Рішення

від 10.10.2011 по справі 37/178

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.10.11 р.                                                                                 Справа № 37/178                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „РАТ Україна”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 35151789

про: стягнення за договором оренди №01/12-09 від 30.12.2008р. заборгованості в розмірі 32000,00грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –  ОСОБА_2 (за довіреністю № 2485 від 03.09.2010р.);

від Відповідача  –  ОСОБА_3 (за довіреністю б/н від 19.09.2011 року)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва з 31.08.2010р. на 14.09.2010р., з 14.09.2010р. на 28.09.2010р., 28.09.2010р. провадження відповідно до ст. 79 ГПК України було зупинено та поновлено 14.09.2011р. з призначенням розгляду на 26.09.2011р. та подальшим відкладанням  на 10.10.2011р.

У судовому засіданні 10.10.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1, м. Донецьк (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „РАТ Україна”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення за договором оренди нежитлового приміщення №01/12-09 від 30.12.2008р. заборгованості в розмірі 32000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди №01/12-09 від 30.12.2008р., внаслідок чого за період з грудня 2009р. по липень 2010р. виникла стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір купівлі-продажу №925 від 30.01.2009р., розрахунок суми позовних вимог, листи від 18.11.2009р., 14.01.2010р., 05.03.2010р. та №160 від 05.11.2009р., витяг з Державного реєстру правочинів, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, право установчі документи, виписки з банківського рахунку, акти-приймання передачі, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст.173, 175, 283 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530, 785, 795 Цивільного кодексу України.

Клопотанням від 30.08.2010р. з додатками (а.с.а.с.54 - 59 т.1) Позивач збільшив розмір позовних вимог на нараховану за серпень 2010р. заборгованість з оренди в сумі 4000грн., а також надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.64-83 т.1).

Клопотанням  від 06.02.2011р. з додатками (а.с.а.с.85-127 т.2) Позивач збільшив розмір вимог до 56000грн., нарахованих за період з грудня 2009р. по січень 2011р.

Разом із позовною заявою (а.с.а.с.16, 17) та в перебігу розгляду справи (а.с.84 т.1) Позивачем заявлялися клопотання про витребування доказів, які задовольнялися судом.

Відповідач надав відзив від 30.08.2011р. (а.с.а.с.37-38 т.1), яким, визнаючи факт укладання з Позивачем договору  від 30.12.2008р., що був втрачений при переїзді в інше приміщення, наголошував на відсутності стягуваної заборгованості з огляду на розірвання означеного договору за листуванням сторін та актом про повернення майна з 05.12.2009р.   

На підтвердження своєї позиції Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.39-49, 125, 126т.2), в тому числі письмові пояснення б/н від 10.10.2011р. щодо наявності боргу, який може бути нарахований  лише за період з 01.11.2009р. по 04.12.2009р.

Ухвалою від 28.09.2010р. провадження у справі було зупинено у зв’язку з призначенням у справі  комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, після надходження результатів якої за клопотанням Позивача від 03.02.2011р. (а.с.а.с.50, 51 т.2)  ухвалою від 15.02.2011р. було призначено повторну судову експертизу в частині дослідження відбитків печатки та давності виготовлення тексту на акті приймання-передачі від 05.12.2009р.до іншої експертної установи.   

У судовому засіданні 10.10.2011р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її підтвердження.  

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду Позивачем  докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2008р. між Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „РАТ Україна”, м. Донецьк (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №01/12-09, текст якого наразі був втрачений сторонами, проте існування якого і певних істотних умови ними підтверджується,  а саме:

- об’єкт оренд – нежитлове приміщення на другому поверсі будівлі інженерно-лабораторного корпусу літ. А-8, загальною площею 36,8кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, пр. Визволення Донбасу, б.8б, приналежність якого Позивачеві нотаріально посвідченим підтверджується договором купівлі-продажу від 30.01.2009р. (а.с.11 т.1), зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів (а.с.12 т.1) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.13 т.1)4

- розмір щомісячної орендної плати – 4000грн.

