Постанова

від 28.09.2011 по справі 11/41/5022-818/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/41/5022-818/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.11                                                                       Справа  № 11/41/5022-818/2011

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді                                                  Галушко Н.А.

суддів                                                                      Краєвської М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) ”Р.Е.Й.В.”, м.Тернопіль № 385 від 11.08.2011 р.

на рішення господарського суду Тернопільської області від 26.07.2011р.

у справі № 11/41/5022-818/2011

за позовом: спільного українсько-німецького підприємства ТОВ “Полі Пак”, с.Малечковичі Пустомитівського району

до відповідача: ТОВ ”Р.Е.Й.В.”, м.Тернопіль

про стягнення заборгованості в сумі 14 500 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Юрчак Н.Р.-представник

від відповідача: не з»явився

          Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

          Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 1ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 26.07.2011р. у справі №11/41/5022-818/2011 (суддя Сидорук А.М.) позов задоволено: стягнено з ТОВ "Р.Е.Й.В.", м. Тернопіль на користь спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Полі Пак", с. Малечковичі 14 500,00грн. заборгованості;  145,00грн. в повернення сплаченого державного мита та 236,00грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ТОВ "Р.Е.Й.В." подано апеляційну скаргу № 385 від 11.08.2011 р., в якій просить скасувати рішення суду повністю та постановити нове рішення, яким відмовити в позові, посилаючись на те, що судом не задоволено клопотання скаржника про повторне відкладення розгляду справи, чим порушено право на змагальність сторін при розгляді справи. Також скаржник зазначає, що судом неповно з»ясовано фактичні обставини справи, необхідні для правильного застосування норм матеріального права при прийнятті рішення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення та заперечення представника позивача, суд встановив наступне.

між спільним українсько-німецьким товариством з обмеженою відповідальністю "Полі Пак" (постачальник) та ТОВ "Р.Е.Й.В. (покупець) укладено договір поставки №30 від 20.09.2009р. (а.с.34-36).

Згідно п.1.1. договору постачальник зобов'язується протягом терміну дії цього договору поставляти покупцю упаковку (надалі товар) на основі паперу ламінованого поліетиленом, асортимент, обсяг і ціна якої буде вказуватись у відповідних Специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1 договору вартість замовлення визначається для кожного замовлення окремо і вказується у відповідних Специфікаціях до договору з врахуванням ПДВ. Оплата проводиться за фактично поставлений товар згідно накладної. Оплата за поставлений постачальним товар проводиться покупцем протягом 21 календарного дня з дати отримання товару (п.3.2 договору).

Згідно із п.2.4 договору датою отримання товару вважається дата відвантаження товару зі складу Постачальника, що підтверджується підписаними накладними на поставлений товар.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2010 року. Строк дії цього договору автоматично продовжується на тих самих умовах на той же строк, якщо жодна зі сторін не заявить про наміри його розірвання не пізніше як за 10 днів до закінчення строку дії даного договору (п.5.1 договору).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач отримав згідно видаткової накладної № ПП-000032 від 13.04.2010р. товар на суму 42 235,37грн., що також підтверджується довіреністю на отримання товару №21 від 13.04.2010р., податковою накладною № 52 від 13.04.2010р. на суму 42 235,37грн. (а.с.10,12,13).

Матеріалами справи, а саме карткою-рахунком 36:1, підтверджується, що на момент поставки товару по накладній № ПП-000032 від 13.04.2010р. заборгованість по попередніх поставках ТОВ "Р.Е.Й.В." перед СУНП ТОВ "Полі Пак" становила 2 391,24грн. (а.с.27).

Відповідач зобов»язання перед позивачем виконав частково, згідно банківських виписок, за період з квітня 2010р. по лютий 2011р. відповідачем здійснено оплату за поставлений товар в сумі 30 126,61грн. (а.с.14-26).

Заборгованість відповідача, згідно акту звірки взаєморозрахунків з 01.07.2010р. по 21.12.2010р., підписаного сторонами, становить 14 500,00грн. (з врахуванням погашення заборгованості в сумі 500,00грн. після підписання акту звірки).

Всупереч умов договору відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, кошти в сумі 14 500,00 грн. протягом встановленого терміну не перерахував.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, в якому сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст.655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі –продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ч. ч. 1, 2 ст.664 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 14 500,00грн. заборгованості, які підтверджується наявними у справі доказами.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абз.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі. Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що судом не задоволено клопотання скаржника про повторне відкладення розгляду справи, чим порушено право на змагальність сторін при розгляді справи, судовою колегією не береться до уваги, оскільки сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач мав право після одержання ухвали про порушення провадження у справі надати (надіслати поштою) відзив на позовну заяву і всі документи. Скаржник судом був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, розгляд справи також відкладався для надання можливості виконати вимоги суду та мав можливість до судового засідання подати пояснення по суті позовних вимог та заперечення при їх наявності. Однак, відповідач не надав суду витребуваних документів, не забезпечив явку уповноваженого представника в суд першої та апеляційної інстанції, отже скористався наданими йому правами на власний розсуд.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, –

Львівський апеляційний господарський суди ПОСТАНОВИВ :

1.          Рішення господарського суду Тернопільської області від 26.07.2011р. у справі №11/41/5022-818/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.          Матеріали справи повернути до господарського суду Тернопільської області.

Головуючий –суддя                                                   Галушко Н.А.

Суддя                                                                       Краєвська М.В.

          Суддя                                                                                Орищин Г.В.