Постанова

від 01.08.2011 по справі 2а/2370/5036/2011

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01 серпня 2011 року                                                         Справа № 2а/2370/5036/2011

01.08.11

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Чалої А.С.,

суддів: Гаращенка В.В., Руденко А.В.,

при секретарі судового засідання –Журавлі В.В.,

за участю: представника позивача –ОСОБА_1, представників відповідача –ОСОБА_2, ОСОБА_3 за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам’янка» до державної податкової інспекції в Маньківському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Чорна Кам’янка»звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Маньківському районі Черкаської області від 24.11.2010 року № 0000152301/0, від 30.11.2010 року № 0000162301/0/420, від 04.01.2011 року № 0000152301/1, від 04.01.2011 року № 0000162301/1/420, а також рішення ДПА в Черкаській області та ДПА України про результати розгляду повторних скарг від 09.03.2011 року та від 20.05.2011 року відповідно.  

Ухвалою суду від 12.07.2011 року провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішень ДПА в Черкаській області про результати розгляду повторної скарги від 09.03.2011 року та рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги від 20.05.2011 року закрито.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, операція з передачі за розподільчим балансом майна внаслідок реорганізації юридичної особи шляхом виділення не віднесена до операцій передбачених статтями 3 та 5 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому вимоги абзацу 5 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 до нього не застосовуються.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що висновки перевірки є обґрунтованими, операція з передачі за розподільчим актом майна внаслідок реорганізації юридичної особи шляхом виділення підпадає під ознаки п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», та є поставкою за компенсацію сукупних валових активів іншому платнику податку, у зв’язку із чим, на підставі  абзацу 5 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач повинен нарахувати зобов’язання з податку на додану вартість, як зобов’язання від їх продажу за звичайною ціною.    

У судовому засіданні представники відповідача просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази кожен окремо та в їх сукупності, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно протоколу загальних зборів ТОВ «Чорна Кам’янка»від 22.04.2009 року вирішено затвердити розподільчий баланс та сформувати статутний капітал ТОВ «Вікторівський елеватор»в розмірі 5090000 грн., затвердити статут ТОВ «Вікторівський елеватор», зменшити статутний капітал ТОВ «Чорна Кам’янка»на 5090000 грн.

Відповідно до статуту ТОВ «Вікторівський елеватор»створене в результаті виділу частини майна ТОВ «Чорна Кам’янка»та є правонаступником частини його прав та обов’язків згідно з розподільчим балансом.

Згідно акту приймання-передачі від 29.05.2009 року до розподільчого балансу станом на 29 травня 2009 року ТОВ «Чорна Кам’янка» передало ТОВ «Вікторівський елеватор»майно на суму 29535560 грн. 82 коп.

12 жовтня 2010 року посадовими особами державної податкової інспекції у Маньківському районі проведено планову виїзну перевірку ТОВ  «Чорна Кам’янка»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 539/23/32837408 від 12.11.2010 року.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.2010 року № 0000152301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 8933495 грн. та податкове повідомлення-рішення від 30.11.2010 року № 0000162301/0/420, яким на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ визначено суму податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2966098 грн.

Дані рішення були оскаржені позивачем в апеляційному порядку та за результатами розгляду скарги позивача залишені без задоволення, на підставі чого податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.01.2011 року № 0000152301/1, від 04.01.2011 року № 0000162301/1/420, якими донараховану суму зобов’язань та застосований штраф залишено без змін та доведено нові строки добровільної сплати.

Підставою для визначення позивачу суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість став висновок відповідача про порушення ТОВ  «Чорна Кам’янка» абзацу 5 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, під час перевірки встановлено, що відповідно до розподільчого балансу від 29.05.2009 року та акту приймання-передачі від 29.05.2009 року позивачем передано ТОВ «Вікторівський елеватор»основні засоби, залишкова вартість яких становить 29535501 грн. На момент передачі ТОВ «Вікторівський елеватор»не було зареєстровано платником податку на додану вартість.

