Постанова

від 04.10.2006 по справі 30-25/272-04-8623

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"04" жовтня 2006 р.

Справа  № 30-25/272-04-8623

За позовом:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „ПІК”

До відповідача:           Одеська міська рада;

          Виконавчий

комітет Одеської міської ради.

Треті особи,

що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача:

          ТОВ „ПІК”, м.

Одеса;

          ТОВ „Топаз”,

м. Одеса;

          ПП ОСОБА_1, м. Одеса;

          Представництво по управлінню

комунальною власністю Одеської міської ради, м. Одеса.         

Про визнання

рішень та свідоцтва про право власності недійсним

Судді                  РОГА Н.В.

    БАКЛАНОВА Н.В.    

ГУЛЯК Г.І.                                                           

Представники:

Від позивача: Воронков В.О., довіреність від

05.11.2004 р.

Від відповідача -Одеська міська

рада: Дукова І.В., довіреність № 280/исх-гс від 16.06.2006р.

Від відповідача -Виконавчий комітет Одеської міської

ради: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

Від третьої особи -ТОВ „Топаз”:

Савицька О.М. на підставі протоколу від 16.07.2004 р.

Від третьої особи -ПП ОСОБА_1: ОСОБА_2,

довіреність НОМЕР_1.

Від третьої особи - Представництво:

Яковлева А.О., довіреність № 01-13/11 від 05.01.2006 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „ПІК”,  звернувся до суду з вимогами про визнання

недійсними:

-          рішення виконавчого комітету Одеської

міської ради НОМЕР_2;

-          свідоцтва про право власності на

нежилі підвальні приміщення загальною площею 419, 6 кв.м. у АДРЕСА_1 від 25

серпня 2004 року;

-          п.17. ч.1. рішення Одеської міської

ради НОМЕР_3;

-          п.5 ч.2 рішення Одеської міської ради

НОМЕР_4.

Ухвалою суду від 26 листопада

2004р. залучено до участі у справі, як іншого відповідача -Виконавчий комітет

Одеської міської ради та третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють

самостійних вимог на предмет спору -Товариство з обмеженою відповідальністю

„Топаз”, Приватного підприємця ОСОБА_1, Представництво по управлінню

комунальною власністю Одеської міської ради.

          Відповідач, Одеська міська рада проти

позову заперечує, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

          Відповідач, Виконавчий комітет

Одеської міської ради, про місце та час судових засідань був повідомлений

належним чином, але представник до суду не з'являвся, відзив на позов до суду

не надав

          Третя особа, ТОВ „ПІК”, визнає

позовні вимоги за підстав вказаних у письмових поясненнях по справі.

          Третя особа, ТОВ „Топаз”, позовні

вимоги не визнає з підстав викладених у запереченні проти позовної заяви.

          Третя особа, ПП ОСОБА_1, заперечення

на позов не надала, однак представник у судовому засіданні надав усні

пояснення, щодо підтримки позиції ТОВ „Топаз”, тобто позовні вимоги не визнає.

          Третя особа, Представництво по

управлінню комунальною власністю Одеської міської ради письмових заперечень на

позов до суду не надала, представник  в

судовому засіданні проти позову заперечує.

          Від позивача подано клопотання про

вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони Одеській міській раді,

Виконавчому комітету Одеської міської ради, Представництву по управлінню

комунальною власністю Одеської міської ради та третім особам виконувати п.17.

ч.1 рішення Одеської міської ради НОМЕР_3. „Про перелік об'єктів комунальної

власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації й

відчуженню в 2004 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради” щодо

відчуження, шляхом викупу, підвального приміщення площею 419,6 кв.м.

багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1, способом викупу орендарем,

який здійснив поліпшення орендованого майна, а саме: оформляти будь-які

документи, свідоцтва, укладати угоди тощо стосовно підвального приміщення

площею 419,6 кв.м. багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1, та заборони

Одеській міській раді, Виконавчому комітету Одеської міської ради,

Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та

третім особам виконувати п.5. ч.2 рішення Одеської міської ради НОМЕР_1. „Про

перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що

підлягають приватизації й відчуженню в 2004 році, та внесення змін до рішень

Одеської міської ради” щодо відчуження, шляхом викупу, підвального приміщення

площею 72,9 кв.м. багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1, способом

викупу орендарем за грошові кошти, а саме: оформляти будь-які документи,

свідоцтва, укладати угоди тощо стосовно підвального приміщення площею 72,9 кв.м.

багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1. Мотивованою ухвалою суду від

24.12.2004 р. зазначене клопотання задоволене.

          Ухвалою господарського суду Одеської

області від 17.02.2005р. відповідно до ст. 79 ГПК України провадження по

дійсній справі було зупинено в зв'язку з неможливістю розгляду даної справи до

вирішення (вищими судовими інстанціями) пов'язаних з нею справи №

25/246-04-4303 та справи № 9/125-04-4107 по суті.

          28 серпня 2006 року ухвалою

господарського суду провадження по дійсній справі було поновлено, в зв'язку з

тим, що по справа № 25/246-04-4303 та справа № 9/125-04-4107 розглянути по

суті.

          Враховуючи той факт, що під час, коли

розгляд дійсної справи було зупинено набрав чинності Кодекс адміністративного

судочинства України, відповідно до пункту 6 прикінцевих та перехідних положень

якого, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні

справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського

процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським

судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому,

підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом

України та враховуючи, що згідно пункту 7 прикінцевих та перехідних положень

Кодексу адміністративного судочинства України, після набрання ним чинності

заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин

подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного

судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом,

дійсну справу після поновлення провадження було розглянуто за правилами КАС

України.

Розглянувши у відкритому судовому

засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

25 серпня 2004 року територіальній

громаді м. Одеси, в особі Одеської міської ради, було видано свідоцтво про

право власності на нежилі підвальні приміщення, загальною площею 419,6 кв.м. у

м. Одесі, по АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської

ради НОМЕР_2.

26 серпня 2004р. Одеська міська

рада прийняла рішення НОМЕР_3 „Про перелік об'єктів комунальної власності

територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації й відчуженню в 2004

році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради”. Серед інших об'єктів

комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають

приватизації в 2004 році в п.17. ч.1 зазначеного рішення вказано „Підвальне

приміщення площею 419,6 кв.м., АДРЕСА_1. Викуп орендарем, який здійснив

поліпшення орендованого майна”. Як вбачається з додаткового погодження від

03.08.2004р. до договору оренди нежитлового приміщення НОМЕР_5. укладеного між

Представництвом по управлінню комунальною власністю виконавчого комітету

Одеської міськради та ТОВ „Топаз”, саме ТОВ „Топаз” є тим саме орендарем, який

набув право викупу підвального приміщення площею 419,6 кв.м., по АДРЕСА_1.

11 жовтня 2004 року Одеська міська

рада прийняла рішення НОМЕР_1 „Про перелік об'єктів комунальної власності

територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації й відчуженню в 2004

році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради”. Серед інших об'єктів

комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають відчуженню

в 2004 році в п.5. ч.2 зазначеного рішення вказано „Підвальне приміщення площею

72,9 кв.м., АДРЕСА_1. Викуп орендарем за грошові кошти”. Як вбачається з

договору оренди нежитлового приміщення НОМЕР_6. укладеного між Представництвом

по управлінню комунальною власністю виконавчого комітету Одеської міськради та

Приватним підприємцем ОСОБА_1, саме ПП ОСОБА_1 є тим саме орендарем, який набув

право викупу підвального приміщення площею 72,9 кв.м., по АДРЕСА_1.

Позивач не погоджується з

наведеними рішеннями Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської

міської ради та з оформленням свідоцтва про право власності, оскільки вважає,

що Відповідачами були створені штучні умови щодо переведення в комунальну

власність з метою їх подальшого відчуження приміщення, власником яких є ОСББ

„ПІК” та ТОВ „ПІК”, що суперечить Конституції України, Рішенню Конституційного

Суду України № 1-2/2004 від 02.03.2004р., Цивільному кодексу України, Законам

України „Про власність” та „Про об'єднання співвласників багатоквартирного

будинку” тощо. Крім того, позивач посилається на розпорядження Одеського

міського голови НОМЕР_7 „Про передачу жилого будинку на баланс Об'єднання

співвласників багатоквартирного будинку „ПІК” та акт прийому-передачі у

власність ОСББ „ПІК” домаАДРЕСА_1 та його інженерних мереж водопостачання, теплопостачання

