Постанова

від 21.10.2011 по справі 2а-13141/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2011 року           09:59                  № 2а-13141/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання  Руденко Н.В.,

за участю представників сторін :

від позивача:  ОСОБА_1 (довіреність від 01.12.2009 р. № 13-12)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 08.10.2011 р. № 14455/9/10-209), ОСОБА_3 (довіреність від 16.03.2011 р. № 3033/9/10-209)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Імпорт»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про

визнання недійсною та скасування другої податкової вимоги № 2/4249 від 19.04.2010 року,-

В С Т А Н О В И В:

  До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Бар Імпорт»з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва (далі –ДПІ) про визнання недійсною та скасування другої податкової вимоги № 2/4249 від 19.04.2010 року, видану на підставі податкових повідомлень форми «Р»№ 112 та № 113, прийнятих Київською регіональною митницею 11 грудня 2009 року, виходячи з висновків, викладених в акті перевірки позивача від 12.11.2009 р.

Позивач не погоджується з другою податковою вимогою з тих підстав, що відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон № 2181 (в редакції на час виникнення спірних відносин) під час оскарження податкових повідомлень, податкові зобов’язання вважаються неузгодженими та податкові вимоги в цьому випадку платнику податків не виставляються. При цьому, позивач додає, що оскаржував вищезгадані відповідні податкові повідомлення в адміністративному порядку у структурі митних органів, проте скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення (далі –ПП) –без змін. Після цього, як зазначає позивач, він звернувся 26.02.2010 року до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про оскарження зазначених податкових повідомлень, одночасно повідомивши про наведене митницю та ДПІ. Ухвалою суду від 09.03.2010 року за зазначеною заявою було відкрито провадження у справі № 2а-3513/10/2670. Відтак, позивач вважає, що ДПІ не мало правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення, просить визнати його недійсним та скасувати. При цьому, позивач також зазначає, що першої податкової вимоги він не отримував, а та, яку ДПІ вважає першою (№ 1/1886 від 24.02.2010 р.) та яку отримав позивач, вважається відкликаною 26.03.2010 р., оскільки позивач сплатив визначені в ній податкові зобов’язання, що в свою чергу виключає направлення другої податкової вимоги.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що спірна друга податкова вимога прийнята на підставі подання митниці відповідно до вимог п/п. 6.2.1., п/п. 6.2.7. Закону № 2181. При прийнятті в  таких випадках податкових вимог, податковий орган керується виключно поданням митного органу. На час прийняття даної податкової вимоги у ДПІ були відсутні будь-які належні офіційні відомості від митниці щодо оскарження позивачем податкових повідомлень, про зміну або скасування податкових зобов’язань за податковими повідомленнями митниці, а отже, приймаючи та направляючи спірне рішення (податкову вимогу), ДПІ не порушило вимог закону та діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 21 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бар Імпорт»зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 27.07.2004 р. та товариству присвоєно ідентифікаційний код 32667177. Підприємство зареєстровано за адресою: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 29.

 Що стосується обставин, які передували прийняттю оскаржуваного рішення, судом встановлено наступне.

Так, 11.12.2009 року Київською регіональною митницею (далі –КРМ) прийнято податкове повідомлення форми «Р»№ 113, яке ухвалене на підставі акту перевірки позивача від 12.11.2009 р. № 17/9/100000000/32667177 та яким позивачу визначено податкові зобов’язання загалом у розмірі 229251,08 грн. за платежем «податок на додану вартість»(код платежу 14010300).

Окрім цього, 11.12.2009 р. Київською регіональною митницею також прийнято податкове повідомлення форми «Р»№ 112, яке прийнято на підставі того ж акту перевірки та яким позивачу визначено податкове зобов’язання у розмірі 13815,87 грн. за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності» (код платежу 15010100).

Зазначені податкові повідомлення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку шляхом направлення 21.12.2009 року скарги до КРМ, яка отримана митницею 23.12.2009 року. Згідно з рішенням КРМ від 11.01.2010 р. № 35/2-15/78 наведені вище ПП залишені без змін.

