Ухвала

від 16.05.2012 по справі 2а/2370/5036/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/5036/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Чала А.С.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції в Маньківському районі Черкаської області на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам'янка»до Державної податкової інспекції в Маньківському районі Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2011 року позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам'янка»звернулись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Маньківському районі Черкаської області, в якому просили суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.11.2010 року № 0000152301/0, від 30.11.2010 року № 0000162301/0/420, від 04.01.2011 року № 0000152301/1, від 04.01.2011 року № 0000162301/1/420, а також рішення ДПА в Черкаській області та ДПА України про результати розгляду повторних скарг від 09.03.2011 року та від 20.05.2011 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2011 року зазначений адміністративний позов -задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Маньківському районі Черкаської області № 0000152301/0 від 24.11.2010 року, № 0000162301/0/420 від 30.11.2010 року, № 0000152301/1 від 04.01.2011 року, № 0000162301/1/420 від 04.01.2011 року.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2011 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

12 жовтня 2010 року посадовими особами державної податкової інспекції у Маньківському районі проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Чорна Кам'янка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 539/23/32837408 від 12.11.2010 року.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.2010 року № 0000152301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 8933495 грн. та податкове повідомлення-рішення від 30.11.2010 року № 0000162301/0/420, яким на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2966098 грн.

Дані рішення були оскаржені позивачем в апеляційному порядку та за результатами розгляду скарги позивача залишені без задоволення, на підставі чого податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.01.2011 року № 0000152301/1, від 04.01.2011 року № 0000162301/1/420, якими донараховану суму зобов'язань та застосований штраф залишено без змін та доведено нові строки добровільної сплати.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час перевірки зроблено невірний висновок про те, що передача ТОВ «Вікторівський елеватор»внаслідок виділу з ТОВ «Чорна Кам'янка»по розподільчому балансу майна, є операцією поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку іншому платнику податків.

З таким висновком Черкаського окружного адміністративного суду, погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно протоколу загальних зборів ТОВ «Чорна Кам'янка»від 22.04.2009 року вирішено затвердити розподільчий баланс та сформувати статутний капітал ТОВ «Вікторівський елеватор»в розмірі 5090000 грн., затвердити статут ТОВ «Вікторівський елеватор», зменшити статутний капітал ТОВ «Чорна Кам'янка»на 5090000 грн.

Відповідно до статуту ТОВ «Вікторівський елеватор»створене в результаті виділу частини майна ТОВ «Чорна Кам'янка»та є правонаступником частини його прав та обов'язків згідно з розподільчим балансом.

Згідно акту приймання-передачі від 29.05.2009 року до розподільчого балансу станом на 29 травня 2009 року ТОВ «Чорна Кам'янка» передало ТОВ «Вікторівський елеватор»майно на суму 29535560 грн. 82 коп.

Відповідно до розподільчого балансу від 29.05.2009 року та акту приймання-передачі від 29.05.2009 року позивачем передано ТОВ «Вікторівський елеватор»основні засоби, залишкова вартість яких становить 29535501,00 грн.

Також судом встановлено, що ТОВ «Вікторівськй елеватор»зареєстроване як юридична особа Маньківською районною державною адміністрацією Черкаської області 18 травня 2009 року, ідентифікаційний код 36422597 та набуло статусу платника податку на додану вартість лише з 11 серпня 2009 року, тобто після передачі майна.

Апелянт посилається на те, що відповідно до п. п. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»№168 від 03 квітня 1997 року операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку іншому платнику податку не є об'єктом оподаткування.

На думку апелянта під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи. При здійсненні операції із включення активів підприємства, що реорганізується, до складу активів іншого підприємства, компенсацією визнаються корпоративні та майнові права і обов'язки стосовно пасивів реорганізованого підприємства.

А тому, відповідно до п. п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7. Закону у разі якщо у подальшому товари (послуги), стосовно яких платником було сформовано податковий кредит, починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Між тим, колегія суддів з доводами апелянта не погоджується, та вважає вірним висновок суду першої інстанції, що операція по передачі майна не платнику ПДВ за розподільчим балансом в зв'язку з реорганізацією підприємства шляхом виділу не може розглядатись як операція з поставки (купівлі-продажу) товарів, робіт, послуг та відповідно такі операції не можуть призводити до зміни податкових зобов'язань та податкового кредиту реорганізованого підприємства, в зв'язку з тим, що поставка товару передбачає здійснення операції за цивільно-правовим договором, який передбачає перехід права власності на товари за компенсацію, безоплатну поставку товарів та здійснення операції за будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції в Маньківському районі Черкаської області на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2011 року -залишити без задоволення .

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.