Означені умови також підтверджується і змістом наданих до матеріалів справи  акту приймання-передачі в користування Відповідача від 01.01.2009р. (а.с.46 т.1), роздруківками електронних банківських виписок (а.с.а.с.22 – 26 т.1), відображених в підписаному Відповідачем акті звірення розрахунків (а.с.44 т.1)

В перебігу правовідносин Відповідач звертався до Позивача з листом №160 від 05.11.2009р. з проханням дострокового розірвання за взаємною згодою сторін з 01.11.2009р. договору №01/12-09 від 30.12.2008р. (а.с.18) у зв’язку з відсутністю в орендованому приміщенні опалення, що заважає підприємству здійснювати свою діяльність.

У відповіді на вищевказаний лист від 18.11.2009р. (а.с.20 т.1) Позивач спростував твердження про відсутність опалення та зазначив, що відповідно до п.3.9 договору його дія припиняється по закінченню 1 місяця з моменту письмового повідомлення Відповідача, тобто 05.12.2009р.

Визначеною Позивачем датою припинення орендних правовідносин сторонами був підписаний акт приймання-передачі від 05.12.2009р. (а.с.88 т.1), за змістом якого сторони у зв’язку з згадуваним листом Відповідача №160 від 05.11.2009р. достроково припинили договір №01/12-09 від 30.12.2009р. та підтвердили повернення приміщення Позивачеві, який заперечив достовірність означеного акту.

Разом із тим, згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи 35805/02 від 01.12.2010р. (а.с.а.с.35-38 т.1) підпис на означеному актів приймання-передачі від 05.12.2009р. від імені Позивача  виконаний Позивачем, а згідно висновку повторної судової експертизи №8 від 11.03.2011р. (а.с.а.с.68-74 т.2) підтверджено виконання відбутку печатки Позивача на вказаному акті саме його печаткою. При цьому, питання щодо давності нанесення відбутку печатки і виготовлення лицевої та зворотної сторони акту експертами не вирішено через  відсутності відповідної методики.

За таких обставин, Позивач, наполягаючи на неповернення Відповідачем об’єкту оренди, звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення нарахованої за період з грудня 2009р. по липень 2010р. заборгованості в сумі 32000грн., збільшивши в перебігу розгляду справи розмір вимог до 56000грн. у зв’язку із донарахуванням орендної плати за період розгляду справи по січень 2011р. включно, надаючи за відповідний період акти приймання-передачі наданих послуг, які не підписані Відповідачем, та відповідні рахунки.

Відповідач  у наданому відзиві від 30.08.2011р. (а.с.а.с.37, 38 т.1) проти продовження використання майна Позивача  після 05.12.2009р. заперечив, визначаючи поясненнями  від 10.10.2011р. заборгованість  за період з 01.11.2009р. по 04.12.2009р. в сумі 4534грн.

Суд розглядає справу в контексті первісних позовних вимог про стягнення заборгованості за період з грудня 2009р. по липень 2010р. в сумі 32000грн., залишаючи без розгляду подані в перебігу розгляду справи клопотання Позивача про збільшення розміру вимог сумами, що були нараховані ним після моменту подання позову (09.08.2010р.), оскільки передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України право на збільшення розміру позовних вимог не може ототожнюватися із доповненням позову вимогами про захист прав на отримання коштів, які ще не могли виникнути на момент звернення до суду, адже ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України чітко визначають, що порушення права має передувати поданню позову про його захист.

