Постанова

від 12.10.2011 по справі 5015/4002/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5015/4002/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.11                                                                                           Справа  № 5015/4002/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого –судді  -  Юркевича М.В.

суддів                           -  Кузя В.Л.

                                        Желіка М.Б.   

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»м.Львів

на рішення господарського  суду Львівської області від 23.08.2011 р.

у справі № 5015/4002/11

за позовом  приватного підприємства «Кузекс»м. Львів  

до відповідача публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»м. Львів

про стягнення 30 035,42 грн. неустойки

за участю представників :

від позивача: Кузьмінський О.І. –директор Тиховський Т.О. –представник     

від відповідача: не з'явився   

          Права та обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про фіксацію судового процесу не надходили.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.08.2011 р. у справі №5015/4002/11 задоволено позов приватного підприємства «Кузекс»м. Львів, стягнувши з публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»м. Львів на користь позивача 30 035,42 грн. неустойки та 536,35 грн. судових витрат.

ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»не погоджується з даним рішенням суду, тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити з огляду на наступні обставини і підстави:

·          Місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення не досліджував природи та змісту укладеного між сторонами договору, як того вимагає ст. 84 ГПК України, внаслідок чого здійснена неправильна кваліфікація спірних правовідносин;

·          Судом першої інстанції до спірних правовідносин неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, вимоги про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання задоволено всупереч вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.  

          Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав і мотивів наведених у своєму відзиві, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Відповідач явку свого представника в призначене судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції. Клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, причини неявки суду не повідомляв.  Судова колегія дійшла висновку за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, за наявними в справі доказами.

          В ході перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами та доказами у справі Львівським апеляційним господарським судом з'ясовано:

          Як прослідковується із наявних матеріалів справи, 28.11.2008 р. між приватним підприємством «Кузекс», як орендодавцем та публічним акціонерним товариством «Фірма «Нафтогазбуд», як орендарем, було укладено договір оренди № 28/11, на умовах якого позивач передав відповідачу у строкове платне користування частину нежитлового приміщення (склад), площею 450 кв.м. та прилеглу земельну ділянку площею 9500 кв. метрів (грунтові майданчики), які належать позивачу і знаходяться за адресою: Львівська область, Сколівський район, с. Дубина, вул. Січових стрільців, 213-А.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.02.2010 р. у справі 27/150, яке набрало законної сили, встановлено, що після закінчення строку дії договору (01.11.2009 р.) відповідач продовжував користуватись майном, наданим йому в оренду, а отже виконання зобов'язань по договору оренди № 28/11 від 28.11.2008 р. не припинялись.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.02.2011 р. у справі                  № 5015/334/11, яке є чинним, встановлено, що відповідач допустив заборгованість з орендної плати за листопад, грудень 2009 р. та січень 2010 р., в зв'язку з чим , позивач скористався наданим йому п. 2.3 договору оренди, ст. 782 ЦК України та ст. 193 ГК України правом та надіслав відповідачу листи № 3 від 20.01.2010 р. та № 4 від 04.02.2010 р. про односторонню відмову від договору № 28/11 та його розірвання з 1 лютого 2010 р. Даним рішенням також встановлено і те, що, відповідач погодився з односторонньою відмовою позивача від договору та його достроковим розірванням, про що свідчить акт прийняття-передачі орендованого нерухомого майна від 01 лютого 2010 р. Вказаним актом сторони засвідчили факт передачі орендарем орендодавцю 01.02.2010 р. будівлі складу, яка була предметом договору оренди № 28/11 від 28 листопада 2008 р. Але разом з тим, відповідач не повернув позивачу прилеглу земельну ділянку (грунтові майданчики). Судом, зокрема було досліджено, що згідно актів обстеження вказані майданчики зайняті обладнанням відповідача. З огляду на вказані обставини, рішенням господарського суду від 21.02.2011 р. позовні вимоги про стягнення з відповідача 57 006,00 грн. неустойки за серпень, вересень, жовтень 2010 р., що становить подвійну плату за користування грунтовими майданчиками за вказані місяці, яка встановлена п. 4.1. договору № 28/11, задоволено в повному обсязі.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.06.2011 року у іншій справі №5015/2786/11 задоволено позов  ПП «Кузекс» та стягнуто з ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»95 010, 00 грн. неустойки у вигляді подвійної плати за користування грунтовими майданчиками за період листопад-грудень 2010 р. та січень-березень 2011 р. Рішення є чинним, у встановленому законом порядку не скасоване.

Факти, в силу приписів ст. 35 ГПК України встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, 15.07.2011 р. позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовними вимогами до ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»про стягнення з останнього  30 035,42 грн. неустойки, що становить подвійну плату за користування грунтовими майданчиками за подальший період з 01.04.2011р. по 19.05.2011 р.

Місцевий господарський суд, керуючись приписами ст. 35 ГПК України та ст. ст. 610, 611, 546, 549, 785 ЦК України прийшов до висновку, що позовні вимоги є  обґрунтованими і доведеними та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення  місцевого господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення. При цьому, судова колегія виходить із наступного:

Договір оренди відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

В силу приписів ст. 785 ЦК України в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

01.06.2011 р. позивач керуючись приписами ст. 785 ЦК України звернувся до відповідача з вимогою про сплату неустойки в розмірі 30 035,42 грн. за період з квітня по травень 2011 р. Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.  

Як вбачається із наявних матеріалів справи, відповідач 19.05.2011 р. згідно акту приймання-передачі від 19.05.2011 року передав позивачу земельну ділянку, отриману в користування за договором № 28/11 від 28.11.2008 р.

Пунктом 3 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно ст. 549 ЦК України - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, неустойка є самостійною майновою відповідальністю в сфері орендних правовідносин, право на яку виникає у орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем та підлягає стягненню за весь час прострочення обов'язку щодо повернення речі.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що судом першої інстанції до спірних правовідносин неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, вимоги про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання задоволено всупереч вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, яка передбачає неустойку нараховану лише за 6 місяців.

Так, ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду звертає увагу апелянта, що саме спеціальною нормою ст. 785 України передбачено період нарахування неустойки –за весь час прострочення обов'язку щодо повернення речі. Отже, місцевий господарський суд, при обставинах повернення об'єкту оренди (земельної ділянки) згідно акту прийняття-передачі тільки 19.05.2011 р., цілком правомірно дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 30 035,42 грн. неустойки, що становить подвійну плату за користування земельною ділянкою (грунтовими майданчиками) за період з 01.04.2011р. по 19.05.2011 р.

Відтак, доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права не відповідають матеріалам справи, зводяться до тлумачення приписів закону на свою користь та не спростовують викладених в рішенні мотивованих висновків.

Згідно ч. 2 ст. 34. ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона в силу ст. 33 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.  

З огляду на вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду констатує, що рішення господарського суду Львівської області від  23.08.2011 р. по суті є законним, відповідно до ст. 43 ГПК України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, в зв'язку з чим, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.             

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»м. Львів відмовити.  

2. Рішення  господарського суду Львівської області від 23.08.2011 у справі №5015/4002/11 залишити без змін.  

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи  № 5015/4002/11 повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя                                                      Юркевич М.В.

Суддя                                                                             Кузь В.Л.

          Суддя                                                                             Желік М.Б.