19.01.2010 року позивачем складено скаргу № 19-01 на адресу ДМСУ . Проте , як вбачається з повідомлення про вручення, вона була надіслана позивачем на адресу Київської регіональної митниці, тобто з порушенням встановленого п/п. 5.2.2. Закону № 2181 порядку. Проте, рішенням ДМСУ від 08.02.2010 року  № 11/3-10.15/1091 позивачу відмовлено у задоволення скарги, а оскаржувані ПП залишено без змін.

05.03.2010 року до  Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява ТОВ «Бар Імпорт»(вх. № 3513) про визнання недійсними вищенаведених податкових повідомлень, яка була відправлена до суду з пошти 03.03.2010 року. Наведене підтверджується витребуваною судом з матеріалів справи № 2а-3513/10/2670 копією позовної заяви ТОВ «Бар Імпорт»та копією поштового конверту.

Наведене в свою чергу спростовує доводи позивача  про те, що з приводу оскарження зазначених вище податкових повідомлень він звернувся до суду 26.02.2010 року , тобто за один день до формування митницею першого подання до ДПІ з питань стягнення податкового боргу.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2010 року по справі № 2а-3513/10/2670 за позовом позивача до КРМ, яка залишена без змін відповідно до ухали Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 року, у задоволенні позову про визнання недійсними та скасування зазначених податкових повідомлень  – відмовлено .

 Що стосується дій податкового органу, взаємопов’язаних з прийняттям оскаржуваного рішення, судом встановлено наступне.

За зобов’язаннями позивача з податку на прибуток, які не пов’язані  з вищенаведеними податковими повідомленнями, 24 лютого 2010  року ДПІ прийнято першу податкову вимогу № 1/1886 щодо визначення податкового боргу у розмірі 26497,76 грн. з податку на прибуток  підприємств. Зазначена вимога отримана позивачем 18.03.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення. Як вбачається з банківської виписки від 26.03.2010  року позивачем було сплачено податок на прибуток за 4 квартал 2009 року у сумі 35 000 грн.

У свою чергу, з супровідним листом від 27.02.2010 року  № 35/4-15/1628, тобто до оплати податкового боргу за першою податковою вимогою (26.03.2010 р.) та після виставлення першої податкової вимоги (24.02.2010 р.), на підставі абзацу 2 п. 6.2.1. Закону № 2181 Київською регіональною митницею на адресу ДПІ у Печерському районі м. Києва направлено два перших подання: № 48 від 27.02.2010 р. та № 47 від 27.02.2010 року, які отримані ДПІ 01.03.2010 р.  та були надіслані до ДПІ з метою направлення позивачу першої податкової вимоги, які (подання) стосувалися вжиття ДПІ заходів по стягненню податкового боргу за вищенаведеними податковими повідомленнями: (1) у розмірі 229251,08 грн. за платежем «податок на додану вартість»та (2) у розмірі 13815,87 грн. за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності».

У наведеному супровідному листі митниці зазначено, що за результатами адміністративного оскарження, вищезгаданим рішенням КРМ № 35/2-15/78 від 11.01.2010 р. та рішенням ДМСУ від 08.02.2010 р. № 11/3-10.15/1091 (остаточне рішення контролюючого органу), вищезгадані податкові повідомлення залишені без змін.

Крім того, у супровідному листі також вказується, що станом на 27.02.2010  року інформація про оскарження у суді податкових повідомлень № 112, № 113 до митниці не надходила, а борг не сплачено.

Після отримання цих подань, як пояснює ДПІ, та до закінчення 30-ти денного строку від дати отримання позивачем першої податкової вимоги, друга податкова вимога не виставлялася, оскільки не закінчився 30-ти денний строк після отримання позивачем першої податкової вимоги (п/п «б»п/п. 6.2.3. Закону № 2181).

У взаємозв’язку з вищенаведеним під час розгляду справи встановлено, що 03.03.2010 року позивачем направлено на адресу, відповідно, митниці та ДПІ листи за № 4-77 від 03.03.2010 р. та № 5-77 від 02.03.2010 р. в яких він повідомив контролюючий орган та орган стягнення про оскарження у суді вищезгаданих ПП. Митницею цей лист отримано 05.03.2010 р.

Проте , до цих листів не було надано копії позовної заяви з відміткою суду про реєстрацію позовної заяви у канцелярії суду або іншого документального підтвердження звернення до суду, а відтак зазначені листи не можуть вважатися належним повідомленням про факт оскарження ПП у суді.