Отже, оскільки питання про законність вимог про стягнення заборгованості за період з серпня 2010р. по січень 2011р. в межах цієї справи не вирішується, сторони не позбавлені можливості висловити свою позицію відносно означеної заборгованості в межах окремого позовного провадження.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором оренди, факт укладання якого та основні умови встановлені судом виходячи із представлених сторонами документів та несуперечливих в цій частині пояснень сторін.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та встановленими умовами укладеного між ними договору оренди №01/12-09 від 30.12.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату, що загальним правилом має здійснюватися щомісячно, а в контексті положень ст. 254 Цивільного кодексу України (за відсутності доказів узгодження іншого) – до кінця кожного відповідного місяця.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених їх умовами.

В свою чергу, згідно положень ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1  ст. 631 Цивільного кодексу України час реалізації Орендодавцем права на нарахування орендної плати  визначається строком дії відповідного договору, закінчення якого відповідно до ч.  3 ст. 291 Господарського кодексу України і ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зумовлює припинення орендних правовідносин, як це передбачено ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України, а отже – і зникнення правової підстави для отримання орендних платежів поза межами орендних правовідносин.  

Як було встановлено судом, внаслідок обміну листами №160 від 05.11.2009р. (а.с.18) та від 18.11.2009р. (а.с.20 т.1) сторони узгодили дострокове припинення орендних правовідносин з 05.12.2009р., коли і відбулося повернення об’єкту оренди за актом приймання-передачі, достовірність якого підтверджується висновками експертиз та жодною мірою Позивачем не спростовано. Більш того, суд звертає увагу Заявника позову на те, що в контексті згадуваного вище листування, зауважень до достовірності якого під час розгляду не заявлялось, припинення орендних правовідносин констатується судом і без відносно до подальшого підписання акту приймання-передачі від 05.12.2009р.  

Таким чином, Позивач не має захищуваного в межах розглядуваного позову суб’єктивного права на отримання орендних платежів за розглядуваний період з 05.12.2009р. по липень 2010р., що унеможливлює і порушення цього відсутнього права з боку Відповідача та задоволення позову в частині означеного періоду.

В свою чергу, відносно частини стягуваної заборгованості за 5 днів грудня 2009р. позиція суду полягає в такому.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов’язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення плати за користування отриманим від Позивачем приміщення за 5 днів грудня 2009р. до кінця грудня 2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України  за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, як було встановлено судом і визнається Відповідачем, ним не були оплачені  5 днів грудня орендного користування (визнана несплата боргу за листопад 2009р. судом до уваги не приймається, оскільки нарахування за цей місяць не входять до розглядуваного періоду, визначеного у позовній заяві). Таке неналежне виконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення  у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та у разі прострочення виконання на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, враховуючи, що суд, здійснивши розрахунок розміру орне дно плати, яка припадає на 5 днів грудня 2009р. виходячи із місячного платежу в 4000грн. (4000 : 31 х 5), дійшов висновку про можливість стягнення суми боргу лише в розмірі 645,16грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати зі сплати державного мита і інформаційно-технічного обслуговування судового процесу покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. В свою чергу, витрати, пов’язані з проведенням судових експертиз, відносяться на рахунок їх ініціатора - Позивача у повному обсягу, адже результати експертних досліджень не доводять тверджень останнього про підробку Відповідачем акту приймання-передачі від 05.12.2009р.

Судові витрати з доплати державного мита  (а.с. 57 т.1, а.с.а.с.119, 121 т.2) у загальному розмірі 280грн. за збільшення позовних вимог, які не прийняті до розгляду судом в межах цієї справи, згідно ст.47 Господарського процесуального кодексу України як надмірно сплачені повертаються Позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю „РАТ Україна”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35151789) про стягнення за договором оренди №01/12-09 від 30.12.2008р. заборгованості в розмірі 32000,00грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „РАТ Україна”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35151789) на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість в сумі 645,16грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „РАТ Україна”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35151789) на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відшкодування витрат зі сплати державного мита в сумі 6,45грн. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 4,76грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути  Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) надмірно сплачене державне мито в сумі 280грн., про що видати відповідну довідку.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 10.10.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 17.10.2011р.

Суддя                                                               Попков Д.О.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >