Постанова

від 04.10.2011 по справі 2а/0570/13088/2011

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 04 жовтня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/13088/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:  13.15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді  Михайлик А.С.

при секретарі                                                  Мороз Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу                                                                      

за позовом                              Товариства з обмеженою відповідальністю

«Компанія «Мегадон»

до                                        Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції

про                                         визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача:                               ОСОБА_1 (дов.  б/н від 24 червня 2011 року)

від відповідача:                    ОСОБА_2  (дов. № 16523/10/10-013 від 08.11.2010 року)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мегадон» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції із позовом про визнання недійсними  податкових повідомлень-рішень від 12 жовтня 2010  року № 0001242341/0 та 0001232341/0, якими позивачу були донараховані податкові зобов’язання з податку на прибуток  в сумі 49223,40 та податку на додану вартість в сумі 51015,00 грн.  Як зазначив позивач у позові, відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5., підпункту  7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» єдиною підставою для включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість передбачено наявність податкової накладної. Отже, тільки відсутність податкової накладної може бути підставою для виключення суми податку на додану вартість зі складу податкового кредиту звітного податкового періоду.  В обґрунтування правомірності формування валових витрат в період з жовтня 2009 року по червень 2010 року позивач зазначив, що валові витрати формувалися підприємством у відповідності із вимогами чинного законодавства за фактом отримання товарно-матеріальних цінностей. Отримання товарно-матеріальних цінностей, як зазначив позивач, підтверджується документами, що додані ним до позову. В наданому позові позивач наполягав на протиправності висновків податкової інспекції про нікчемність відображених позивачем в податковому обліку правочинів з придбання товарно-матеріальних цінностей від Приватного підприємства «Донтехкомплект». Зазначав, що обставини, які викладені в акті перевірки в обґрунтування висновків про нікчемність  не відповідають вимогам чинного цивільного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив суд задовольнити позов.

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення проти позову. В наданих запереченнях в обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень стали висновки, що викладені в акті перевірки. В ході проведеної перевірки підприємства позивача посадовими особами Горлівської ОДПІ встановлено, що у складі валових витрат та податкового кредиту позивачем відображені наслідки вчинення правочинів з придбання товарно-матеріальних цінностей, які насправді не відбувалися. В обґрунтування не відбуття господарських операцій, відображених позивачем в податковому обліку відповідач посилався на відсутність в контрагента позивача - приватного підприємства «Донтехкомплект» основних засобів, виробничих потужностей, працівників, що дозволяють здійснювати господарську діяльність. Крім цього, як зазначив відповідач в ході проведеної перевірки позивачем не було надано документів, які підтверджують транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей, їх оприбуткування на склад, що додатково підтверджує не відбуття господарських операцій, відображених позивачем в податковому обліку.

Посилаючись на наведені обставини відповідач наполягав на неправомірності відображення позивачем в податковому обліку наслідків виконання правочинів з придбання товарно-матеріальних цінностей від  ПП «Донтехкопмлект», що є нікчемними та фактично не відбувалися.

Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства викладених в акті перевірки висновків, що стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, відповідач зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача надали пояснення аналогічні викладеним в запереченнях, просили суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мегадон» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом  32582701, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 308319 (т. 1 арк. справи 25). За змістом наявної в матеріалах справи довідки Головного управління статистики в Донецькій області № 7-22-37 (т. 1 арк. справи 28) основними видами діяльності, що здійснюються позивачем є наступні:  інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, здавання піднайм власної та державної нерухомості, інші послуги. Як платник податків позивач зареєстрований та обліковується в Горлівській об’єднаній державній податковій інспекції. Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 08378632 (т.1 арк. справи 29) позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 30 січня 2006  року.  

09 лютого 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період 2009 рік, рядком 17 якої визначено податок до сплати  в сумі 0,00 грн. (т. 2 арк. справи 75-76). 22 квітня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період 1 квартал 2010 року, рядком 17  якої визначив податок до сплати в сумі 4100,00 грн. (т. 2 арк. справи 77). Уточнювальним розрахунком податкових зобов’язань до декларації за 1 квартал 2010 року позивач зменшив податок до сплати на 3096,00 грн. 22 квітня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період півріччя  2010 року, рядком 17 якої визначив  податок до сплати  в сумі 318,00 грн. (т. 2 арк. справи 80-81).

Згідно наданих позивачем розшифровок валових витрат (т. 2 арк. справи 117-128) до складу валових витрат звітних періодів позивач включив витрати, що пов’язані із придбанням в ПП «Донтехкомплект» товарно-матеріальних цінностей в сумі 170 051,00 грн. з яких в 4-му кварталі 2009 року - 112 336,00 грн., 1- кварталі 2010 року -  8505,00 грн., півріччі 2010 року -  49210,00 грн.

