Постанова

від 12.06.2008 по справі 21/14/7113

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 12 червня 2008 р.                                                                                   

№

21/14/7113 

          Вищий господарський суд України у

складі колегії суддів:

Головуючого: суддів:

Добролюбової

Т.В. Рогач Л.І., Швеця В.О.

розглянувши

матеріали касаційної скарги

Приватного

підприємця ОСОБА_1

на

рішення

Господарського

суду Хмельницької області від 21.01.08

у

справі

№

21/14/7113

за

позовом

Приватного

підприємця ОСОБА_1

до   треті особи

Дочірнього

підприємства "Укрпродекспо" 

Приватне підприємство "Альма- Віта" Товариство з обмеженою

відповідальністю "Агротранс"

про

стягнення

252475,00 грн

          Ухвалою Вищого господарського суду

України від 25.03.08 розгляд касаційної скарги призначено на 22.05.08. Ухвалою

від цієї дати  розгляд скарги  відкладено на 12.06.08.

          Розпорядженням Заступника Голови

Вищого господарського суду України від 11.06.08 №02-12.2/199, у зв'язку з

відпусткою судді Гоголь Т.Г., для розгляду касаційної скарги у цій справі  призначено колегію суддів у складі:

Добролюбової Т.В.- головуючого, Рогач Л.І., Швеця В.О.

          В судовому засіданні взяв участь

представник відповідача: Ціка

В.Г. -за дов. від 10.10.07;

          Представники позивача та третіх

осіб в судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце

розгляду касаційної скарги.          

доповідач:

Добролюбова Т.В

          Приватним підприємцем ОСОБА_1 у

листопаді 2006 року заявлений позов про стягнення з Дочірнього підприємства

“Укрпродекспо” 252475,00 грн збитків, які виникли внаслідок неналежного

виконання відповідачем умов контракту №11/01-NP від 11.01.06. Обґрунтовуючи

свої вимоги позивач вказував на те, що поставлене відповідачем сухе молоко не

відповідає встановленим вимогам та стандартам, що підтверджується Актом

експертизи Торгово - промислової палати Аджарської Автономної Республіки. При

цьому, позивач посилався на приписи статей 193, 224, 265, 268 Господарського

кодексу України.

          Рішенням господарського суду

Хмельницької області від 09.02.07, ухваленим суддею  Гладюк Ю.В., позовні вимоги задоволено

частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 251 595,00 грн

збитків. Вмотивовуючи рішення в цій частині місцевий суд виходив з доведеності

факту поставки товару неналежної якості. Суд посилався на положення пункту 5

статті 268, статей 224, 225 Господарського кодексу України. В решті позову

відмовлено через відсутність підстав для відшкодування позивачеві 160 доларів

США за проведення експертизи.    

          Житомирський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів: Щепанської Г.А. -головуючого,

Вечірки І.О., Горшкової Н.Ф., постановою від 13.06.07, перевірене рішення у

справі залишив без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства

“Укрпродекспо” - без задоволення. Постанова апеляційного суду обґрунтована  приписами статей  224, 264, 265, 268, 269 Господарського

кодексу України, статей 673, 678, 679, 687, 712 Цивільного кодексу України.

          Вищий господарський суд України у

складі колегії суддів: Добролюбової Т.В. -головуючого, Рогач Л.І., Швеця В.О.,

постановою від 11.10.07, перевірені судові акти у справі скасував. Матеріали

справи скерував для нового розгляду до господарського суду Хмельницької

області. Касаційна інстанція виходила з того, що суди дійшли передчасного

висновку про поставку відповідачем неякісного товару, оскільки судами не

досліджено порядку проведення експертизи, не з'ясовано чи складався акт

приймання товару від перевізника,  не

з'ясовано правову природу заявленої до стягнення суми. Разом з цим, суд також

зазначив про те, що судами попередніх інстанцій не досліджено статусу позивача,

як іноземного підприємства, не зазначено норм законодавства за якими даний спір

підвідомчій господарським судам та повинен вирішуватися за нормами Українського

законодавства.      

