Постанова

від 10.10.2006 по справі 6/216-06-5670а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/216-06-5670А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" жовтня 2006 р. Справа № 6/216-06-5670А

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

  Судді-доповідача:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:   Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі   -  Волощук О. О.,

за участю представників:

позивача  – Трясун О. С.,                                                                                   

відповідача – Горголюк –Місюра О. С.,

3-ї особи –Польщіна Т. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу    Одеської міськради, м. Одеса   

на постанову господарського суду Одеської області від 09.08.2006 р.

у справі   № 6/216-06-5670А

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями „ЛУКОЙЛ-Україна”, м. Київ    

до Одеської міськради, м. Одеса

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міськради, м. Одеса   

про визнання недійсним п.9.4.9 договору оренди землі від 25.01.2006 р.,

    ВСТАНОВИЛА:

  15.06.2006 р. (вх. №7002) Підприємством з іноземними інвестиціями „ЛУКОЙЛ-Україна” у господарському суді Одеської області пред'явлено адміністративний позов до Одеської міськради про визнання не дійсним п.9.4.9 договору оренди землі, укладеного між ПП „ЛУКОЙЛ-Україна” та Одеською міськрадою 25.01.2006 р., яким передбачено, що позивач зобов'язаний на підставі рішення Одеської міськради від 26.09.2003 р. №1814-ХХІУ та з мотивів суспільної необхідності знести будівлю, яка знаходиться на земельній ділянці за рахунок власних коштів (без компенсації вартості будівлі та робіт по її знесенню), оскільки позбавлення позивача права власності на автозаправну станцію, згідно до умов п.9.4.9 договору оренди землі, суперечить вимогам чинного законодавства (а.с. 4-6). Третьою особою позивач зазначив Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міськради.

  Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.06.2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом і її розгляд призначений на 30.06.2006 р..

            Постановою господарського суду Одеської області від 09.08.2006 р. (підписаною суддею Демешиним О.А. 14.08.2006 р.), керуючись ст.ст. 162,163,167 КАС України, позов задоволено (а.с. 52-53), з тих підстав, що позбавлення позивача права власності на автозаправну станцію, згідно до умов п.9.4.9 договору оренди землі, суперечить вимогам чинного законодавства. Крім того, суд дійшов висновку, що зміст п.9.4.9 договору взагалі протирічить умовам самого договору оренди, оскільки надання в оренду земельної ділянки здійснювалось саме для експлуатації та обслуговування АЗС. Також, як зазначив місцевий  суд, чинним законодавством не встановлено можливості припинення права власності шляхом знищення майна з підстав суспільної необхідності. До того ж, рішення Одеської міської ради від 26.09.2003 р. № 1814-ХХ1У, на яке є посилання в пункті 9.4.9 договору оренди, не має будь-якого відношення до земельної ділянки площею 1565 кв.м. по вул. Середньофонтанській,23, що була надана в оренду позивачу, і не має будь-якого відношення до будівлі АЗС, розташованій на цій ділянці, оскільки вказаним рішенням було затверджено проект відведення та надання ТОВ „Завод-ЗБВ-3” в оренду іншої земельної ділянки площею 3,9074 га, за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська,19, для проектування та будівництва групи  будинків на території заводу залізобетонних виробів.

