Ухвала

від 18.10.2011 по справі 15/26/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/26/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

УХВАЛА

18.10.11                                                                                 Справа № 15/26/2011.

Розглянувши подання Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 12.10.2011 № 17985 у справі

за позовом

Луганської регіональної торгово-промислової палати, м. Луганськ

до Приватного підприємства «Мета-Пласт», м. Луганськ

про стягнення 320 358 гри. 85 коп.

Орган виконання судового рішення –Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

в с т а н о в и в:

Ленінський відділ ДВС Луганського МУЮ звернувся до господарського суду Луганської області із поданням від 12.10.2011 № 17985, в якому просить:

- застосувати до Кривовяз Максима Олександровича - керівника ПП «Мета-Пласт»(код за ЄДРПОУ 34019449) заходи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Розглянувши матеріали справи та подання державного виконавця суд дійшов висновку про відмову у прийнятті подання з наступних підстав.

Спір по суті позовних вимог розглядався між юридичними особами.

Так, рішенням від 03.03.2011 по справі №15/26/2011 позовні вимоги задоволені частково та, зокрема, постановлено стягнути з Приватного підприємства «Мета-Пласт»на користь  Луганської регіональної торгово-промислової палати грошові кошти у сумі 200 735 грн. 29 коп., інфляційні втрати у сумі 12 855 грн. 14 коп., 3% річних у сумі 3 778 грн. 22 коп., пеню в сумі 50 449 грн. 64 коп.  Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили.

На виконання даного рішення позивачу видано судовий наказ.

Позивач звернувся до Ленінського відділу ДВС Луганського МУЮ за примусовим виконанням рішення господарського суду Луганської області у даній справі.

Державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2011. Даною постановою також накладено арешт на рахунки боржника.

Представник стягувача звернувся до державного виконавця з заявою, за якою просив Ленінський ВДВС Луганського МУЮ скористатися наданим

п. 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»правом та звернутися до суду про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника –керівника ПП «Мета-Пласт»Кривовяз Максима Олександровича за межі України  - до виконання зобов'язань за рішенням.

Державний виконавець звернувся до Господарського суду Луганської області із поданням, за яким просить застосувати до Кривовяз Максима Олександровича - керівника ПП «Мета-Пласт»(код за ЄДРПОУ 34019449) заходи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Отже, суб'єктом, до якого заявлена вимога, є фізична особа (не сторона у господарській справі № 15/26/2011).

В обґрунтування подання виконавець посилається на п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», за яким державний  виконавець  у  процесі  здійснення  виконавчого провадження має право у  разі  ухилення  боржника  від  виконання  зобов'язань, покладених на нього рішенням,  звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника  боржника  -  юридичної  особи  за  межі  України  -  до виконання зобов'язань за рішенням.

Вказаний пункт викладено в зазначеній редакції відповідно до  Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження»та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»від 4.11.2010 N 2677-VI.

Тим же законодавчим актом внесено зміни і до Цивільного процесуального кодексу України.

Так, Цивільний процесуальний  кодекс України доповнено статтею 377-1 такого змісту:

«Стаття 377-1. Вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України

1. Питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної  особи або  керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного  виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

2. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця».

          При цьому, до господарського процесуального кодексу України такого доповнення зроблено не було.

          Виходячи із комплексного аналізу діючого законодавства щодо виконання судових рішень, слід вказати, що законодавець навмисно відніс вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної  особи або  керівника  боржника  - юридичної особи до компетенції судів загальної юрисдикції, оскільки за вказаним поданням особою, до якої будуть застосовуватися вказані обмеження, - є громадянин України, у тому числі керівник юридичної особи.

За ч. 1 ст. 269 Цивільного кодексу України  особисті  немайнові  права  належать кожній фізичній особі від народження або за законом.

              Відповідно до Конституції України фізична особа  має  право, зокрема,  на свободу пересування. Аналогічна позиція викладена в ч. 1 ст. 270 Цивільного кодексу країни.

              Обмеження особистих немайнових прав передбачено ст. 274 Цивільного кодексу України, за якою:

    1. Обмеження   особистих   немайнових  прав  фізичної  особи, встановлених Конституцією України,  можливе лише  у випадках, передбачених нею.

    2. Обмеження   особистих   немайнових  прав  фізичної  особи, встановлених  цим  Кодексом  та  іншим  законом,  можливе  лише  у випадках, передбачених ними.

Частина 1 статті 313 Цивільного кодексу України передбачає, що фізична особа має право на свободу пересування.

          У частині 4 вказаної статті зазначено, що фізична  особа  може  бути  обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

              Порядок здійснення права  громадян  України на   виїзд  з  України  і  в'їзд  в  Україну,  порядок  оформлення документів для зарубіжних поїздок,  випадки  тимчасового обмеження  права  громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

          В силу ч. 1 ст. 1 вказаного Закону громадянин України   має   право   виїхати  з  України,  крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.

             Відповідно до приписів ч. 2 ст. 6 Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України,  який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено  у  виїзді за кордон у випадках,  передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, зокрема, за пунктом 5 –якщо він ухиляється від виконання  зобов'язань,  покладених  на нього  судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), -  до  виконання зобов'язань (Пункт 5 частини першої статті 6 із змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 2677-VI від 04.11.2010).

За правилами ст. 7 зазначеного Закону правила оформлення і видачі паспортів, тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.

          Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 N 231 (далі - Правила).

          За абз. 1 пункту 24 Правил у разі виявлення підстав, зазначених у пункті 22 цих Правил, раніше виданий паспорт/проїзний документ може бути тимчасово затримано або вилучено.

При цьому, у пп. 5 пункту 22 вказано, що громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта / проїзного документа у разі, коли він  ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього  судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи),- до виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 25 Правил у  випадках,  зазначених  у  пунктах 22 і 24 цих Правил, тимчасове  затримання  та вилучення паспорта/проїзного документа здійснюється   за  рішенням  суду,  органів  прокуратури,  органів внутрішніх  справ,  служби  безпеки,  охорони  державного кордону, військових комісаріатів, дипломатичних    представництв   чи консульських установ України.

Так, за поданням Ленінського ВДВС Луганського МУЮ державний виконавець просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника боржника –юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням відносно громадянина України – Кривовяз Максима Олександровича.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачено ні можливості взагалі, ні порядку (зокрема) розгляду господарськими судами подання органів державної виконавчої служби про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника –юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Проте, відповідно до ст. 377-1 Цивільного процесуального кодексу України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної  особи або  керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного  виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Отже, вказаною нормою Цивільного процесуального кодексу регламентовано питання підвідомчості та підсудності.

При цьому, згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та  організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Тому, виходячи з суб'єктного складу, оскільки особа, щодо якої орган виконання судового рішення просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, є фізичною особою - громадянином України, вказане подання не може бути розглянуто по суті за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з наведеного, розгляд вказаного у поданні питання по суті господарським судом з винесенням процесуального документу з порушенням правил підвідомчості буде свідчити про ухвалення завідомо неправосудного рішення (ухвали).

Згідно із п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє в прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

У даній ситуації відносно подання органу державної виконавчої служби за аналогією застосовуються положення, передбачені п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Спірне питання підлягає розгляду по  суті відповідним загальним судом.

Таким чином, у прийнятті подання Ленінського  ВДВС Луганського міського управління юстиції від 12.10.2011 № 17985 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 62, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у прийнятті до розгляду подання Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 12.10.2011 № 17985 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника –юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Суддя Є.Ю.Пономаренко