та водовідводу. Також, позивач надав суду рішення господарського суду по справі

№ 25/246-04-4303 від 15.10.2004р., яким за позивачем визнано право власності на

частину нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме

підвалу, загальною площею 812,5 кв.м., та горища, загальною площею 555,8 кв.м.;

та рішення господарського суду Одеської області по справі № 9/125-04-4107 від

16.07.2004р., яким за ТОВ „ПІК” визнано право власності на нежиле приміщення

(підвал), загальною площею 72,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначені рішення суду набрали законної сили, право власності ОСББ „ПІК” та ТОВ

„ПІК” на підвальні приміщення, площею 812,5 кв.м. та 72,9 кв.м. відповідно,

належним чином зареєстровано КП „ОМБТІ та РОН”, про що свідчать надані суду

витяги. Загальна площа підвалу в будинку по АДРЕСА_1 згідно технічного паспорту

виконаного КП „ОМБТІ та РОН” від 28.07.2004р. складає 885,4 кв.м.

Суд доходить до висновку про

задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно ст. 41 Конституції України

кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю,

результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути

протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є

непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути

застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в

порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування

їх вартості. Згідно ст. 150 Конституції України офіційне тлумачення Конституції

України та законів України належить до повноважень Конституційного Суду

України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України

ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України,

остаточними і не можуть бути оскаржені. В Рішенні Конституційного Суду України

№1-2/2004 від 02.03.2004р. у справі за конституційним зверненням Ярового Сергія

Івановича та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10

Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” та за

конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення

положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні

приміщення багатоквартирних будинків) встановлено: 1.1. Допоміжні приміщення

(підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у

спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у

квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на

допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення

об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. 1.2.

Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником

(співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих

квартир. 1.3. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на

надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на

вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується

відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Таким чином, власниками допоміжних

приміщень багатоквартирного будинку, розташованого за адресою    АДРЕСА_1 є співвласники квартир та приміщень

в зазначеному будинку. З наданих позивачем нотаріально посвідчених договорів

убачається, що співвласниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку є:

ОСОБА_2 (квартири ІНФОРМАЦІЯ_1, а також вбудовані приміщення першого поверху,

загальною площею 114,81 кв.м.), ОСОБА_3 (квартири ІНФОРМАЦІЯ_2) та ТОВ „ПІК”

(нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 356,6 кв.м.). З моменту

прийняття Рішення Конституційного Суду України №1-2/2004 від 02.03.2004р.

(справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних

будинків) та його офіційного оприлюднення (ІНФОРМАЦІЯ_3) вчинення

відповідачами, Одеською міською радою та виконавчим комітетом Одеської міської

ради, будь-яких дій стосовно допоміжних приміщень багатоквартирного будинку по

АДРЕСА_1 всупереч п.1.3. резолютивної частини зазначеного Рішення є незаконним.

П.1.3. Рішення Конституційного Суду

України №1-2/2004 від 02.03.2004р. (справа про права співвласників на допоміжні

приміщення багатоквартирних будинків) встановлює, що питання щодо згоди

співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у

багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень

(оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають

правовий режим власності. Згідно ст. 368 ЦК України спільна власність двох або

більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною

сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути

фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо

інше не встановлено законом. Згідно ч.2 ст. 369 ЦК України розпоряджання

майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх

співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпоряджання

спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода

співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який

підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути

висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Як вже було зазначено вище,

територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради, не є власником

квартири або приміщення у багатоквартирному будинку в АДРЕСА_1, тому й

відповідне рішення виконкому Одеської міської ради  НОМЕР_2 та видане на підставі нього свідоцтво

про право комунальної власності на допоміжні приміщення у багатоквартирному

будинку по АДРЕСА_1 (нежилі підвальні приміщення, загальною площею 419,6 кв.м.)

