Постанова

від 04.10.2011 по справі 5020-420/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-420/2011

 < Список > 

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2011 року Справа № 5020-420/2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Заплава Л.М.,

суддів                                                                      Воронцової Н.В.,

                                                                                          Остапової К.А.,

за участю представників сторін:

у  судове  засідання  представники  сторін  не  з'явилися.

розглянувши  апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Лазарев С.Г.) від 19.05.2011 у справі № 5020-420/2011

за позовом Севастопольського транспортного прокурора  (вул. Вороніна, 11,Севастополь,99011)  

в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради  (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)  

Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя  (вул. Гер. Севастополя, 74,Севастополь,99000)  

до  товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Севмортранс"  (вул. Паршина, 29,Севастополь,99012)  

про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення 233497,76 грн.                    

                                                    ВСТАНОВИВ:

          Севастопольський транспортний прокурор звернувся до господарського суду  міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство «Севмортранс»про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення 233497,76 грн., мотивуючи  позов  тим, що відповідач не виконує свої зобов'язання за договором оренди земельної ділянки в частині внесення орендної плати, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 233497,76   грн., яку прокурор просить стягнути з відповідача на користь Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя та розірвати договір оренди земельної ділянки на підставі статті 651 Цивільного кодексу України та статей 31,32 Закону України «Про оренду землі».

         Рішенням господарського суду міста Севастополя  від 19.05.2011 (суддя Лазарев С.Г.) у справі № 5020-420/2011  позов  задоволено частково. В позові Севастопольському транспортному прокурору в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство «Севмортранс» на користь Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя   заборгованості з орендної плати  за договором оренди земельної ділянки, укладеним між Севастопольською міською радою і товариством з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство «Севмортранс»відмовлено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство «Севмортранс»   на користь Севастопольської міської ради  71285,64 грн., з яких: 68834,15 грн. –заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки, укладеним між Севастопольською міською радою і товариством з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство «Севмортранс», 2451,49 грн. –пеня. Відмовлено  в позові Севастопольському транспортному прокурору в частині розірвання договору оренди земельної ділянки , укладеного між Севастопольською міською радою і товариством з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство «Севмортранс».

     Не погодившись з постановленим судовим актом, Державна податкова інспекція у  Нахімовському районі міста Севастополя звернулась  з апеляційною скаргою,  в якій просить  рішення  господарського суду першої  інстанції скасувати, позов задовольнити у  повному  обсязі.  

 Доводи  апеляційної скарги мотивовані порушенням  судом при прийнятті   рішення   норм  матеріального   та  процесуального права.

          У судове засідання 04.10.2011 представники сторін не з'явилися, про час  та  місце  розгляду  справи  повідомлені  належним  чином, про що свідчить штемпель з відміткою  про відправлення  ухвали  сторонам  про призначення  розгляду справи  на 04.10.2011.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.              

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України   від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Оскільки  явка  учасників  процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують  спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу  у  відсутність представника позивача.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши  справу, судова колегія  встановила  наступне.

 Згідно статті 29 Господарського процесуального кодексу України  та статті 36-1  Закону України "Про  прокуратуру" прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити  за своєю ініціативою у справу, порушену за заявою інших осіб, на будь-якій  стадії  її розгляду  для представництва інтересів  держави.

          Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що  прокурор самостійно визначає, в чому полягає  порушення  інтересів держави, обгрунтовує  необхідність   їх  захисту.  

У рішенні Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Також, вказаним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Тлумачення поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" наведено в пункті 2 резолютивної частини зазначеного рішення. Так, Конституційний Суд України вказує, що під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", визначеним в частиш другій статті 2 ГПК України, слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження по розпорядженню землями (окрім земель, наданих у приватну власність) у межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про оренду землі»орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності є сільські, селищні, поселкові, міські ради в межах їх повноважень, визначених законом.

06.06.2005 між Севастопольською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство «Севмортранс» (орендар)  укладений  строком до 01.10.2028 договір оренди земельної ділянки площею 4.2858 га, яка розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Паршина, 29.

     Відповідно до п. 1.1. цього договору, земельна ділянка  передана для обслуговування гаража з  відкритою автостоянкою з віднесенням  цих земель  до категорії земель  промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони  та іншого призначення;  та для  благоустрою, озеленіння та  утримання території колишнього  кладовища, з віднесенням  цих  земель  до категорії  земель  іншого громадського призначення, який знаходиться  у м.Севастополі  вул. Паршина,29.