20 листопада 2009 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період жовтень 2009 року (т. 1 арк. справи 59,60), рядком 18.1. якої визначив позитивне значення податку в сумі 541,00 грн. Згідно рядку 18.1. декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2010 року, наданої позивачем 20 квітня 2010 року позитивне значення податку складає 5994,00 грн. (т. 1 арк. справи 62,63). 18 травня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період квітень 2010 року (т. 1 арк. справи 66,67), рядком 18.1. якої визначив позитивне значення податку  в сумі 239,00 грн.  Згідно рядку 18.1. декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2010 року, наданої позивачем 19 липня 2010 року позитивне значення податку складає 210,00 грн. (т. 1 арк. справи 69-70). Згідно додатків № 5 до зазначених декларацій (т. 2 арк. справи 61, 64-65, 68, 71) за наслідками відображення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Донтехкомплект» позивач включив до складу податкового кредиту звітних періодів податок на додану вартість в сумі 34010,00 грн., з яких у жовтні 2009 року в сумі 22467,00 грн., березні 2010 року - 1701,00 грн., квітні 2010 року - 1600,00 грн. на підставі податкових накладних, виданих ПП «Донтехкомплект» (ІПН № 329693805650). Відповідно до додатку № 5 до цієї декларації (т. 2 арк. справи 71), до складу податкового кредиту звітного періоду позивачем включений податок на додану вартість в сумі 8242,00 грн. на підставі податкових накладних, виданих ПП «Донтехкомплект» (ІПН № 329693805650).

В період з 19 вересня 2010 року по 24 вересня 2010 року Горлівською об’єднаною  державною податковою інспекцією було проведено планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мегадон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року та валютного законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року, за наслідками проведення якої був складений акт № 1969/23-3/32582701 від 29 вересня 2010 року (т. 2 арк. справи 10-58). Згідно висновків акту перевіркою встановлено заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 37069,00 грн., у т.ч. за 2009 рік – на 22640,00 грн., 1 квартал 2010 року – 2126,00 грн., півріччя 2010 року – 14429,00 грн. внаслідок порушення позивачем пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження податку на додану вартість на 34010,00 грн., з яких за жовтень 2010 року на 22467,00 грн., за березень 2010 року на 1701,00 грн., квітень 2010 року на 1600,00 грн., червень 2010 року на 8242,00 грн. внаслідок порушення пункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підставою висновків про заниження податку на прибуток та податок на додану вартість в акті перевірки визначено завищення валових витрат в сумі 170 051,00 грн.,  у т.ч. за 2009 рік – 112 336,00 грн., за 1-й квартал 2010 на 8 505,00 грн., півріччя 2010 року – 57 715,00  грн., та завищення податкового  кредиту  в сумі 34010,00 грн.,  у т.ч. за жовтень 2009 року – в сумі 22467,00 грн., березень 2010 року в сумі 1701,0 грн., квітень 2010 року в сумі 1600,00 грн., червень 2010 року в сумі 8242,00 грн., внаслідок відображення позивачем в податковому обліку правочинів з придбання товарно-матеріальних цінностей від Приватного підприємства «Донтехкомплект» (код ЄДРПОУ 32965385) на підставі умов договору № 20-10/09 від 20 жовтня 2009 року.

В акті перевірки відповідач, зазначив наступне: 1) відповідно до даних наданої Приватним підприємством «Донтехкомплект» податкової звітності до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, в підприємства відсутні основні засоби, офісні та виробничі приміщення, трудові ресурси, що свідчить про неможливість здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності; 2) в наданому податківцям позивачем до перевірки  договорі № 20-10/09 від 20 жовтня 2009 року відсутній опис товарів, постачання яких ним обумовлюється; 3) до перевірки позивач не надав сертифікати якості на придбану продукцію, товарно-транспортні документи та документи, що підтверджують оприбуткування товарів на складі. Наведене, як зазначено в  акті, свідчить про не спрямованість відображених позивачем в податковому обліку правочинів на настання правових наслідків, що суперечить вимогам статті 203 Цивільного кодексу України та свідчить про їх нікчемність.

12 жовтня 2010 року на підставі викладеного в акті перевірки Горлівською об’єднаною державною податковою інспекцією були прийняті оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0001242341/0 (т. 1 арк. справи 9) про збільшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість на 51015,00 грн., з яких за основним платежем – 34010,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 17005,00 грн. та № 0001232341/0 (т. 1 арк. справи 10) про збільшення суми податкового зобов’язання  з податку на прибуток  на 49223,40 грн., з яких за основним платежем – 37069,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 12154,40 грн.

Спірним питанням цієї справи є правомірність відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток в період з жовтня 2009 року по червень 2010 року наслідків здійснення господарських операцій з придбання товарів від Приватного підприємства «Донтехкомплект».