Окрім цього, митницею на адресу ДПІ з листом від 07.04.2010 року № 35/7.2-15/3093 направлено також два наступних (других по черзі) подання від 07.04.2010 року № 73 та № 74, які отримані ДПІ 08.04.2011 р., відповідно до яких митницею пропонувалося ДПІ  здійснити заходи з погашення податкового боргу позивача у розмірі, що відповідає сумам, визначеним у ПП № 112, 113. У супровідному листі зазначено, що до митниці надійшов вищезгаданий лист позивача від 03.03.2010 р. про оскарження вищезгаданих ПП від 11.12.2009 року № 112, 113 та про ненадходження до митниці ухвали суду про відкриття провадження у справі.

19 квітня 2010 року, тобто через 30-ть днів після отримання позивачем 18.03.2010 р. першої податкової вимоги, на підставі подання митного органу ДПІ прийнято оскаржувану другу податкову вимогу № 2/4249, яка отримана позивачем 28.04.2010 р. (згідно повідомлення про вручення) в якій визначено, що станом на 19.04.2010 року сума податкового боргу складає суми: 13815,87 грн. (код 15010100) та 229251 грн. (код 14010300), що відповідає сумам, визначеним у ПП № 112, 113.

Визначена у повідомленні про врученні дата отримання позивачем оскаржуваної другої податкової вимоги (28.04.2010 р.), спростовує доводи позивача у позовній заяві щодо отримання оскаржуваного рішення 11.05.2010 року .

Окрім того, листом від 17.05.2010 року № 35/72-15/4978, тобто після надіслання позивачу оскаржуваної податкової вимоги, митницею надіслано до ДПІ наступні (треті по черзі) подання № 107 та № 108 від 17.05.2010 р., які отримані ДПІ 18.05.2010 р., щодо вжиття заходів по стягненню податкового боргу з позивача, що виник за вищенаведеними податковими повідомленнями. В супровідному листі міститься інформація щодо ненадходження  до митниці ухвали суду про відкриття провадження у справі щодо оскарження вищезгаданих ПП №№ 112, 113.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач не оскаржував  дії митниці щодо внесення подання та самі подання.

Як вбачається з листа КРМ від 27.05.2010 р. № 35/72-15/4978 та штампу дати вхідної кореспонденції ДПІ, лише  31.05.2010 року, тобто після направлення позивачу оскаржуваного рішення, митниця проінформувала ДПІ про оскарження позивачем ПП у судовому порядку, надавши копію ухвали  Окружного адміністративного суду м. Києві від 09.03.2010 року по справі № 2а-3513/10/2670 про відкриття провадження у справі.

Доказів направлення позивачем або митницею на адресу ДПІ копії ухвали суду в період до 31.05.2010 р. (у т.ч. станом на дату прийняття оскаржуваної вимоги - 19.04.2010 р.) під час розгляду справи не надано, як і доказів направлення до ДПІ у наведений період копії позовної заяви про оскарження ПП №№ 112, 113 з відміткою канцелярії суду про реєстрацію позовної заяви.

При цьому, як вбачається з листа КРМ від 10.12.2010 року № 35/7.2-15/12557 та штампу дати вхідної кореспонденції ДПІ, копія рішення (постанови) суду по зазначеній справі від 24.11.2010 року про відмову у задоволенні позову надійшла до ДПІ 13.12.2010 року.

 Вирішуючи спір з урахуванням встановлених судом обставин, суд виходить з наступного.

Відповідно до п/п. 2.1. Закону № 2181 контролюючими  органами є, зокрема , митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

При цьому, відповідно до цього закону, органами стягнення , уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є податкові  органи .

Відповідно до п/п. 6.2.1. Закону № 2181 якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає  відповідному податковому органу подання  про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого  податковий орган надсилає податкові вимоги .

Згідно з п. 6.7. Закону № 2181 контролюючий  орган, який надіслав відповідному податковому органу подання, визначене у підпункті 6.2.1, зобов'язаний надати інформацію такому податковому органу про скасування  або зміну  суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду .

