Постанова

від 28.05.2008 по справі 19/438-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 28 травня 2008 р.                                                                                   

№

19/438-07 

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Божок

В.С.- головуючого,

Костенко

Т.Ф., Коробенко Г.П.

розглянувши

матеріали касаційної скарги

Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1

на

постанову

Київського

міжобласного апеляційного господарського суду від 19.02.2008

у

справі

господарського

суду Київської області

за

позовом

Товариства

з обмеженою відповідальністю "Аляска Трейд"

до

Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1

про

стягнення

609781,30 грн.

в

судовому засіданні взяли участь представники:

від

позивача:

не

з'явилися

від

відповідача:

ОСОБА_1-

ФОП, ОСОБА_2-ВКВ №525897 від 09.01.2007

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Київської області від 29.11.2007 позовні вимоги задоволено.

Стягнено

з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ "Аляска Трейд" -

6097,82 грн. вартості вантажу, 102, 00 грн. витрат зі сплати державного мита та

118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.02.2008 рішення

господарського суду Київської області від 29.11.2007 залишено без змін.

Судові

рішення мотивовано тим, що відповідно ст. 218 Господарського кодексу України,

учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне

виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення

господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього

заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не

передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення

господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не

доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії

непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов

здійснення господарської діяльності. Відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного

кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила

зобов'язання.

Відповідач

свої зобов'язання за договором не виконав.

Не

погоджуючись з судовими рішеннями ФОП ОСОБА_1 звернувся до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати,

посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального  права, зокрема, ст. ст. 614 Цивільного

кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України та не застосовано

положення Конвенцій про договір міжнародного автомобільного перевезення

вантажів (Женева, 19.05.1956).

Колегія

суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції,

проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм

матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить

необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарським

судом встановлено, що 04.09.2006 ТОВ "Аляска Трейд" (замовник) та ФОП

ОСОБА_1 (експедитор) уклали договір №04/09/06 на транспортно-експедиторське

обслуговування, відповідно до умов якого замовник доручає, а експедитор

зобов'язується від свого імені та за рахунок замовника організувати перевезення

вантажів замовника.

Пунктами

3.1., 3.2. договору передбачено, що замовник інформує експедитора про об'єм

необхідних транспортно-експедиційних послуг, кількості та виду автомобільного

транспорту, який необхідний, не пізніше 48 годин до початку перевезення.

Інформація передається у вигляді замовлення, та має наступну інформацію: дати

та точної адреси місця завантаження та розвантаження із зазначенням

контактних телефонів; маршрут руху; необхідний рухомий склад; відомості про

вантаж (вага, вид, вартість тощо); адреса проведення митного оформлення при

завантажені та розвантажені; строки доставки вантажу отримувачу; сума фрахту,

форма та строки оплати за ТЕП; митниці перетину кордонів; особливості

перевезення конкретного вантажу; інші додаткові інструкції. Замовник несе

юридичну відповідальність за достовірність інформації, яка вказана у

замовленні. Подача та підтвердження замовлення проводиться шляхом факсимільного

зв'язку, який має юридичну силу оригіналу.

Пунктами

4.2.7 та 6.10. договору сторони обумовили, що експедитор забезпечує доставку

вантажу вантажоотримувачу у вказані в заявці строки та  несе відповідальність за часткове або повне

псування або втрату вантажу під час перевезення за виключенням внутрішньо -

тарного псування, нестачі. 

Як

встановлено господарським судом, позивач надав відповідачу заявки на надання

транспортно-експедиційних послуг, які відповідач скріпив своїм підписом та

печаткою.

Вартість

прийнятого до перевезення вантажу зафіксована в попередніх деклараціях № 127

від 06.07.2007 та № 132 від 06.07.2007, які подані позивачем до митниці

оформлення для ввезення вантажу на територію України та підтверджується

інвойсами постачальників № 4070205 від 04.07.2007 та № 352 від 06.07.2007. 

Однак,

вантаж,  перевезення якого забезпечував

відповідач у місце призначення не прибув.

Постановами

від 08.08.2007 заступника начальника Західної регіональної митниці Романенко

Г.В. порушено кримінальні справи:  - 

№

08/20900/07 за фактом замаху на контрабанду товару: автомобіля марки “МАN TOA”,

НОМЕР_1 з напівпричіпом марки SKO 24”, НОМЕР_2, 2006 р.в., рама НОМЕР_3,

загальною вартістю 647593 грн. та 

№07/20900/07 за фактом замаху на контрабанду товару, автомобіля марки

“Мерседес Актрос 1844LS”, НОМЕР_4, 2007 р.в., рама НОМЕР_5 з напівпричіпом

марки ”, НОМЕР_7, 2006 р.в., рама НОМЕР_6, загальною вартістю 759298 грн. за

ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 201 Кримінального кодексу

України,  з тих підстав, що були вчинені

дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України автомобілів марки:

"МАN TOA", НОМЕР_1 з напівпричіпом марки mitz SKO 24", НОМЕР_2;

“Мерседес Актрос 1844LS”, НОМЕР_4, з напівпричіпом марки ”, НОМЕР_7, які

перебували під митним конт ролем, з приховуванням від митного контролю шляхом

подання митному ор гану України документів, що містять підроблені відтиски

штампів митного ор гану та ТОВ “Аляска Трейд”.

Позивачем

та ТДВ “СК “Індиго” 08.06.2007 укладено генеральний договір страхування

вантажів № 209-01120-07. Відповідно до п.14 зазначеного договору страхування

франшиза по кожному перевезенню дорівнює 1%, але не менше 250 дол. США.

загальна сума страхового відшкодування по страховому випадку склала 603683,48

грн. За період з 28.08.2007 по 31.08.2007 ТДВ “СК “Індиго” сплатило позивачу

страхове відшкодування у розмірі 603 683,48 грн..

З

врахуванням зазначеного, позивачем зменшено позовні вимоги до 6097,82 грн. за

втрачений товар, які не ввійшли до суми страхового відшкодування.

Відповідно

до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,

що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів

застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За

ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за

втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не

доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду,

заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або

нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не

вистачає.

Згідно

ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин

відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання

чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним

вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського

правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт

господарювання за порушення господарського зобов'язання несе

господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання

зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто

надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської

діяльності. Відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено,

що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким

чином, чинним цивільним та господарським законодавством України встановлена презумпція

винності особи, що порушила зобов'язання. Тобто, обов'язок доводити відсутність

своєї вини повинен саме відповідач. При цьому, в своїх доводах відповідач не

може посилатися на те, що причиною невиконання ним своїх зобов'язань є

порушення зобов'язань його контрагентами.

Статтею

14 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність”, також

передбачено, що  за невиконання або

неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного

експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність

згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного

експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх

осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому

ж порядку, як і за власні.

Зважаючи

на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна

юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають  чинному законодавству України та обставинам

справи і підстав для їх  скасування  немає.

На

підставі  викладеного, керуючись ст. 1115,

п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального

кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В

задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову

від 19.02.2008 Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі

справи № 19/438-07залишити без змін.

Головуючий                                                             

В.С. Божок

Судді                                                                      

  Т.Ф.Костенко

Г.П.Коробенко