Ухвала

від 10.10.2006 по справі 12/125-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/125-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "10" жовтня 2006 р.                                                           Справа № 12/125-06

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Черпака Ю.К.

суддів:                                                                        Веденяпіна О.А.

                                                                                   Іоннікової І.А.

при секретарі                                                            Артемчук О.Я. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Цимбал В.П., довіреність від 09.10.2006р.,  Денисюк В.А., довіреність від 09.10.2006р.,

від відповідачів:

Вінницької митниці: Гребінський А.В., довіреність №417-22/15 від 02.02.2006р.,

                            Дуканіна-Барт Г.Д., довіреність від 10.04.2006р.,

                            Македонський О.В., довіреність від 04.02.2006р.,

Управління Державного казначейства у Вінницькій області: Іскра С.М, довіреність

                            від 14.06.2006р.,

розглянувши апеляційні скарги Вінницької митниці (м. Вінниця) та управління Державного казначействау Вінницькій області (м. Вінниця)

на постанову господарського суду Вінницької області

від "29" червня 2006 р.  у справі   

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-іспанськепідприємство "Сперко Україна" (м.Вінниця)  

до Вінницької митниці (м. Вінниця),

управління Державного казначейства у Вінницькій області (м. Вінниця)

про визнання дій Вінницької митниці протиправними та повернення сум податку на додану вартість з державного бюджету,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-іспанське підприємство "Сперко Україна" (далі "спільне підприємство "Сперко Україна") пред'явило до Вінницької митниці позов про визнання протиправної дії суб'єкта владних повноважень,  зобов'язання його вчинити певні дії та з урахуванням заяви від 20.04.2006р. про доповнення до позовної заяви,  клопотання про залучення другого відповідача та заяви від 18.05.2006р. про уточнення позовних вимог просило визнати дії Вінницької митниці щодо відмови у відкликанні вантажних митних декларацій від  9 грудня 2004 року, 17 лютого і 17 березня 2005 року і внесення доповнень до них шляхом подання нових митних декларацій такими, що вчинені з порушенням ст.90 Митного кодексу України, п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та зобов'язати митницю дозволити СП "Сперко Україна" відкликати зазначені вантажні митні декларації, прийняти нові митні декларації, повернути з Державного бюджету України через Державне казначейство у Вінницькій області на рахунок           СП "Сперко Україна" кошти у розмірі 42284,1 грн., сплачені як податок на додану вартість за товар, задекларований в цих вантажних митних деклараціях (а.с.2-4, 42-43, 54-56, 58-59).

Постановою господарського суду Вінницької області від 29.06.2006р. позов задоволено частково.

Повернуто  з Державного бюджету України на користь підприємства "Сперко Україна" 42284,1 грн. помилково сплаченого податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 422,84 грн. витрат по сплаті державного мита.

Судове рішення оскаржено обома відповідачами.

В апеляційній скарзі управління Державного казначейства у Вінницькій області просить змінити постанову суду в частині стягнення 422,84 грн. витрат по сплаті державного мита, стягнувши зазначену суму на користь позивача  з Вінницької митниці.

Посилається на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не передбачено загальнодержавних видатків на відшкодування витрат, понесених сторонами по сплаті державного мита при розгляді справ в порядку адміністративного судочинства.

Управління Державного казначейства, будучи самостійною юридичною особою не порушувало права чи законні інтереси позивача та своїми діями  не змусило звернутися до суду, тому судові витрати мають бути стягнуті з  органу виконавчої влади, який заподіяв позивачу шкоду (а.с.92-94).

Вінницька митниця просить в апеляційній скарзі скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Підставами для цього вказує такі обставини.

Заповнена вантажна митна декларація є документом для нарахування податків, у тому числі податку на додану вартість. Судом визнано правомірність дій митниці і правильність заповнення ВМД, тому не було законних підстав для прийняття рішення про повернення ПДВ з державного бюджету без внесення змін і доповнень або відкликань раніше поданих вантажних митних декларацій.

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, суд не врахував  вимоги пункту 5.1 ст.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" про те, що податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим для подання такого документу, та  що таке податкове зобов'язання не може бути ним оскаржене в адміністративному або судовому порядку.

Будь-яких помилок у нарахуванні та сплаті ПДВ до державного бюджету підприємство не допустило, факт зайвої сплати податку відсутній. Має лише факт ненадання декларантом  Реєстраційного посвідчення, яке є обов'язковою умовою для оформлення вантажу медичного призначення в пільговому режимі, однак законодавчі механізми виправлення цієї помилки відсутні (а.с.115-118).

Від позивача не надійшло в письмовій формі заперечень на апеляційні скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що  скарги відповідачів не підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з наступних обставин справи та положень чинного законодавства.

