Рішення

від 04.05.2011 по справі 22-604/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-604/2011 Головуючий у 1 інс танції Лузан В.В.

Категорія 5 Доповідач Баркова Л.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 травня 2011 року колегі я суддів судової палати у цив ільних справах Апеляційног о суду Донецької області в с кладі:

головуючого Баркової Л.Л.

суддів Ткаченко Т.Б., Поп ової С.А.

при секретарі : Ушакові й О.В.

розглянувши у відкритому с удовому засіданні в місті Ма ріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської м іської ради, ОСОБА_2, ОСО БА_3, третя особа: ЖСК «Примор ський» про визнання частков о недійсним свідоцтва про пр аво власності на квартиру ви знання права власності на Ѕ ч астку квартири, визначення п орядку користування квартир ою, вселення та зустрічним по зовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3, ОС ОБА_4 про визнання такою, що в тратила право користування ж илою площею

за апеляційною скаргою від повідача за основним позовом ОСОБА_2 на рішення Примор ського районного суду міст а Маріуполя від 14 грудня 2010 ро ку

в с т а н о в и л а :

Рішенням Приморськог о районного суду міста Маріу поля від 14 грудня 2010 року задо волено позов ОСОБА_1 та в изнано частково недійсним, в Ѕ частині, свідоцтво про прав о власності на квартиру АД РЕСА_1 виданого 9.10.2007 року Марі упольською міською радою на ім»я ОСОБА_2

Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на Ѕ час тку квартири за адресою: АД РЕСА_1, виділено у користува ння житлову кімнату, площею 1 2 кв.м. з лоджією із залишенням підсобних приміщень: коридо ру, кухні, вбиральні, ванни в з агальному користуванні спі ввласників та вселено в цю к вартиру.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА _1 про визнання такою, що втр атила право користування ці єю квартирою відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на ко ристь ОСОБА_1 судові витра ти 2816 грн.

В апеляційній скарзі в ідповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухва лити нове рішення, яким відмо вити у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольнити йог о позовні вимоги, посилаючи сь на неповне з”ясування обс тавин справи, що мають значен ня для справи, порушення норм матеріального та процесуаль ного права.

Заслухавши суддю допов ідача, пояснення відповідач а ОСОБА_2, його представни ка, ОСОБА_5, які просили за довольнити апеляційну скар гу, позивачку ОСОБА_1, яка просила її відхилити, дослід ивши матеріали справи в межа х апеляційного оскарження т а обговоривши доводи апеляці йної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задово ленню з таких підстав.

Відповідно до положен ь статті 60 ЦПК України кожна с торона зобов»язана довести т і обставини, на які вона посил ається як на підставу своїх в имог і заперечень, крім випад ків встановлених ст.61 ЦПК Укра їни. Докази подаються сторон ами та іншими особами, які бер уть участь у справі. Доказува нню підлягають обставини, як і мають значення для ухвален ня рішення у справі і щодо яки х у сторін та інших осіб, які б еруть участь у справі, виника є спір. Доказування не може ґ рунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи справу, суд п ершої інстанції повно, всебі чно і об' єктивно перевірив всі доводи і заперечення ст орін, встановленим фактам і д оказам дав правильну правову оцінку і зробив обґрунтован ий висновок про те, що двохкі мнатна спірна квартира є сп ільною власністю сторін, які придбали її в період зареєст рованого шлюбу і мають рівні права володіння та користув ання, факт вибуття ОСОБА_1 на інше постійне проживання не доведено.

В рішенні суду з цього п риводу приведені відповідні мотиви, які є переконливими.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, останні перебували у зареєс трованому шлюбі з 23 липня 1983 ро ку. Після реєстрації шлюбу пр оживали зі своєю сім»єю в ком унальній квартирі батьків ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА _2. На поліпшення житлових у мов матері ОСОБА_2 в ЖБК «П риморський 167» було надано дво кімнатну кооперативну кварт иру за адресою: АДРЕСА_1 в яку на підставі обмінного ор деру №004269, відповідно до рішенн я виконкому Маріупольської ради №14 від 4.04.1990 року переселил ась сім»я відповідача, який був прийнятий в члени коопе ративу, а батьки залишись про живати в АДРЕСА_2

В період зареєстровано го шлюбу сторони в повному ро змірі на ім»я відповідача сп латили пайовий внесок, який с клав 4855 рублів, що підтверджує ться наданими суду квитанція ми.

Дев»ятого жовтня 2007 року відповідач отримав на своє і м»я свідоцтво про право влас ності на спірну квартиру.

Рішенням Приморського р айсуду міста Маріуполя від 2 0 травня 2008 року між сторонами ш люб було розірвано, а 23 червня 2009 року позивачка зареєструв ала шлюб з ОСОБА_6 та зміни ла прізвище на ОСОБА_1

До цього часу в спірній к вартирі залишаються бути за реєстрованими ОСОБА_2, О СОБА_1 та їх син ОСОБА_3

Згідно з положеннями ч.1 с т.60 СК України, та ст.22 Кодексу п ро шлюб та сім»ю України майн о, яка діяла на час виникнення правовідносин, придбане под ружжям під час шлюбу майно, н алежить їм на праві спільної сумісної власності.

Посилання відповідача ОСОБА_2 і його представник а на те, що позивачка не набула права власності на спірну кв артиру, оскільки пайовий вне сок повністю сплачувався йог о матір»ю, а саме: 1/3 частку паю складала сума внесена нею до отримання квартири, а 2/3 частк и паю були передані йому для повного погашення, є неспром ожними, висновків суду не спр остовують, оскільки ні матір відповідача не ставила пита ння про визначення за нею час тки паю в спірній квартирі, н і сам відповідач не просив зб ільшити його долю у праві вла сності на цю квартиру.

Посилання відповідача н а те, що між матір»ю та їх сім» єю була домовленість про те, що квартира буде належати ті льки йому, що пайовий внесок, щ о складає 1/3 частку паю в розмі рі 2455 рублів вона залишила про праву спадкування своєму он укові, є безпідставними, оскі льки належних доказів на під твердження цих обставин ост аннім не надано, а позивачкою вони заперечуються.

Більш того, відповідач в апеляційному суді стверджув ав, що після припинення шлюбн их відносин вони намагалися з позивачкою вирішити спір п ро право на спірну квартиру м ирним шляхом, і саме він запро понував останній купити йому однокімнатну квартиру, а сам ій залишитися у спірній квар тирі, що свідчить про те, що пр аво власності за позивачкою на Ѕ частку зазначеної кварт ири ОСОБА_2. визнавав.

Не заперечував також, що піс ля припинення шлюбних віднос ин він в квартирі не став про живати, але позивачка своїх о біцянь щодо купівлі однокімн атної квартири не виконала.

Посилання відповідача н а те, що позивачка має прожива ти зі своїм чоловіком в іншом у місті, залишила спірну ква ртиру добровільно спростову ються його ж поясненнями та п остановами Приморського РО М ГУ від 25 вересня 2007 року та 22.02.2008 р оку, із яких вбачається, що з й ого боку позивачці чинились перешкоди у користуванні сп ірним житлом.

З урахуванням наведеног о, виходячи із засад розумнос ті та справедливості, прийма ючи до уваги що позивачка інш ого житла не має колегія судд ів вважає, що суд першої інст анції дійшов правильного вис новку про те, що спірна кварти ра є спільною сумісною власн істю подружжя в рівних частк ах, і оскільки відповідачем ч иняться позивачці перешкоди в проживанні та користуванн і жилою площею, остання підля гає вселенню в квартиру з виз наченням порядку користува ння нею.

Доводи апеляційної ска рги про те, що суд не залучив д о участі у справі його матір та не допитав свідків, в прису тності яких та передавала йо му гроші для сплати паю, з ура хуванням наведеного висновк ів суду не спростовують.

Доводи апеляційної ска рги про те, що суд не встанов ив порядок користування лодж ією, якою він користується дл я сушки білизни та збереженн я інструмента, чим порушив йо го права, є неспроможними. Як встановлено, виходу на лоджі ю із ізольованої кімнати, яку виділено у користування від повідачу не має. Тому у разі з алишення лоджії у спільному користуванні сторін, будуть порушені права саме позивач ки, а не відповідача, оскільки для збереження інструмента та сушки білизни існують інш і міста.

Вирішуючи питання щодо доведеності вимог позивачк и про відшкодування витрат н а правову допомогу, колегія с уддів вважає доводи апеляці йної скарги в цій частині обґ рунтованими.

Зі справи вбачається, що адвокат ОСОБА_8 приймала участь у справі в якості пред ставника позивачки, розрахун ку щодо виконаних нею робіт та їх оплати в установленому законом порядку суду першої інстанції надано не було, а т ому з відповідача на користь позивачки безпідставно, без наведення в рішенні обґрунт ування було стягнуто 2800 гриве нь у відшкодування витрат на правову допомогу.

Таким чином, відповідно до вимог статті 309 ЦПК України рішення суду в частині відшк одування судових витрат під лягає зміні. Відшкодуванню н а користь позивачки на підст аві статті 88 ЦПК України підля гають понесені нею витрати н а інформаційне технічне забе зпечення розгляду справи 7 гр н.50 коп. та сплату судового збо ру 8 грн.50 коп. У відшкодуванні в итрат на правову допомогу по зивачці слід відмовити.

З урахуванням зазначено го,

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦП К України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відп овідача ОСОБА_2 задоволь нити частково.

Рішення Приморського р айонного суду міста Маріупол я від 14 грудня 2010 року в частин і стягнення судових витрат з мінити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судови й збір вісім гривень 50 коп., вит рати на інформаційне технічн е забезпечення розгляду спра ви сім гривень 50 коп. У задовол енні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу в ідмовити.

В решті частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржено до касаційної інс танції протягом двадцяти дні в.

Судді