При цьому, відповідно до п/п. 5.2.5. Закону № 2181 платник  податків зобов'язаний  письмово повідомляти контролюючий  орган, в даному випадку – митницю , про кожний випадок судового оскарження його рішень.

Відповідно, доказом такого оскарження є копія позовної заяви з відміткою канцелярії суду про реєстрацію позову або ж відповідна ухвала суду.

Недотримання цього порядку покладає на платника податків відповідні ризики настання негативних наслідків, пов’язаних з неповідомленням або неналежним повідомлення контролюючого  органу про таке оскарження.

У взаємозв’язку з цим, слід зазначити, що Порядок надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, був затверджений постановою КМ України від 24.10.2001 р. № 1387, яка діяла до 01.01.2011 року (далі –Порядок № 1987).

Пунктом 1 Порядку № 1387 передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує в установлені терміни узгоджену суму податкового зобов'язання, контролюючий орган складає відповідне подання .

Пунктами 3-5 зазначеного Порядку передбачено складання та направлення трьох  послідовних подань виходячи з факту узгодження податкових зобов’язань, строків та їх призначення для цілей вжиття податковим органом тих чи інших заходів із стягнення податкового боргу, що в даному випадку і було виконано митницею.

Виходячи з положень пункту 7 Порядку № 1387, податковий орган   на підставі подання , одержаного від контролюючого органу, здійснює  передбачені законодавством заходи  з погашення податкового боргу платника податків. При цьому, виходячи із змісту п. 9 Положення № 1387, митний орган повідомляє податковому органу  інформацію, пов’язану з оскарженням, зміною або скасуванням податкового зобов'язання. Із змісту п. 10 цього ж Положення вбачається, податковий орган припиняє здійснення заходів  з погашення податкового боргу платника податків у разі отримання  вищенаведеної інформації від митного  органу.

У свою чергу, в контексті спірних відносин, Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог  платникам податків був затверджений Наказом ДПА України від 3.07.2001 року № 266, який був зареєстрований Мінюсті України 16.07.2001 р. за № 595/5786, який був чинний до 01.01.2011 р. (далі –Порядок № 266).

Підпунктом «б»п/п. 4.1. цього порядку на податкові органи покладено функції з формування податкових вимог на підставі подання  іншого контролюючого органу про здійснення заходів з погашення податкового боргу.

Підпунктом 4.3. Порядку № 266 визначено, що перша податкова вимога формується не пізніше п'ятого робочого дня після отримання відповідного подання від іншого контролюючого органу. Відповідно до п/п. 4.4. Порядку № 266 якщо друга податкова вимога формується на підставі подання іншого контролюючого органу, - то вона формується не пізніше п'ятого робочого дня від дня отримання відповідної інформації про непогашення  суми податкового боргу.

 Системний аналіз вказаних вище правових норм в сукупності дає підстави для висновку, що у спірних відносинах ДПІ не є контролюючим органом, а є органом стягнення. Оскільки в даній ситуації ці функції не поєднуються податковим органом, у спірних відносинах для цілей направлення платнику податків податкових вимог та стягнення податкового боргу, ДПІ керується виключно поданням та інформацією контролюючого (митного) органу. ДПІ у спірних відносинах не втручається у відносини митниці та платника податків з питань податкових зобов’язань/податкового боргу та, як вже зазначено, керується виключно поданням митного органу. В контексті конкретних спірних відносин по даній справі, суд зазначає, що ДПІ у спірних відносинах не може приймати самостійні рішення (висновки) щодо чинності (узгодженості) визначених митним органом податкових зобов’язань/податкового боргу та припиняє здійснення заходів з погашення податкового боргу виключно за наданою йому митним органом інформацією. Наведені вище норми законодавства не передбачають припинення здійснення податковим органом заходів стягнення податкового боргу на підставі повідомлення особи, якої стосується питання стягнення податкового боргу та без надання належних доказів такого оскарження (копія позову з відміткою канцелярії суду (з поштовою квитанцією про направлення позову поштою), копія ухвали суду про відкриття провадження у справі). В свою чергу, для мети застосування останнього речення останнього абзацу п/п. 5.2.4. Закону № 2181, інформація про оскарження податкового повідомлення повинна бути очевидною, належною та допустимою (ухвала суду, копія позову з відміткою канцелярії суду про реєстрацію)

 В даному випадку, як приходить до висновку суд, ДПІ правомірно діяло на підставі подання митного органу, як то і передбачено законодавством.