          При новому розгляді справи,  Господарський суд Хмельницької області

рішенням від 21.01.08, ухваленим суддею Огороднік К.М.,  у задоволенні позовних вимог відмовив.  Суд вмотивовуючи рішення дійшов висновку про

відсутність у позивача збитків в розумінні частини 2 статті 224 Господарського

кодексу України, оскільки останнім не було надано належних доказів, підтверджуючих

неякісність продукції, поставленої відповідачем за контрактом від 11.01.06

№11/01-NP. При цьому, суд виходив з того, що 

позивачем не  дотримано порядку

проведення експертизи та не надано акта приймання товару від перевізника.

Місцевий суд також  дійшов висновку про

підсудність спору господарським судам. 

Судове рішення обґрунтоване приписами статей 15, 224, 225, 264, 265, 268

Господарського кодексу України, частини 2 статті 712, статей 679, 687

Цивільного кодексу України.       

            Приватний підприємець ОСОБА_1

звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій

просить рішення у справі скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального

і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення  позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги

скаржник вказує на порушення судом приписів статті 334 Цивільного кодексу

України, статті 268 Господарського кодексу України та умов контракту. Скаржник

стверджує, що відповідно до пункту 5.3 контракту товар вважається прийнятим за

якістю та кількістю, якщо упродовж 15 днів з дня його прибуття, він не

пред'явить продавцеві претензію з якості та кількості. На думку заявника, суд

першої інстанції не врахував, що товар надійшов 11.07.06, встановивши його

невідповідність вимогам щодо якості, позивач 13.07.06 направив претензію про

відмову прийняти поставлений товар та поверння сплачених коштів. Крім цього,

скаржник наголошує на тому, що він неодноразово звертався до відповідача з

вимогами розпорядитися товаром, які останнім залишені без відповіді. Таким

чином, заявник вважає, що відповідач на підставі частини 5 статті 268

Господарського кодексу України зобов'язаний повернути позивачеві всю суму його

витрат на придбання та доставку неякісного товару. Скаржник вказує на порушення

судом і приписів статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу

України.  Водночас, заявник зазначає, що

місцевим судом безпідставно не прийнято до уваги наданий Акт повторного відбору

проб, який підтверджує неякісність усієї партії товару через відсутність його в

матеріалах справи при розгляді спору судами попередніх інстанцій, однак, факт

неякісності товару відповідачем при розгляді справи в суді першої та

апеляційної інстанції не оспорювався, а був заявлений при здійсненні

касаційного провадження.  

          Від Дочірнього підприємства

"Укрпродекспо" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому

підприємство просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а

касаційну скаргу  - без задоволення.

          Від Приватного підприємства

"Альма- Віта", Товариства з обмеженою відповідальністю

"Агротранс" відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

          Вищий 

господарський  суд  України 

заслухавши  доповідь  судді 

Добролюбової Т.В. та пояснення представника відповідача, переглянувши

матеріали справи та доводи касаційної скарги, 

перевіривши  правильність

застосування апеляційним  судом  приписів 

процесуального 

законодавства,  відзначає  наступне.

          Господарським судом першої інстанції

встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.06.06 Приватний підприємець

ОСОБА_1 уклав з Дочірнім підприємством “Укрпродекспо” контракт №01/06-NР, за

умовами   якого відповідач зобов'язався

поставити позивачеві молочну продукцію, а позивач відповідно провести 100%

передоплату товару. Додатком від 15.06.06 до контракту сторони обумовили

вартість та кількість товару, а саме: 

молоко сухе обезжирене 1,5% жирності у кількості 20 тонн ( ДСТУ

10970-87), вартістю 29900 доларів США, 

молоко сухе цільне 25% жирності у кількості 5 тонн ( ДСТУ 4495-87),

вартістю 8150 доларів США. Згідно з пунктами 5.1, 5.2 контракту партія товару

повинна забезпечуватись оригіналами документів, товарно - транспортною

накладною, рахунком-фактурою (інвойсом), сертифікатом відповідності, свідоцтвом

якості, ветеринарним  свідоцтвом та

копією митної декларації. Відповідно до пункту 4.3 контракту приймання

поставленого товару за кількістю і якістю проводиться в момент розвантаження

партії товару вантажоодержувачем, за участю покупця, а при необхідності за

участю представника продавця. Кількість і якість поставленого товару

визначається у відповідності з фактично встановленими у результаті приймання

даними у присутності представника покупця і продавця та підтверджуються

приймальним актом покупця або при необхідності актом Торгово-промислової

палати. Предметом позову у даній справі є вимога Приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення з Дочірнього підприємства “Укрпродекспо” 252475,00 грн збитків,

