19.04.2010р., у зв'язку з чим керуючись приписами ст.ст. 526, 530 ЦК України суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи рішення в частині часткового задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення по справі на період 12 місяців суд послався на те, що несвоєчасна сплата зазначеної заборгованості зумовлена складним фінансовим становищем ТОВ ТД «Сіті Продукт», внаслідок чого значно збільшилися збитки зазначеного торгівельного підприємства, що підтверджується звітом про фінансові результати за перше півріччя 2011 року. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що одночасне стягнення з відповідача усієї суми заборгованості може спричинити припинення господарської діяльності відповідача взагалі, та як наслідок скорочення чисельності персоналу відповідача або зупинення роботи підприємства. Зазначені обставини, на думку місцевого суду, можуть ускладнити виконання рішення по справі або зробити його неможливим.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням в частині розстрочення його виконання на 12 місяців шляхом стягнення по 7098,90 грн. щомісячно, ТОВ „Бестгроссер” подало до Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить його в цій частині скасувати повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що господарський суд першої інстанції зробив помилковий висновок про скрутне фінансове становище відповідача, внаслідок чого постановив протиправне рішення в частині розстрочення його виконання на 12 місяців.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

  Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені заздалегідь належним чином, проте не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Нез'явлення представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.          

 Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.          

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 19.04.2010 року між ТОВ „Бестгроссер” (постачальник) та ТОВ „Торговий Дім „Сіті Продукт” (покупець) було укладено договір поставки № 3132, за яким позивач зобов'язався постачати продукти харчування згідно з заявками за діючими відпускними цінами постачальника, а відповідач зі своєї сторони зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Умовами п.п. 1.3, 4.3, 6.1, 6.2 даного договору визначено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару покупцю; покупець залишає за собою право обміну або повернення неліквідного товару; розрахунок здійснюється у безготівковому порядку з відстрочкою 14  календарних днів за реалізований товар; покупець надає звіт про продаж  і залишок товару.

На виконання своїх зобов'язань за укладеним договором позивач протягом серпня –жовтня 2010 року поставляв відповідачеві товар на суму та в обсягах вказаних у видаткових накладних, що підтверджується відповідними накладними наявними в справі та відповідачем не заперечується.

Протягом зазначеного періоду відповідач керуючись умовами п. 4.3 договору систематично повертав позивачеві всі залишки нереалізованого товару, що підтверджується відповідними накладними на повернення товару наявними в справі та сторонами не заперечується.

Отже, вартість товару, яка складає різницю між вартістю поставленого та повернутого нереалізованого товару, підлягала оплаті відповідачем протягом 14 календарних днів з моменту прийняття позивачем від відповідача всіх залишків нереалізованого товару.

Проте, оплата отриманого товару відповідачем здійснювалася несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 31.01.2011 року в нього утворилася прострочена заборгованість перед позивачем в сумі 94109,69 грн., що підтверджується атом звірки взаєморозрахунків складеним та підписаним обома сторонами.

Претензією № 250 від 31.03.2011 року позивач повідомив відповідача про наявність простроченої заборгованості в сумі 94109,69 грн. за договором поставки № 3132 від 20.04.2010р., виклав вимогу негайно в добровільному порядку сплатити зазначену суму та попередив, що у випадку невиконання вказаної вимоги змушений буде звернутися до господарського суду за примусовим стягненням боргу з нарахуванням пені, втрат від інфляції та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Проте, відповідач залишив цю претензію без відповіді і задоволення, у зв'язку з чим позивач і звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не заперечуючи по суті не надав суду належних доказів проведення остаточного розрахунку, а тому прострочений борг відповідача перед позивачем в сумі 84109,70 грн. правомірно визнано місцевим судом таким, що підлягає стягненню.          

Водночас колегія суддів вважає, що розглядаючи заяву боржника про розстрочку виконання рішення суду місцевий суд не взяв до уваги наступні положення норм процесуального права.

Так, відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.          

          За змістом вказаної норми процесуального права розстрочка виконання судового рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Отже, розстрочка виконання судового рішення не є обов'язком господарського суду.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Проте, задовольняючи частково заяву боржника та розстрочуючи виконання рішення на 12 місяців, шляхом стягнення по 7098,90 грн. щомісячно, місцевий господарський суд при цьому враховував лише складне фінансове становище останнього, підтверджене за висновком суду звітом про фінансові результати за перше півріччя 2011 року та балансом на 30.06.2011 року, які між тим відомостей про скрутний фінансовий стан відповідача не містять. Окрім того, місцевий суд не звернув уваги на те, що зазначені звіт про фінансові результати та баланс взагалі не є належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України, оскільки всупереч вимогам ст. 36 цього Кодексу не підписані керівником та головним бухгалтером підприємства і не засвідчені належним чином.  

Разом з тим, розглядаючи заяву відповідача місцевий суд залишив поза увагою, що за умовами договору поставки № 3132 від 19.04.2010р., невиконання зобов'язання за яким з боку відповідача щодо оплати отриманого товару є предметом судового спору у даній справі, остаточно розрахуватися з позивачем відповідач повинен був ще у строк до 16.11.2010 року.

Окрім того, розглядаючи зазначену заяву місцевий суд не врахував матеріальних інтересів обох сторін, не дослідив питання фінансового стану позивача, ступіні вини відповідача у виникненні спору між сторонами, наявності інфляційних процесів в економіці держави протягом 2010 –2011р.р., що значно знецінює суму боргу відповідача перед позивачем. А тому, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд прийшов до передчасного та необґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення та розстрочив виконання рішення суду на 12 місяців, шляхом стягнення по 7098,90 грн. щомісячно.  

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення місцевого суду в частині розстрочки його виконання на 12 місяців, як такого, що прийняте в цій частині без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду заяви про розстрочку виконання судового рішення, та з істотним порушенням норм процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення.  

У задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду у даній справі слід відмовити.

Керуючись  ст. ст.  99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бестгроссер” задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 11.08.2011 року у справі № 5024/1140/2011 в частині розстрочки його виконання на 12 місяців, шляхом стягнення по 7098 грн. 90 коп. щомісячно, скасувати.

В решті частини рішення господарського суду Херсонської області від 11.08.2011 року у справі  № 5024/1140/2011 залишити без змін.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.      

Головуючий  суддя:                                                            Бєляновський В.В.

Судді:                                                                                     Мирошниченко М.А.

  Шевченко В. В.