Спільне підприємство "Сперко Україна" ввезло на митну територію України і за вантажними митними деклараціями типу ІМ-40 від 09.12.2004р., 17.02.2005р. та 17.03.2005р. здійснило митне оформлення товару - капсул твердого желатину виробництва республіки Хорватія, що є лікарським засобом, сплативши до бюджету податок на додану вартість за ставкою 20% у розмірі відповідно  10673,88 грн.,   20902,83 грн., 10707,39 грн., а всього 42284,10 грн. (6-8).

Кошти за митне оформлення товару перераховані підприємством у складі інших платежів платіжними дорученнями від 08.12.2004р. №231, від 17.02.2005р. №10206, від 17.03.2005р. №165 (а.с.49-51).

В листі  від 30.03.2005р. на адресу Вінницької митниці СП "Сперко Україна" просило анулювати вантажні митні декларації у зв'язку з помилковою сплатою податку на додану вартість, так як капсули з твердого желатину виробництва Хорватія зареєстровані в Україні у вигляді лікарської форми (реєстраційне посвідчення №Р.07.01/03336 від 09.07.2001р.), та зарахувати в рахунок майбутніх платежів сплачений ПДВ у розмірі 42284,10 грн. (а.с.10).

Листами від 07.04.2005р. та 04.05.2005р. Вінницька митниця повідомила, що  підстави для анулювання ВМД відсутні, при митному оформленні товару підприємством не надавалося реєстраційне посвідчення на капсули з твердого желатину та пільговий режим оформлення вантажу не заявлявся. Отже митні платежі за ВМД нараховані та стягнені правильно (а.с.12, 13).

Звернення СП "Сперко Україна" до Державної митної служби України теж залишено без задоволення (а.с.14-15).

На лист позивача від 22.12.2005р. дозволити відкликати вантажні митні декларації, внести доповнення у ці ВМД шляхом подання нових ВМД, повернути зайво сплачену суму ПДВ у розмірі 42284,10 грн. на рахунок підприємства або зарахувати її в рахунок інших платежів Вінницька митниця знову відповіла відмовою, пославшись на відсутність реєстраційного посвідчення Міністерства охорони здоров'я України про реєстрацію лікарського засобу на момент митного оформлення вантажу (а.с.16,17).

Спірні правовідносини щодо нарахування і сплати податку на додану вартість при митному оформленні товару, ввезеного в Україну, регулюються Митним кодексом України та Законом України "Про податок на додану вартість".

Суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у позові про визнання протиправними дій митниці стосовно відкликання поданих і подання нових вантажних митних декларацій, оскільки Митним кодексом України, зокрема статтею 90, не передбачено таке право для позивача за наведених обставин.

Рішення суду в цій частині ніким не оскаржено.

Згідно із ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Під  час апеляційного провадження колегія суддів не встановила порушень, які б призвели до неправильного  вирішення справи в частині відкликання та подачі вантажних митних декларацій.

Однак це не означає, що в спільного підприємства "Сперко Україна" відсутні підстави для повернення з бюджету податку на додану вартість за умови його  помилкової чи надмірної сплати.

Відповідно до п.п.5.1.7 п.5.1 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка була чинною до 31.03.2005р.) звільняються від оподаткування  операції з поставки лікарських засобів та виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні у встановленому законодавством порядку, в тому числі поставки послуг з такої поставки аптечними установами. При цьому дію підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 зупинено на 2004 рік, крім продажу лікарських засобів та виробів медичного призначення, допущених до застосування  в Україні за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, згідно із законом №1344-ІV (1344-15) від 27.11.2003р.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2003р. №1949 "Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податок на додану вартість" передбачено, що переліком таких лікарських засобів є Державний реєстр лікарських засобів.

В статті 1 Закону України "Про лікарські засоби" дається визначення Державного реєстру лікарських засобів як нормативного документу, який містить відомості про лікарські засоби, дозволені для виробництва і застосування в медичній практиці.

Згідно із ст.9 цього Закону державна реєстрація лікарських засобів проводиться на підставі заяви та інших необхідних матеріалів, поданих до Міністерства охорони здоров'я України або уповноваженого ним органу, які в місячний термін приймають рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації лікарського засобу. Рішенням про державну реєстрацію лікарському засобу присвоюється реєстраційний номер, який вноситься до Державного реєстру лікарських засобів України. На  зареєстрований лікарський засіб заявнику видається посвідчення, в якому зазначається строк дії, протягом якого лікарський засіб дозволяється до застосування в Україні.

Такий же порядок державної реєстрації (перереєстрації) лікарського засобу встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000р. №1422, що була чинною до 26.05.2005р.

