Рішення

від 13.10.2011 по справі 5020-1375/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-1375/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2011 року справа № 5020-1375/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-1375/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білий берег»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний бріз»

про стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 164 609,82 грн,

за участю представників:

позивача - не з'явився;   

відповідача - не з'явився;   

Суть спору:

05.09.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Білий берег»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний бріз»про стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 164 609,82 грн, у тому числі основного боргу –152 479,54 грн, 3% річних -                2336,56 грн, інфляційного відшкодування –9 793,72 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 08.09.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушене провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 08.09.2011 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Білий берег»у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази,

в с т а н о в и в:

10.11.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю «Білий берег»(Продавець, далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Молочний бріз»(Покупець, далі - відповідач) укладений договір поставки №21/11 (далі –Договір), згідно умов якого Продавець продає, а Покупець купує товари, кількість та ціна яких зазначені у накладній, що додається до Договору при кожній окремій поставці, та є невід'ємною частиною Договору /арк.с.9/. Строк дії Договору встановлений з дня підписання сторонами до 31.12.2010.

Згідно пунктів 2.1 та 2.2 Договору Продавець бере на себе зобов'язання після підписання договору в строк не пізніше 10 днів передати Покупцеві продукцію із сертифікатом якості, а Покупець бере на себе зобов'язання прийняти продукцію і здійснити за неї оплату в строки і порядку, передбачені договором.

Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата товарів Покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця в термін 10 банківських днів після поставки товару.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу та прийнято представниками відповідача продукцію за видатковими накладними №РН-0000201 від 11.11.2010 на суму 135 540,80 грн, №РН-0000233 від 10.12.2010 на суму 104 010,00 грн, №РН-0000256 від 29.12.2010 на суму 69 428,74 грн, а всього на суму 308 979,54 грн (арк.с.10-12).

Як зазначив позивач, зобов'язання щодо оплати поставленого товару відповідач виконав не належним чином, отриману продукцію оплатив частково в сумі 156 500,00 грн, що підтверджується виписками банку (акр.с.14-21), у зв'язку з чим заборгованість останнього за Договором склала 152 479,54 грн, що не заперечувалось відповідачем при підписанні акту звірення взаємних розрахунків станом на 10.05.2011 (арк.с.13).

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу  України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.           

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з частиною першою статті статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач зобов'язався здійснювати оплату за поставлений товар протягом 10 банківських днів після поставки товару.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей                                   525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Передача товару відповідачу підтверджується належними доказами, а саме накладними №РН-0000201 від 11.11.2010, №РН-0000233 від 10.12.2010, №РН-0000256 від 29.12.2010 (арк.с.10-12).

Відповідач не подав суду доказів сплати заборгованості у розмірі 152 479,54 грн, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи те, що своєчасне внесення плати за поставлений товар є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивач з цим позовом до суду,  відповідач мав заборгованості в розмірі 152 479,54 грн.

Поряд з основною заборгованість позивач просить стягнути з відповідача 3% річних –2336,56 грн та інфляційне відшкодування –9793,72 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунок 3% річних та інфляційного відшкодування (арк.с.8), суд дійшов висновку, що позивачем не вірно визначено строк, з якого починається нарахування 3% річних та інфляційного відшкодування за накладною №РН-0000233 від 10.12.2010, оскільки сума боргу по зазначеної накладної, на яку здійснено нарахування –83 050,80 грн, виникла з 14.01.2011 після останньої оплати боргу відповідачем (арк.с.21), у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційного відшкодування такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 2193,20 грн та 8 996,30 грн відповідно з наступного розрахунку суду.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

83050.8014.01.2011 - 07.07.20111753 %1194.57

69428.7414.01.2011 - 07.07.20111753 %998.63

 Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

14.01.2011 - 30.06.201183050.801.0594900.00

14.01.2011 - 30.06.201169428.741.0594096.30

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 525, 526, 530, 625, 629, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 49, 82, 82-1, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити  частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний бріз»(99007, м. Севастополь, вул. Чапаєва, 34; ідентифікаційний код 36377665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білий берег»(47201, Тернопільська область, м. Зборів, вул. Куклинецька, 90, ідентифікаційний код 35039068) заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 163 669,04 грн, у тому числі основної борг –152 479,54 грн, 3% річних - 2193,20 грн, інфляційне відшкодування –8 996,30 грн, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 1636,69 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 234,65грн.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          У задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційного відшкодування в сумі 797,42 грн та 3% річних в сумі 143,36 грн – відмовити.

Суддя                                                                                                       І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 18.10.2011.