Рішення

від 26.09.2011 по справі 41/289

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/289

26.09.11

За позовом

Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави  особі Київської міської ради

До

Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Веко»

Про

визнання недійсним договору № 74 від 17.05.2011 року, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 1 951,20 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 –дов. № 225-Кр-1197 від 22.08.2011 року;

від відповідача 1: ОСОБА_2 –дов. № б/н від 13.07.2011 року;

від відповідача 2: не з’явився;

прокурор: ОСОБА_5 –дов. № 62-118 від 06.08.2011 року;

                    ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський прокурор захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави  особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Веко»про визнання недійсним договору № 74 від 17.05.2011 року, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 1 951,20 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Договір № 74 про розміщення тимчасової споруди та пайової участі у здійсненні заходів з благоустрою від 17.05.2011 року, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 з порушенням норм чинного законодавства, так як відповідач 1 не є ані власником, ані розпорядником земельної ділянки, яка знаходиться на острові Муромець (біля Московського мосту, на пляжі з боку річки Дніпро на відстані 35 метрів від урізу води) у Деснянському районі м. Києва та яка є предметом спірного Договору.

Ухвалою від 01.08.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 26.08.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 26.08.2011 року письмові пояснення по справі, згідно з якими просив суд позовні вимоги задовольнити  повністю.

В судовому засіданні 26.08.2011 року прокурор надав усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 26.08.2011 року представник відповідача 1 подав відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник відповідача 2 в судове не з’явилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Учасники процесу в судовому засіданні 26.08.2011 року подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/289, яке судом розглянуто та задоволено.

У зв’язку з неявкою в судове засідання учасників процесу, а також у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 26.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 26.09.2011 року.

Прокурор в судовому засіданні подав додаткові документи по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 26.09.2011 року позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні представник відповідача 1 надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача 2 в судове засідання 26.09.2011 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.09.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Державним органом, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональним використанням, відтворенням та охорону природних ресурсів, екологічну безпеку місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами на території міста Києва, є Державна екологічна інспекція в місті Києві.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншим законодавством України.

25 червня 2011 року Державною екологічною інспекцією в місті Києві було здійснено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства при використанні земельної ділянки площею 200 м. кв., яка знаходиться на острові Муромець (біля Московського мосту, на пляжі з боку річки Дніпро на відстані 35 метрів від урізу води) у Деснянському районі м. Києва, на підставі якої складено акт.

Рішенням Київської міської ради від 19 грудня 2002 р. N 182/342 затверджено Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до пункту 1.1 якого головне управління земельних ресурсів (далі - Управління) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством виконує функції територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові. Управління у межах своєї компетенції здійснює управління земельними ресурсами міста, забезпечує проведення в місті земельної реформи, раціональне використання та охорону земель на території міста.

Відповідно до пункту 2.2 Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) одним з основних завдань управління є здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земельних ресурсів усіх форм власності відповідно до повноважень, делегованих Київською міською радою.

Згідно з пунктом 4.3 Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) управління має право складати акти перевірок у сфері використання і охорони земель та подавати в установленому порядку матеріали перевірок до відповідних органів для притягнення винних осіб до відповідальності, а також подавати зібрані документи до Київської міської ради.

21 липня 2011 року Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації складено акти перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та земельного законодавства при використанні земельної ділянки площею 200 м. кв., яка знаходиться на острові Муромець (біля Московського мосту, на пляжі з боку річки Дніпро на відстані 35 метрів від урізу води) у Деснянському районі м. Києва, з яких вбачається, що рішень Київська міська рада про передачу у власність чи користування зазначеної земельної ділянки не приймала, документи, що посвідчують право власності (користування) зазначеною земельною ділянкою у Головному управлінні земельних ресурсів не зареєстровані, тобто ТОВ «Веко»використовує вищезазначену земельну ділянку під розміщення закладу громадського харчування «Кафе на берегу»без правовстановлюючих документів передбачених ст. ст. 125, 126 ЗК України.