не ґрунтуються на законних підставах і свідчать про вихід виконавчого комітету

Одеської міської ради за межі своєї компетенції, оскільки набуття права

комунальної власності на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку по

АДРЕСА_1 в такий спосіб (одноособовим актом) Главою 24 ЦК України та Законом України

„Про місцеве самоврядування в Україні” (ст. 60) не передбачено та прямо

суперечить законодавству України про власність, зокрема Рішенню Конституційного

Суду України №1-2/2004 від 02.03.2004р. (справа про права співвласників на

допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), оскільки право власності на

допоміжні приміщення багатоквартирного будинку може виникнути лише у особи, яка

має у власності квартиру чи інше приміщення в цьому будинку.

          Також, суд доходить до висновку, що

не відповідають діючому законодавству України й п.17. ч.1. рішення Одеської

міської ради НОМЕР_3 та п.5 ч.2 рішення Одеської міської ради її. Згідно

зазначених частин рішень відповідач, Одеська міська рада, надала можливість

третім особам придбати у власність частки допоміжних приміщень

багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1: 419,6 кв.м. та 72,9 кв.м. відповідно.

Однак, по-перше, Одеська міська рада не є законним співвласником допоміжних

приміщень багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1, по-друге, відповідач не надав

доказів дотримання ч.2 ст. 369 ГПК України відносно нотаріального оформлення

згоди інших співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним

майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Більш

того, позивач надав суду докази того, що співвласники квартир багатоквартирного

будинку по АДРЕСА_1 в нотаріальному порядку (заяви ІНФОРМАЦІЯ_4) передали своє

право спільної власності на допоміжні приміщення в зазначеному будинку на

користь позивача, а ще один співвласник, що є третьою особою по дійсній справі

-ТОВ „ПІК”, підтримав позовні вимоги. Вищенаведені заяви щодо безкоштовної

передачі свого права спільної власності на допоміжні приміщення

багатоквартирного будинку є правочином у розумінні Глави 16 ЦК України. Згідно

ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми

та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї

сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній

правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. До

правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні

положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам

цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. З урахуванням

викладеного вочевидь, що власники квартир і інших приміщень багатоквартирного

будинку не створювали відповідного правочину щодо передачі свого права на

розпорядження допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 на

користь Одеської міської ради, тому й оскаржені рішення останньої в частині

відчуження деяких допоміжних приміщень багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 не

відповідають чинному законодавству України.

          Згідно ч.2 ст. 60 Закону України „Про

місцеве самоврядування в Україні” підставою для набуття права комунальної

власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими

суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна

органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Належних

доказів такої передачі допоміжних приміщень багатоквартирного будинку по

АДРЕСА_1 на користь територіальної громади м. Одеси від будь-яких суб'єктів

права власності відповідачі не надали.

          Оскаржувані позивачем  рішення виконавчого комітету Одеської міської

ради НОМЕР_2; п.17. ч.1. рішення Одеської міської ради НОМЕР_3; п.5 ч.2 рішення

Одеської міської ради її є актами ненормативного характеру (індивідуальними

актами). Що стосується          

свідоцтва про право власності на нежилі підвальні приміщення загальною

площею 419, 6 кв.м. у АДРЕСА_1 від 25 серпня 2004 року, то воно є правовим

наслідком рішення виконавчого комітету Одеської міської ради НОМЕР_2, який може

існувати окремо від зазначеного рішення, встановлюючи при цьому певний об'єм

правоздатності особи вказаної в свідоцтві щодо майна вказаному в свідоцтві.

Таким чином, зазначене свідоцтво відповідає визначенню акта державного чи іншого

органу наведеному в п.1 Роз'яснення президії ВАСУ від 26.01.2000р. № 02-5/35

„Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними

актів державних чи інших органів”, визнання недійсним якого згідно ст.12 ГПК

України може бути предметом судового розгляду в господарських судах України.

Підставами для визнання акта

недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або

визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Крім того,

обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з

прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів

підприємства чи організації -позивача у справі.