          Згідно пункту 2.1. в оренду передається  земельна ділянка загальною  площею  4.2858  га,  в тому числі:

          а)ділянку №І площею 1,4193 га для благоустрою, озеленіння та

утримання  території  колишнього  кладовища;

б)ділянку №2 площею 2,8665 га для обслуговування гаража з

відкритою автостоянкою.

Пунктом 4.2. договору оренди земельної ділянки   від 06.06.2005 (зі змінами внесеними в договір  25.09.2006 в частині розміру орендної плати)  розмір річної орендної плати  склав:

•   ділянка №1 - 1868345 х 0,0ІЗх 0,1=2428,85 грн.;

         •   ділянка №2 - 5500804 х 0,013=71510,45 грн.

      Відповідно до пунктів 4.4 (зі змінами), 4.5 договору орендна плата вноситься орендарем щомісячно протягом 30 календарних днів, що слідують за останнім календарним днем звітного періоду. Нарахування розміру орендної плати  здійснюється  з  урахуванням  індексів  інфляції.

 22.01.2010 відповідачем надано до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки, в якій відповідачем самостійно визначено суму зобов'язання з орендної плати на 2010 рік за користування земельною ділянкою площею 4.2858 га, розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Паршина,29. Згідно зазначеної декларації річний розмір орендної плати склав 277255,48 грн. за період з квітня 2010 року по лютий 2011 року, розмір щомісячного платежу  товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство «Севмортранс»склав 23104,62  грн.

Однак, відповідачем з квітня 2010 року орендна плата своєчасно не вносилася, це призвело до виникнення заборгованості з орендної плати у розмірі 233497,76 грн., що і стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор  звернувся  до господарського суду  з позовом  про стягнення з відповідача  заборгованість з орендної плати за земельну ділянку на користь Державної податкової інспекції у Нахімовському  районі  міста Севастополя, а також розірвання  договору оренди  земельної ділянки, укладеного між  відповідачем та Севастопольською міською радою  в інтересах  якої заявлений  позов.

Предметом спірних правовідносин є орендна плата, сплата якої визначена  умовами  договору  оренди  землі.

   Враховуючи суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин щодо виконання умов господарського договору, справа підвідомча господарському суду, оскільки спір виник  із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих  нормами цивільного або господарського  права і пов'язаних  із здійсненням  сторонами  цивільних або майнових  прав на земельні ділянки.  

Представник влади  у спірних правовідносинах не здійснює  владних управлінських функцій відносно іншого суб'єкта, який є учасником спору, то такий спір  не має встановлених  нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції.

Дана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 27.04.2010 по справі №6/147 та у постанові Вищого господарського суду України від 09.11.2010 по справі №25/287-09.

          Відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державна податкова адміністрація у місті Севастополі підпорядкована Державній податковій адміністрації України та є органом виконавчої влади.

Спільним наказом Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 31.03.00 №68/27/146 на органи Державної податкової служби покладено здійснення контролю за перерахуванням орендної плати за користування земельними ділянками. Контроль за надходженням коштів, що підлягають внесенню до бюджету, на території Нахімовського району  міста Севастополя здійснює Державна податкова інспекція  у  Нахімовському  районі  міста Севастополя.

Враховуючи, що  сторонами договору є Севастопольська міська рада та товариство з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство «Севмортранс»,  на Державну податкову інспекцію у Нахімовському районі міста Севастополя покладений лише обов'язок контролю за надходженням коштів, що підлягають внесенню до бюджету на території  Нахімовського  району міста Севастополя, тому Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя не може заявляти до відповідача вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати, оскільки не є стороною договору.

Відсутність факту порушення права позивача  на захист якого подано позов, тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, позов Севастопольського транспортного прокурора в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки, укладеним між Севастопольською міською радою  та  товариством з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство «Севмортранс»на користь Державної податкової інспекції у Нахімовському  районі міста Севастополя задоволенню не підлягає.

Зазначені вище вимоги має право заявляти Севастопольська міська рада.

Згідно зі статтею 21 Закону України “Про оренду землі”оренда плата за землю - це платіж, якій орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою. Розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі»орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.                 

Відповідно до пункту «в»статті 96 Земельного Кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно платити земельний податок або орендну плату.

В процесі розгляду справи відповідачем частково була погашена заборгованість з орендної плати за договором в розмірі 162212,12 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

 На підставі викладеного, з відповідача підлягає стягненню на користь Севастопольської міської ради залишившаяся заборгованість з орендної плати за період з  квітня 2010 року по лютий 2011 року в розмірі 68834,15 грн. за договором оренди земельної ділянки, укладеним між Севастопольською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство «Севмортранс»,  і пеня в розмірі 2451,49 грн. передбачена пунктом  4.8. договору  оренди  та нарахована на підставі  п.3.7. Інструкції  про порядок  нарахування  та погашення пені  за платежами, що контролюються  органами  державної  податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації  України  від  11.06.2003 № 290, зареєстрованим в Міністерстві України  27.06.2003 за № 522/7843.

