Постанова

від 12.06.2008 по справі 28/307-07-8851

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 12 червня 2008 р.                                                                                   

№

28/307-07-8851 

                Вищий  господарський 

суду  України  в складі колегії

суддів:

Грейц

К.В. -головуючого,

Бакуліної С.В., Глос О.І.,

розглянувши

матеріали касаційної скарги

ТОВ

“Ювента”

на  постанову

від

25.03.2008

Одеського

апеляційного господарського суду

у

справі  господарського суду Одеської області

№ 28/307-07-8851

за

позовом

ТОВ

“Ювента”

до

Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1

про

стягнення

69990,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Одеської області від 04.02.2008 (суддя Гуляк Г.І.) позов

ТОВ “Ювента” до ФОП ОСОБА_1 про відшкодування збитків у сумі 69990,51 грн. за

договором про рекламне обслуговування № 47/2 від 21.06.2007 задоволено.

Рішення

місцевого господарського суду мотивовано приписами ст. ст. 20, 193, 224

Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 611, 612, 525, 526, 627 Цивільного

кодексу України та встановленими обставинами справи щодо порушення відповідачем

умов договору № 47/2 від 21.06.2007, що виявилось у простроченні виконання

зобов'язання з виготовлення та передачі позивачеві за актом приймання-передачі

рекламних конструкцій відповідно до умов зазначеного договору та виникненням у

позивача права на відшкодування завданих збитків відповідно до ч. 3 ст. 612

Цивільного кодексу України.

Постановою

Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2008 (судді: Воронюк О.Л.

-головуючий, Єрмілов Г.А., Лашин В.В.) рішення господарського суду Одеської

області від 04.02.2008 у даній справі скасовано, а в позові ТОВ “Ювента”

відмовлено.

Постанову

апеляційної інстанції мотивовано встановленим фактом завантаження виготовленої

відповідачем рекламної продукції у замовлений позивачем для її перевезення

автомобіль та виявлення комісією за участю представника позивача пошкодження

цієї продукції при перевезенні, що підтверджується актом від 25.07.2007, в

зв'язку з чим у даному випадку наслідки передбачені пунктом 3 статті 612

Цивільного кодексу України не наступають, оскільки, виходячи з обставин даної

справи, прострочення боржника за договором не наступило.

Не

погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ “Ювента” звернулось до

Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення

господарського суду Одеської області від 04.02.2008 у даній справі залишити без

змін, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2008

скасувати.

В

обґрунтування доводів касаційної скарги 

ТОВ “Ювента” зазначає, що апеляційна інстанція не повно та не всебічно

переглянула законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду,

що призвело до застосування норм матеріального права, які не відповідають

обставинам справи, оскільки відповідачем, який за Правилами перевезення

вантажів автомобільним транспортом в Україні фактично є вантажовідправником

продукції, не надано доказів передачі вантажу перевізнику або

вантажоодержувачу, а складений при прийманні цієї продукції акт від 25.07.2007

не відповідає вимогам Інструкцій П-6 та П-7 про порядок приймання продукції

виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та

якістю.

Представники

сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної

інстанції не скористались.

Перевіривши

у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та

правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого

господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла

висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно

до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України,

переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на

підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом

першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна

інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не

були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним,

вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як

встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ “Ювента” та ФОП ОСОБА_1

укладено договір № 47/2 від 21.06.2007 на рекламне обслуговування, за умовами

якого замовник (ТОВ “Ювента”) доручив, а виконавець (ФОП ОСОБА_1) прийняв на

себе зобов'язання щодо відплатного виготовлення інформаційних вивісок у

відповідності із узгодженими сторонами дизайнерськими рішеннями додатки А і Б

до вказаного договору (пункт 1.1 договору) та 

їх монтажу на об'єкті позивача в м. Донецьку, бульвар Шевченка (пункт 2.2.4

договору), а замовник зобов'язався виконати доставку виготовлених рекламних

конструкцій на об'єкт монтажу (пункт 2.1.3 договору).

Як

вбачається з матеріалів справи, на виконання умов пункту 2.1.3 договору ТОВ

“Ювента” уклало з ТОВ “ОК Логістик” договір від 09.07.2007            № 0056 на організацію міжнародних і

міжміських автоперевезень і транспортно-експедиційне обслуговування вантажів.

Судом

апеляційної інстанції встановлено, що 20.07.2007 між ТОВ “Ювента” та  ТОВ “ОК Логістик” узгоджена заявка на

транспортування рекламних конструкцій з м. Одеси до м. Донецька, на виконання

якої у місце завантаження продукції - м. Одеса, вул. Онежська, 5 прибув

автомобіль “МАN” (д.н. НОМЕР_1), на який були завантаженні виготовлені рекламні

конструкції. Претензій щодо кріплення вантажу з боку перевізника (експедитора)

не було.

25.07.2007

автомобіль з вантажем прибув до місця призначення та при огляді вантажу було

виявлено його пошкодження, про що було складено акт від 25.07.2007 за участю

представника СПД ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника ТОВ “Ювента” - Юдіна О.В. та

представника ТОВ “ОК Логістик” -водія Чобітка І.В.

З

вищезазначеного акту вбачається, що при перевезені вантажу були грубо порушені

швидкісні та експлуатаційні режими для перевезення таких вантажів. Причиною

зіпсування вантажу явилося різке гальмування, що неприпустимо при перевезені

даного вантажу.

Таким

чином, позиція позивача щодо прострочення відповідачем зобов'язання з

виготовлення рекламної продукції і її передачі позивачеві, покладена в основу

рішення суду першої інстанції, спростовується фактом відправки з м. Одеси до м.

Донецька рекламних конструкцій, виготовлених ФОП ОСОБА_1 за договором від

21.06.2007, адже, згідно пункту 2.1.3 договору саме позивач, як замовник,

зобов'язався виконати доставку на об'єкт монтажу виготовлених рекламних конструкцій,

які в процесі транспортування були ушкоджені, чого не заперечив і сам позивач,

про що свідчить його претензія від 10.08.2007 № юр-25, направлена ТОВ “ОК

Логістик”.

За

таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції

щодо суперечливості позиції позивача, зміненої ним в процесі розгляду спору, а,

відтак, підстави для застосування судом першої інстанції наслідків,

передбачених ст. 612 Цивільного кодексу України щодо визнання відповідача

таким, що прострочив виконання свого зобов'язання за договором, та стягнення з

нього збитків внаслідок втрати позивачем інтересу до виконання зобов'язання,

відсутні, оскільки позивач не надав доказів про вчинення ним дій, які б

засвідчували відмову від прийняття виконання.

Посилання

скаржника на невідповідність складеного при прийманні рекламної продукції акту

від 25.07.2007 вимогам Інструкцій П-6 та П-7 про порядок приймання продукції

виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та

якістю, колегія суддів вважає хибним, адже, приписи зазначених Інструкцій не

поширюються на правовідносини за договором на рекламне обслуговування, який є

договором підряду, а не поставки, і не містить умов про обов'язковість

застосування положень цих Інструкцій, а, крім того, такі доводи скаржника не

були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій, отже, з огляду на

положення ч. 3 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу

України, не приймаються колегією суддів до уваги.

Враховуючи

викладене, колегія суддів вважає, що постанова у даній справі відповідає

вимогам чинного матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим

підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Керуючись

ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111  Господарського процесуального кодексу України,

Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 у справі

господарського суду Одеської області № 28/307-07-8851 залишити без змін.

Касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ювента” залишити без

задоволення.

Головуючий суддя                                                                           

К.Грейц

Судді                                                                                                   

С.Бакуліна

О.Глос