Рішення

від 26.09.2011 по справі 41/217

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/217

26.09.11

За позовом

Концерну «Військторгсервіс»

до

Військової частини А 2860

Міністерства Оборони України  

про

стягнення 46 170,37 грн.   

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 –дов. № 89 від 27.12.2010 року;

від відповідача 1: ОСОБА_2 –дов. № б/н від 26.08.2011 року;

від відповідача 2: ОСОБА_3 –дов. № 220/72/д від 11.01.2010 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Концерн «Військторгсервіс»звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Військової частини А 2860 та Міністерства Оборони України про стягнення 46 170,37 грн. –заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито, витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав в повному обсязі зобов’язання щодо оплати виконаних робіт за пошиття військової форми одягу, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 46 170,37 грн.

Ухвалою від 28.07.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 26.08.2011 року.

17.08.2011 року через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду даної справи.

Представники сторін в судовому засіданні 26.08.2011 року надали усні пояснення по справі, однак вимоги ухвали про порушення провадження у справі в повному обсязі не виконали.

У зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 26.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 26.09.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 26.09.2011 року позовні вимоги підтримав повістю.

В судовому засіданні представник відповідача 1 подав відзив на позовну заяву відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні подав письмові заперечення на позовну заяву.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.09.2011 року на підставі ст. 85 ГПК оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2010 між Військовою частиною А 2860  (далі –замовник, відповідач) та Київською філією № 2 Концерну «Військторгсервіс»(далі –виконавець, позивач) був укладений договір № 10 (на виконання індивідуального пошиття військової форми одягу) Ат№ 8 (далі –Договір 1) відповідно до пункту 1.1 якого згідно з попередньою домовленістю виконавець бере на себе зобов’язання у 2010 році виготовити замовнику у повній відповідності з технічними умовами, а останній прийняти і оплатити продукцію згідно специфікації.

Відповідно до пункту 3.1 Договору продукція оплачується замовником згідно з діючим прейскурантом. Вказані в договорі ціни можуть вважатися підставою для проведення остаточних розрахунків з виконавцем.

Згідно з пунктом 3.3 Договору формою розрахунку за цим договором є оплата не пізніше, ніж через 30 днів після отримання виробів від виконавця.

У 2011 році між Військовою частиною А 2860  (далі –замовник, відповідач) та Дирекцією «Дім торгівлі та побуту»Концерну «Військторгсервіс»(далі – виконавець, позивач) був укладений договір № 4/8 (на виконання індивідуального пошиття військової форми одягу) (далі –Договір 2), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що згідно з попередньою домовленістю виконавець бере на себе зобов’язання у 2011 році виготовити замовнику у повній відповідності з технічними умовами, а останній прийняти і оплатити продукцію згідно специфікації.

Відповідно до пункту 1.3 Договору 2 відпускна ціна за поставку розрахована без вартості матеріалів: тканина верху, формені ґудзики та приборне сукно.

Згідно з пунктом 3.1 Договору замовник сплачує згідно з діючими цінами після отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, Київська філія № 2 Концерну «Військторгсервіс»та Дирекція «Дім торгівлі та побуту»Концерну «Військторгсервіс»здійснювали пошиття одягу на умовах погоджених вищезазначеними договорами.

В свою чергу, відповідач в повному обсязі за виконані роботи не розрахувався, у зв’язку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 46 170,37 грн., що засвідчується наявними в матеріалах справи документами та актами звірки взаєморозрахунків.

16 березня 2011 року позивач направив Військовій частині А 2860  претензію № 400/10, відповідно до якої просив останнього погасити існуючу заборгованість.

06 квітня 2011 року Військова частина А 2860  Міністерства Оборони України  надіслала лист –відповідь, згідно якого повідомила, що проти існуючою заборгованості не заперечують, проте на даний момент не мають змоги її сплатити, так як Центральне управління речового забезпечення ЗСУ тилу ЗСУ не виділило кошти для погашення  поточної заборгованості.

16 травня 2011 року позивач повторно звернувся до відповідача 1 з претензією, згідно якої просив останнього сплатити заборгованість по вищезазначеним договорам, однак відповідач 1 належним чином на претензії не відреагував та заборгованість не погасив.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач 1 не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 46 170,37 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач просить стягнути зазначену заборгованість з Військової частини А 2860 Повітряних сил Збройних сил України, а у разі відсутності коштів у військової частини з Міністерства Оборони України.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що у військової частини відсутні кошти, а тому у відповідності до частини 2 статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»заборгованість по вищезгаданих договорах має сплатити  Міністерство оборони України.

Частиною 2 статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Разом з тим, належних доказів згідно статтей 33, 34 ГПК України, що засвідчували б відсутність зазначених коштів у військової частини, позивачем та відповідачем 1 не надано (у визначеному законом порядку зазначений факт не встановлений), а отже підстави для стягнення вищезгаданих коштів з Міністерства оборони України відсутні.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач 1 в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу з відповідача 1 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 46 170,37 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 2860 (місцезнаходження: 08621, Київська обл., Васильківський р –н, с. Данилівка, в/ч А 2860, код ЄДРПОУ 08363908) на користь Концерну «Військторгсервіс»(місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) 46 170 (сорок шість тисяч сто сімдесят) грн. 37 коп. –основного боргу, 461 (чотириста шістдесят одну) грн. 70 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                           Спичак О.М.

    Дата підписання рішення  

            03.10.2011 року