Прокурором також заявлена вимога про розірвання договору оренди земельної  ділянки   від  06.06.2005.

Відповідно до пункту 12.3 Договору дія Договору припиняється шляхом його розірвання за:

 -   взаємною згодою сторін;

           -   за рішенням суду на вимогу однією із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором;

          -   з інших підстав, визначених законами України.

Згідно з пунктом 12.4 Договору орендодавець може розірвати договір в односторонньому порядку, зокрема, у випадку несплати орендарем протягом З місяців орендної плати в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.   Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 32 Закону України “Про оренду землі”передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків встановлених умовами договору.

Порядок розірвання господарських договорів встановлений у статті 188 Господарського кодексу України, згідно якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

       Однак, матеріали справи не містять пропозиції  з боку  Севастопольської  міської ради  про розірвання  договору  оренди  земельної ділянки.          

     Орендодавцем за договором оренди земельної ділянки від 06.06.2005 є Севастопольська міська рада. Позов про розірвання цього договору було подано Севастопольським транспортним прокурором в інтересах Севастопольської  міської  ради.

Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, для виникнення права орендного користування необхідна наявність юридичного складу, а саме –рішення компетентного органу місцевого самоврядування чи державної виконавчої влади та договір оренди земельної ділянки, який укладається на підставі вказаного рішення.

 Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В свою чергу, згідно статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

 Отже, згідно норм чинного законодавства, для вчинення правочину, у тому числі договору, необхідне волевиявлення сторін. При цьому, оскільки місцеві ради, як орендодавці землі, є колегіальними органами, а відповідно до вимог чинного законодавства договори оренди земельних ділянок державної чи комунальної власності укладаються на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, таке рішення є способом волевиявлення цієї особи (органу) на укладення договору.

Припинення договору шляхом його розірвання також є правочином в силу норм статті 202 Цивільного кодексу України. Відтак, для вчинення правочину щодо розірвання договору оренди земельної ділянки за згодою сторін має бути волевиявлення обох сторін такого договору, а щодо розірвання договору на вимогу однієї сторони –волевиявлення цієї сторони договору.

  Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26, пункту 21 частини першої статті 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

 Пунктом “а”частини першої статті 9 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста.

 Як встановлено у статті 46 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Згідно статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Таким чином, рішення (волевиявлення) про розірвання договору оренди земельної ділянки має бути прийняте безпосередньо Севастопольською міською радою, як стороною спірного договору оренди земельної ділянки, на пленарному засіданні в передбаченому законом та регламентом ради порядку.       Оскільки відсутнє рішення заінтересованої особи про дострокове розірвання договору, таке волевиявлення не могло бути заперечене (не прийняте) іншою стороною договору.

Відтак прокурор звернувся до суду за захистом права, яке не виникло, і внаслідок цього не могло бути порушене відповідачем. В свою чергу, відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Дана правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України по справі №5020-4/125-1/060-6/108-3/378 від 14.06.2010, №2-21/2725.1-2006 від 26.07.2006, №2/441 від 17.11.2009, №38/204-08 від 22.01.2009.

         Аналіз  вказаних правових норм свідчить  про те, що  господарський суд  першої інстанції правильно встановив обставини справи  та  ухвалив  судове рішення  з дотриманням  норм матеріального  та процесуального права, у зв'язку  з чим підстави  для  скасування  судового рішення  відсутні.

        Доводи  апеляційної скарги не спростовують  висновків  суду.  

      Керуючись статтею 101, пунктом  1 частини першої статті 103, статтями 105  Господарського процесуального кодексу України, суд         

                                                    ПОСТАНОВИВ:          

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у  Нахімовському районі міста Севастополя  залишити без задоволення.

          2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 19.05.2011  у справі № 5020-420/2011   залишити  без  змін.

Головуючий суддя                              < Підпис >                    Л.М. Заплава

Судді                                                            < Підпис >                    Н.В. Воронцова

                                                            < Підпис >                    К.А. Остапова

РОЗСИЛКА:

1.Севастопольський  транспортний  прокурор

(вул. Вороніна, 11,Севастополь,99011)  

2.Севастопольська  міська  рада  

(вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)  

3.Державна  податкова  інспекція  у Нахімовському районі міста Севастополя

 (вул. Гер. Севастополя, 74,Севастополь,99000)  

4.товариство  з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Севмортранс"

(вул. Паршина, 29,Севастополь,99012)