Постанова

від 11.10.2006 по справі 5/984-28/141а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/984-28/141А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

11.10.06                                                                                           Справа№ 5/984-28/141А

12 год 30 хв          

За позовом: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів

до відповідача: Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова, м. Львів

про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 15.02.2006 року № 4358/17-0

    Суддя   Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Брик І.С.

м. Львів, вул. Личаківська,128,

     Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Завалишин Ю.О.-юрисконсульт, Янковська А.Г.-гол.бухгалтер БУ № 1

Від відповідача: Карпин Я.С.- старший державний податковий інспектор, Козій М.І.-головний державний податковий ревізор-інспектор

           Позов заявлено Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська Залізниця»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 15.02.2006 року № 4358/17-0, яким застосовано 4 960,81 грн штрафних санкцій за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів.

Ухвалою суду від 15.06.2006 року провадження у справі було зупинено, ухвалою від 11.08.2006 року провадження у справі було поновлено. Ухвалою суду від 29.09.2006 року підготовче провадження у справі закінчено, призначено справу до судового розгляду на 11.10.2006 року.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, наведених в по зовній заяві. Позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 15.02.2006 року № 4358/17-0, позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем безпідставно проведено нарахування за 2002 рік, а саме, за період з 17.06.02 р. по 24.10.02 р., оскільки на момент проведення перевірки минув строк давності-1095 днів, встановлений ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Щодо нарахувань штрафних санкцій за 2004 та 2005 роки, то позивач зазначає, що податок з власників транспортних засобів сплачувався ним вчасно і в повному обсязі, а тому донарахування штрафних санкцій проведено відповідачем безпідставно.

          В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, просять у задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач зазначає, що в 2002 році позивачу за період з 15.04.02 року по 26.06.02 року за несвоєчасну сплату податку нараховувалася штрафна санкція. В 2004 році 19.02 було подано розрахунок по податку з власників транспортних засобів в ДПІ у м.Львові на суму 12932,25 грн, де було проведено нарахування в картку і в автоматизованому режимі передано в ДПІ у Залізничному районі м.Львова. Потім 26.02.2004 року було подано уточнений розрахунок по даному податку до ДПІ у м.Львові на суму 8386,00 грн, відділом прийомки звітності ДПІ у м.Львові дані коригування були проведені не 26.02.2004 року, а 15.04.2004 року, де за період з 14.04.2004 року по 15.04.2004 року в автоматизованому режимі нарахована штрафна санкція. 25.10.2004 року подано коригуючий розрахунок на збільшення податку на суму 532 грн, яку повністю не сплачено. Станом на 25.10.2004 року заборгованість по даному податку становила 34,37 грн, сплачено 27.10.2004 року в сумі 50 грн, де за несвоєчасну сплату податку в автоматизованому режимі нарахована штрафна санкція за період з 25.10.2004 року по 27.10.2004 року. 27.12.2004 року проводилася перевірка БУ 1 ДГТО «Львівська залізниця», де по акту перевірки донараховано суму до сплати, по якій не сплачено податку на суму 650 грн, даний податок сплачено 05.01.2005 року в сумі 632 грн і 06.01.2005 року в сумі 28 грн, де в автоматизованому режимі нарахована штрафна санкція за період з 28.12.2004 року по 05.01.2005 року.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (податкове повідомлення-рішення, акт перевірки, розрахунки штрафних санкцій, розрахунки суми податку з власників транспортних засобів, платіжні доручення та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

          23.01.2006 року представником ДПІ у Залізничному районі м.Львова складено акт б\н про перевірку своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за період з 17.06.02 р. по 31.12.05 р. Будівельним управлінням № 1 ЛДЗ, яким встановлено порушення пункту 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” стосовно граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань.

          На підставі акту від 23.01.2006 року ДПІ у Залізничному районі м.Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2006 року № 4358/17-0, яким відповідно до зазначеного акту та на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 %, що становить 4 960,81 грн за платежем податок з власників транспортних засобів.

          При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

          Як вбачається із матеріалів справи і підтверджується сторонами даного спору, нарахування штрафних санкцій здійснено за 2002, 2004 та 2005 роки.

          Суд вважає безпідставним нарахування спірним податковим повідомленням-рішенням від 15.02.2006 року № 4358/17-0 штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в 2002 році виходячи із наступного.  

