Ухвала

від 10.01.2007 по справі 5/984-28/141а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/984-28/141А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

10.01.07                                                                                           Справа  № 5/984-28/141А

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Бойко С.М.,

суддів:                                         Бонк Т.Б.,

                                                    Марко Р.І.,

при секретарі   Скочко Ю.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) –       з”явився,

позивача –   з”явився,

розглянув апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова, м.Львів

на постанову господарського суду Львівської області від 11.10.2006 року, суддя Морозюк А.Я., в справі №5/984-28/141(А),

за позовом Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»

до відповідача  державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова, м.Львів

про    скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2006 року №4358/17-0,

                                                      в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Львівської області від 11.10.2006 року частково задоволено позов Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»до державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2006 року №4358/17-0 в частині застосування штрафу в сумі 4957 грн. 37 коп. за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов»язання по податку з власників транспортних засобів. На суму 3 грн. 44 коп., штрафу –в позові відмовлено.  

Постанова суду мотивована тим, що нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в 2002 році здійснено відповідачем безпідставно, оскільки пропущено встановлений підпунктом  15.2.1 пункту 15.2 ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями, далі-Закон № 2181-Ш) строк для застосування фінансових санкцій.

Щодо нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку в  2003 - 2005 роках, то податковим органом не доведено  факту несвоєчасної сплати податку, крім  прострочення сплати за період з 25.10.2004 року по 27.10.2004 р., де за даними облікової картки простроченої заборгованості по сплаті податку в сумі 34,37 грн., правомірно нараховано штраф і сумі 3,44 грн.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить постанову суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що штрафні санкції нараховані позивачу згідно проведеного аналізу наявного в картці обліку податкового зобов»язання та часу його сплати позивачем, що підтверджується матеріалами справи та свідчить про несвоєчасність сплати позивачем узгодженого податкового зобов»язання по податку з власників транспортних засобів у відповідності до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ. щодо нарахування штрафних санкцій за затримку сплати узгодженого податкового зобов»язання.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що податковим органом безпідставно  проведено нарахування за період з 17.06.02 по 24.10.02, оскільки на момент  проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення  минув строк давності –1095 днів наступних від дня  подання податкової декларації, встановлений підпунктом  15.2.1 пункту 15.2 ст.15 Закону № 2181-ІІІ.

Щодо решти штрафних санкцій позивач зазначає, що ним подано платіжні доручення, які свідчать про своєчасну сплату позивачем узгоджених сум податкового зобов»язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та  дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Підставою прийняття ДПІ у Залізничному районі м.Львова податкового повідомлення-рішення  від 15.02.2006 року за №4358/17-0, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 4960,81 грн. на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є зафіксований актом перевірки б\н від 23.01.2006 року про перевірку своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за період з 17.06.02 р. по 31.12.05 р. будівельним управлінням № 1 ЛДЗ факт порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 вказаного закону щодо граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань.

Як вбачається із матеріалів справи і підтверджується сторонами даного спору, нарахування штрафних санкцій здійснено за 2002, 2004 та 2005 роки.

Відповідно до п.п.15.1.1. п.15.1 ст.15 Закону № 2181-ІІІ податковий орган має право самостійно визначати суму податкового зобов”язання у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов”язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов”язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.17.3. ст.17 Закону № 2181-ІІІ, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Підпунктом  15.2.1 пункту 15.2 ст.15 Закону № 2181-ІІІ встановлено граничні строки стягнення податкового боргу платника податків, а саме, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного п.15.1 ст.15 Закону № 2181-ІІІ, податковий борг, що виник у зв'язку із відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. А тому висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав про стягнення штрафних санкцій за період з 17.06.02 по 24.10.02, за межами цього строку, є правильним.

Щодо нарахування податковим повідомленням-рішенням від 15.02.2006 року №4358/17-0 штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в 2004 та 2005 році, то матеріалами справи (розрахунки сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2003,2004 та 2005 роки, які подавалися до податкового органу, платіжні доручення про сплату сум податку за відповідні періоди, облікові картки) підтверджується, що  позивачем своєчасно і в повній мірі здійснювалася сплата задекларованих сум податку.

Покликання скаржника на правомірність нарахування штрафної санкції за період з 28.12.2004 року по 05.01.2005 року судом до уваги не приймається, оскільки сума недоїмки була безпідставно збільшена 27.12.2004 року в обліковій картці позивача, так як податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання було отримано БУ 1 ЛДЗ лише 27.12.2004 року, і позивач мав 10 календарних днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення на погашення суми податкового зобов'язання, яке ним і було в межах цього строку погашено у відповідності до вимог  п.п 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181-ІІІ.

Покликання скаржника на нарахування штрафної санкції за період з 14.04.2004 року по 15.04.2004 року є  також безпідставним, оскільки  вона нарахована внаслідок несвоєчасного проведення податковим органом уточненого розрахунку по даному податку, який було подано 26.02.2004 року до податкового органу на суму 8386,00 грн, а проведено - 15.04.2004 року.   

Щодо відмови у скасуванні податкового повідомлення-рішення від 15.02.2006 року №4358/17-0 в частині нарахування штрафної санкції в сумі 3 грн. 44 коп. за період прострочення сплати з 25.10.2004 року по 27.10.2004 року, то судом першої інстанції правильно зроблено висновок про факт  простроченої заборгованості по сплаті податку в сумі 34,37 грн.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування постанови місцевого суду є безпідставними.

Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 199, 200, 205, 206 КАС України, суд,

                                                              ухвалив:

постанову господарського суду Львівської області від 11.10.2006 року в справі за номером 5/984-28/141(А) залишити без змін, а апеляційну скаргу  державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                              С.М.Бойко

Судді:                                                                      Т.Б.Бонк

                                                                                 Р.І.Марко