Порядок визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток, порядок формування валових витрат та валового доходу, нарахування податку визначені положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 цього закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 11.2.1. пункту 11.2. статті 11 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Платники  податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість»,я кий діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість визначені статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття суб’єктом господарювання  статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Позивач  є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно підпункту 7.4.1. цієї статті  податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, до складу валових витрат 2009 року, 1 кварталу та півріччя 2010 року за фактом постачання товарів позивач включив витрати в сумі 170051,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи деклараціями з податку на прибуток, розшифровками валових витрат та не заперечується позивачем. Згідно даних реєстру виданих та отриманих податкових накладних за звітні податкові періоди жовтень 2009 року, березень, квітень, червень 2010 року  до складу податкового кредиту звітних податкових періодів  позивач включив податок на додану вартість в сумі 34010,00 грн. на підставі податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 52, 54, 56, 58, 60, 63).

Наявні в матеріалах справи копії податкових накладних № 347 від 29 жовтня 2009 року (ПДВ в сумі 22467,00 грн.), № 1135 від 26 березня 2010 року (ПДВ в сумі 1536,00 грн.), № 1321 від 30 березня 2010 року (ПДВ в сумі 165,00 грн.), № 1372 від 27 квітня 2010 року(ПДВ в сумі 1600,00 грн.), № 1253 від 24 червня 2010 року (ПДВ в сумі 1946,00 грн.), № 1356 від 30 червня 2010 року (ПДВ в сумі 6296,00 грн.), що стали підставою для формування податкового кредиту звітних податкових періодів жовтень 2009 року, березень, квітень, червень 2010 року в сумі 34010,00  грн. містять всі необхідні реквізити, визначені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166  від 30 травня 1997 року за № 166 дані та пункту 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня 2003 року, наведені дані в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі – Закон № 996).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно статті 1 цього закону, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою  бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Таким чином, підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку наслідків здійснення певної господарської операції є реальне відбуття такої господарської операції. З огляду на те, що податковий облік з податку на прибуток та формування валових витрат  здійснювалося позивачем за фактом отримання підприємством товарів від контрагента – ПП «Донтехкомплект», питання щодо правомірності відображення наслідків певних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку, має вирішуватися за умови встановлення реального відбуття постачання товарно-матеріальних цінностей. Що стосується вирішення питання щодо правомірності формування податкового кредиту позивачем, то суд зазначає, що сам по собі факт наявності у платника податку (позивача у справі) виданих йому постачальником товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства є безумовною, проте, недостатньою умовою для формування податкового кредиту певного податкового періоду. Відсутність реального виконання господарської операції свідчить про відсутність підстав для відображення її наслідків в податковому обліку з податку на додану вартість.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку в первинних документах. Тобто у разі встановлення безтоварності (відсутності реального виконання) операцій визначення податкового кредиту (та, відповідно, включення витрат на здійснення таких операцій до складу валових витрат підприємства) є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати продавцеві вартості товару.

Доказами реального виконання спірних операцій, окрім видаткових накладних,  з постачання товарно-матеріальних цінностей є, наприклад, товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей,  документи, щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товарів за якістю та кількістю, інші документи, що підтверджують зберігання та подальший продаж товарів.

На підтвердження реального виконання правочинів з отримання позивачем  товарів від Приватного підприємства «Донтехкомплект» позивачем надані: договір № 20-10/09-1 від 20 жовтня 2009 року (т. 1 арк. справи 43,44), видаткові накладні (т. 1 арк. справи 51, 53, 55, 57, 59, 62), інвентаризаційну відомість станом на 16 вересня 2010 року (т. 1 арк. справи 65-66), видаткові накладні та договори на реалізацію позивачем товарно-матеріальних цінностей на користь контрагентів (т. 1 арк. справи 76-174).

Відповідно до умов договору №  20-10/09-1 від 20 жовтня 2009 року  Приватне підприємство «Донтехкомплект» зобов’язалося поставити товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мегадон» товари (будівельні матеріали), а товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мегадон» зобов’язалося прийняти та сплатити зазначену продукцію Згідно умов  зазначеного договору загальна сума договору складає 1 млн. грн.  Пунктом 3.2. договору сторони визначили, що постачання товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника на адресу: м. Горлівка, пр. Комсомольський, 53. Згідно пункту 9.2. терміном його дії сторони встановили 31 грудня 2009 року. На підтвердження прийняття зобов’язань сторонами у межах договору постачання № 20-10/09-1 від 20 жовтня 2009 року представником позивача надано в  судовому засіданні додаткову угоду про пролонгацію договору від 28 грудня 2009 року. Наданий представником позивача оригінал цієї угоди був долучений судом до матеріалів справи (т. 1 арк. справи 196). В ході дослідження зазначеного доказу в судовому засіданні в суду виник сумнів щодо його достовірності та справжності печатки Приватного підприємства «Донтехкомплект», з огляду на зазначене судом не приймається до уваги зміст зазначеного документу при наданні оцінки наявним в матеріалах справи доказам.

