Рішення

від 12.10.2011 по справі 51/402

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/402

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/402

12.10.11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт-Трейд"    

про стягнення  367 916, 75 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники :

від позивача: Литвин В.В.

від відповідача: Бондарчук А.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача 66 068, 95 грн. –3 % річних та 301 847, 80 грн. –інфляційні втрати за весь час прострочення виконання зобов'язання. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за отриманий товар відповідно до умов договору № 08-02-01/19Д від 02.01.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.10.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 12.10.2011 р. представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача подав заяву про визнання  позовних вимог в повному обсязі –у розмірі 367 916, 75 грн. .

          Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 12.10.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

02.01.2008 року між сторонами був укладений договір № 08-02-01/19Д, за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача продукцію, а відповідач - прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору та додатками до нього.

Відповідно до п. 3.8. договору № 08-02-01/19Д від 02.01.2008 р. обов'язок позивача передати партію продукції відповідачу вважається виконаним у момент надання партії продукції в розпорядження відповідача, а саме підписання відповідачем накладної на відпуск, яку він зобов'язаний підписати або скласти відповідний акт.

Згідно з п. 3.10. договору № 08-02-01/19Д від 02.01.2008 р. перехід права власності, а також ризиків випадкового знищення та пошкодження на кожну партію продукції відбувається з моменту здійснення приймання-передачі  цієї партії продукції від позивача до відповідача, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладних та відповідних документів на відповідну партію продукції.

Пунктом 3.11. договору № 08-02-01/19Д від 02.01.2008 р. визначено, що позивач в момент передачі продукції відповідачу повинен надати наступний пакет документів: накладну на відпуск; товаротранспортну накладну; податкову накладну; документи, які підтверджують якість продукції.

Відповідно до п. 3.14. договору № 08-02-01/19Д від 02.01.2008 р. датою поставки продукції є дата підписання накладної представниками обох сторін, що підтверджує факт прийняття продукції відповідачем та є основою для проведення розрахунків.

Згідно з п. 7.2. договору № 08-02-01/19Д від 02.01.2008 р. загальна вартість цього договору складається із вартості всіх партій продукції, які були передані відповідачу відповідно до умов цього договору, та вказані у відповідних рахунках-фактурах та накладних до цього договору.

Пунктом 7.5. договору № 08-02-01/19Д від 02.01.2008 р. визначено, що за кожну партію продукції –напівфабрикати –відповідач зобов'язаний провести оплату вартості такої партії на протязі 15 календарних днів з моменту передачі її відповідачу на підставі виставленої накладної або рахунку-фактури.

Відповідно до п. 7.6. договору № 08-02-01/19Д від 02.01.2008 р. за кожну партію продукції –морозиво –відповідач зобов'язаний провести оплату вартості такої партії на протязі 30 календарних днів з моменту передачі її відповідачу в період з вересня по квітень місяць (включно), та на протязі 15 календарних днів з моменту передачі її відповідачу в період з травня по серпень місяць (включно) на підставі виставленої накладної або рахунку-фактури.

Згідно з п. 7.7. договору № 08-02-01/19Д від 02.01.2008 р. датою оплати є дата надходження від відповідача грошей на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 15.1. договору № 08-02-01/19Д від 02.01.2008 р. визначено, що договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2008 р.

Відповідно до п. 15.3. договору № 08-02-01/19Д від 02.01.2008 р. зміни і доповнення даного договору, його пролонгація або дострокове розірвання будуть дійсні при умові, якщо вони здійснені в письмовій формі на підставі умов даного договору, або підписані уповноваженими на це представниками обох сторін. Позивач має право розірвати вказаний договір в односторонньому порядку, якщо відповідач порушить вимоги вказаного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставляв відповідачу товар, обумовлений договором № 08-02-01/19Д від 02.01.2008 р., а відповідач, в свою чергу, зобов'язаний був оплачувати його на умовах та у строки, визначені вказаним договором.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору № 08-02-01/19Д від 02.01.2008 р. та ст. 526 Цивільного кодексу України неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 66 068, 95 грн. –3 % річних та 301 847, 80 грн. –інфляційних втрат за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення договору № 08-02-01/19Д від 02.01.2008 р.  суд дійшов висновку, що останній містить ознаки договору поставки, а тому вважає за доцільне застосовувати до відносин сторін положення Цивільного кодексу України про поставку та купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензіями вих. № 23-10\10-2 від 23.10.2010 р. та вих. № 15-07\11-1 від 15.07.2011 р., у яких просив перерахувати на його рахунок інфляційні втрати та 3 % річних за час прострочення оплати товару, отриманого за договором № 08-02-01/19Д від 02.01.2008 р.  

Однак, відомостей щодо перерахування вищевказаних сум, відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, відповідач не надав суду доказів на підтвердження здійснення ним своєчасної оплати вартості товару, який він отримував від позивача за договором № 08-02-01/19Д від 02.01.2008 р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 08-02-01/19Д від 02.01.2008 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України,  ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, з огляду на те, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату вартості отриманого ним товару, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за весь час прострочення виконання зобов'язання та 3 % річних.

Згідно розрахунку позивача розмір 3 % річних від простроченої суми за період з 01.01.2009 р. до 31.08.2011 р. становить 66 068, 95 грн., інфляційних нарахувань за період з 01.01.2009 р. до 31.08.2011 р. –301 847, 80 грн.

Наданий позивачем розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України, а також методиці розрахунку.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт-Трейд" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 107, код ЄДРПОУ 34076879), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115-а, код ЄДРПОУ 34965659) 66 068, 95 (шістдесят шість тисяч шістдесят вісім грн. 95 коп.) –3 % річних, 301 847, 80 (триста одна тисяча вісімсот сорок сім грн. 80 коп.) грн. –інфляційних нарахувань, 3 679, 17 (три тисячі шістсот сімдесят дев'ять грн. 17 коп.) грн. –державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

       Суддя                                                                                                Пригунова А.Б.                                                                                                         

   Повне рішення складено: 17.10.2011 р.