Постанова

від 28.09.2011 по справі 16/51/5022-986/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/51/5022-986/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.11                                                                       Справа  № 16/51/5022-986/2011

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді                                                  Галушко Н.А.

суддів                                                                      Краєвської М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ)”Р.Е.Й.В”, м.Тернопіль №390 від 17 серпня 2011 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 05.08.2011 р.

у справі № 16/51/5022-986/2011

за позовом:ТОВ “КИЙ АВІА КАРТО”, м.Київ

до відповідача: ТОВ ”Р.Е.Й.В”, м.Тернопіль

про стягнення 29 942,09грн. заборгованості, в тому числі 27 821,44грн. - боргу, 233,24грн. –3% річних, 695,54грн. - інфляційних втрат, 1 191,87грн. - пені, судових витрат.

За участю представників сторін:

від позивача: Гринько К.В. - директор

від відповідача: не з»явився

          Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

          Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 1ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.08.2011р. у справі №16/51//5022-986/2011 (суддя Хома С.О.) позов задоволено частково: стягнено з ТОВ "Р.Е.Й.В.", м. Тернопіль на користь ТОВ "КИЙ АВІА КАРГО", м.Київ 22 821,44грн. боргу, 233,24грн. - 3% річних, 695,54грн. інфляційних втрат, 1191.87грн.. пені, 299,42грн.  державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в  повернення сплачених судових витрат. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 5000,00грн. боргу провадження у справі припинено.

ТОВ "Р.Е.Й.В." подано апеляційну скаргу № 390 від 17.08.2011 р., в якій просить скасувати рішення суду повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені 1 191,87грн. та 1 932,76грн. податку на додатну вартість, що включені позивачем до рахунків на оплату, посилаючись на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та не з»ясовано всіх обставин, що мають значення для всебічного та повного розгляду справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що позивач просить стягнути пеню у розмірі 1 191,87грн. за період з 01.04.2011р., однак згідно заявки оплата послуг проводиться не пізніше 30 днів з дня виставлення рахунку, рахунок виставлено 24.03.2011р., тому кінцевий термін оплати становить 24.04.2011р. і відповідно тільки після його спливу мають нараховуватись штрафі санкції. Також скаржник зазначає, що оскільки до супутніх експорту послуг застосовується нульова ставка ПДВ, сума податку на додану вартість у розмірі 1 932,76грн., включена позивачем до рахунків на оплату і є предметом спору у даній справі, не підлягає сплаті.

ТОВ "КИЙ АВІА КАРГО" у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши заперечення представника позивача, суд встановив наступне.

між ТОВ "КИЙ АВІА КАРГО" (експедитор) та ТОВ "Р.Е.Й.В." (замовник)" укладено договір доручення №1946 від 21.12.2010р. на транспортно-експедиторське обслуговування (а.с.8-11).

Згідно із п.п.1.1. та п.п.1.2. договору, останній регулює взаємовідносини сторін при виконанні експедитором доручень замовника на організацію перевезень і транспортно-експедиторського обслуговування експортно-імпортних вантажів замовника (в подальшому вантажів); замовник доручає, а експедитор за винагороду приймає на себе організацію перевезення вантажів всіма видами транспорту.

Відповідно до п.п. 2.1.3 договору зокрема експедитор за рахунок замовника організовує перевезення і здійснює транспортно-експедиторське обслуговування вантажів замовника по його заявкам; заявка від замовника до експедитора передається або факсимільним повідомленням , або по електронній почті і вважається прийнятою після письмового підтвердження за підписом уповноваженого співробітника операційного відділу і печаткою експедитора; фактична дата відправки вантажу узгоджується сторонами в процесі обробки заявки представниками експедитора.

Згідно із п.п. 2.2.8 договору замовник зобов»язаний своєчасно в установленому даним договором порядку проводити оплату послуг експедитора у відповідності з підписаними актами прийомки наданих послуг.

Відповідно до п.3.1 договору експедитор має право в рамках даного договору без спеціальної довіреності заключати від свого імені або від імені замовника договори і вчиняти інші юридично значимі дії по відношенню з третіми особами: перевізниками, зберігачами, страховиками, митними брокерами і іншими підприємствами (в подальшому називаються виконавцями), послуги (роботи) яких необхідні для належного виконання доручень замовника по транспортуванню вантажів, а також виконувати частину робіт самостійно. Оплата послуг експедитора проводиться в національній валюті України –гривнях по факту виконаної роботи на підставі виставленого рахунку-фактури протягом трьох банківських днів, без вирахування або віднесення на рахунок будь-якої претензії, контрпретензії або заліку (п.4.1 договору). Остаточні взаєморозрахунки проводяться експедитором на підставі акта прийомки робіт після всього комплексу виконаних робіт (послуг) узгоджених в заявці (п.4.2 договору).

Згідно ізп.8.1 договору даний договір вступає в силу і діє протягом року з моменту підписання його двома сторонами.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, між ЗАТ авіакомпанією "Аеросвіт" (перевізник) та ТОВ «КИЙ АВІА КАРГО»(агент) укладено договір №03-074/024 від 30.05.2002р. про продаж вантажних перевезень (а.с.56-61).