20 липня 2011 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Кольцовим А.А. складено протокол про адміністративне правопорушення № 003649.

20 липня 2011 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Кольцовим А.А. встановлено, що директор ТОВ «Веко»ОСОБА_4 порушив вимоги ст. ст. 125, 126 ЗК України а саме, станом на 20.07.2011 року ТОВ «Веко»самовільно займає земельну ділянку орієнтованою площею 200 м. кв., яка знаходиться на острові Муромець (біля Московського мосту, на пляжі з боку річки Дніпро на відстані 35 метрів від урізу води) у Деснянському районі м. Києва під розміщення кафе «На берегу». Також, держаним інспектором на директора ТОВ «Веко»ОСОБА_4 було накладено штрафу за адміністративне правопорушення передбачене ст. 53-1 КпАП України.

У зв’язку з вищезазначеним прокурор звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним договору № 74 про розміщення тимчасової споруди та пайової участі у здійсненні заходів з благоустрою від 17.05.2011 року,  про зобов’язання відповідача 2 повернути земельну ділянку площею 200 кв.м. за адресою: острів Муромець біля Московського мосту, на пляжі з боку річки Дніпро у парку «Дружби народів»у Деснянському районі м. Києва Київській міській раді, привівши її у попередній стан, звільнивши від будівель та споруд та про стягнення з відповідача 2  збитків в сумі 1 951,20 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

17 травня 2011 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»(далі –підприємство, відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Веко»(партнер, відповідач 2) був укладений договір № 74 про розміщення тимчасової споруди та пайової участі у здійсненні заходів з благоустрою (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2.1 Договору за його умовами оператор закріплює за абонентом територію для розміщення ТС рекреаційного, культурно –оздоровчого, спортивного, туристичного та іншого призначення в межах прибережних захисних смуг, а абонент зобов’язується на умовах

пайової участі утримувати закріплену за ним прилеглу територію та проводити роботи з благоустрою об’єкта благоустрою, в порядку та на умовах передбачених сторонами в цьому Договорі та додатках до нього.

Згідно з пунктом 2.3 Договору абонент зобов’язаний самостійно отримати всю необхідну дозвільну документацію, в тому числі для організації своєї комерційної діяльності.

Пунктом 2.4 Договору сторони узгодили, що абонент зобов’язується проводити роботи з благоустрою об’єкта благоустрою, передбачені Програмою благоустрою території, яка затверджена ним та оператором. Програма благоустрою території являється невід’ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 3.2.2 Договору партнер зобов’язаний отримати передбачені нормативно –правовими актами України документи (згоди, ліцензії, свідоцтва та інші дозвільні документи) для експлуатації тимчасових споруд та для здійснення діяльності з використанням об’єкту благоустрою.

Рішенням Київської міської ради № 38/1093 від 22.01.2009 «Про використання земель водного фонду та прибережних захисних смуг у м. Києві»встановлено, що функції водогосподарської спеціалізованої організації по утриманню водних об'єктів з прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів та гідротехнічними спорудами здійснює комунальне підприємство «Плесо», яке підпорядковується виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Пунктом 6 вказаного рішення передбачено, що якщо розміщення плавзасобів на водних об'єктах та тимчасових споруд в прибережних захисних смугах не суперечить законодавству, то комунальне підприємство «Плесо»має право до затвердження зазначених вище схем укладати угоди на їх розміщення терміном до одного року.

Тобто, згаданий пункт рішення передбачає можливість укладення КП «Плесо»угод про розміщення тимчасових споруд, якщо це не суперечить законодавству.

Стаття 116 Земельного кодексу України встановлює, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 111 від 04.02.2009 «Про передачу на баланс та закріплення за КП «Плесо»водних об‘єктів та оформлення земель водного фонду м. Києва»вирішено вжити заходів щодо закріплення за комунальним підприємством «Плесо»на праві господарського відання внутрішніх водних об‘єктів, гідротехнічних споруд та оформлення земель водного фонду м. Києва.