Позивачем по дійсній справі є

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „ПІК”. Згідно п.1.1. Статуту

об'єднання воно створено власниками квартир та приміщень багатоквартирного

будинку АДРЕСА_1 відповідно до Закону України „Про об'єднання співвласників

багатоквартирного будинку” та Установчих зборів власників житлових та

нежитлових приміщень. Відповідно до п.1.3. Статуту об'єднання власники квартир,

житлових і нежитлових приміщень зобов'язані виконувати вимоги чинного

законодавства України та Статуту об'єднання, що затверджується рішенням

установчих зборів членів об'єднання. Згідно п.1.8. Статуту майно об'єднання

утворюється з: майна, переданого йому членами об'єднання у власність; одержаних

доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до п.3.1. Статуту ОСББ „ПІК” майно об'єднання складається з

неподільного та загального майна: неподільне майно -неподільна частина

житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень,

конструктивних елементів будинку, технічного обладнання, що забезпечують

належне функціонування житлового будинку. Неподільне майно перебуває у спільній

сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не

підлягає відчуженню; загальне майно -частина допоміжних приміщень житлового

комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених

цим статутом. Статут ОСББ „ПІК” пройшов належну державну реєстрацію і його

зміст повністю відповідає вимогам Закону України „Про об'єднання співвласників

багатоквартирного будинку”, в ч.1 ст.4 якого зазначено, що об'єднання

створюється для задоволення і захисту прав його членів та дотримання їхніх

обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального

майна, забезпеченого своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів,

передбачених законодавством та статутними документами. Стаття 19 вищенаведеного

закону передбачає, що спільне майно співвласників багатоквартирного будинку

складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у

спільній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не

підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності

співвласників багатоквартирного будинку. Власники приміщень володіють,

користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах

розпоряджаються спільним майном. При відчуженні приміщення в жилому будинку

право на частку неподільного майна підлягає відчуженню разом з приміщенням без

виділення частки в натурі. Об'єкти права спільної власності на майно можуть

бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у

разі, якщо це не пов'язано з порушенням прав і інтересів інших співвласників та

неподільного та загального майна, які охороняються законом. Таким чином, суд

доходить до висновку, що оскаржені акти ненормативного характеру порушують як права

і інтереси фізичних осіб -співвласників приміщень у багатоквартирному будинку у

АДРЕСА_1, так і юридичної особи -позивача по справі, яку створено

співвласниками приміщень багатоквартирного будинку у    АДРЕСА_1, метою створення якої є

найефективніше використання неподільного та загального майна зазначеного

будинку, і якій інші співвласники передали свої права щодо володіння,

користування та розпоряджання допоміжними приміщення будинку у встановлений

законодавством спосіб -вчинивши правочин у нотаріальній формі. При цьому,

судове рішення по справі № 25/246-04-4303 не породжує право власності ОСББ

„ПІК” на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку у АДРЕСА_1, а лише

поновлює права ОСББ „ПІК” по конкретній господарській справі шляхом визнання

права власності ОСББ „ПІК” на допоміжні приміщення, яке існує у останнього

відповідно до чинного законодавства України (ст. 4, 19 Закону України „Про

об'єднання співвласників багатоквартирного будинку”, Рішення Конституційного

Суду України №1-2/2004 від 02.03.2004р., ст. 355 ЦК України тощо). Згідно ст.

124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що

виникають у державі. Зважаючи на суб'єктний склад дійсної господарської справи

та предмет спору, позивач звернувся до господарського суду у відповідності до

ст. ст. 1, 2, 12 ГПК України до набрання чинності Кодексом адміністративного

судочинства України, а його права підлягають відновленню у судовому порядку, що

також передбачено Кодексом адміністративного судочинства України -згідно ст. 104

Кодексу адміністративного судочинства України, право на звернення до

адміністративного суду з адміністративним позовом мають особи, які вважають, що

порушено їх права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, а

згідно статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може

прийняти будь-яку постанову яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод,

інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових

відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом не приймаються посилання

третіх осіб на інформацію КП ДЄЗ „Жовтневий” №244/7 від 16.08.2004р., № 293/2

від 01.10.2004р. та на висновок від 10.11.2004р. спеціаліста ПП „Інженер

Сервіс” „Про відповідність підвального приміщення площею 419,6 кв.м., яке

орендує  ТОВ „Топаз”, та розташованого за

адресою: АДРЕСА_1 визначенню „нежилі приміщення” житлового дому”. По-перше, КП

ДЄЗ „Жовтневий” не володіє належною компетенцією, передбаченою ст. 41 ГПК

України та Законом України „Про судову експертизу”, для надання відповідного

висновку, по-друге, з наданого суду технічного паспорту  виконаного КП „ОМБТІ та РОН” від 28.07.2004р.