На думку відповідача передача новоствореному внаслідок реорганізації (виділу) ТОВ «Вікторівський елеватор» з ТОВ  «Чорна Кам’янка» по розподільчому балансу майна є операцією поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку іншому платнику податків. Відповідно до пп. 3.2.8 пункту 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість операція з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку іншому платнику податків. Відповідно до абзацу 5 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі, якщо товари (послуги), при придбанні (виготовленні, будівництві, спорудженні) по яких було сформовано податковий кредит, у подальшому починають використовуватися в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Отже, відповідач вважає, що позивач в порушення абзацу 5 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»за травень 2009 року занизив податкові зобов’язання по податку на додану вартість на 5907100 грн. у зв’язку з невідображенням у розділі І «Податкові зобов’язання»суму податкових зобов’язань в результаті передачі валових активів на суму 29535501 грн. на підставі акта приймання-передачі.

Суд вважає висновок відповідача неправомірним з  наступних мотивів.

Відповідно до пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

Згідно з абзацом 2 пп.3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства.

Тобто, підставою для застосування п.п. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»до операцій з передачі за розподільчим балансом ТОВ «Вікторівський елеватор», яке утворилося шляхом виділу з ТОВ «Чорна Кам’янка»майнових прав (валових активів) та обов’язків  є наявність передбачених Законом умов, а саме: відповідна операція повинна підпадати під поняття поставки визначеного Законом України «Про податок на додану вартість», за передані майнові права (валові активи) одержувач, який у момент передачі має бути платником ПДВ, компенсує їх вартість.

Відповідно до частини 1 статті 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Згідно частини 1 статті 56 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 59 Господарського кодексу України у разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Зі змісту зазначених положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, вбачається, що майнові права (валові активи) та обов’язки переходять до новоствореної юридичної особи за роздільним актом (балансом).

При створенні ТОВ «Вікторівський елеватор» відбулась реорганізація шляхом виділу, що полягає у перерозподілу активів і зобов’язань, на базі якого і створена нова юридична особа, яка на момент передачі активів не була платником ПДВ. На етапі прийняття рішення учасників ТОВ «Чорна Кам’янка»про затвердження розподільчого балансу, сформування статутного капіталу ТОВ «Вікторівський елеватор»в розмірі 5090000 грн. та затвердження статуту ТОВ «Вікторівський елеватор», нової юридичної особи ще не існувало. Тобто, не має самого факту поставки –передачі іншому платнику ПДВ та не має самого покупця (юридичної особи).

Отже, передача активів підприємства відповідно до розподільного акту при його реорганізації шляхом виділу не може розглядатися як операція з поставки товарів (послуг), тобто не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

За таких обставин, відповідачем під час перевірки зроблено невірний висновок про те, що передача ТОВ «Вікторівський елеватор»внаслідок виділу з ТОВ «Чорна Кам’янка»по розподільчому балансу майна, є операцією поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку іншому платнику податків, яка урегульована п.п. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», що як наслідок тягне порушення позивачем вимог абзацу 5 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», вимоги якого застосовуються у випадку, якщо товари, по яким у попередніх періодах сформовано податковий кредит у подальшому починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а оскаржувані податкові-повідомлення рішення державної податкової інспекції в Маньківському районі Черкаської області № 0000152301/0 від 24.11.2010 року, № 0000162301/0/420 від 30.11.2010 року, № 0000152301/1 від 04.01.2011 року, № 0000162301/1/420 від 04.01.2011 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 11, 70,72, 86, 94, 160-163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Маньківському районі Черкаської області № 0000152301/0 від 24.11.2010 року,                  № 0000162301/0/420 від 30.11.2010 року, № 0000152301/1 від 04.01.2011 року,                    № 0000162301/1/420 від 04.01.2011 року.   

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам’янка»3 (три) грн. 40 коп. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                          А.С. Чала