При цьому, виходячи з дати остаточного рішення контролюючого органу на скарги позивача щодо податкових повідомлень-рішень № 112, № 113, а саме - рішення ДМСУ від 08.02.2010 р. № 11/3-10.15/1091, положень п. 1.2., 1.9., 1.10., 1.3., п/п. 5.2.3., п/п. 5.2.4., 5.3.1. Закону № 2181, дати направлення позову по справі № 2а-3513/10/2670 (03.03.2010 р.), дати реєстрації позову у суді 05.03.2010 року, беручи до уваги дату постановлення ухвали про відкриття провадження у справі № 2а-3513/10/2670 (09.03.2010 р.), станом на дату внесення до ДПІ першого подання, податкові зобов’язання за ПП №№ 112,113 були узгоджені та несплачені, а отже набули статусу податкового боргу, що і зумовило внесення митницею подання до ДПІ.

Як вбачається з дати постановлення ухвали Окружного адміністративного суду м. Києві від 09.03.2010 року по справі № 2а-3513/10/2670 про відкриття провадження у справі, провадження у справі № 2а-3513/10/2670 відкрито вже після того, як 27.02.2010 року митниця направила наведені вище перші подання до ДПІ, яке було отримано ДПІ 01.03.10 р. При цьому, позовна заява була направлена до суду лише 03.03.2010 р. та отримана судом 05.03.2010 року. Тобто, надсилаючи подання митниця не мала та не могла мати у своєму розпорядженні відомостей про оскарження ПП №№ 112, 113.

Зазначену ухвалу суду, як зазначено вище, було надіслано митницею до ДПІ листом від 27.05.2010 р., який отриманий ДПІ 31.05.2010 року, тобто вже після прийняття оскаржуваної другої податкової вимоги.

При цьому, як зазначено вище, судом не береться до уваги посилання позивача на факт направлення до ДПІ листа від 02.03.2010 р. № 5-77 (за квитанцією від 03.03.2010 р.) та аналогічного листа до митниці в якості повідомлення про оскарження ПП та, як зазначає позивач, про неузгодженість у зв’язку з цим податкових зобов’язань, оскільки, як зазначено вище, до зазначеного листа не надано належних доказів оскарження ПП, а саме –копії позовної заяви з відміткою канцелярії суду про реєстрацію. До того ж, як зазначено вище, виходячи з наведених вище норм законодавства, податковий орган припиняє заходи стягнення не на підставі звернення платника податків, а на підставі повідомлення контролюючого органу (митниці), яке (лист з копією ухвали про відкриття провадження у справі) в даному випадку отримано ДПІ 31.05.2010 року, тобто вже після прийняття другої податкової вимоги. У взаємозв’язку з цим суд також зазначає, що на час надіслання митницею до ДПІ другого подання від 07.04.2010 р., митницею повідомлялось ДПІ про відсутність у митниці ухвали суду про відкриття провадження у справі та про те, що до митниці надійшов лише лист від 03.03.2010 р. про оскарження, до якого не було надано копії позовної заяви з відміткою канцелярії суду про реєстрацію позову або ухвали суду про відкриття провадження у справі, з огляду на що, як зазначено вище, такий лист не може братися судом до уваги в якості належного повідомлення про оскарження в контексті положень останнього речення останнього абзацу п/п. 5.2.4. Закону № 2181.

З наведеного випливає, що на час внесення до ДПІ першого подання від 27.02.2010 р. та  другого подання від 07.04.2010 р., а також на час прийняття спірної податкової вимоги від 19.04.2010 р., яка власне і оскаржується позивачем, у ДПІ була відсутня інформація від митниці про неузгодженість податкових зобов’язань, про зміну або скасування ПП. У ДПІ на ці дати було відсутнє належне повідомлення (копії позовної заяви позивача з відміткою про реєстрацію позову канцелярією суду; копія ухвали суду від 09.03.2010 року) щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, на підставі яких митницею внесено до ДПІ подання та на підставі яких, в свою чергу, ДПІ було прийнято та направлено спірну податкову вимогу, а отже, з урахуванням того, що позивачем не оскаржувались дії митниці щодо внесення подання та самі подання, підстав вважати, що на час прийняття оскаржуваних рішень ДПІ діяла протиправно –не має.

