Рішення

від 11.10.2011 по справі 4/313

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  4/313

11.10.11

За позовом

Державного підприємства «Виробниче об’єднання «Київприлад»

До           

Товариства з обмеженою відповідальністю «Міяр»

Третя особа

Регіональне відділення Фонду державного майна України в м. Києві

Про

стягнення 104 525,32 грн.

                                                                                       Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача         ОСОБА_1

від відповідача              Чижевський М.Г.

від третьої особи            Дорошенко В.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Міяр»104 525,32 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4921 від 22.01.2010р.

Відповідач визнає заборгованість в розмірі 80 878,69 грн. Відносно сплати заявлених позивачем суми витрат на юридичну допомогу в розмірі 3000 грн., заперечує та просить відмовити в цій частині.

Відповідно до письмових пояснень, Відповідач  підтверджує наявність боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міяр»перед Фондом Державного майна України по м.Києві, проте зазначає частина завдатку була зарахована в якості погашення заборгованості. На даний час зайва сума орендної плати складає 12 004,50грн., про що не заперечує представник Регіональне відділення Фонду державного майна України в м. Києві.

Представник Регіонального відділення  Фонду державного майна України по м. Києву також надав письмові пояснення від 05.10.2011р. за №30-10/12913.

     За клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міяр»укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4921.

Згідно п. 1.1. Договору Відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення одноповерхової будівлі (операторська) площею 27.96 кв.м. та технічний майданчик площею 1 587,04 кв.м.. загальною площею 1 615,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 1, що перебуває на балансі Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київприлад».

На виконання умов договору Орендодавець передав Відповідачу в оренду нерухоме майно, що підтверджується Актом приймання - передачі від 22.01.2010 року.

У відповідності до п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 p. № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2009 р. 30379,40 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п.3.2. Договору).

Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2010 р. встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень, жовтень,листопад, грудень місяці 2009 р. та за січень місяць 2010 р. (п. З.1. Договору).

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинним на кінець періоду, за який здійснюється платіж

Відповідно до п. 10.1 Договору, цей договір укладений строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 22.01.2010 р. по 22.12.2012 р..

Орендар повинен своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату (ч. З ст. 18 Закону, п. 5.3 Договору).

Відповідно до п 5.2. договору на рахунку регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву залишилася сума завдатку в розмірі 63 796,74 грн. Згідно даного пункту, після закінчення дії договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останні три місяців урахуванням внесеного орендарем завдатку.

Враховуючи наявність заборгованості ТОВ «Міяр»перед Фондом, частина даного завдатку була зарахована в якості погашення такої заборгованості. На даний час зайва сума орендної плати складає 12 004,50 грн., про що не заперечує представник Регіональне відділення Фонду державного майна України в м. Києві.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав:

Згідно ст. 19 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати зазначаються у договорі.

Відповідно до ч.3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Договір оренди є одним з видів зобов’язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

22 січня 2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міяр»укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4921, відповідно до умов якого відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення одноповерхової будівлі (операторська) площею 27.96 кв.м. та технічний майданчик площею 1 587,04 кв.м.. загальною площею 1 615,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 1, що перебуває на балансі Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київприлад».

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинним на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендар повинен своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату (ч. З ст. 18 Закону, п. 5.3 Договору).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено, що відповідачем не виконано зобов’язання за договором в частині своєчасної оплати за отримані послуги в повному обсязі.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором №4921 від 22.01.2010р. за період з 22.01.2010р. по 01.04.2011р. у розмірі 92883,19 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований,  і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

При прийнятті рішення, судом взято до уваги протокол про залік взаємних вимог від 15.03.201р., відповідно до якого між позивачем та відповідачем проведено залік взаємних вимог в розмірі 11 642,13 грн., з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст. 601 ЦК України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Аналогічно сформульовані положення ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України щодо припинення зарахуванням господарських зобов’язань: господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Подібної думки дотримується і Вищий господарський суд України, який в Постанові від 22.07.2004 № 15-03/186 зазначає, що за правовою природою припинення зобов’язання зарахуванням зустрічної вимоги –це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

У даному випадку сторони уклали Протокол про залік взаємних вимог від 15.03.2011р. підписаний обома сторонами, який не був оскаржений позивачем в судовому порядку, не був визнаний судом недійсним, а тому в силу ст. 204 ЦК України є правомірним.