На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надані первинні документи видаткові накладні № 347 від 29 жовтня 2009 року (т. 1 арк. справи 51), № 1135 від 26 березня 2010 року (т. 1 арк. справи 53), № 1321 від 30 березня 2010 року (т. 1 арк. справи 55), № 1372 від 27 квітня 2010 року (т. 1 арк. справи 57), № 1253 від 24 червня 2010 року (т. 1 арк. справи 59), № 1356 від 30 червня 2010 року (т. 1 арк. справи 62). З дослідження зазначених первинних документів, судом встановлено невідповідність їх вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно вимог цієї статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в матеріалах  справи видаткові накладні  не містять місця їх складання, підписані від імені Приватного підприємства «Донтехкопмлект» особою, повноваження якої на їх підписання неможливо встановити, крім цього, зазначені накладні не містять жодного посилання на договір №   20-10/09-1 від 20 жовтня 2009 року, складені поза межами встановленого цим договором строку дії, через те, що в суду відсутня можливість встановити відношення наданих позивачем видаткових накладних до договору № 20-10/09-1 від 20 жовтня 2009 року  .

Отже, суд не приймає посилання позивача на зазначені видаткові накладні як підтвердження реального відбуття господарської операції, інших документів, які б підтверджували здійснення приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від ПП «Донтехкопмплект» до ТОВ «Компанія «Мегадон» позивачем суду не надано. Посилання позивача на використання придбаних від ПП «Донтехкомплект» товарів в господарський діяльності шляхом їх подальшого продажу не приймаються також до уваги з огляду на неможливість встановити, що це самі ті товарно-матеріальні цінності, які придбавалися від ПП «Донтехкоплект», а не в будь-яких інших контрагентів позивача в іншому періоді.

З огляду на наведене, суд не приймає до уваги посилання позивача на підтвердження даними первинних документів  придбання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Донтехкомплект» та використання їх у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про не доведення  позивачем реального виконання господарських операцій з придбання продукції від Приватного підприємства «Донтехкоплект» у жовтні 2009 року, березні, квітні, червні 2010 року, з огляду на що позивачем безпідставно відображені наслідки виконання зазначених операцій у податковому обліку з податку на прибуток у 2009 році, 1 кварталі та півріччі 2010 року, та податковому обліку з податку на додану вартість у звітних періодах жовтень 2009 року, березень, квітень, червень 2010 року.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками виконання правочинів з отримання продукції від Приватного підприємства «Донтехкоплект» у жовтні 2009 року, березні, квітні та червні 2010 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків викладених в акті перевірки щодо завищення валових витрат 2009 року, 1 кварталу та півріччя 2010 року на 170051,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 37069,00 грн. та завищення податкового кредиту у жовтні 2009 року, березні, квітні та червні 2010 року на 34010,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на 34010,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що посилання відповідача на нікчемність укладених правочинів не приймаються судом до уваги, з огляду на таке.

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України. Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України  є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті  228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку – на ухилення від сплати податків).

Зазначені обставини не встановлювалися в ході поведеної відповідачем перевірки.

Отже, суд не приймає посилання відповідача на нікчемність вчинених позивачем правочинів, втім за наслідками дослідження наявних в матеріалах справи документів, суд доходить до висновку щодо порушення позивачем порядку формування валових витрат та податкового кредиту в період з жовтня 2009 року по червень 2010 року внаслідок відображення в податковому обліку наслідків здійснення операцій, виконання яких не підтверджено первинними документами, що мало наслідком завищення валових витрат 2009 року, 1 кварталу та півріччя 2010 року  на 170051,00 грн. та завищення податкового кредиту у жовтні 2009 року, березні, квітні, червні 2010 року на 34010,00 грн.

Встановлення судом  правомірності висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та завищення валових витрат за вказаними господарськими операціями, внаслідок чого занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, свідчить про правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12 жовтня 2010 року №  00012423410/0 про нарахування податкових зобов’язань  з податку на додану вартість на 51015,00 грн., з яких за основним платежем – 34010,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 17005,00 грн. та № 00012323410/0 про нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток  на 49223,40 грн., з яких за основним платежем – 37069,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 12154,40 грн. та відсутності підстав для їх задоволення.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей  203, 215, 228 Цивільного кодексу України, та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мегадон» до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними  податкових повідомлень-рішень від 12 жовтня 2010 року №  0001242341/0 та № 0001232341/0, відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 04 жовтня  2011 року у присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 жовтня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі  апеляційної скарги  протягом десяти днів  з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання  апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                                                Михайлик А.С.