При цьому, щодо доводів позивача з приводу того, що перша податкова вимога вважалася відкликаною, а отже ДПІ не мала підстав виставляти його другу податкову вимогу, а повинна була знову виставити першу вимогу, суд зазначає, що перша податкова вимога була прийнята 24 лютого 2010 року (з податку на прибуток, що не пов'язаний з відносинами по ПП № 112, № 113) та отримана позивачем 18.03.2010 року.

До погашення позивачем суми за першою податковою вимогою 26.03.2010 року та до закінчення 30-ти денного строку з дати отримання першої вимоги, передбаченого п/п. «б»п/п. 6.2.3. Закону № 2181 та із спливом якого пов’язується можливість направлення другої податкової вимоги, 27.02.2010 року митницею до ДПІ направлено подання з приводу стягнення сум податкового боргу, які отримані ДПІ 01.03.2010 року.

Отже, виходячи з положень п/п.6.2.3 та п/п. 6.3.2. Закону № 2181 та враховуючи те, що з дня формування першої податкової вимоги (24.02.2010 р., яка отримана позивачем 18.03.2010 р.) та до дня погашення податкового боргу (26.03.2010 р.) за першою податковою вимогою у позивача виник новий податковий борг на підставі подання митного органу від 27.02.2010 р. (отримане ДПІ 01.03.2010 р.), наведене зумовлює збільшення загальної суми податкового боргу за поданням митниці та включення суми нового податкового боргу до консолідованої суми податкового боргу у другій податковій вимозі. У той же час, оскільки позивачем в період вищезгаданого 30-ти денного строку (до виставлення другої вимоги) та лише після виникнення нового податкового боргу частково було сплачено податковий борг у розмірі податку на прибуток (сформований за першою податковою вимогою), виставлення позивачу другої податкової вимоги на суму податкового боргу за поданням митного органу, який виник до погашення боргу за першою вимогою, відповідає наведеним вище нормам закону.

При цьому, щодо строків виставлення другої вимоги, суд зазначає, що оскільки перша податкова вимога була отримана позивачем 18.03.2010 року, виставлення другої податкової вимоги 19.04.2010 року, тобто через 30 днів після отримання першої вимоги) із сумою податкового боргу за ПП № 112 та № 113, відповідає вимогам п/п. «б»п/п. 6.2.3. Закону № 2181.

Щодо посилання позивача на відмінності у нумерації першої і другої податкової вимоги, суд зазначає, що відповідно до п. 5.3. Порядку № 266 при формуванні податкової вимоги їй автоматично присвоюються порядковий номер вимоги за певний рік, номер податкової вимоги згідно з вимогами статті 6 Закону № 2181 (1 або 2) та її порядковий номер. Номер податкової вимоги складається з двох частин: через дріб проставляються номер податкової вимоги згідно з вимогами статті 6 Закону (1 або 2) та її порядковий номер. Оскільки вимоги формувались в різний час, вони мають автоматично присвоєний ним номер відповідно до часу їх формування. Наявна нумерація податкових вимог при цьому не спростовує фактичних обставин взаємовідносин сторін, сама по собі не є підставою для скасування спірного рішення, не спростовує факту узгодження податкових зобов’язань та факту виникнення у позивача податкового боргу перед бюджетом та не призводить до передчасного вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу або інших негативних наслідків для позивача, не передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, виходячи з встановлених судом обставин та положень чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, беручи до уваги також те, що податкові повідомлення, на підставі яких митницею вносились до ДПІ відповідні подання та на підставі яких формувалася спірна податкова вимога, за результатами оскарження у судовому порядку залишені без змін, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість дій податкового органу у зв’язку з прийняттям оскаржуваної вимоги та відповідно про законність та обґрунтованість самої другої податкової вимоги та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову. З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Імпорт»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання недійсною та скасування другої податкової вимоги № 2/4249 від 19.04.2010 року залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.         

Суддя                                                                                      О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 24 жовтня 2010 року.