З матеріалів справи видно, що заявником для державної реєстрації в Україні капсул желатинових твердих виробництва Хорватії було ВАТ "Фармак" м. Київ, якому Міністерством охорони здоров'я України видано 9 липня 2001 року реєстраційне посвідчення №Р.07.01/03336 з терміном його дії з 13.07.2001р. до 09.07.2006р., тобто протягом п'яти років з дня державної реєстрації лікарського засобу (а.с.9).

Отже, в спільного підприємства "Сперко Україна" могла бути тільки ксерокопія зазначеного реєстраційного посвідчення, яка при подачі Вінницькій митниці вантажних митних декларацій та митному оформленні товару не може вважатися документом, що має вирішальне значення для нарахування податку на додану вартість чи звільнення від його сплати.

Окрім того, п.п.5.1.7 п.5.1 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість" та постанова Кабінету Міністрів України від 17.12.2003р. №1949 пов'язує звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки лікарських засобів не з особою платника податків (декларанта) і наявністю в нього реєстраційного посвідчення чи його копії, а з державною реєстрацією лікарських засобів.

Для здійснення контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Державної митної служби України від 08.06.2001р №224/387 затверджено Порядок ведення та використання міжвідомчої бази даних зареєстрованих в Україні лікарських засобів, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 3 липня 2001 року за №557/5748.

Відповідно до п.2.1 цього Порядку основою  Бази даних є інформація, що міститься в Державному реєстрі лікарських засобів і подається Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення в електронному вигляді та на паперовому носії з супровідним листом Державній митній службі України.

Вінницька митниця не заперечує той факт, що в період з грудня 2004 року по березень 2005 року дані про капсули желатинові тверді виробництва Хорватії були внесені до Державного реєстру лікарських засобів України, а отже і до бази даних, якою користуються митні органи.

Статтею 17 Закону України "Про лікарські засоби" встановлено, що на територію України можуть ввозитись лікарські засоби, зареєстровані в Україні, за наявності сертифіката якості, що видається виробником.

Про те, що відсутність лікарського засобу в Державному реєстрі лікарських засобів і як наслідок в Базі даних є підставою для відмови в переміщенні його через митний кордон України та митному оформленні, йдеться  в листі Державної  митної служби України від 19.07.2001р. №3/10-3555-ЕП (а.с.139).

Отже, в період виникнення спірних правовідносин наявність лікарського засобу у відповідному Державному реєстрі України була підставою не тільки для переміщення його через митний кордон України, а й для митного оформлення такого вантажу без оподаткування операцій імпорту податком на додану вартість.

Вінницька митниця допустила СП "Сперко Україна" до митного  оформлення лікарських засобів за вантажними митними деклараціями від 9 грудня 2004 року, 17 лютого і 17 березня 2005 року, чим підтвердила право позивача на звільнення його від сплати податку на додану вартість.

За наведених обставин сплату спільним підприємством "Сперко Україна" податку на додану вартість у розмірі 42284,10 грн. разом з іншими митними платежами слід вважати помилковою та надмірною.

Згідно з п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Про право платника податку на повернення надміру сплачених або помилкового сплачених податків у межах 3-річного строку з дня здійснення такої оплати (моменту митного оформлення) зазначено в п.п.15.1.3 ст.15 Закону України "Про  порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Порядку повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002р. №226 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за №1000/7288, п.3.4 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24.01.2006р. №25/44, п.2.2 Інструкції про порядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами, затвердженої  спільним наказом Державної митної служби України та Міністерства фінансів України від 30.06.2000р. №638/149 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 липня  2000 року за №429/4650.

Оскільки митні платежі, у тому числі податок на додану вартість, контроль за справлянням яких відповідно до п.п.2.1.1, п.п.2.2.1 ст.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" здійснюють митні органи, перераховуються до Державного бюджету України, то суд першої інстанції правомірно повернув позивачу 42284,10 грн. податку на додану вартість з цього бюджету.

Частиною 1 статті 94 КАС України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснення нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Виключення з цього правила чинне законодавство не передбачає.

Тому обставини, зазначені  управлінням Державного казначейства у Вінницькій області в поданій ним апеляційній скарзі, не впливають  на правильність висновку суду про стягнення на користь позивача понесених ним витрат по сплаті державного мита з Державного бюджету України.

Рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим і підлягає залишенню без змін.

 Керуючись ст.ст.  195, 196, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Постанову господарського суду Вінницької області від 29.06.2006р.  залишити без змін, а апеляційні скарги Вінницької митниці та управління Державного казначейства у Вінницькій області  - без задоволення.

2. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з  моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                 Черпак Ю.К.

судді:

                                                                                           Веденяпін О.А.  

                                                                                           Іоннікова І. А.  

 віддрук. 2 прим.

1-до справи

2-в наряд

друк. Кравчук Н.В.