Таким чином, зобов’язання відповідача щодо сплати 11 642,13 грн. орендної плати, є припиненими за Протоколом (Заявою)  про залік взаємних вимог від 15.03.2011р. на підставі ст. 601 ЦК України. А тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 11 642,13 грн. орендної плати не підлягають задоволенню.

Твердження Відповідача, що ним перерахована Регіональному відділенню Фонду державного майна України в м. Києві зайва сума орендної плати у розмірі 12 004,50 грн., і тому останній повинен відповідно до п.3.6 та п.3.9 перерахувати на рахунок Балансоутримувача (Позивача) зазначену суму, не приймається судом до уваги з наступного.

Так, дійсно, відповідно до п 5.2. договору на рахунку регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву залишилася сума завдатку в розмірі 12 004,50 грн.

Відповідно до п.3.9 зайва сума орендної плати, що надійшла до державного бюджету Балансоутримувачу, підлягає заліку в рахунок подальших платежів.

          Але, Відповідач неправомірно зазначає, що Третя особа без самостійних вимог повинна перерахувати на рахунок Балансоутримувача (Позивача) зазначену суму.

          Суд вважає що не є можливим покладення на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-яких матеріально-правових обов’язків, а також установлення чи захист їхніх прав. Тобто, є неможливим винесення рішення або ухвали суду про права чи обов’язки цих третіх осіб.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині заборгованості по орендній платі  у сумі 92883,19 грн. за період з 22.01.2010р. по 01.04.2011р.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в  матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині заборгованості по орендній платі  у сумі 92883,19 грн. за період з 22.01.2010р. по 01.04.2011р., в решті частині заборгованості (в розмірі 11642,13 грн.) суд відмовляє з підстав вищезазначених.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Сума, яка сплачена Позивачем адвокату (3000 грн.) покладається на Відповідача частково в сумі 1000 грн., з наступних підстав:

Судом взято до уваги, що у позивача є юридичне бюро, і спочатку правовий захист здійснювався юридичним бюро Державного підприємства «Виробниче об’єднання «Київприлад»,  а угода про надання правової допомоги з Адвокатом ОСОБА_1 укладалась коли справа вже розглядалась Господарським судом міста Києва.

Суду не надано доказів завантаженості юристів на час укладення договору станом на 15.09.2011р.

Так, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2011р. порушено провадження у справі №4/313.

Угода про надання правової допомоги укладена між  Адвокатом ОСОБА_1 та Державним підприємством «Виробниче об’єднання «Київприлад»тільки 15.09.2011р.

Суд врахував також нескладність даної справи, дійсну наявність проведеної роботи щодо надання правової допомоги, зокрема участь в судових засіданнях.

Питання про відстрочку виконання рішення зазначене Відповідачем в письмових поясненнях від 06.10.2011р. на позовну заяву не розглядалося в судовому засіданні, оскільки заявлено в порушення ст. 121 ГПК України.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за своєю ініціативою Господарський суд, який видав виконавчий документ,   у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міяр»(03148, м. Київ, вул. Пшенична, 1, код ЄДРПОУ 23536861) НА КОРИСТЬ Державного підприємства «Виробниче об’єднання «Київприлад»(03680, м. Київ, вул. Гарматна, 2, код ЄДРПОУ 14309669) 92 883 (дев’яносто дві тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 19 коп. заборгованості, 1000 (одну тисячу) грн.. адвокатських послуг, 928 (дев’ятсот двадцять вісім) грн. 83 коп. державного мита та 209 (двісті дев’ять) грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В частині стягнення заборгованості у розмірі 11642,13 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

  Суддя                                                                                                        І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 18.10.2011р.