Пунктом 2 зазначеного розпорядження Комунальному підприємству «Плесо»доручено: в установленому законодавством порядку подати до Київської міської ради клопотання про передачу в користування земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, зазначені в п. 1 цього розпорядження; забезпечити розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та їх погодження в установленому порядку; після затвердження проектів землеустрою звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням про виготовлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.

Згідно з пунктом 3 зазначеного розпорядження Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за зверненнями КП «Плесо»забезпечити організацію робіт із встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та виготовлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.

Відповідно до пункту 4 розпорядження № 111 від 04.02.2009 року підприємствам, установам та організаціям виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передати, а КП «Плесо»взяти на баланс внутрішні водні об'єкти та гідротехнічні споруди згідно з додатком.

Згідно вказаного розпорядження Комунальному підприємству «Плесо»не передавались на баланс та в користування ні внутрішні водні об'єкти та гідротехнічні споруди поблизу кафе «На берегу», ні земельні ділянки на яких розташовані ці об‘єкти.

Докази того, що КП «Плесо»в установленому законодавством порядку отримало документи, що посвідчують право користування земельними ділянками на яких розміщенні ці об‘єкти у КП «Плесо»відсутні.

Доказів того, що відповідач 2 має дозвільну документацію на розміщення об‘єкту, що знаходиться у Деснянському районі кафе «На берегу»та документів, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою площею 200 кв. м. в тому числі на умовах оренди згідно вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України не подано.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 13, 14 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 235 Цивільного кодексу України визначає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як вбачається з умов Договору № 74 про розміщення тимчасової споруди та пайової участі у здійсненні заходів з благоустрою від 17.05.2011 року, останній фактично є договором оренди земельної ділянки, яка знаходиться у Деснянському районі м. Києва на острові Муромець біля Московського мосту, на пляжі з боку річки Дніпро у парку «Дружби народів», загальною площею 200 кв.м.

Згідно із ст. 125 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про оренду землі»орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст.ст. 92, 93 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Згідно ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З наведених норм права вбачається, що розпоряджатись земельними ділянками, в тому числі надавати їх в оренду, користування мають право власники цих земельних ділянок, користувачі земельних ділянок можуть володіти та використовувати надані їм земельні ділянки з дня одержання відповідного правовстановлюючого документа, але не можуть без дозволу власника передавати ці земельні ділянки іншим особам.   

Судом встановлено, що документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою у Деснянському районі м. Києва на острові Муромець біля Московського мосту, на пляжі з боку річки Дніпро у парку «Дружби народів», загальною площею 200 кв.м. у відповідачів відсутні.  

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка за адресою заклад громадського харчування «На берегу», о. Муромець у Деснянському районі м. Києва знаходиться у комунальній власності м. Києва.                                                  

Однак, Київською міською державною адміністрацією не було надано дозвіл на оформлення відповідачем 1 спірної земельної ділянки, а тому останній не мав права до отримання відповідного правовстановлюючого документа використовувати земельну ділянку та без згоди позивача укладати спірний договір та передавати частину цієї земельної ділянки відповідачу 2 у платне користування.

За вказаних обставин суд вважає, що спірний договір суперечить вищевказаним нормам чинного законодавства України, тому позовні вимоги в частині визнання договору № 74 про розміщення тимчасової споруди та пайової участі у здійсненні заходів з благоустрою від 17.05.2011 року недійсним підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов’язання відповідача 2 повернути земельну ділянку площею 200 кв.м. за адресою: острів Муромець біля Московського мосту, на пляжі з боку річки Дніпро у парку «Дружби народів»в Деснянському районі м. Києва Київській міській раді, привівши її у попередній стан, звільнивши від будівель та споруд слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов‘язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пункт 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 2 використовує спірну земельну ділянку, яка знаходиться за адресою острів Муромець біля Московського мосту, на пляжі з боку річки Дніпро у парку «Дружби народів»в Деснянському районі м. Києва для розміщення закладу громадського харчування кафе «На берегу».

Стаття 9 Земельного кодексу України встановлює, що до повноважень Київської міської рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить, зокрема розпорядження землями територіальної громади міста.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.   