убачається, що підвальні приміщення є невід'ємними частинами споруди,

розташованої за адресою: АДРЕСА_1, по-третє, висновок ПП „Інженер Сервіс” щодо

визначення, підвальних приміщень, площею 419,6 кв.м. такими, що відповідають

визначенню, „нежилі приміщення”, не спростовує того, що зазначені нежилі

приміщення є допоміжними в багатоквартирному будинку, розташованому за адресою:

АДРЕСА_1.

Посилання, третіх осіб на договори

оренди комунального майна з Представництвом по управлінню комунальною власністю

Одеської міської ради, та відповідний захист прав третіх осіб на рівні з

захистом правом власності згідно ст. 28 Закону України „Про оренду державного

та комунального майна” не заслуговують на увагу, оскільки згідно ст. 215

Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність

встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого

правочину недійсним не вимагається.

Також, про правомірність і

обгрунтованість заявлених позовних вимог позивача з урахуванням викладених

обставин свідчить, як рішення господарського суду Одеської області від 16 липня

2004 року по справі № 9/125-04-4107, що набрало законної сили -касаційну скаргу

на це рішення ухвалою Вищого господарського суду України від 04.04.2005р. по

справі № 9/125-04-4107 було повернуто скаржнику, а ухвалою Верховного Суду

України від 26 травня 2005 року по цій справі було відмовлено в порушені

касаційного провадження, яким було визнано за ТОВ „ПІК” право власності на

нежиле приміщення (підвал), загальною площею 72,9 кв.м., що розташоване за

адресою: АДРЕСА_1, так і рішення господарського суду Одеської області від 09

червня 2005 року по справі № 30-25/246-04-4303, що набрало законної сили

-залишено в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду, яким

було визнано за Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку „ПІК” право

власності на частину нежитлового приміщення підвалу площею 812,5 кв.м., та

горища, загальною площею 555,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно до статті 162 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд може прийняти будь-яку постанову яка

б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина,

інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку

суб'єктів владних повноважень, в зв'язку з чим господарський суд доходить до

висновку про правомірність та обгрунтованість заявлених вимог позивачем щодо

визнання недійсними рішень та свідоцтва про право власності.

Керуючись пунктами 6, 7 перехідних

положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративну

позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „ПІК”-

задовольнити

2.          Визнати

недійсним рішення виконавчого комітету Одеської міської ради НОМЕР_2.

3.          Визнати

недійсним свідоцтво про право власності видане територіальній громаді              м. Одеси у особі Одеської міської

ради на нежилі підвальні приміщення, загальною площею 419, 6 кв. у АДРЕСА_1 від

25.08.04 р.

4.          Визнати

недійсним частково рішення Одеської міської ради НОМЕР_3, а саме в частині п.17

ч.1 рішення Одеської міської ради НОМЕР_3 щодо відчуження, шляхом викупу,

підвального приміщення площею 419, 6 кв. м багатоквартирного будинку, за

адресою: АДРЕСА_1, способом викупу орендарем, який здійснив поліпшення

орендованого майна;

5.          Визнати

недійсним частково рішення Одеської міської ради НОМЕР_4, а саме в частині п.5

ч.2 рішення Одеської міської ради НОМЕР_4 щодо відчуження, шляхом приватизації,

підвального приміщення площею 72, 9 кв. м багатоквартирного будинку, за

адресою: АДРЕСА_1, способом викупу орендарем за грошові кошти.

6.          Стягнути з Одеської

міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1) на користь Об'єднання

співвласників багатоквартирного будинку «ПІК»(65026, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ

33140136)  витрати по сплаті державного

мита у сумі 3 грн. 40 коп. 

7.          Стягнути з

Виконавчого комітету Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1)

на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПІК»(65026,

АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 33140136)  витрати по

сплаті державного мита у сумі 3 грн. 40 коп.

8.          Скасувати

заходи щодо забезпечення позову, передбачені ухвалою господарського суду по

справі № 30-25/272-04-8623 від 24.12.2004р.

Постанова може бути оскаржена в

порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили у

порядку ст.254  Кодексу адміністративного

судочинства України.

Постанова

підписана  18 жовтня 2006 р.

                   Суддя                                                                   

Рога Н. В.

БАКЛАНОВА

Н.В.

ГУЛЯК Г.І.