Рішення

від 11.10.2011 по справі 47/297

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/297

11.10.11

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю “Соната Груп”

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОМ ОНЛАЙН”

про                       стягнення 14 300,00 грн.

Суддя   Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача      ОСОБА_1 –предст. (дов. від 05.09.2011р.)

від відповідача  не з’явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.10.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 14 300,00грн. заборгованості, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2011р. було порушено провадження у справі  №47/283, розгляд справи було призначено на 22.09.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2011р. розгляд справи відкладено до 11.10.2011р.

В судовому засіданні 11.10.2011р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури №685 від 28.07.2011р. на користь відповідача платіжним дорученням №329 від 29.07.2011р. були перераховані грошові кошти у загальній сумі 14 300,00грн., проте відповідач не передав у власність позивача товар, оплачений останнім згідно наведеного рахунку-фактури №685 від 28.07.2011р., у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача перерахованих коштів у сумі 14 300,00грн.

Відповідач своїх представників у судове засідання 11.10.2011р. –не направив, вимоги ухвали суду від 07.09.2011 щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень  по суті спору –не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у  позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2011р. відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОМ ОНЛАЙН”, виставив позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю “Соната Груп” рахунок №685 на оплату товару (Liebherr G4013 Холодильна камера, ASUS EeePad TF 101-1В202А Планшетний комп’ютер), далі –товар, на загальну суму 14 300,00грн. (з ПДВ).    

Відповідно до виставленого відповідачем рахунку №685 від 28.07.2011р. позивач 29.07.2011р. перерахував відповідачу в якості оплати за товар загалом 14 300,00грн., що підтверджується  наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №329 від 29.07.2011р.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач не здійснив поставку товару згідно рахунку №685 від 28.07.2011р. на загальну суму 14 300,00грн.

Відповідно до позовної заяви, у зв’язку з невиконання відповідачем свого зобов’язання щодо поставки товару, позивач звернувся до останнього з претензією №20/45 від 10.08.2011р., відповідно до якої вимагав поставити оплачений товар на суму 14 300,00грн. або повернути сплачені грошові кошти у сумі 150 510,00грн.

Оскільки відповідач свого обов’язку щодо поставки оплаченого позивачем товару не виконав, грошові кошти у сумі 14 300,00грн. не повернув, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача перерахованих грошових коштів за непоставлений товар у розмірі 14 300,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони  (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Частиною 2 ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною;

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Відповідно до ч.2 статті 206 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 665 Цивільного кодексу України  у разі відмови продавця передати проданий  товар  покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Статтею 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо  продавець  передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу,  покупець має  право вимагати   передання  кількості  товару,  якої  не  вистачає,  або відмовитися від переданого товару  та  його  оплати,  а  якщо  він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до п.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок  у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що поданий позивачем рахунок відповідача №685 від 28.07.2011р. на суму 14 300,00грн., є  пропозицією відповідача позивачу укласти договір (оферта), а здійснене позивачем перерахування грошових коштів у сумі 14 300,00грн. платіжним дорученням №329 від 29.07.2011р. на суму 14 300,00грн. - прийняттям такої пропозиції (акцепт) позивачем.

Таким чином, зібрані у справі докази, а саме: рахунок №685 від 28.07.2011р., платіжне доручення №329 від 29.07.2011р., свідчать про виникнення між сторонами правовідносин поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Отже, судом встановлено, що позивачем, як покупцем, згідно рахунку №685 від 28.07.2011р. було перераховано відповідачу грошові кошти за товар на загальну суму 14 300,00грн., натомість відповідач, як постачальник, свого обов’язку щодо поставки оплаченого позивачем товару  на суму 14 300,00грн. - не виконав, а відтак позивач на підставі статті 670 Цивільного кодексу України, якою передбачено право покупця вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, на яку товар поставлено не було, у листі №20/45 від 10.08.2011р. заявив відповідачу про повернення останнім 14 300,00грн., на які товар поставлений відповідачем не був. Але відповідачем сума у розмірі 14 300,00грн., на яку товар поставлений відповідачем не був, повернута позивачу не була, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 14 300,00грн. перерахованих коштів за непоставлений товар –є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

                           В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОМ ОНЛАЙН” (код ЄДРПОУ 35634474, місцезнаходження: 01103, м. Київ, Залізничне шосе, 47) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Соната Груп” (код ЄДРПОУ 36258415, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. П. Підвисоцького, 5-А) грошові кошти в сумі 14 300 (чотирнадцять тисяч триста) грн. 00 коп., 143 (сто сорок три) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.  Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                          С.Р. Станік                                                                                            

Дата складання повного тексту рішення –17.10.2011р.