спричинених поставкою відповідачем неякісної продукції. Суд першої інстанції

відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов обґрунтованого висновку про

відсутність підстав для стягнення з відповідача спірної суми.  Відповідно до статті 264 Господарського

кодексу України збут виробів народного споживання як власного виробництва, так

і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами

господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також

на основі договорів купівлі-продажу. Основні вимоги щодо укладення та виконання

договорів поставки встановлюються Господарським Кодексом України, іншими

законодавчими актами. Відповідно до приписів статті 265 Господарського кодексу

України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується

поставити у встановлений строк другій стороні - покупцеві товар, а покупець

зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору

поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не

встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що

поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій

технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам, якщо

сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Статтею  687 Цивільного кодексу України

унормовано, що перевірка додержання продавцем умов договору  купівлі - продажу щодо кількості,  асортименту, якості, комплектності, тари та

упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку,

встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо

нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо

порядку перевірки якості товару, порядок перевірки, визначений договором має

відповідати цим вимогам. Приписами статті 15 Господарського кодексу України

передбачено, що застосування стандартів чи їх окремих положень є обов'язковим

для учасників угоди щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції,

якщо в ній є посилання на певні стандарти. Пунктом 5.1 договору сторони

погодили, що якість продукції, яка постачається, повинна відповідати вимогам

ГОСТ, ТУ, ветеринарним, медико - біологічним, санітарно -гігієнічним

вимогам,  що діють на території України.

Відповідність продукції вимогам стандартів підтверджується шляхом випробувань

за правилами та процедурами обов'язкової і добровільної сертифікації. Отже,

необхідною умовою для визнання товару неякісним є виявлення цих недоліків у

встановленому порядку. Дотримання порядку проведення експертизи є

обов'язковою умовою  для

підтвердження  факту неякісності

продукції, незалежно від побажань сторін. У відповідності зі статтею 33

Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом першої інстанції установлено, що позивачем не надано, і відповідно

матеріали справи не містять  доказів,

проведення повторної експертизи, поставленої відповідачем продукції. Приписами статті

43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює

докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному

і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх

сукупності, керуючись законом. Суд дійшов висновку про непереконливість акта

експертизи Торгово -промислової палати Аджарської Автономної Республіки.  Відповідно до приписів частини 1 статті 679

Цивільного кодексу  України продавець

відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до

передавання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Судом

першої інстанції установлено, що позивачем акта приймання товару від

перевізника не надано, і відповідно матеріали справи його не містять.  Приписами частини 5 статті 268 Господарського

кодексу України, унормовано, що у разі поставки товарів більш низької якості,

ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком, покупець має

право відмовитися від прийняття і оплати товарів. З матеріалів справи

вбачається, що позивачем заявлялась вимога про стягнення з відповідача збитків,

проте, як  установлено судом, заявлена

позивачем до стягнення сума не є збитками в розумінні приписів частини 2 статті

224 Господарського кодексу України. Враховується колегією судів і установлений

судом факт продажу позивачем отриманої спірної продукції. Згідно з приписами

частини 2 статті 1117 Господарського 

процесуального  кодексу  України  

касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними

обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду

чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,

про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково

перевіряти їх. Посилання скаржника на порушення судами норм процесуального

права також не знайшли свого підтвердження.

          З огляду на встановлені судом першої

інстанції обставини справи та обмеження компетенції суду касаційної інстанції,

колегія суддів визнає,  що рішення

відповідає вимогам чинного законодавства України, а доводи касаційної

скарги  визнаються непереконливими. 

         Враховуючи викладене та керуючись

статтями 1115, 1117, 1118, 1119,

11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України 

ПОСТАНОВИВ:

         Рішення

господарського суду Хмельницької області від 21.01.08 у справі №21/14/7113

залишити без змін.

          Касаційну скаргу Приватного

підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Головуючий     суддя                                                                Т.  Добролюбова

С

у д д і                                                                                        

Л.Рогач

В.Швець