Постанова

від 27.05.2008 по справі 4/238б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 27 травня 2008 р.                                                                                   

№

4/238б 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна

М.І., -головуючого,

Короткевича

О.Є.,

Мамонтової

О.М.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні 

касаційні скарги

 Управління Пенсійного фонду України в

Чернігівському районі Чернігівської області, ДК "Газ України" НАК

"Нафтогаз України"

на

постанову

Київського

апеляційного господарського суду  

від  11 лютого 2008 року

у

справі  господарського суду

№

4/238б

Чернігівської області

за

заявою

ВАТ

"Обрій"

про

визнання

його банкрутом,

арбітражний

керуючий

ОСОБА_1.,

за

участю представників сторін:

УПФУ України в

Чернігівському районі -Любченко О.В. (дов. від 08.01.2008),

ДК "Газ

України" -Мицько Н.М. (дов. від 09.12.2007),

ВАТ "Обрій"

-Лященко В.І. (дов. від 08.01.2008);

встановив:

          Ухвалою господарського суду Чернігівської

області від 09.07.2007 порушено провадження у справі № 4/238б про банкрутство

Відкритого акціонерного товариства "Обрій" з урахуванням

особливостей, передбачених ст. 51 Закону України «Про відновлення

платоспроможності  боржника або визнання

його банкрутом»(далі -Закону).

Постановою

господарського суду Чернігівської області від 04.09.2007 ВАТ "Обрій"

визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором

призначено  арбітражного керуючого

ОСОБА_1., якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу  оголошення про визнання боржника банкрутом та

відкриття ліквідаційної процедури.

Оголошення

про визнання боржника банкрутом було опубліковано в газеті

"ІНФОРМАЦІЯ_1" від 18.09.2007 № 166.

Ухвалою

господарського суду Чернігівської області від 10.12.2007 затверджено реєстр

вимог кредиторів із загальним розміром 211786,59 грн., в т.ч. Управління

Пенсійного Фонду України в Чернігівському районі у розмірі 72139,86 грн., з

яких 844,69 грн. із задоволенням у другу чергу та 71295,17 грн. -до шостої

черги; ДК "Газ України" у розмірі 17630,07 грн. із задоволенням в

четверту чергу.

Постановою   Київського апеляційного господарського суду

від 11.02.2008 (колегія суддів у складі: Коваленка В.М. -головуючий, О.В.

Вербицька О.В., Л.Л. Гарник) ухвалу господарського суду від 10.12.2007 залишено

без змін.

До

Вищого господарського суду України з касаційними скаргами звернулися:

Управління

Пенсійного Фонду України в Чернігівському районі, яке, посилаючись на порушення

норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду

першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове

рішення, яким включити до реєстру вимог кредиторів ВТ "Обрій" вимоги

УПФУ в сумі 72139,86 грн. з віднесенням суми 18324,02 грн. до другої черги вимог

та 53815,84 грн. боргу по сплаті фінансових санкцій з віднесенням до шостої

черги;

ДК

"Газ України" НАК "Нафтогаз України", яка просить скасувати

ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, справу

направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування

посилається на порушення норм процесуального права, оскільки грошові вимоги ДК

розглядалися у суду без його участі.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку

ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції на

підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування

судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що

касаційна скарга УПФУ в Чернігівському районі підлягає задоволенню частково, а

касаційна скарга ДК "Газ України" підлягає задоволенню, виходячи з

такого.

Відповідно

до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди

розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим

Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які

превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами

ГПК України.

За приписами

глави VІ Закону, зокрема, статті 41, відносини, пов'язані з банкрутством

окремих суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим законом з

врахуванням особливостей, передбачених зазначеною главою.

Згідно

з частинами 1, 2 статті 51 Закону, яка належить до глави VІ Закону,  якщо вартості майна боржника - юридичної

особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення

вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим

Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія)

зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про

банкрутство такої юридичної особи. За результатами розгляду заяви про порушення

справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення

вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується

банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки

ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора)

незалежно від наявності у нього ліцензії. Кредитори мають право заявити свої

претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації

оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Отже,

провадження у справах про банкрутство суб'єкта господарювання, який звернувся

до суду в ході ліквідаційної процедури про власне банкрутство, регулюється з

врахуванням особливостей, передбачених статтею 51 Закону, а загальні норми

законодавства про банкрутство застосовуються у випадках відсутності

спеціального регулювання згідно статті 51 Закону.

З

матеріалів справи вбачається, що дана справа про банкрутство порушена в порядку

ст. 51 Закону (банкрутство боржника, що ліквідується власником), яка

передбачає, що за результатами розгляду заяви про порушення справи про

банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог

кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом та

відкриває ліквідаційну процедуру.

Отже,

ліквідаційна процедура такого банкрута регулюється загальними нормами Закону з

урахуванням особливостей, визначених ст. 51 Закону.

Відповідно

до ст. 23 Закону опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і

відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних

друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття

постанови про визнання боржника банкрутом.

