Постанова

від 29.06.2006 по справі 12/125-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/125-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

29 червня 2006 р.                                                                                Справа № 12/125-06

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-іспанське підприємство «Сперко Україна»(21027, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 25, ідент. код 20112362)

до                  1. Вінницької митниці (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 7)

                      2. Управління Держказначейства України у Вінницькій області (21000, м. Вінниця, вул.. Театральна, 14)

про               визнання дій Вінницької митниці такими, що не відповідають Закону, та повернення коштів ПДВ з Державного бюджету

Суддя                                       М. Кожухар

Секретар судового засідання Т. Геєчко

Представники:

позивача         - Федоров В.П., Цимбал В.П. - за дорученням

1-го відповідача –Мавроді Р.Ф., Дуканіна Барт Г.Д. –за дорученням

2-го відповідача –Іскра С.М. –за дорученням

ВСТАНОВИВ:

       Подано позов про визнання дій начальника Вінницької митниці Ужвака С.М. щодо відмови у відкликанні вантажних митних декларацій та внесення доповнень до них шляхом подання нових митних декларацій на товар такими, що вчинені з порушенням ст. 90 Митного кодексу України, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Також позивач просив зобов'язати начальника Вінницької митниці Ужвака С.М. дозволити йому відкликати вантажні митні декларації, прийняти нові митні декларації та повернути позивачу кошти у розмірі 42284,1 грн., що сплачені як податок на додану вартість по поданих вантажно-митних деклараціях.

       Поданою 20.04.2006 р. заявою позивач змінив позовні вимоги і  просив визнати дії відповідача, яким є Вінницька митниця, щодо відмови у відкликанні вантажних митних декларацій та внесення доповнень до них шляхом подання нових митних декларацій на товар такими, що вчинені з порушенням ст. 90 Митного кодексу України, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та зобов'язати відповідача  дозволити позивачу відкликати вантажні митні декларації, прийняти нові декларації позивача, повернути позивачу кошти у розмірі 42281,1 грн. податку на додану вартість.

       Заявою від 18.05.2006 р. представник позивача уточнив позовні вимоги щодо повернення 42881,1 грн. ПДВ; просив повернути цю суму з Державного бюджету України.

       За його клопотанням до участі у справі в якості 2-го відповідача залучено Управління державного казначейства України у Вінницькій області.

       Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач помилково задекларував у вантажно-митних деклараціях та сплатив до державного бюджету 42284,1 грн. податку на додану вартість, однак відповідач відмовив йому у відкликанні ВМД та прийнятті нових ВМД з виправленими даними і поверненні з державного бюджету помилково сплаченої суми ПДВ.

       Представник 1-го відповідача проти підтриманих позовних вимог заперечив, послався на те, що позивач  самостійно визначив суму ПДВ у вантажно-митних деклараціях, відкликання ВМД та подання нових ВМД після закінчення митного оформлення вантажу законодавством не передбачено.

       Другим відповідачем позов не визнано з тих мотивів, що повернення коштів з Державного бюджету здійснюється на підставі рішення суду та надання митним органом доказів перерахування до бюджету помилково сплаченої платником суми.

       З пояснень представників сторін та наданих документів суд вбачає таке.

       Позивач по вантажно-митних деклараціях ВМД ІМ 40 № 401000001/4/026705 від 09.12.2004 р., ВМД ІМ 40 № 401000001/5/002749 від 17.02.2005 р., ВМД ІМ 40 № 401000001/5/ 004716 від 17.03.2005 р. здійснив митне оформлення лікарського засобу –капсул твердого желатину виробництва республіки Хорватія та, помилково не додавши до ВМД реєстраційне посвідчення на лікарський засіб, задекларував і сплатив до бюджету податок на додану вартість у розмірі 42284,1 грн.

       Листом  № 227-03/2005 від 30.03.2005 р. позивач звернувся до Вінницької митниці з проханням анулювати вантажно-митні декларації, а зайво сплачений податок на додану вартість у розмірі 42284,1 грн. зарахувати в рахунок майбутніх платежів, на що відповідач листом № 1263-6/15 від 07.04.2005 р. відмовив, посилаючись на перерахування ПДВ до бюджету та відсутність підстав для анулювання ВМД.

      Листом № 779-12/2005 р. від 22.12.2005 р. позивач просив відповідача дозволити відкликати ВМД, внести доповнення у подані ВМД шляхом подання нових ВМД, повернути зайво сплачену суму ПДВ 42284,1 грн. на рахунок підприємства або зарахувати її в рахунок наступних платежів.

      У задоволенні прохання позивача відповідач листом № 234/06-15 від 20.01.2006 р. відмовив, посилаючись на ненадання під час митного оформлення реєстраційного посвідчення на лікарський засіб.

      Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

      Відповідно до п. 5.1.7 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла по 25.03.2005 р.) звільняються від оподаткування операції з  поставки   лікарських засобів та виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні у  встановленому законодавством порядку, в тому числі послуг з такої поставки аптечними установами. При цьому дію цього підпункту було зупинено на 2004 рік, крім продажу лікарських засобів та виробів медичного призначення, допущених до застосування в Україні за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України згідно із Законом N  1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 р.

        Пунктом 1  постанови  Кабінету Міністрів України "Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість" від 17.12.03 N 1949 ( 1949-2003-п ) встановлено, що переліком лікарських засобів, операції з продажу (ввезення) яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, є Державний реєстр лікарських засобів.

         У відповідності до Закону України "Про лікарські засоби" від 04.04.96 N 123/96-ВР Державний реєстр лікарських засобів України - це нормативний документ, який містить відомості про лікарські засоби, дозволені для виробництва і застосування в медичній практиці.