Не погоджуючись із вищезазначеною судовою постановою,  відповідач 11.09.2006 р. (вх. №3482) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, враховуючи ст.ст. 49,51,185,187,202 КАС України, просить прийняти її до провадження, скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що позивач за власною волею підписав договір оренди, тобто погодився з його п.9.4.9. Судом під час розгляду цієї справи не надано, всупереч вимогам ст.ст. 11,71,86,123,159 КАС України, ніякої юридичної оцінки тому факту, що задовго до укладення спірного договору між Одеською міською радою та ПІІ „Лукойл –Україна” - 10.09.2003 р., Виконавчий комітет Одеської міської ради прийняв рішення № 502 „Про надання дозволу ТОВ „Завод залізобетонних виробів-3” на будівництво групи житлових будинків з адміністративними і торгово-побутовими об'єктами на території заводу залізобетонних виробів - 3 по вул. Середньофонтанська,19”, відповідно до якого, почергово до кінця 2010 р. здійснюється будівництво житлового комплексу. Пунктом 2.2 цього рішення передбачено винесення тимчасової автозаправної станції підприємства „Контролінг”, правонаступником якого є позивач. Вказане рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради є діючим на даний час, а, отже, обов'язковим до виконання всіма суб'єктами права. Пункт 9.4.9 договору оренди земельної ділянки був втіленням, власне як і неухильним виконанням, діючого та обов'язкового до виконання рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 10.09.03 р. № 502. Земельна ділянка по вул. Середньофонтанська,23 розташована в межах міста та належить до земель житлової та громадської забудови, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. На підставі рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 р. № 4927-ІУ „Про розірвання договору оренди на земельну ділянку площею 0,1565 га за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська,23, укладеного між Одеською міською радою та підприємством з іноземними інвестиціями „Контролінг” та передачу підприємству з іноземними інвестиціями „ЛУКОЙЛ-Україна” в оренду земельної ділянки площею 0,1565 га, за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська,23, для експлуатації та обслуговування АЗС на 250 заправок на добу” між Одеською міською радою та Підприємством з іноземними інвестиціями укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1565 га, за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська,23, для експлуатації та обслуговування АЗС на 250 заправок на добу з урахуванням вказаних обставин. Строк оренди за рішенням встановлений до 01.07.2008 р.. Зазначене рішення є чинним та ніким не скасоване на час звернення з цією скаргою. Наявність вказаних вище обставин, на думку скаржника, свідчить, що питання про припинення права власності ПП „Лукойл –Україна” на об'єкт, що розташований на спірній земельній ділянці, буде вирішуватися в обов'язковому порядку і його вирішення на рівні п.9.4.9 укладеного договору оренди земельної ділянки від 25.01.2006 р. є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.09.2006 р. було відкрито апеляційне провадження з цієї справи у порядку КАС України.

19.09.2006 р. (вх. №2848) відповідач надав суду доповнення до апеляційної скарги, в якому вказав на свою категоричну незгоду з постановою суду першої інстанції та зазначив, що, відповідно до п.4 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і закрити провадження у справі. Відповідно до ч.1 ст. 203 КАС України, постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 КАС України. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів. Відповідно до п.1 ч.1 ст. З КАС України, справою адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Як зазначається у п.1 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.05 р. №3.2.-2005, ознакою, за якою визначається підвідомчість справ адміністративним судам, є об'єктивна наявність відносин влади та підпорядкування між суб'єктами спірних правовідносин, тобто хоча б один суб'єкт має бути законодавчо уповноваженим владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. Відповідно до п.7 ч.1 ст. З КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Як зазначається у п.2 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.05 р. №3.2.-2005, якщо суб'єкт (в т.ч. орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться „при здійсненні управлінських функцій” та не має, встановлених нормами КАС України, необхідних ознак суб'єкта владних повноважень. Відповідно до п.14 ч.1 ст. З КАС України, адміністративний договір - це дво - або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди. Як зазначається у п.3 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.05 р. №3.2.-2005, якщо суб'єкти (в т.ч. орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа), хоча би на реалізацію своїх повноважень, вільно укладають договір, відповідно до норм Цивільного кодексу України, під час укладання такого договору його сторони вільно домовляються про зміст та обсяг прав і обов'язків за договором, можуть відмовитись від його укладання, то такий договір може бути цивільним (господарським), але не адміністративним, оскільки у змісті цього договору відсутні відносини влади та підпорядкування, що є обов'язковим для адміністративного договору, а кожний суб'єкт такого договору виступає як рівний один до одного. На думку відповідача, аналіз норм ЦК України, Закону України „Про оренду землі”, факти встановлені судом з цієї справи та обґрунтування оскарженої постанови нормами ЦК України свідчить про відсутність у спірних правовідносинах відносин влади та підпорядкування, а, навпаки, - про рівність позивача та відповідача, що, у свою чергу, виключає адміністративну підвідомчість цієї справи, у зв'язку з чим суд першої інстанції мав закрити провадження з цієї справи, чого ним зроблено не було.

           Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 р., у порядку КАС України, було закінчено підготовку та призначено до апеляційного розгляду цю адміністративну справу на 10.10.2006 р.,  про що  учасники процесу  були належним чином повідомлені.

            У письмову запереченні на скаргу позивач просив суд відмовити в її задоволенні та залишити постанову місцевого суду без змін.

 Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами, а саме програмно - апаратним комплексом “Діловодство суду” на диск СD-R №5154147RA31419.

   Представник відповідача в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав  скаргу і доповнення до неї і просив їх задовольнити на  викладених у них підставах.

  Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, з урахуванням доповнення до неї, та залишити постанову без змін.

   Представник  3-ї особи в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав  скаргу і доповнення до неї відповідача.

   У судовому засіданні,  відповідно ч.3 ст. 160  КАС України, оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової ухвали.

  Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами  апеляційної скарги (доповненням до неї) та запереченнями до них,  дослідивши обставини  і матеріали  справи,  в тому числі наявні у них докази,  відповідність викладеним  в постанові висновкам  цим обставинам і доказам, а також, перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що   апеляційна скарга,  з урахуванням доповнень до неї, підлягає задоволенню з наступних підстав.

            Як свідчать матеріали справи, предметом цього спору є визнання недійсним п.9.4.9 договору оренди землі, укладеного між ПП „ЛУКОЙЛ-Україна” та Одеською міськрадою 25.01.2006 р..

             Укладений сторонами вищезазначений договір оренди земельної ділянки, на думку судової колегії, за своєю правовою природою, відповідно до ст.ст. 202,203,626,627,792 ЦК України, ст. 179 ГК України, а також норм ЗК України та Закону України „Про оренду землі”, є цивільним (господарським) правочином - угодою, оскільки, при її укладанні, сторони виявили вільне волевиявлення на його укладення як рівні суб'єкти. При цьому, позивач не  знаходиться у підпорядкуванні відповідача, а відповідач законодавчо не уповноважений владно керувати поведінкою позивача.

       Стаття 3 КАС України визначає, що адміністративний договір - це дво - або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди. Якщо ж суб'єкти (в тому числі орган державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи), хоча б і на реалізацію своїх повноважень, вільно укладають договір, відповідно до норм ЦК України, під час укладання такого договору його сторони вільно домовляються про зміст та обсяг прав і обов'язків за договором, можуть відмовитись від його укладання, то такий договір може бути цивільним (господарським), але не адміністративним, оскільки в змісті цього договору відсутні відносини влади і підпорядкування, що є обов'язковими для адміністративного договору, а кожний суб'єкт такого договору виступає як рівний один до одного. Тобто справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.  У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

        Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що зазначений спір не підпадає під адміністративну юрисдикцію і, відповідно, його не можливо розглядати за нормами КАС України, тобто в порядку адміністративного судочинства, а повинен розглядатись за нормами ГПК України.

            Норми  КАС України не передбачають право суду апеляційної інстанції  переходити з одного виду судочинства на інший, тобто з адміністративного на господарське судочинство.

        Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суд  повинен закрити провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

            Враховуючи викладене та вищезазначену норму КАС України, постанова місцевого суду, відповідно до ст.ст. 198 та 203 КАС України, підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

                   Керуючись ст.ст. 3,157,198,202,205,211 та 254 КАС  України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

1)  Апеляційну скаргу Одеської міськради –задовольнити.   

2)  Постанову господарського суду Одеської області від 09.08.2006 р. у справі   №6/216-06-5670А –скасувати.

3) Закрити провадження по справі №6/216-06-5670А, оскільки цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

     Ухвала, згідно ст. 254 КАС України, набуває законної сили з дня її оголошення і може, згідно ст. 211 КАС України, бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду  України.

Суддя-доповідач:                                                                                  Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                                   Бєляновський В. В.

                                                                                                                Шевченко В. В.