Постанова

від 27.09.2011 по справі 10/33/5022-738/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/33/5022-738/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.11                                                                       Справа  № 10/33/5022-738/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Судді-доповідача                                                           Дубник О.П.

суддів                                                                               Скрипчук О.С.

                                                                                          Процика Т.С.

при секретарі                                                                   Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі -ТОВ) “Сокол ЛТД” б/н від 07.07.2011року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.06.2011року

у справі № 10/33/5022-738/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) “Торговий дім Вассма”, м. Київ

до відповідача ТОВ “Сокол ЛТД”, с. Нивра, Борщівського р-ну, Тернопільської області

про стягнення 2719,17 грн. 3% річних та 6662,61 грн. індексу інфляції.

          Представники сторін:

від позивача –не зявився (належно повідомлений);

від відповідача –не зявився (належно повідомлений).

 Відводів складу суду сторонами в порядку ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) не заявлялось.

           Заяв про технічну фіксацію судового процесу не надходило. Крім цього, згідно із  ч. 8 ст. 81-1 ГПК України у випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

 Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.06.2011 року  у цій справі (суддя Півторак М.Є.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Сокол ЛТД” на користь ТОВ “Торговий дім Вассма” 2504,41 грн. - 3% річних, 5507,76 грн. інфляційних нарахувань, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 214,76 грн. 3% річних та 1154,85 грн. інфляційних нарахувань.

 Вказане рішення мотивовано нормами ст.ст. 598, 609, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, з посиланням на те, що з відповідача підлягає стягненню нараховані на суму боргу –88834,80 грн., стягнені рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.05.2011 року у справі № 16/32-637, інфляційні нарахування та 3% річних з простроченої суми по час фактичного погашення боргу –15.03.2011 року, а  в решті позову - про стягнення коштів, нарахованих після 15.03.2011 року відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ “Сокол ЛТД” (надалі апелянт, скаржник) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що при прийнятті оскарженого рішення судом неповно з'ясовано фактичні обставини справи, та неправильно застосовано норми матеріального права. В обґрунтування вказаних підстав для скасування оскарженого рішення, відповідач зазначає про те, що судом не було взято до уваги акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, на який відповідач посилався у відзиві на позов від 24.06.2011 року, про те, що станом на 05.04.2011 року у відповідача відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем, а тому вважає, що з дня підписання даного акту звіряння, зобов'язання відповідача перед позивачем відповідно до ст.ст. 605 Цивільного кодексу України є припиненими.

 ТОВ “Торговий дім Вассма” письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не подало.

Від сторін представники в судове засідання не зґявились. Однак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, враховуючи повідомлення сторін належним чином про час та місце розгляду справи, необовґязковість явки їх представників в судове засідання згідно ухвали суду від 01.08.2011 року, вважає, що апеляційним судом забезпечено їх право на участь в судовому засіданні, а тому, виходячи з достатності матеріалів справи для здійснення апеляційного провадження, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні без участі в ньому представників сторін.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Як вбачається з позовної заяви, ТОВ “Торговий дім Вассма” просить стягнути з ТОВ “Сокол ЛТД” 6662,61 грн. інфляційних втрат з 04.2010 року по 03.2011 року, 2719,17 грн. 3% річних за період з 07.04.2010 року по 15.04.2011 року, з простроченої суми боргу –88834,80 грн., що встановлена рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.05.2010 року у справі № 16/32-637.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.05.2010 року у справі № 16/32-637 задоволено позов ТОВ “Торговий дім Вассма” до ТОВ “Сокол ЛТД” та стягнено з останнього на користь позивача 88834,80 грн. основного боргу, що виник в зв'язку з невиконанням ним зобов'язань щодо оплати отриманого в травні –червні 2009 року по накладних товару (засоби захисту рослин та насіння сільськогосподарських культур),  1332,53 грн. інфляційних за березень 2010 року, та 218,70 грн. 3% річних за період з 07.03.2010 року по 06.04.2010 року

Дане Рішення суду в силу норм ст.ст. 35, 85, 105 ГПК України набрало законної сили, а факти, встановлені ним, не підлягають новому доведенню при вирішенню даної господарської справи.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день подання даного позову (27.05.2011 року) відповідачем погашено заборгованість перед позивачем в розмірі 88834,80 грн., що стверджується копією банківської виписки за 15.03.2011 року (а.с. 17).

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України  зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Таким чином, враховуючи погашення ТОВ “Сокол ЛТД” основної заборгованості в розмірі 88834,80 грн. лише 15.03.2011 року, та вищенаведені норми чинного законодавства, у ТОВ “Торговий дім Вассма” виникло з 07.04.2010 року право на нарахування відповідачу 3% річних з простроченої суми боргу за весь час прострочення по 15.03.2011 року –день фактичного погашення боргу, та інфляційних: з квітня 2010 року по березень 2011 року.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішенням місцевого господарського суду від 31.05.2010 року у справі № 16/32-637 лише встановлено факт наявності невиконаного відповідачем зобов'язання, розмір заборгованості та період прострочення, і таке рішення суду не припинило вказані зобов'язання, оскільки в силу норми ст. 599 Цивільного кодексу України, вони припинились лише виконанням, проведеним належним чином –тобто 15.03.2011 року.

Також не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, на який відповідач посилався у відзиві на позов від 24.06.2011 року, яким підтверджено, що станом на 05.04.2011 року у відповідача відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем, оскільки як вбачається колегією суддів апеляційного суду зі змісту вказаного Акта, сторонами визнано погашення відповідачем боргу 15.03.2011 року –і лише до вказаного терміну й проводиться стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

За наведених обставин, апеляційний суд також  вважає, що є підставним стягнення з відповідача 5507,76 грн. втрат від знецінення коштів основного боргу (88834,80 грн.) внаслідок інфляції, оскільки виходячи зі змісту ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України зазначені нарахування є складовою частиною суми основного боргу, нараховані в зв‘язку з простроченням відповідачем грошового зобов‘язання, факт прострочення якого вищевстановлено судом, а тому позов в цій частині підставно задоволено судом першої інстанції, а врешті –1154,85 грн. інфляційних правомірно відмовлено в позові.

Також апеляційний господарський суд вважає, що підлягають задоволенню й позовні вимоги про стягнення 2504,41 грн., що складають 3% річних з простроченої суми основного боргу за період з 07.04.2010 року по 15.03.2011 року, оскільки їх нарахування відповідає вимогам ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а в решті позову –про стягнення 214,76 грн. за  період з 15.03.2011 року по 07.04.2011 року підставлено відмовлено в позові.

Враховуючи вищенаведене, рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.06.2011 року  у цій справі є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ “Сокол ЛТД”  без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.06.2011 року  у цій справі без змін.

Судові витрати покласти на ТОВ “Сокол ЛТД”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

суддя-доповідач                                                                      Дубник О.П.

судді                                                                                          Скрипчук О.С.

                                                                                                   Процик Т.С.

Повне рішення складено

06.10.2011 року