Постанова

від 26.10.2011 по справі 20/053-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "26" жовтня 2011 р.                                                                                    

Справа № 20/053-11  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Євсікова О.О.,

суддів

Барицької Т.Л.,

Хрипуна О.О.,

розглянувши касаційну скаргу   

Публічного  акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011

у справі

№20/053-11 господарського суду Київської області

за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос-Торг АТД";

2. Українсько-Німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос";

про

стягнення 2 457 464,82 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Полторацька О.В.;

- відповідача 1 повідомлений, але не з'явився;

- відповідача 2 повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 10.06.2011 у справі №20/053-11 (суддя: Бабкіна В.М.) задоволений позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (надалі позивач/ скаржник) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос-Торг АТД" (надалі відповідач 1) та до Українсько-Німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос" (надалі відповідач 2) про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у сумі 915 000,00 грн., відсотків за користування кредитними коштами у сумі 941 975, 28 грн., пені у сумі 481 381,62 грн., комісії у сумі 1 133,40 грн., штрафу у сумі 117 974,52 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 (судді: Рєпіна Л.О., Баранець О.М., Чорна Л.В.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач, не погоджуючись із винесеною судом апеляційної інстанції постановою, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011, а рішення господарського суду Київської області від 10.06.2011 залишити без змін. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу позивача не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуваний судовий акт.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги; проте, відповідачі 1 та 2 не скористалися своїм правом направити у судове засідання своїх представників.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача стягнути солідарно з відповідачів 1 та 2 за кредитним договором №VL 881 грошові кошти у сумі 2 457 464,82 грн., що складаються із: заборгованості за кредитом у сумі 915 000,00 грн., 941 975,28 грн. відсотків за користування кредитним коштами, 481 381,62 грн. пені, 1 133,40 грн. комісії, 117 974,52 грн. штрафу.

Підставами даного позову є наступні обставини: 15.05.2008 між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є позивач) та відповідачем 1 був укладений кредитний договір №VL 881; за вказаним договором позивач зобов'язався надати відповідачу 1 кредит у сумі 1 000 000,00 грн. В забезпечення виконання відповідачем 1 вказаного кредитного договору, між позивачем та відповідачем 2 був укладений договір поруки від 15.05.2008 №VL 881/Р2, за яким відповідач 2 зобов'язався перед позивачем за виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за кредитним договором №VL 881. Відповідач 1, в порушення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором №VL 881 не повернув кредитні кошти в установлені договором строки та не сплачував проценти за їх користування, що й спричинило звернення із даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 4 вказаної норми).

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або декілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

При винесенні рішення у даній справі, місцевий господарський суд, згідно з приписами статей 525, 526, 553, 554, 610, 629, 1049, 1054 ЦК України та статті 193 ГК України,  на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, встановивши, що: ? між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є позивач, та відповідачем 1 був укладений кредитний договір № VL 881, згідно з яким позивач надав відповідачу 1 кредитні кошти у сумі 1 000 000,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи меморіальними ордерами; ? пунктом А.3 кредитного договору встановлений термін повернення відповідачем 1 кредиту, а саме: до 14.05.2009; ? за користування кредитом відповідач 1 сплачує позивачу 23% річних (п. А.6 кредитного договору); ? пунктом А.7 кредитного договору сторони обумовили, що у разі порушення відповідачем 1 будь-якого із зобов'язань за цим кредитним договором, відповідач 1 сплачує позивачу відсотки за користування кредитом в розмірі 54% річних від суми залишку непогашеної заборгованості; ? в забезпечення виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором 15.05.2008 між відповідачем 2 та позивачем був укладений договір поруки №VL881/Р2, згідно з п. 1 якого відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за кредитним договором, а саме: - за повернення кредитних коштів до 14.05.2009; - за сплату відповідачем 1 23% річних за користування кредитними коштами до 25 числа кожного поточного місяця; - за сплату 54% річних у разі порушення строків повернення кредиту; - за сплату винагороди, штрафу, пені та інших видів платежів; - за відшкодування збитків відповідно до порядку та строків, визначених у кредитному договорі; ? пунктом 4 договору поруки сторони узгодили, що у випадку невиконання боржником (відповідачем 1) обов'язків за кредитним договором, боржник (відповідач 1) і поручитель (відповідач 2) відповідають перед кредитором (позивачем) як солідарні боржники; ? відповідно до п. 5 договору поруки у випадку невиконання боржником (відповідачем 1) якого-небудь обов'язку, передбаченого п. 1 цього договору, кредитор (позивач) направляє на адресу поручителя (відповідача 2) письмову вимогу із зазначенням невиконаних обов'язків; ? у зв'язку з порушенням відповідачем 1 умов кредитного договору, позивач надіслав на адресу відповідача 2 листи №19.1.0А0-01-727 від 03.09.2009 та №11.0.2.0-03/244 від 16.10.2009, в яких просив відповідача 2 погасити заборгованість за кредитним договором, які (листи) залишились без реагування з боку відповідача 2, прийшов до правомірного висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про солідарне стягнення з відповідачів 1 та 2 на користь банку заборгованості за кредитом, за процентами, штрафних санкцій, визначених договором, та пені.

Водночас, колегія суддів не може погодитися із висновком суду апеляційної інстанції, на підставі якого було скасовано вказане рішення місцевого господарського суду та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог до відповідача 2, а саме: про втрату позивачем права вимоги до поручителя (відповідача 2) у зв'язку із пропуском строку, встановленого у ч. 4 ст. 559 ЦК України, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не предявить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно з ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

В силу ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, перш ніж робити висновок про пропуск позивачем строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, суду апеляційної інстанції слід було дослідити належним чином укладений між позивачем та відповідачем 2 договір поруки на наявність в ньому узгодженого сторонами строку припинення поруки, адже, виходячи із приписів першого речення частини четвертої вказаної норми, строк поруки може бути встановлений у самому договорі поруки, що, відповідно, виключає можливість застосування інших строків, встановлених вказаною нормою.

Так, як вбачається із п. 11 договору поруки, сторони узгодили строк припинення поруки, пов'язавши його з наступною подією: цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором, що, в силу наведеного, виключає застосування до даних правовідносин  шестимісячного строку, встановленого у ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Наведене вище свідчить про невірне застосування судом апеляційної інстанції ст. 559 ЦК України, що призвело до безпідставного скасування прийнятого місцевим господарським судом рішення, що має своїм наслідком скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 та залишення без змін рішення господарського суду Київської області від 10.06.2011 у справі №20/053-11.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Господарським судом першої інстанції, на відміну від господарського суду апеляційної інстанції, використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правильний висновок місцевого господарського суду про задоволення заявленого позивачем у даній справі позову.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного  акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 у справі №20/053-11 скасувати.

Рішення господарського суду Київської області від 10.06.2011 у справі №20/053-11 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  О.О. Євсіков

Судді:                                                  Т.Л. Барицька

                                                                                           О.О. Хрипун