Між

тим, згідно зі ст. 25 Закону ліквідатор окрім визначених цією статтею

повноважень здійснює й інші повноваження, передбачені цим Законом.

За

загальним правилом задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку ст. 31

Закону відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.

Отже,

враховуючи особливості процедури банкрутства боржника, що ліквідується

власником, суд одночасно з винесенням постанови про визнання боржника банкрутом

за ст. 51 Закону зобов'язує ліквідатора банкрута скласти реєстр вимог

кредиторів.

Як

вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду першої інстанції

затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ "Обрій", зокрема вимоги УПФУ

в Чернігівському районі  визнані судом в

сумі 72139,86 грн. та включені до реєстру вимог кредиторів в наступній

черговості: 844,69 грн. -відшкодування витрат на фінансування різниці в розмірі

пенсій науковим працівникам боржника -2 черга задоволення, 71295,17 грн.

-штрафні санкції, пеня -6 черга задоволення. Апеляційний господарський суд

погодився з таким висновком суду першої інстанції, зазначивши, що наявними у

справі платіжними дорученнями 

підтверджено погашення ТОВ заборгованості перед Фондом по страховим

внескам за період травня 2005 року по вересень 2006 року.

Однак,

при затвердженні реєстру вимог кредиторів саме в такій черговості судами не

було враховано вимоги Закону України "Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування", ст. 20 якого передбачено, що страхувальники

зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий

звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення

цього періоду. В разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат, на

які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники

одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у

вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати.

У

зв'язку з несвоєчасною сплатою сум страхових внесків 01.11.2006 та 11.01.2007

начальником УПФУ в Чернігівському районі були винесені рішення № 743 та № 12

про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату

страхувальником  страхових внесків, які

були вручені боржнику. Боржник узгодив суми штрафних санкцій та пені, оскільки

протягом 10 робочих днів після отримання рішення не були оскаржені в порядку,

передбаченому ч.13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування".

УПФУ

в Чернігівському районі у заяві про визнання кредиторських вимог вказувало, що

на виконання ч. 16 розділу XV Закону 

управління не мало правових підстав зараховувати сплачені боржником

кошти як страхові внески, а тому вони зараховувались управлінням для погашення

боргу у порядку календарної черговості згідно з ч. 5 ст. 106 Закону України

"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме в

рахунок погашення фінансових санкцій боржника. У зв'язку з чим у ВАТ "Обрій"

і виник борг по сплаті страхових внесків за період з жовтня 2006 року по

червень 2007 року в сумі 17479,33 грн.

УПФУ

в Чернігівському районі не заперечує факту сплати боржником грошових коштів за

період жовтень 2006 року по червень 2007 року, а заперечує проти зарахування

відповідних коштів у рахунок погашення страхових внесків, про наголошувалось в

суді апеляційної інстанції

Однак,

ні ліквідатором боржника, ні судами першої та апеляційної інстанцій вказані

обставини не було взято до уваги, що свідчить про порушення вимог ст. 43 ГПК

України, оскільки судами не було належним чином з'ясовано  дійсні обставини справи, що  вплинуло на їх  правильну юридичну  оцінку, застосування  норм матеріального і процесуального права, а

тому прийняті судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на

новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім

того, в судове засідання 10.12.2007, на якому розглядалися грошові вимоги

кредиторів та був затверджений реєстр вимог кредиторів, представники

кредиторів, в т.ч. УПФУ в Чернігівському районі, ДК "Газ України" як

кредитори не викликались, чим порушено норм процесуального права, що призвело

до неповного з'ясування обставин справи.

Вказані

порушення норм процесуального права судом першої інстанції, які не усунуті у

подальшому судом апеляційної інстанції, призвели до неповного з'ясування

обставин справи, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана

правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий

чинним нормам матеріального права висновок за результатами розгляду справи у

підготовчому засіданні щодо подальшого руху справи про банкрутство.

Відповідно

до Постанови Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.1 постанови від

29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення", обґрунтованим визнається

рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної

справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є

вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,

дослідженими в судовому засіданні.

Ухвала  господарського суду  Чернігівської області та постанова Київського

апеляційного господарського суду не відповідають вимогам ст. 84 ГПК України та

Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року, їх не можна

визнати як такі, що відповідають 

фактичним обставинам справи і вимогам закону, а тому вони підлягають

скасуванню, а справа -направленню на новий судовий розгляд до суду першої

інстанції.

При

новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, повно та всебічно

перевірити обставини справи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам,

доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону

постановити законне та обґрунтоване 

рішення.

Керуючись

ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК

України Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

          Касаційну скаргу ДК "Газ

України" НАК "Нафтогаз України" задовольнити.

          Касаційну скаргу Управління

Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області

задовольнити частково.

Постанову

Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2008 та ухвалу

господарського суду Чернігівської області від 10.12.2007 у справі № 4/238б

скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду

Чернігівської області.

Головуючий -                                                                М.І.

Хандурін                                                                                               

Судді                                                                          

О.Є. Короткевич

О.М. Мамонтова