Рішення

від 20.05.2008 по справі 6/57

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

20.05.2008                                                                                                

Справа  № 6/57

За

позовом

Приватного

підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1.,

до

відповідача

Приватного

підприємства "Сапсан-М", с. Кайданово, Мукачівський р-н,

про

стягнення

заборгованості за надання послуг міжнародного       перевезення в сумі  69211,23 

гривень. 

            Суддя  Й.Й. Кадар

Представники:

Від

позивача:

не

з'явився,

Від

відповідача:

не

з'явився

СУТЬ

СПОРУ: Приватний

підприємець ОСОБА_1,          АДРЕСА_1.,

звернулася з позовом до приватного підприємства "Сапсан-М", с.

Кайданово, Мукачівський р-н, про стягнення заборгованості за надання послуг

міжнародного   перевезення в сумі  69211,23 

гривень.

Позивач

просить задоволити позов з мотивів, викладених у позовній заяві, та стягнути з

відповідача заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу в сумі 54560

грн.. інфляційні в сумі 9657,12 грн., 3% річних в сумі 1309,44 грн. та проценти

за користування чужими коштами в сумі 3684,67 грн.

У

судовому засіданні 24.04.2008 року представник позивача підтримав позовні

вимоги, посилаючись на докази, додані до позовної заяви. На виконання вимог

ухвали суду від 24.04.2008 року надіслав на адресу суду додаткові письмові

пояснення з розгорнутим розрахунком суми заборгованості,  доказами на підтвердження відстані

перевезення вантажу та доказами визначення розміру провізної плати.

Відповідач,

належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, вимог ухвал

суду від 07.04.2008 року та від 24.04.2008 року не виконав, письмових пояснень

по суті спору не подав, явку уповноваженого представника у судове засідання не

забезпечив, тому справа розглянута у відповідності до ст. 75 Господарського

процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши

пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та подані докази,

суд встановив:

Вимоги

позивача обґрунтовані тим, що 25.03.2007 року між приватним підприємцем

ОСОБА_1, АДРЕСА_1., (далі -позивач) та приватним підприємством

"Сапсан-М",  с. Кайданово,

Мукачівський р-н, (далі -відповідач) досягнуто усної домовленості про надання

послуг з міжнародних перевезень вантажу (шкір морожених) з м. Катовіце (Польща)

до м. Дніпропетровськ (Україна).

27.03.2007

року в м. Катовіце (Польща) було проведено завантаження двох автомобілів  (DAF, д.н. НОМЕР_1, DAF д.н. НОМЕР_2), що

підтверджено доданими до матеріалів позовної заяви копіями товаро-транспортних

накладних №0012946 та №0012948.

У

зв'язку з тим, що вантаж не пройшов ветеринарно-санітарного контролю,

13.04.2007 року його повернули з м. Донецьк до місця завантаження - м. Катовіце

(Польща), що підтверджено доданими міжнародними товаро-транспортними накладними

№0002789 та №0002789/1.

Після

доставки в Польщу товар повторно направлено до України, де 08.05.2008 року

останній пройшов митне оформлення в м. Ужгород (Україна), що підтверджено

доданими до позовної заяви копіями документів про повний пропуск за

№300000001/7/2042 та за №300000001/7/2043, та копіями митних декларацій форми

МД-2.

Відповідно

до доданих копій товаро-транспортних накладних С №01 та С №02 пунктом

розвантаження вантажу вказано м. Харків (Україна), однак відповідно до копій

подорожніх листів №400099 та №4000100 автомобілі, що прибули до м. Харків,

відповідачем направлено до м. Дніпропетровськ.

12.05.2007

року вантаж доставлено до місця призначення -м. Дніпропетровськ (Україна), що

підтверджено міжнародними товаро-транспортними накладними №0012946 та №0012948

з печаткою відповідача про прийняття вантажу.

Відповідно

до усної домовленості оплата за перевезення вантажу мала бути проведена в день

розвантаження.

У

зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань, 14.09.2007 року на адресу

останнього позивачем у відповідності до положень ст. 5 Господарського

процесуального кодексу України направлено претензію про сплату боргу (копію

якої додано до матеріалів позовної заяви), яку відповідач отримав 21.09.2007

року, на підтвердження чого позивач подав копію поштового повідомлення про

вручення.

Претензію

відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно

до положення п.1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення

господарських договорів шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно

до ст.9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів

від 19.05.1956 року вантажна накладна є первинним доказом  укладання 

договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу

перевізником.

У

відповідності до п. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору

перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної

(коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами

(статутами).

Таким

чином, позивач зобов'язався доставити довірений вантаж до пункту призначення та

видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а відповідач

зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату з розрахунку 1км

- 5 грн.

