Постанова

від 09.07.2008 по справі 8/547

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/547

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 липня 2008 р.                                                                                    № 8/547  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., –головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Катеринчук Л.Й.

розглянувши касаційну скаргу

Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області  

на постанову

та ухвалувід 15.04.2008 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2008 р. господарського суду Дніпропетровської області

у справі№ 8/547 господарського суду Дніпропетровської області

за заявоювідкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області

провизнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню

з участюДержавної виконавчої служби в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області

за позовом Прокурора м. Першотравенська в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області  

довідкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області

прозвернення стягнення на майно в сумі 924 грн. 80 коп.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2008 р. (суддя –І.Ю. Дубінін), що прийнята у справі № 8/547 за позовом Прокурора м. Першотравенська (далі-Прокурор), що звернувся в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області  (далі –Позивач, Фонд) до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" (далі –Відповідач, Товариство) про звернення стягнення на майно в сумі 924 грн. 80 коп., задоволено заяву Товариства, що розглянута з участю Державної виконавчої служби в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області (далі –Виконслужба), та визнаний таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2003 року по справі № 8/547.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2008 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.2008 р. (головуючий суддя –Кузнєцова І.Л., судді: Чимбар Л.О., Верхогляд Т.А.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області  від 21.02.2008 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Управління - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеною постановою суду апеляційної інстанції, Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.2008 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2008 року, а заяву Товариства залишити без задоволення.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої  та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме ст.ст. 1, 14 Закону про банкрутство, ст.ст. 21, 33 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 124 Конституції України, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,  виходячи з наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2005 р. було порушено провадження у справі № Б26/7/05 про банкрутство боржника –відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля".

24.09.2005 р. в газеті "Урядовий кур'єр" № 181 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2002 року –03.01.2003 року у даній справі звернено стягнення на майно у вигляді оборотних активів правопопередника Відповідача (державного відкритого акціонерного товариства шахти "Західно-Донбаська дочірнього підприємства державної холдингової компанії "Павлоградвугілля") на користь Позивача  на суму 924 грн. 80 коп. збитків, про що  виданий наказ від 14.01.2003 року.

Втім, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, вказаним рішенням стягується заборгованість, яка виникла за період з 01.04.2000 року по 31.12.2000 року, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, такі вимоги кредитора до боржника є конкурсними.

Колегія суддів зазначає, що після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі конкурсні кредитори зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника в порядку ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство.

При цьому, винесення судом рішення про стягнення заборгованості з боржника в позовному провадженні не звільняє кредитора від обов'язку подання заяви у справі про банкрутство в порядку ст. 14 Закону про банкрутство.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що Управління з заявою про визнання його кредитором у справі про банкрутство Товариства взагалі не зверталося.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 07.03.2002 р. № 3088-ІІІ, який набрав чинності 13.07.2002 року, внесені зміни до статті 14 Закону про банкрутство.

Отже, з 13.07.2002 р. частиною другої цієї статті визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, під час дії нової редакції Закону про банкрутство суд позбавлений права поновлювати строк на звернення кредитора з заявою про грошові вимоги до боржника.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в постанові від 18.09.2007 р. у справі № 3/332.

У зв'язку з чим, суд в період дії нової редакції Закону про банкрутство та під час здійснення провадження у справі про банкрутство ухвалив вважати погашеними грошові зобов'язання осіб, які не звернулися у встановлений строк у справу про банкрутство боржника, оскільки поновити цей строк суд вже не вправі (ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2006 р. у справі № Б26/7/05).

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За таких обставин справи вищезазначені грошові зобов'язання Товариства перед Управлінням є припиненими в силу закону, а саме ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство.

          В силу ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Отже, до відносин, які мали місце в справі про банкрутство, норми ГПК України застосовуються з урахуванням особливостей Закону про банкрутство, як спеціального нормативно-правового акта.  

У зв'язку з чим, стаття 117 ГПК України підлягає застосуванню з урахуванням особливостей Закону про банкрутство.

Згідно з ч. 4 ст. 117 ГПК України господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню, також і з інших причин.

До таких інших підстав слід відносити погашення грошових вимог відповідно до Закону про банкрутство.

Згідно ст. 1 цього закону погашеними визнаються задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до Закону про банкрутство вважаються погашеними.

Отже, у справі про банкрутство вимоги кредиторів є погашеними внаслідок оплати боргу; обміну вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; прощення; новації (укладання мирової угоди у справі про банкрутство), а також застосування присічного строку для подання заяви з вимогами до боржника, встановленого ч. 2 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутство.

Враховуючи наведене, наказ господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2003 року у даній справі є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вимоги Управління, які підтверджені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2002 року –03.01.2003 року та цим наказом, є погашеними на підставі ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в постанові від 02.10.2007 р. у справі № 6/73.

У зв'язку з чим, судами першої та апеляційної інстанції законно та обґрунтовано задоволено заяву боржника (відповідача у справі), подану в порядку ч. 4 ст. 117 ГПК України.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин справи оскаржувані ухвала суду першої інстанції   та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. 598 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111, 11113, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області  залишити без задоволення.

2.          Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.2008 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області  від 21.02.2008 року у справі № 8/547 залишити без змін.

Головуючий                                                                       Б.М. Поляков

         Судді                                                                                    В.М. Коваленко                                                                           

                                                                                                       Л.Й. Катеринчук