          Відповідно до п.п. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями, далі-Закон № 2181-Ш), податковий орган має право самостійно визначати суму податкового зобов”язання у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов”язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов”язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

          Відповідно до п. 17.3. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

          Відповідно до п.п. 2.2) ст. 2 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої  Наказом ДПА України 17.03.2001 року № 110 (із змінами), податкове зобов”язання є зобов”язання платника сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів, штрафних (фінансових) санкцій...). Відповідно до п.п. 6.1.7 ст. 6 вказаної Інструкції, у разі, коли платник податків не сплачує(не погашає) узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених законодавством, орган державної податкової служби направляє платнику податків повідомлення про застосування штрафів, яке складається залежно від терміну затримки сплати (погашення) узгодженого податкового зобов”язання на наступний день після закінчення відповідно 30-ти та 90-денного терміну на всю суму сплаченого у цих періодах податкового боргу, незалежно від кількості випадків сплати. У разі затримки сплати більше ніж на 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати(погашення) узгодженої суми податкового зобов'язання, податкове повідомлення складається одне на всю суму сплаченого(погашеного) податкового боргу за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми податкового зобов'язання, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.

          При цьому відповідно до пунктів 3.2, 4.4 та 4.5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253(із змінами), у разі порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання складається податкове повідомлення-рішення за формою «Ш»(додаток № 3), яке в той самий день передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, який в той самий день надсилає(вручає) таке повідомлення-рішення платнику податків.

У разі несплати узгодженої суми штрафу в установлений термін така сума визнається сумою податкового боргу і до неї застосовуються процедури стягнення на загальних підставах (п.п. 6.1.7 ст. 6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби).

          Підпунктом  15.2.1 пункту 15.2 ст.15 Закону № 2181-ІІІ встановлено граничні строки стягнення податкового боргу платника податків, а саме, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного п.15.1 ст.15 Закону № 2181-ІІІ, податковий борг, що виник у зв'язку із відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

          Таким чином, період між датою виникнення в даному випадку у податкового органу права застосування штрафу за несвоєчасну сплату податку в 2002 році, передбаченого п.п 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ, та датою реалізацією цього права (15.02.2006 року, коли було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 4358/17-0), перевищує 1095 календарних днів.  

          Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті(вчинені) вони, зокрема: з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; добросовісно; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що нарахування спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в 2002 році здійснено відповідачем безпідставно.

          Щодо нарахування спірним податковим повідомленням-рішенням від 15.02.2006 року № 4358/17-0 штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в 2004 та 2005 році, суд відзначає наступне.

          Як вбачається із матеріалів справи (розрахунків сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2003,2004 та 2005 роки, які подавалися до податкового органу, платіжних доручень про сплату сум податку за відповідні періоди, облікової картки), позивачем своєчасно і в повній мірі здійснювалася сплата задекларованих сум податку. Щодо нарахування штрафної санкції за період з 28.12.2004 року по 05.01.2005 року(на яке вказує відповідач у відзиві), суд відзначає, що сума недоїмки була безпідставно збільшена 27.12.2004 року в обліковій картці позивача, так як податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання було отримано БУ 1 ЛДЗ лише 27.12.2004 року, і позивач мав 10 календарних днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення (див.п.п 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181-ІІІ) на погашення суми податкового зобов'язання, яке ним і було в межах цього строку погашено. Щодо нарахування штрафної санкції за період з 14.04.2004 року по 15.04.2004 року(на яке вказує відповідач у відзиві),то, як зазначає сам же відповідач у відзиві, дана штрафна санкція була нарахована внаслідок несвоєчасного проведення відділом прийомки звітності уточненого розрахунку по даному податку, який було подано 26.02.2004 року до податкового органу на суму 8386,00 грн, однак по обліку було проведено не 26.02.2004 року, а 15.04.2004 року, що і призвело до нарахування штрафної санкції без будь-якої вини позивача та без будь-якого порушення з його сторони.

          Суд погоджується із твердженням ДПІ у Залізничному районі в частині нарахування останньою штрафної санкції в сумі 3 грн 44 коп за період прострочення сплати з 25.10.2004 року по 27.10.2004 року, оскільки дані облікової картки підтверджують факт наявності простроченої заборгованості по сплаті податку в сумі 34,37 грн в цей період.   

          Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

          З огляду на вищенаведене, позов підлягає частковому задоволенню. Суд дійшов до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 15.02.2006 року № 4358/17-0 в частині застосування штрафу в сумі 4 957 грн 37 коп за платежем податок з власників транспортних засобів, та про відмову в задоволенні іншої частини позову (в частині вимоги про скасування цього податкового повідомлення-рішення на суму 3 грн 44 коп).

          На підставі вищенаведеного, керуючись п. 2-1, п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71, 86, 98, 158, 160, 162, 163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 15.02.2006 року № 4358/17-0 в частині застосування штрафу в сумі 4 957 грн 37 коп за платежем податок з власників транспортних засобів.

3.          В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                       Морозюк А.Я.