Позивач

подав суду належні докази на підтвердження відстані перевезення вантажу

(відомості з сайту транспортно-інформаційного серверу), відповідно до яких

загальна відстань перевезення вантажу двома автомобілями становить 10912 км (з

м. Катовіце (Польща) до м. Донецьк (Україна) -1655 км, з м. Донецьк (Україна)

до м. Катовіце (Польща) -1655 км, з м. Катовіце (Польща) до м. Ужгород

(Україна) -608 км, з м. Ужгород (Україна) до м. Харків (Україна) -1300 км, з м.

Харків (Україна) до м. Дніпропетровськ (Україна) -238 км ).

Таким

чином, сума боргу становить 54560 грн. (10912км.*5 грн.)

У

відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного

кодексу України, господарське зобов'язання (зобов'язання) має виконуватися

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог,

що за певних умов звичайно ставляться.

Одностороння

відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст.ст. 615, 625 Цивільного

кодексу України).

Відповідно

до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання

сторонами.

Позовні

вимоги в частині стягнення заборгованості за перевезення вантажу в сумі 54560

грн. відповідачем не спростовані, підтверджені належними доказами відповідно з

вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, зокрема, міжнародними

товаро-транспортними накладними, подорожніми листами, розрахунком

заборгованості, розрахунком відстані перевезення вантажу, письмовою претензією,

тому підлягають задоволенню.

У

зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем нараховано

до сплати інфляційні в сумі 9657,12 грн., 3% річних в сумі 1309,44 грн. та

проценти за користування чужими коштами в сумі 3684,67 грн., які позивач

просить стягнути з відповідача.

Відповідно

до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання

грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3%

річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено

договором або законом.

Позивач

подав обґрунтований розрахунок суми інфляційних та 3% річних, які з огляду на

прострочення виконання відповідачем умов договору підлягають стягненню з

відповідача.

У

задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими

коштами належить відмовити з огляду на наступне.

Відповідно

до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування   чужими  

грошовими   коштами   боржник зобов'язаний   сплачувати  

проценти,  якщо  інше 

не  встановлено договором між фізичними

особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими  коштами встановлюється  договором, 

законом  або  іншим 

актом  цивільного законодавства.

Відповідно до п.4 ст. 232 Господарського кодексу україни відсотки  за 

неправомірне  користування  чужими  

коштами справляються  по  день 

сплати  суми  цих 

коштів кредитору,  якщо законом

або договором не  встановлено  для 

нарахування  відсотків інший

строк.

Проценти  за 

користування чужими грошовими 

коштами в контексті вказаних норм є платою, яку отримує кредитор від

боржника за користування своїми коштами. Тобто це дохід, який сплачується

(нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за

використання залучених на визначений строк коштів або майна. Таким чином, до

процентів включаються платіж за використання коштів або товарів, отриманих у

кредит, платіж за використання коштів, залучених у депозит, платіж за придбання

товарів у розстрочку. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами не є

процентами. У розумінні положень Цивільного законодавства проценти можуть  нараховуватися за користування грошовими

коштами, наданими позичальнику на підставі договору на умовах повернення. Він

користується коштами і відповідно платить кредитору за надану останнім

можливість користування його грошовими коштами.

У

випадку прострочення платежу за іншими зобов'язаннями (в даному випадку за

надання послуг міжнародного перевезення) проценти нараховуються у відповідності

до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України (з врахуванням встановленого індексу

інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми).

Такі вимоги позивача щодо стягнення інфляційних та 3% річних судом вже

враховано.

Позивач

по справі також просить покласти на відповідача відшкодування витрат по оплаті

державного мита у розмірі 692,11 грн. та 

118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що

подав суду належні докази. Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати

розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

На

підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 536, 615, 625, 629, 909 Цивільного

Кодексу України, ст.9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного

перевезення вантажів, ст.179, п.1 ст.181, ст.193, п.4 ст.232 Господарського

кодексу України ст.ст. 5, 32, 33, 34, 44, 49, 85-85 Господарського

процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства

"Сапсан-М", (Мукачівський р-н,                     с. Кайданово, вул. Кутова,

50, код 33202270 р/р 260089962973 „Райффайзен Банк Аваль”, м. Ужгород, МФО

312345) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, код НОМЕР_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1) суму 65526,56 грн. (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот двадцять

шість грн. 56 коп.), в т.ч. заборгованість за надані послуги з перевезення

вантажу в сумі 54560 грн., інфляційні в сумі 9657,12 грн., 3% річних в сумі

1309,44 грн., а також суму 657,50 грн. (шістсот п'ятдесят сім грн. 50 коп.)

у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 118,00 грн. (сто

вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

Видати

наказ.

3. Відмовити у задоволенні позовних

вимог в частині стягнення процентів за користування чужими коштами в сумі

3684,67 грн.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення

суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території

України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                         

Й.Й. Кадар