         Для здійснення контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість, наказом Міністерства охорони здоров'я України та Державної митної служби України від 08.06.01 N 224/387 ( z0557-01 ), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.07.01 за N 557/5748, затверджено Порядок ведення та використання міжвідомчої бази даних зареєстрованих в Україні лікарських засобів.

         Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Порядку основою Бази даних є інформація, що міститься у Державному реєстрі лікарських засобів і подається Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення в електронному вигляді та на паперовому носії з супровідним листом Держмитслужбі.

         Тобто у органів Державної митної служби України є інформація  про лікарські засоби, операції з поставки яких звільняються від обкладення податком на додану вартість.

         Разом з тим, посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів (тобто графи 7, С, Д відповідно до  Порядку заповнення граф вантажної митної декларації на товари, що переміщуються через митний кордон України громадянами із застосуванням уніфікованого адміністративного документа форми МД-2 (МД-3), затвердженого Наказом Державної митної

служби України від 10 грудня 2001 р. N 796, зареєстрованого в Міністерстві                                       юстиції України 26 грудня 2001 р. за N 1083/6274).

        Як свідчить надана позивачем копія реєстраційного посвідчення від 09.07.2001 р. капсули желатинові тверді виробництва республіки Хорватія зареєстровані в Україні у вигляді лікарської форми. Посвідчення видане 13.07.2001 р. і дійсне по 09.07.2006 р.

        Таким чином, операції з ввезення цього лікарського засобу у зазначений в свідоцтві період звільняються від обкладення податком на додану вартість. Це також не заперечується 1-м відповідачем.

        А відтак, позивач помилково задекларував 42284,1 грн. ПДВ у названих вище ВМД та сплатив її до державного бюджету.

        Відповідно до ст. 90 Митного кодексу України з дозволу   митного  органу  відомості,  зазначені  у  митній декларації, можуть бути змінені чи доповнені, а подана митна декларація відкликана.

    Зміна, доповнення чи відкликання можуть бути здійснені лише до моменту прийняття митним органом митної декларації до митного оформлення.

    Зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються. Внесення до митної декларації змін чи доповнень, які мають істотне значення для застосування процедур митного контролю щодо товарів і транспортних засобів або впливають на умови оподаткування товарів чи  застосування до них заходів нетарифного регулювання, здійснюється шляхом подання митному органу нової митної декларації, якщо це дозволяється відповідно до цього Кодексу.

      Митний кодекс України не містить випадків, коли дозволяється подання нової митної декларації після закінчення митного оформлення вантажу.

      З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню позовні  вимоги в частині визнання дій відповідача, стосовно відмови у відкликанні вантажних митних декларацій та внесення доповнень до них шляхом подання нових митних декларацій на товар такими, що вчинені з порушенням ст. 90 Митного кодексу України, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та спонукання відповідача  дозволити позивачу відкликати вантажні митні декларації і прийняти нові декларації позивача.

       Разом з тим, матеріалами справи, в тому рахунку платіжними дорученнями № 231 від 08.12.2004 р., 10206 від 17.02.2005 р., № 165 від 17.03.2005 р., підтверджена помилкова сплата позивачем податку на додану вартість в сумі 42284,1 грн.

       Виходячи із змісту п. 15.3.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та відповідно до  п. 3.4 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006  N 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 р. за N 64/11938, повернення платникам помилково та/або надміру сплачених митних та інших платежів, що надійшли до митних органів і були перераховані ними на відповідні депозитні рахунки 3734, здійснюється відповідно до спільного наказу Державної митної служби України та Міністерства фінансів України від 30.06.2000 N 368/149  "Про затвердження Інструкції про порядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2000 за N 429/4650.

       Пунктом 2.2 Інструкції про порядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами ( із змінами, внесеними згідно з Наказом Держмитслужби N 45/59 від 01.02.2001 ) суми надміру стягнених податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів підлягають поверненню власникові відповідно до чинного законодавства на його вимогу протягом трьох років з моменту митного оформлення.

       Повернення здійснюється митними органами за рахунок поточних платежів, які належать перерахуванню до державного бюджету, шляхом зменшення належних перерахувань до державного бюджету за відповідними кодами бюджетної класифікації на суму коштів, потрібних для повернення.

      Суми мита, податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів, щодо яких винесено рішення суду про повернення, повертаються Державним казначейством за умови подання власником копії рішення судового органу, а також підтвердження митним органом перерахування цих коштів до державного бюджету.

        З урахуванням наведеного, суд вважає, що помилково перерахована сума податку на додану вартість у розмірі 42484,1 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету у встановленому законодавством порядку.

         Керуючись розділом 7, ст.ст. 7, 70, 71, 79, 86, 94 ч. 1, 158, 162, 163, 167, 255 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

        Позов задовольнити частково.

        Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-іспанське підприємство «Сперко Україна»(21027, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 25, ідент. код 20112362, р/р 26009279436001 в ВФ КБ «Приватбанк», м. Вінниці, МФО 302689) 42284,1 грн. помилково сплаченого податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

         Відмовити в задоволенні позову в частині визнання дій Вінницької митниці стосовно відмови у відкликанні вантажних митних декларацій та внесенні доповнень до них шляхом подання нових митних декларацій на товар такими, що вчинені з порушенням ст. 90 Митного кодексу України, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та спонукання її  дозволити позивачу відкликати вантажні митні декларації та прийняти нові декларації позивача.

        Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-іспанське підприємство «Сперко Україна»(21027, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 25, ідент. код 20112362, р/р 26009279436001 в ВФ КБ «Приватбанк», м. Вінниці, МФО 302689) 422,84 грн. витрат на сплату державного мита.

        Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Суддя                                                                                  М. Кожухар