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Статтями 123 та 124 Земельного кодексу України визначено умови надання земельних ділянок комунальної власності у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину (щодо земельної ділянки, набутої у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суд відзначає, що землею, яка перебуває у комунальній власності міста Києва розпоряджається Київська міська рада шляхом прийняття відповідних рішень про надання зацікавленій особі у користування земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом 1 статті 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Враховуючи те, що власником земельної ділянки за адресою острів Муромець біля Московського мосту, на пляжі з боку річки Дніпро у парку «Дружби народів»в Деснянському районі м. Києва є територіальна громада міста Києва, від імені якої діє Київська міська рада, а також зважаючи на те, що відповідач використовує згадану вище земельну ділянку без наявності правовстановлюючих документів, доказів того, що на спірній земельній ділянці розташоване правомірно набуте відповідачем 2 нерухоме майно також не надано, а тому господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог прокуратури про зобов‘язання відповідача 2 повернути земельну ділянку площею 200 кв. м. саме Київській міській раді привівши її у придатний для використання стан, звільнивши від будівель та  споруд.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України № 3/292 від 05.04.2011 року.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Веко»1 951,20 грн. –шкоди слід зазначити наступне.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України особами, що її заподіяли.

Стаття 211 Земельного кодексу України встановлює, що громадяни та юридичні особи за самовільне зайняття земельних ділянок несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

При цьому згідно з п. 3 вказаної Методики розмір шкоди не включає витрати на: знесення будинків, будівель і споруд, які самочинно збудовані чи будуються на самовільно зайнятих земельних ділянках чи на земельних ділянках, не відведених в установленому порядку на цю мету; приведення земельних ділянок у стан, придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням; проведення рекультивації порушених земель.

Пунктом 4 вищезгаданої методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, для земель житлової та громадської забудови визначається за такою формулою:

Шс = Пс х (Нпз х Кн х Кк) х Кф х Кі

Де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нпз - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням відповідно до групи населених пунктів за чисельністю населення, визначений у додатку 5, становить 56364;

Кн - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів обласного значення, мм. Києва та Севастополя, визначений у додатку 6, становить 3;

Кк - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів, віднесених до курортних, визначений у додатку;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4 і становить 2, 5;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 783 і становить 1,254.

Пунктом 7 згаданої Методики визначено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами.

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про охорону земель»шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963»підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

-          акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

-          протокол про адміністративне правопорушення;

-          припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

-          акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав (дана права позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року).

Згідно розрахунку старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища, складеного у відповідності до  постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 «Про затвердження методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу»розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки становить 1 951,20 грн.

Зважаючи на викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним договір № 74 про розміщення тимчасової споруди та пайової участі у здійсненні заходів з благоустрою від 17.05.2011 року, укладений між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Веко».    

3. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Веко»(місцезнаходження: 04211, м. Київ, Деснянський р –н, парк Дружби народів, код ЄДРПОУ 32246495) повернути земельну ділянку площею 200 кв. м., що розташована за адресою острів Муромець біля Московського мосту, на пляжі з боку річки Дніпро у парку «Дружби народів»в Деснянському районі м. Києва Київській міській раді (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883143), привівши її у придатний для використання стан, звільнивши від будівель та споруд.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веко»(місцезнаходження: 04211, м. Київ, Деснянський р –н, парк Дружби народів, код ЄДРПОУ 32246495) до Державного бюджету України шкоди в сумі 1 951 (одну тисячу дев’ятсот п’ятдесят одну) грн. 20 коп., державне мито в сумі 229 (двісті двадцять дев’ять) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»(місцезнаходження: 04071, м. Київ, Шевченківський р –н, вул. Дегтярівська, буд. 7; фактична адреса: 02001, м. Київ, вул. Микільсько –Слобідська, 7, код ЄДРПОУ 23505151) до Державного бюджету України державне мито в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

         Суддя                                                                                                    Спичак О.М.

Дата підписання рішення  

      07.10.2011 року