Відповідно до п.1.1 договору перевізник надає агенту право здійснювати продаж вантажних авіаперевезень на рейсах перевізника і рейсах інших авіакомпаній за письмовою згодою перевізника.

Згідно із п.6.1 договору, останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року.

В подальшому між сторонами була укладена додаткова угода №9 до договору № 03-074 (а.с.62) згідно якої п.6.1. викладено в наступній редакції:"Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2004р. У випадку якщо ні одна із сторін не заявить про припинення договору за 30 днів до закінчення строку його дії, договір автоматично продовжується на кожний наступний рік".

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що  позивач виконав зобов'язання, передбачені умовами договору, належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до заявки б/н б/д «додаток до договору доручення на організацію перевезення вантажів №1946 від 19.12.2010 року»позивач надав відповідачу послуги по організації виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу –кави в ящиках загальною вагою 1944 кг вартістю 13754 Євро таким видом транспорту як АВІА до м. Алмати, Республіка Казахстан (а.с.54).

Матеріалами справи, а саме міжнародними вантажними накладними №MAWB 870-01291091 від 30.03.2011р. та № HAWB-01291091 від 30.03.2011р.(а.с.14,15), актом виконаних робіт від 31.03.2011р. (а.с.13) та страховим полісом № 11/117/СА страхування вантажів від 29.03.2011р., який посвідчує факт укладання договору страхування № 11/117/СА від 29.03.2011р. (а.с.16-17), який укладений між ПАТ «Страхова компанія «КИЙ АВІА ГАРАНТ»та ТзОВ «КИЙ АВІА КАРГО»підтверджується факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №1946 від 21.12.2010р.

В матеріалах справи відсутні докази повного та належного виконання відповідачем зобов»язання по оплаті за надані йому транспортно-експедиторські послуги по організації перевезення вантажу авіатранспортом по маршруту «Бориспіль»- аеропорт Алмати (Казахстан) за договором доручення на транспортно-експедиторське обслуговування № 1946 від 19.12.2010р., в зв»язку із чим заборгованість останнього перед позивачем становить 27 821,44грн.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 22 821,44грн. боргу за надані йому послуги (із врахуванням сплати відповідачем 5 000,00грн., відповідно до платіжного доручення №5121 від 05.08.2011р., в цій частині провадження у справі припинено у відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст..611 ЦК України).

          Відповідно до ст.230 ГК України, ст. 549 ЦК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що “платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін” . А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.4.5 договору за прострочку платежу замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 191,87грн. пені (за період з  01.04.2011 року по 11.07.2011 року) підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать умовам договору та нормам чинного законодавства.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних в сумі 233,24грн. (за період з 01.04.2011р. по 11.07.2011р. та інфляційних втрат в сумі 695,54грн. (за період квітень 2011 року –червень 2011 року).

Згідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абз.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі. Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що пеня повинна нараховуватись після закінчення 30 денного строку з дня виставлення рахунку судом не приймаються до уваги, оскільки заявка на організацію перевезень вантажу транспортом є саме додатком до договору доручення на транспортно-експедиторське обслуговування №1946 від 21.12.2010р.у і не є додатковою угодою про внесення змін в зазначений договір; умовами договору, а саме п.4.1 та 4.2 передбачено порядок розрахунків –на підставі виставленого рахунку-фактури протягом трьох банківських днів та остаточні взаєморозрахунки проводяться експедитором на основі акта прийомки робіт після всього комплексу виконаних робіт (послуг) узгоджених в заявці. Рахунок виставлений 24.03.2011р., що підтверджено відповідачем в запереченні проти позову №369 від 03.08.2011р. (а.с.53), акт виконаних робіт підписаний 31.03.2011р., тому нарахування пені з 01.04.2011р. не суперечить умовам договору.

Щодо посилання скаржника апеляційній скарзі на те, що відповідно до п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України до супутніх експорту послуг застосовується нульова ставка ПДВ, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно нараховано податок на додану вартість в сумі 1 929,66грн., який включений до виставленого позивачем відповідачу рахунку №195 від 24.03.2011р. (а.с.12), нарахований на суму 9 648,30грн. за транспортно-експедиторське обслуговування вантажу, яка включає в себе суму 132,51грн. за оформлення авіанакладної. За нульовою ставкою ПДВ (п.п.а п.195.1.3 ст.195 Податкового кодексу України) оподатковуються такі операції як міжнародне авіаперевезення вантажу на суму 15 628,98грн. та надання послуг - страхування вантажу на суму 614,50грн. і не є об'єктом оподаткування відповідно до п.196.1.3.ст.196 Податкового кодексу України. Вищезазначене було враховано позивачем при виставленні відповідачу рахунку-фактури №195 від 24.03.2011р. до сплати в загальній сумі 27 821,44грн. в т.ч. ПДВ –1 932,76грн.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, –

Львівський апеляційний господарський суди ПОСТАНОВИВ :

1.          Рішення господарського суду Тернопільської області від 05.08.2011р. у справі №16/51//5022-986/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.          Матеріали справи повернути до господарського суду Тернопільської області.

Головуючий –суддя                                                   Галушко Н.А.

Суддя                                                                       Краєвська М.В.

          Суддя                                                                                Орищин Г.В.