Постанова

від 13.10.2011 по справі 2а-9250/11/0170/12

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

  вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

  ПОСТАНОВА

Іменем України

13 жовтня 2011 р. 16:30

Справа №2а-9250/11/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом   Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим         

до   Закритого акціонерного товариства «ЕМПОРІЙ»             

про стягнення заборгованості в сумі 111302,76грн

Суть спору: Державна податкова інспекція в м. Ялта АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «ЕМПОРІЙ» про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю у сумі 111302,76грн. з

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.08.11р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

  Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття  справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд  під час розгляду справи керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли  на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

До функцій державних податкових інспекцій в районах, містах, без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» віднесено, зокрема: здійснення контролю за  своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів;  контроль своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів (п.п.1,3 ст.10).

Відповідач зареєстрований Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 10.09.08р. у якості юридичної особи (а.с.9).

Позивач просить стягнути суму податкового боргу 111302,76грн. за травень 2011 року з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, яка складається з самостійно узгодженого відповідачем податкового зобов’язання, не сплаченого у встановлені терміни, відповідно до декларації №33 від 17.01.11р. на 2011рік, згідно якої сума зобов’язання з цього виду податку за 2011 рік склала 1335633,17грн. (щомісячна плата орендної плати складає 111302,76грн., за грудень - 111302,81грн) (а.с. 11).     

На час виникнення спірних правовідносин набрав чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі –ПК України), який згідно з п.1.1 ст. 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Таким чином, ДПІ в м. Ялта є контролюючим органом по відношенню до платника податків – ЗАТ «ЕМПОРІЙ».

Згідно п.41.5 ст. 41 Податкового Кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Суд зауважує, що для того щоб з’ясувати питання щодо обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення сум суд повинен перевірити, чи є вони податковим боргом.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з п. 46.1 Податкового кодексу України податкова декларація  - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 57.1 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця..

Згідно п. 287.4 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Проте доказів про сплату самостійно узгодженого податкового зобов’язання суду не надано.

Відповідно до п.14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов’язання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його узгодження та несплати у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Отже, відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, сума зі сплати  з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за травень 2011 року є податковим боргом.

Податковий борг виник після набрання чинності Податковим кодексом України, підлягає стягненню відповідно до норм Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право в тому числі стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Відповідно до п. 95.2 статті 95  Податкового кодексу України  стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що  встановлено ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, тобто з урахуванням змісту поняття «податковий борг», встановленому п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків на суму  податкового боргу.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання та повинна містити вказану в               п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України інформацію, зокрема, розмір податкового боргу.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення – рішення згідно з п. 59.4. ст. 59 Податкового кодексу України.

З урахуванням аналізу зазначених положень Податкового кодексу України, податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст. 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання двох подій:

-          після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу;

-          сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

При цьому відповідно до ст.ст. 59, 95, 14 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків щодо погашення податкового боргу за кожний конкретний період за кожних конкретних підстав (наприклад, на підставі кожної податкової декларації або на підставі кожного податкового повідомлення-рішення). Так, відповідно до п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Відповідно до   п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов’язання платника податків – це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної   діяльності.

Норма п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України № 2181 від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», яка  встановлювала, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу, при цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється, втратила чинність з 01.01.11 р. у зв’язку із набранням чинності Податковим кодексом України, у якому подібна норма відсутня.

Норма п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України стосується випадків самостійного погашення податкового боргу платником податків.

Норма п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України стосується випадків збільшення податкового боргу внаслідок адміністративного оскарження.

Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 р. N 266, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 р. за N 595/5786, згідно з п. 4.6. якого окрема податкова вимога щодо нового податкового боргу не формується, з часу набрання чинності Податковим кодексом України не діє.

У Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 N 1037, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1432/18727, який діє з часу набрання чинності Податковим кодексом України, відповідна норма щодо неформування та ненаправлення окремої вимоги на новий борг відсутня.

В адміністративному позові Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим вказано про наявність у відповідача  податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за травень 2011 року, але доказів направлення податкових вимог, які містять відомості, передбачені ч. 2 п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, відповідачу на зазначену суму податкового боргу позивачем до матеріалів адміністративної справи не надано.

Позивачем у якості доказів надана податкова вимога №82 від 03.02.11р., яка містить відомості про наявність у відповідача податкового боргу станом на 03.02.11р. у сумі 111300,26грн. (а.с. 12). Тобто зазначена податкова вимога була направлена позивачем  відповідачу раніше ніж виникнення податкового боргу, що стягується по даній справі, та до набрання чинності Податкового Кодексу України, якій регулює питання щодо стягнення податкового боргу, що виник з 01.01.11р.

Таким чином, врегулювання спірних відносин в частині права позивача на звернення до суду із позовними вимогами про стягнення податкового боргу повинно відбуватись за вимогами чинного Податкового кодексу України, а саме з урахуванням п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, згідно якого для виникнення права на стягнення податкового боргу,  необхідно настання двох подій, а саме: направлення платнику податків податкової вимоги про погашення податкового боргу по кожному виду податку, по кожному податковому періоду окремо; сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Проте позивачем до матеріалів адміністративного позову не надано доказів формування та направлення таких податкових вимог.

З огляду на викладене,  суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити

У разі неподання  апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі – з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

  Суддя                                Котарева Г.М.